Рішення

від 04.11.2024 по справі 240/23463/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/23463/22

категорія 112040201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токарева М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до комунального підприємства "Добробут" Брусилівської селищної ради про стягнення санкцій та пені,

встановив:

Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути зкомунального підприємства "Добробут" Брусилівської селищної ради на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 58383,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідком перевірки поданого до відділення Фонду соціального захисту інвалідів державної звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю 2021 рік встановлено, що відповідач не забезпечив виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця, що є підставою для застосування адміністративно-господарської санкції у розмірі 51538,89 грн, яку відповідач в добровільному порядку не сплатив, та пені у сумі 6844,18 грн.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову. Обгрунтовуючи свою позицію відповідач вказує, що працевлаштуванню осіб з інвалідністю передує створення робочого місця відповідно до встановленого нормативу та інформування органів працевлаштування про наявність вакантних місць. Відповідачем було створено відповідне робоче місця для працевлаштування особи з інвалідністю, про що свідчить затверджений штатний розклад станом на 01 січня 2021 року, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2002, №57 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 26.11.2022, №1220), у якому для цієї цілі було введено додаткову (вакантну) штатну посаду «Механік». До відповідача не було ні безпосередніх звернень осіб з інвалідністю, ні направлень осіб із уповноважених державних органів для працевлаштування.

Позивачем було подано відповідь на відзив у якому позивач вказує, що Комунальне підприємство Добробут» Брусилівської селищної ради, код ЄДРПОУ 41255505 протягом січня-грудня 2021 року не подавало звітів за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), з відображенням у них відомостей для працевлаштування на вільні робочі місця (вакансії) створені виключно для категорії осіб з інвалідністю. Тобто, не виконало обов`язок щодо інформування державної служби зайнятості про наявність робочого місця (вакансії) для працевлаштування особи з інвалідністю і має нести юридично-правову відповідальність у вигляді застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій. В частині надання відповідачем штатного розпису, то він взагалі немає ніякої прив`язки до створення робочого місця для особи з інвалідністю за посадою (професією) механік і в штатному розписі за порядковим номером 4 зазначено дві посади бухгалтер-касир та механік, тобто є невідповідність. В посадовій інструкції для механіка також іте прописується, що робота механіка здійснюватиметься працівником з інвалідністю. Ці обставини не є. належними доказами того, що КП «Добробут» Брусилівської селищної ради створило робоче місце за посадою механік для працевлаштування особи з інвалідністю.

Дослідивши подані сторонами письмові доказу суд встановив наступні обставини.

Як встановлено судом, комунального підприємства "Добробут" Брусилівської селищної ради, яке, відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", зобов`язане створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Комунальне підприємство "Добробут" Брусилівської селищної ради подало звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік (за формою № 10-ПОІ), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача впродовж 2021 року становила 9 особи, з них кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 103077,78грн.

Відповідачу направлено претензію від 16.08.2022 №04-70/592 за невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2022 році.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року N 875-XII (далі - Закон N 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Приписами статті 20 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно - господарських санкцій, за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, що використовує найману працю.

Згідно з ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Нормами наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджена форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно з вимогами названого Порядку форма N 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Таким чином до обов`язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування, і саме подання такої інформації (звітність форми № 3-ПН) відповідного року може свідчити про вчинення роботодавцем усіх дій, необхідних дій для працевлаштування інвалідів, і, відповідно, про наявність підстав для звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Будь-які інші дії роботодавців не виправдовують та не звільняють від відповідальності за порушення правил господарської діяльності.

Частиною першою статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно частини 2 вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що передбачене статтею 17 Закону № 875-XII право осіб з інвалідністю працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом, реалізовано законодавцем у спосіб покладення обов`язків з працевлаштування осіб з інвалідністю як на роботодавців, так і на органи державної служби зайнятості населення.

Разом з тим, до обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, в силу приписів частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3, 5 статті 19 Закону № 875-XII фактично віднесено укладання трудового договору з інвалідом, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (оскільки в силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця - обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці), а в силу приписів частини 3 статті 18 даного Закону - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі, спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що саме до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування інвалідів, тому що саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Отже, передбачена частиною 1 статті 20 Закону № 875-XII міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або:

1) в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або

2) в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3, 5 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів або не повідомили про створення відповідних робочих місць державну службу зайнятості відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Згідно з ч.3 ст.50 Закону України від 05.07.2012 №5067 "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Порядком №316, який визначає механізм подання форми звітності N3-ПН "Інформація про попит на робочу силу", передбачено обов`язок роботодавця подати звітність не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Будь-яких виключень з цього правила Порядок не містить.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для інвалідів відповідно до нормативу та подавати, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зі змісту висновків Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами (постанови від 13 липня 2020 року у справі №804/4097/18, від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17) встановлено, що закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року.

На підтвердження виконання відповідачем нормативу, встановленого Законом № 875-XII, в частині створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, до матеріалів справи комунального підприємства "Добробут" Брусилівської селищної ради не надано звіти форми № 3-ПН за 2021 рік.

Водночас, факт неподання комунальним підприємством "Добробут" Брусилівської селищної ради, протягом січня-грудня 2021 року звітів за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), з відображенням у них відомостей для працевлаштування на вільні робочі місця (вакансії) створені виключно для категорії осіб з інвалідністю підтверджується відповіддю Брусилівської районної філії Житомирського ОЦЗ від 18.08.2022 за №159-22.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що комунальним підприємством "Добробут" Брусилівської селищної ради не вжито всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України це не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а тому позовні вимоги Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягають задоволенню.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Домбровського, 38, Житомир,10003, ЄДРПОУ 20401066) до комунального підприємства "Добробут" Брусилівської селищної ради (пр. Митрополита Іларіона, 3, Брусилів, Житомирська область,12601, код ЄДРПОУ 41255505) про стягнення санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства "Добробут" Брусилівської селищної ради на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарської санкції та пені в загальному розмірі 58383,07 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

04.11.24