Рішення

від 04.11.2024 по справі 260/5655/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Ужгород№ 260/5655/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 загону морської охорони (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач, військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 загону морської охорони (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні у період із 19.01.2020 року по 19.05.2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_2 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань.

2. Зобов`язати НОМЕР_1 загін морської охорони (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок ОСОБА_2 за період із 19.01.2020 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року із врахуванням раніше виплачених сум, які виплатити його дружині ОСОБА_1 .

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що її чоловік ОСОБА_2 проходив військову службу в органах ДПС України, а саме, станом на 24.02.2022 року у військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), де брав участь у бойових діях та 20.05.2022 року був захоплений в полон на заводі Азовсталь.

В період з 20.05.2022 року по 07.06.2023 року перебував у полоні, після звільнення - перебував на лікуванні, однак, у зв`язку із отриманими травмами та рештою супутніх захворювань помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку зі смертю, 15.03.2024 року ОСОБА_2 був виключений із списків військової частини наказом начальника за № 133-ОС та в квітні 2024 року із позивачкою було проведено остаточний розрахунок.

Вважаючи, що відповідач не в повній мірі виконав свій обов`язок щодо повної виплати усього належного її чоловіку грошового забезпечення, звернулася до відповідача із відповідним запитом.

Із копій карток грошового забезпечення ОСОБА_2 встановлено, що при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням останньому, застосовувався прожитковий мінімум відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», тобто застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року - 1762 грн., у період з 19.01.2020 року по 19.03.2023 року.

Вважаючи, що із січня 2020 року, із січня 2021 року, січня 2022 року, січня 2023 року відповідач мав би нараховувати та виплачувати грошове забезпечення ОСОБА_2 із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до п. 4 постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12 13 14, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 30.08.2024 року відкрито провадження у адміністративній справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Одночасно, вказаною ухвалою витребувано у відповідача відомості про нарахування та виплату ОСОБА_2 у період з 19.01.2020 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для соціально-побутових питань, із зазначенням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб; всі документи та матеріали, які стосуються спірних правовідносин.

02.09.2024 року до суду надійшли витребувані докази.

06.09.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого, відповідач позовні вимоги не визнає.

Зазначає, що протягом спірного періоду проходження військової служби ОСОБА_2 - з 19.01.2020 року по 19.05.2023 року, військовою частиною НОМЕР_2 обчислювалися розміри його посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

Таке нарахування здійснювалося у відповідності до вимог діючого законодавства.

Крім того вказує, що грошову допомогу на оздоровлення ОСОБА_2 було нараховано та виплачено в 2020, 2021, 2022 роках на підставі його рапортів. В 2023 році з рапортом про виплату грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 до керівництва військової частини не звертався, а тому не було підстав для її виплати у 2023 році.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_2 було нараховано та виплачено в 2022 році на підставі його рапорту. В 2020, 2021, 2023 роках з рапортами про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_2 до керівництва військової частини не звертався, а тому не було підстав для її виплати у 2020, 2021, 2023 роках. Крім цього, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не залежить від розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, на яку посилається позивачка, а встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.

Будь-яких доказів на підтвердження звернення ОСОБА_2 в період з 2020 року по 12.02.2024 року до керівництва військової частини НОМЕР_2 щодо перерахування та виплати йому грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, та на 01.01.2023 року позивачкою до суду не надано.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що предметом спору є зобов`язання військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та виплатити цей перерахунок його дружині ОСОБА_1 . Тобто, виплати коштів, право на одержання яких ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя не набув.

За таких обставин, отримання грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом, що нерозривно пов`язане з особою, яка померла, відсутні підстави для зобов`язання НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок ОСОБА_2 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 19.01.2020 року по 19.05.2023 року, та виплатити її його дружині ОСОБА_1 .

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що чоловік позивачки - ОСОБА_2 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України та відповідно до свідоцтва про смерть від 16.02.2024 року серії НОМЕР_3 (а.с.11) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наказом командира НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби від 15.03.2024 року № 133-ОС "Про особовий склад" майстер-старшину ОСОБА_2 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 12.022024 року у зв`язку зі смертю (а.с.9).

Позивач звернувся із запитом до відповідача про отримання карток грошового забезпечення військовослужбовця із 2019 по 2024 роки.

Ознайомившись із копіями карток грошового забезпечення, позивач вважає, що при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_2 , відповідачем протиправно застосовувався прожитковий мінімум відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», тобто застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року - 1762 грн., у період з 19.01.2020 року по 19.03.2023 року, у зв`язку із чим звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону №2011-XII).

Як встановлено ч. 1 ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до п.1 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (надалі Порядок № 260) у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п.2 розділу ХХХ Порядку № 260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

Виходячи із змісту зазначених норм права, до складу спадщини входять виплати, нараховані особі, але не отримані нею за життя.

Відповідно до стаття 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця: зокрема - права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно матеріалів справи, наказом командира НОМЕР_1 загону морської охорони № НОМЕР_4 від 15.03.2024 року майстер-старшину ОСОБА_2 , старшого техніка групи кіберзахисту відділення зв`язку та інформаційних систем, який помер внаслідок захворювання - гострої легенево-серцевої недостатності, двосторонньої пневмонії, COVID-19, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, у зв`язку зі смертю.

Цим же наказом зобов`язано виплатити: грошову компенсацію за 64 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 та 2024 роки; грошову компенсацію за 126 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2024 рік.

ОСОБА_2 не звертався під час проходження служби у спірний період ані до Військової частини НОМЕР_2 , ані до суду щодо визначення та нарахування грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704, нарахування та виплати надбавки за вислугу років у спірний період та інших виплат відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матеріали справи не містять доказів протилежного.

Оскільки на момент смерті ОСОБА_2 , відповідні суми грошового забезпечення, з приводу донарахування яких її чоловіку, звернулась до суду ОСОБА_1 , не були нараховані ОСОБА_2 , а останній не звертався до Військової частини НОМЕР_2 або до суду щодо їх донарахування, то зазначені у позові суми не є такими, що увійшли до складу спадщини.

Аналогічний правовий підхід щодо встановлення права на спадкування сум пенсії, допомоги на поховання застосовується Верховним Судом та Восьмим апеляційним адміністративним судом (постанова Верховного Суду від 31.08.2018 року у справі № 686/16735/16-ц, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2021 року у справі № 380/6338/20).

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що до складу спадщини не входять права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права на перерахунок суми грошового забезпечення з нарахуванням відповідних сум, а тому позивачці слід відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивачки такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_5 ) до

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

СуддяС.І. Рейті