Рішення

від 04.11.2024 по справі 320/15674/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року м.Київ справа №320/15674/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

1.Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №103650011899 від 01.03.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

2.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 навчання в ТУ з 01.09.1982 по 21.07.1984, трудовий стаж роботи з 24.07.1984 по 31.08.1986, з 19.01.1988 по 30.07.1999 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах Список №2 згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та призначити пенсію за віком, починаючи з 22.02.2024.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних даних у ній" № 637 (далі Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Станом на 04.11.2024 року від відповідача відзиву не надходило. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши обставини справи судом було встановлено наступне.

Позивач 22.02.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 2 згідно з п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області розглянуло заяву позивача про призначення за віком на пільгових умовах від 22.02.2024 та прийняло Рішення про відмову у призначенні пенсії №103650011899 від 01.03.2024 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Вік заявника 57 років. Необхідний страховий стаж визначений п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список №2) становить не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Страховий стаж позивача становить 31 рік 10 місяців 2 дні.

Пільговий стаж за Списком № 2 становить 4 роки 0 місяців10 днів (пільговий стаж зараховано згідно рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах).

До пільгового стажу не зарахований період роботи з 24.12.1986 по 19.01.1988 та з 14.07.1994 по 30.07.1999, оскільки пільгова довідка не відповідає додатку №5, визначеного Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а саме в уточнюючій довідці відсутнє посилання на Постанову КМУ, а також довідка завірена підписом голови ліквідаційної комісії та члена ліквідаційної комісії, а документального обґрунтування відсутності в штаті підприємства посади головного бухгалтера та працівника відділу кадрів та покладання їх обов`язків на голову ліквідаційної комісії не надано.

З рішенням про відмову у призначенні пенсії №103650011899 від 01.03.2024 позивач не погоджується, вважає його протиправним, а тому була змушена звернутися з позовом до суду.

Правова позиція суду.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно зі ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст. 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах за нормами ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовується п. 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.72 року (далі - Положення), за яким періоди служби у складі Збройних Сил СРСР, в органах міліції (тощо) прирівнюються за вибором особи чи до роботи, яка передувала, чи до роботи, яка була одразу після військової служби, а навчання в професійно-технічному закладі зараховується до роботи, яка була після його закінчення.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання за спеціальністю в професійно-технічних навчальних закладах зараховується до пільгового стажу за умови, якщо впродовж трьох місяців після закінчення навчання особа працевлаштувалася за набутою (пільговою) професією.

У будь-якому разі час навчання в професійно-технічному навчальному закладі зараховується до пільгового стажу, не має перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Судом встановлено, що позивач з 01.09.1982 по 21.07.1984 навчалася у Технічному училищі №3 за професією «обмотник елементів електричних машин», що підтверджується атестатом №2836 та записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .

З 24.07.1984 по 31.08.1986 позивач працювала обмотником елементів електричних машин 2 розряду Завод «Електротехнік»

Таким чином, оскільки позивач впродовж трьох місяців після закінчення навчання працевлаштувалася за набутою (пільговою) професією, період навчання позивача з 01.09.1982 по 21.07.1984 має бути зарахований до пільгового періоду роботи.

Як вбачається із записів трудової книжки позивача, у спірний період з 24.12.1986 по 19.01.1988 та з 14.07.1994 по 30.07.1999 позивач працювала у «Броварському заводі алюмінієвих будівельних конструкцій» на посаді гальваніка 2 розряду, обмотника елементів електричних машин 2, 3 та 4 розряду.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 № 1451/11731, встановлено, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки №№ 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Відповідач не заперечує, що вказані посади та професії належать до Списку № 2.

Таким чином, посада, на якій працювала позивач передбачена Списком № 2, а тому, періоди роботи з 24.12.1986 по 19.01.1988 та з 14.07.1994 по 30.07.1999 зараховуються до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах.

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У відповідності до п. 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Жодних зауважень щодо записів у трудовій книжці позивача у Рішенні №103650011899 відповідач не вказав, періоди роботи записані чітко, записи скріплені печатками та підписами уповноваженої особи, а тому сумніватись у достовірності відомостей, внесених у трудову книжку у пенсійного органу немає.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Водночас, позивачем була надана довідка №32/11 від 02.06.2003, яка видана Комунальним Броварським заводом Алюмінієвих будівельних конструкцій. Дана довідка підтверджує, що позивач працювала на Броварському заводі алюмінієвих будівельних конструкцій у період з 19.01.1988 по 30.07.1999 (6 років 3 місяці 12 днів) за професією, що передбачена Списком №2 Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань Комунальний Броварський завод алюмінієвих будівельних конструкцій ЄДРПОУ 05503378 знаходиться в стані припинення, відбуваються зміни голів комісії з припинення, ліквідації підприємства.

Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні їх при призначенні/перерахунку пенсії.

Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17 зроблений висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.

У постанові по справі №754/14898/15-а Верховний Суд стосовно аналогічних правовідносин зазначає, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

Щодо твердження відповідача, що для зарахування пільгового стажу необхідно звернутися до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за вислугу років, позивач зазначає наступне.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 року № 18-1 (далі - Порядок № 18-1).

Згідно положень пункту 6 Порядку № 18-1 основним завданням комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття рішень щодо підтвердження стажу для призначення пенсії або відмову в його підтвердженні в установленому порядку.

З аналізу змісту Порядку № 18-1 вбачається, що Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, був прийнятий на виконання пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1993 року N 637.

В той же час Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, застосовується в разі коли відсутня трудова книжка, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

З наведеного вбачається, що обов`язок звернення до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника позивач мав би тоді, коли у його трудовій книжці були відсутні необхідні записи або містилися неправильні чи неточні записи про періоди його роботи.

Водночас, в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які обґрунтування щодо необхідності надання будь-яких документів або уточнень на підтвердження вказаних спірних періодів роботи.

Враховуючи, що у відповідача не було жодних зауважень до відомостей наявних в трудовій книжці, а довідки згідно з Порядком № 637 є документами, які ПФУ може попросити на підтвердження страхового стажу лише в разі відсутності відомостей в трудовій книжці, - рішення про відмову в призначенні пенсії №103650011899 від 01.03.2024 суд вважає протиправним.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати позивачу навчання в ТУ з 01.09.1982 по 21.07.1984, трудовий стаж роботи з 24.07.1984 по 31.08.1986, з 19.01.1988 по 30.07.1999 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах Список №2 згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та призначити пенсію за віком, починаючи з 22.02.2024, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, позивач впродовж трьох місяців після закінчення навчання працевлаштувалася за набутою (пільговою) професією, а тому період навчання позивача з 01.09.1982 по 21.07.1984 має бути зарахований до пільгового періоду роботи.

Крім того, посада, на якій працювала позивач передбачена Списком № 2, а тому, спірний період роботи з 24.12.1986 по 19.01.1988 та з 14.07.1994 по 30.07.1999 має бути зарахований до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією. З заявою про призначення пенсії позивач звернулася 22.02.2024.

При цьому пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про призначення позивачу пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з метою належного та повного захисту, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов`язання відповідача зарахувати позивачу навчання з 01.09.1982 по 21.07.1984, трудовий стаж роботи 24.12.1986 по 19.01.1988 та з 14.07.1994 по 30.07.1999 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах Список №2 згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

При визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про призначення пенсії позивачу, суд враховує, що 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку зі змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналізуючи вищезазначені норми Порядку № 22-1, суд зазначає, що:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому, відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України, до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1211, 20 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №103650011899 від 01.03.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 навчання з 01.09.1982 по 21.07.1984, трудовий стаж роботи з 24.12.1986 по 19.01.1988, з 14.07.1994 по 30.07.1999 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах Список №2 згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та призначити пенсію за віком, починаючи з 22.02.2024.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.