КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 жовтня 2024 року № 320/18712/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОІНВЕСТКОМ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОІНВЕСТКОМ» (далі також ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ», позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 29160/26-15-07-03-01-15 від 27 квітня 2023 року, яким за порушення п. 266.1 статті 266 та п.п. 266.7.5. п. 266.7 статті 266 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 176 881, 33 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 44 220, 33 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 29167/26-15-07-03-01-25 від 27 квітня 2023 року, яким за порушення п. 266.1 статті 266 та п.п. 266.7.5. п. 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (неподання декларації про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 - 2019 роки) донараховано штрафні санкції в сумі 1 020, 00 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 29188/26-15-07-03-04-25 від 27 квітня 2023 року, яким за порушення п. 63.3 статті 63 Податкового кодексу України (неподання повідомлення за формою № 20 ОПП за 2017, 2019 роки) донараховано штрафні санкції в сумі 5 100, 00 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 29191/26-15-07-03-04-25 від 27 квітня 2023 року, яким за порушення п. 134.1 статті 134, п. 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, статей 1, 4, 8, 9, 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову з грошового звітність в Україні» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток підприємств, в розмірі 201 198, 00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 50 300, 00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Посадовими особами відповідача у період з 20 березня 2023 року по 28 березня 2023 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ» (код ЄДРПОУ 35482021), за результатами якої складено акт від 04 квітня 2023 року № 23589/ж5/26-15-07-03-04-21 (далі також акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення позивачем:
1) п.п. 134.1 п. 134.1 статті 134, п. 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі також ПК України), статей 1, 4, 8, 9, 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV в результаті чого, занижено податок на прибуток в загальній сумі 201 198, 00 грн, в тому числі по періодам: за 2023 рік в сумі 201 198, 00 грн;
2) п.п. 4 п. 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08 липня 2010 року, п. 1 розділу ІІІ Наказу Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», щодо не подання звіту за серпень 2014 року;
3) п. 266.1 статті 266, пп. 266.7.5 п. 266.7 статті 266 ПК України, в результаті чого платником занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 176 881, 33 грн;
4) пп. 266.7.5 п. 266.7 статті 266 ПК України неподання податкових декларацій по податку на нерухоме, відмінне від земельної ділянки за 2017, 2018, 2019 роки до ГУ ДПС у Волинській області (м. Луцьк);
5) п. 63.3 статті 63 ПК України та п. 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462) щодо неподання повідомлення ф. № 20 ОПП у 2017, 2019 та 2023 роках.
На підставі наведених висновків акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 27 квітня 2023 року № 29191/26-15-07-03-04-25, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства у розмірі 251 498, 00 грн, з яких за податковими та/або іншими зобов`язаннями у розмірі 201 198, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 50 300, 00 грн;
- від 27 квітня 2023 року № 29188/26-15-07-03-04-25, яким до позивача застосовано штраф за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 5 100, 00 грн;
- від 27 квітня 2023 року № 29160/26-15-07-03-04-25, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 221 101, 66 грн, з яких за податковими та/або іншими зобов`язаннями у розмірі 176 881, 33 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 44 220, 33 грн;
- від 27 квітня 2023 року № 29167/26-15-07-03-04-25, яким до позивача застосовано штраф за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1 020, 00 грн.
Не погоджуючись із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється ПК України.
З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 266 Податкового кодексу України, було введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, статтею 266 ПК України врегульовано суб`єкти, об`єкти та порядок обчислення і сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
В силу підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт (підпункт 266.3.3. пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також Закон № 1952-IV).
За визначенням, наведеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ» було власником нерухомого майна:
- нежитлових приміщень, розташованих за адресою: місто Луцьк, вулиця Електроапаратна, будинок 3, площею 645.5 кв.м.; номер відомостей про речове право: 14644286, документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 128, виданий 24.05.2016;
- нежитлових приміщень, розташованих за адресою: місто Луцьк, вулиця Сагайдачного гетьмана, будинок 6, площею 2542.7 кв.м.; номер відомостей про речове право: 14644469, Документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 131, виданий 24.05.2016.
Контролюючим органом в ході перевірки встановлено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за перевіряємий період ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ» до ГУ ДПС у Волинській області (м. Луцьк) за 2017-2019 роки не нараховувався та не сплачувався, чим порушено п. 266.1 статті 266, пп. 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України.
Суд не погоджується із вказаними твердженнями податкового органу з огляду на наступне.
ТОВ «Освіта-Плюс» та Перший відділ державної виконавчої служби у м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області звернулися до господарського суду Волинської області з позовною заявою до ТОВ «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету», ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 24 травня 2016 року.
Рішенням господарського суду Волинської області від 10 січня 2019 року, залишеного без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2019 року у справі № 903/294/18 позов ТОВ «Освіта-Плюс» та Перший відділ державної виконавчої служби у м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області - задоволено.
ТОВ «Освіта-Плюс» звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету», ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ», в якому просило: визнати недійсним фіктивний договір № 131 від 24 травня 2016 року купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 2542, 7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Сагайдачного, 6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 131.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 01 жовтня 2018 року, залишеного без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 січня 2019 року у справі № 903/439/18 позовні вимоги задоволено повністю.
За правилами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
З урахуванням змісту наведених вище судових рішень суд дійшов висновку, що позивач у звітному періоді не був власником спірної нежитлової нерухомості, оскільки правочини, відповідно до яких ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ» придбало нежитлові будівлі, були визнані недійсними судом. Отже, станом на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27 квітня 2023 року № 29160/26-15-07-03-04-25 позивач відповідно до вимог підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України не мав статусу платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, стосовно нежитлових будівель, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 , оскільки останній не мав будь-яких речових прав на спірне нерухоме майно у зв`язку зі скасуванням підстав, на яких вони виникли.
Суд наголошує, що визначальним для сплати спірного у цій справі податку є саме обставини існування права власності на нерухоме майно, проте, такого права позивач не мав, з огляду на визнання правочинів нечинним господарським судом, які в силу вимог Цивільного кодексу України є недійсними з моменту їх вчинення.
Таким чином спірне податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2023 року № 29160/26-15-07-03-04-25 визнається судом протиправним та таким, що підлягає протиправним.
За вказаних вище обставин, на переконання суду у позивача не виникло обов`язку з подачі до контролюючого органу податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2023 року № 29167/26-15-07-03-04-25 також визнається судом протиправним та таким, що підлягає протиправним.
Для здійснення податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462) (далі також Порядок № 1588).
Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.
Положеннями пункту 8.2 Порядку № 1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Повідомлення за формою № 20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.
Основною метою запровадження форми № 20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).
Згідно з пунктом 8.4 Порядку № 1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (додаток 10 до Порядку) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Тобто, повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. № 20-ОПП, подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування. Довідник об`єктів оподаткування розміщено на офіційному сайті ДПС України.
Судом встановлено, а позивачем не спростовано, що в супереч вимог Порядку № 1588 не були подані відповідні повідомлення за формою № 20-ОПП протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування речового права на таке майно.
Водночас, за правилами пункту 117.1 статті 117 ПК України, неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, -
тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривен.
Таким чином, до позивача за неподання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП за 2017 рік та 2019 рік мають біти застосовані штрафні санкції у розмірі 1020 гривен.
Між тим, спірним податковим повідомленням-рішенням від 27 квітня 2023 року № 29188/26-15-07-03-04-25, всупереч вимог пункту 117.1 статті 117 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 5 100, 00 грн, а тому таке рішення контролюючого органу визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Перевіркою встановлено, що згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва (ліквідаційного) станом на 01 січня 2023 року обліковується кредиторська заборгованість по рядку 1615 «Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» у сумі 840,9 тис. грн, та по рядку 1690 «Інші поточні зобов`язання» у сумі 426,2 тис. грн.
Станом на 20 березня 2023 року згідно регістрів бухгалтерського обліку та банківських виписок погашення кредиторської заборгованості у 2023 році не було.
Голові ліквідаційної комісії ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ» ОСОБА_1 вручено запити від 20 березня 2023 року та 27 березня 2023 року про надання всіх необхідних для проведення перевірки документів. Станом на 28 березня 2023 року ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ» до перевірки не надано документи, що підтверджують погашення кредиторської заборгованості.
Крім того, головою ліквідаційної комісій ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ» ОСОБА_1 надано пояснення на 28 березня 2023 року в яких зокрема зазначено, що кредиторська заборгованість була списана на операційний дохід, так як наказом на облікову політику передбачено п. 2.17., що безнадійна заборгованість списується на рахунок 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості».
ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ» 15 лютого 2023 року прийнято рішення про припинення за №1000701100013030285, термін до якого повинні подати свої вимоги кредитори 16 квітня 2023 року.
Відповідно до ч. 3 статті 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.
Перелік фінансової звітності наведено у статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Для підприємств (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності та суб`єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) він включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
У разі припинення підприємства згідно з п. 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879 проведення інвентаризації є обов`язковим в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу.
Так, згідно з пунктом 6 Положення, суцільною інвентаризацією охоплюються всі види зобов`язань та всі активи підприємства незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану. Також інвентаризації підлягають активи і зобов`язання, які обліковуються на позабалансових рахунках, зокрема цінності, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об`єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі), умовні активи і зобов`язання (непередбачені активи та зобов`язання) підприємства (застави, гарантії, зобов`язання тощо), бланки документів суворої звітності, інші активи.
Статтею 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що в процесі проведення інвентаризації перевіряється і підтверджується оцінка активів (майна) та зобов`язань.
Тобто, інвентаризації підлягає кожна стаття балансу, включаючи дебіторську та кредиторську заборгованість. Наслідки інвентаризації (надлишки, нестачі) відображаються в обліку.
Згідно з ч. 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.
Проміжний ліквідаційний баланс складається після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами. Такий строк встановлюється учасниками підприємства самостійно в момент прийняття рішення про ліквідацію та фіксується в протоколі зборів учасників, однак строк не може бути меншим двох місяців з дати опублікування оголошення про початок процедури ліквідації підприємства (ч. 4 статті 105 Цивільного кодексу України).
Фактично в цьому балансі мають бути відображені уточнені суми заборгованості. Тобто перед його складанням слід у тому числі списати безнадійні дебіторську і кредиторську заборгованості.
ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ» відповідно до Протоколу загальних зборів учасників від 15 лютого 2023 року б/н прийнято рішення про припинення діяльності.
Враховуючи вище викладене ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ» порушено вимоги пункту 44.2 статті 44 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134, п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», п. 5, п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», та не відображено у складі інших операційних доходів суму 1 267 100, 00 грн, в т.ч. по періодах: 2023 рік 1 267 100, 00 грн.
Абзацом першим пункту 44.6 статті 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
При цьому слід враховувати сталу і послідовну практику Верховного Суду, викладену, зокрема у постанові від 27 квітня 2022 року по справі № 20/13197/20, за якою наслідки, передбачені пунктом 44.6 статті 44 ПК України, стосуються документів, що відповідають сукупно наступним умовам: документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки; на підставі яких платник веде облік доходів, витрат та інших показників; безпосередньо пов`язані із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань; зберігання яких є законодавчим обов`язком платника податків; вимога щодо надання яких містилася у належно оформленому запиті контролюючого органу.
Обставини отримання уповноваженим представником ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ» запитів контролюючого органу від 20 березня 2023 року та 27 березня 2023 року позивачем не спростовано.
Таким чином, твердження позивача щодо відсутності обов`язку підтвердження первинними документами задекларованих показників податкової звітності за минулі періоди є помилковими.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2023 року № 29191/26-15-07-03-04-25 ґрунтується на нормах податкового законодаства, підстави для його скасування відсутні.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За таких умов, судовий збір стягується відповідно до ч. 3 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
в и р і ш и в:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 27 квітня 2023 року № 29188/26-15-07-03-04-25.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 27 квітня 2023 року № 29160/26-15-07-03-04-25.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 27 квітня 2023 року № 29167/26-15-07-03-04-25.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОІНВЕСТКОМ» (місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Ковпака, будинок 3, офіс 1; код ЄДРПОУ 35482021) судовий збір у розмірі 3 408, 32 грн (три тисячі чотириста вісім гривень тридцять дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 31.10.2024 |
Оприлюднено | 06.11.2024 |
Номер документу | 122773477 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на майно, з них податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Василенко Ярослав Миколайович
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Горобцова Я.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні