Рішення

від 04.11.2024 по справі 320/35646/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року Справа № 320/35646/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі позивач, ПАТ «Укрнафта», товариство) із позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2023 № 0057240408.

Позиції сторін

Позивач вказує самостійними підставами для визнання протиправним та скасування спірного рішення порушення відповідачем порядку його прийняття, а саме без розгляду заперечень товариства на акт перевірки та порушення строку та порядку прийняття рішення визначеного пунктом 86.7 статті 86 ПК України, Порядку № 1204 щодо форми рішення, застосовуючи також висновки Верховного Суду серед вказаних, зокрема, наведених у постановах від 12.07.2023 у справі № 200/4704/21, від 24.02.2022 у справі №560/8920/20.

ПАТ «Укрнафта» відмітило, що акт перевірки від 29.05.2023 №5614/16-31-04-08-03/00135390 отримано 05.06.2023, наполягає, що висновки акту не відповідають нормам діючого законодавства. 19.06.2023 товариством було направлено заперечення на акт за № 01/01/07-399. Та, заперечення відповідачем залишено без розгляду у зв`язку із отриманням їх 29.06.2023, вже після прийняття податкового повідомлення-рішення. Спірне податкове повідомлення рішення отримано позивачем 30.06.2023. Позивач зазначив, що застосована в спірному рішенні статті 124 ПК України є протиправним, оскільки товариством не було допущено порушення строків сплати узгодженого зобов`язання з рентної плати, сплачено рентну плату до спливу шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Товариство посилається на норму Закону №2836-ХІ від 31.12.2022 щодо нової редакції підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яка не передбачала скорочення шестимісячного строку сплати податків і зборів, якщо така сплата здійснена платниками, які не мали можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок. Вказаним Законом абзацом 3 та 7 підпункту 69.1 пункту 69 змінено строки зокрема, січень-травень 2022 року і лише для тих платників податків, які мали можливість виконати податковий обов`язок у ці звітні періоди.

Застосовуючи також абзац 8 підпункту 69.1 пункту 69 згідно Закону №2142-ІХ від 24.03.2022 в редакції Закону №2260-ІХ від 12.05.2022, позивач вказує, що Порядок підтвердження можливості чи не можливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України №225 від 29.07.2022 затверджений Міністерством фінансів України набув чинності лише з 06.09.2022, що створило умови правової невизначеності платника податків щодо виконання податкових обов`язків у період з 27.05.2022 по 06.09.2022, за якої допускається множинне трактування прав та обов`язків платника податків.

Вказуючи на статтю 58 Конституції України відмічає, що Закони та нормативно правові акти, які набули чинності після 06.09.2022 не поширюють свою дію на правовідносини, які існували до їх прийняття та враховуючи діючу норму підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України за відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок період дії воєнного стану і до набуття чинності Порядку №225 платник податків звільняється від відповідальності за умови виконання ним таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

ПАТ «Укрнафта» звертається до положень підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 ПК України щодо презумпції правомірності рішень платника податку у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо такі припускають множинне трактування прав та обов`язків платника податків та контролюючих органів, рішення має бути прийнято на користь платника податків, та просить врахувати пункт 109.1 статті 109, абзац 3 пункту 112.7 статті 112 ПК України, а також сплату товариством рентної плати за період з 27.05.2022 по 06.09.2022 і наполягає, що обов`язок з рентної плати за червень-липень 2022 року ПАТ «Укрнафта» виконало без порушення строку визначеного підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме до закінчення шестимісячного строку після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Відповідач вважає позов не обґрунтованим, таким, що не підлягає задоволенню та зазначає, що за висновками акту перевірки від 29.05.2023 № 5614/16-31-04-08-03/00135390 встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування нафти, нарахованих відповідно до податкових декларацій з рентної плати за червень 2022 року та за липень 2022 року на суму 15749980.27 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення від 26.06.2023 № 0057240408 прийнято відповідно до вимог пункту 86.8 статті 86 ПК України, яке було направлено на адресу платника 27.06.2023.

Відповідач відмітив, що заперечення на акт перевірки від 19.06.2023 №01/01/07-399 отримано контролюючим органом 29.06.2023 за вх. № 26198/6/16/31. Тобто, на момент прийняття спірного рішення заперечення на акт перевірки до контролюючого органу не надходило. Відповідно, спірне рішення прийнято було у строк, на 15 робочий день, наступний за днем вручення платнику податків акту перевірки та 27.06.2023 направлено в порядку статті 42 ПК України, а заперечення до акту перевірки залишено без розгляду.

Окрім визначеного податкового зобов`язання зокрема пунктом 36.1 статті 36, пунктом 57.1 статті 57, пунктом 257.1, пунктом 257.2, пунктом 257.3, пунктом 257.5 статті 257 ПК України, посилається на положення Закону №2118-ІХ від 03.03.2022 який набрав чинності 07.03.2022, Закону №2260-ІХ від 12.05.2022 який набув чинності з 27.05.2022, Порядок підтвердження можливості чи не можливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України №225 від 29.07.2022 затверджений Міністерством фінансів України який набув чинності 06.09.2022 щодо строків виконання податкового зобов`язання зі сплати податків, порядку виконання, звільнення від відповідальності, розгляду обставин підтвердження можливості чи не можливості виконати податковий обов`язок платником податків, документів, які підтверджують не можливість виконати податковий обов`язок платником податків, відповідач відмітив, що підставою для висновку, що відповідальність, яка передбачена Податковим кодексом України за невиконання/несвоєчасне виконання платником податків податкового обов`язку, не застосовується до такого платника податків, стосовно якого контролюючим органом прийнято рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку. При цьому таке рішення приймається контролюючим органом за результатами розгляду поданої платником заяви про відсутність можливості виконати податковий обов`язок разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації. які передбачені затвердженим наказом Міністерства фінансів України «Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок», а також разом з іншими (у разі потреби) додатковими документами обґрунтування / пояснення на підтвердження зазначеної у заяві підстави неможливості виконання платником податків податкового обов`язку. Приймаючи рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку за заявою платника податків та наданими ним копіями документів, контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії російської федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку. Ті ж платники податків, які із заявою про відсутність можливості виконати податковий обов`язок до контролюючого органу не зверталися та стосовно яких рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку контролюючим органом не приймалося, або які зверталися до контролюючого органу із заявою про відсутність можливості виконати податковий обов`язок та стосовно яких контролюючим органом було прийнято рішення щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкового обов`язку (у спірному випадку зі сплати податків і зборів) лише за умови сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року. ПАТ «Укрнафта» заяви щодо неможливості виконання податкових обов`язків відповідно до Порядку № 225 до ГУ ДПС у Полтавській області не подавало та стосовно нього рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку контролюючим органом не приймалося, а відтак є підстави стверджувати, що позивач є платником, який мав можливість виконати податковий обов`язок зі рентної плати за період червень - липень 2022 року.

Відмітив, що позивачем не заперечується та матеріалами справи підтверджується, що зазначені товариством узгоджені суми грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування нафти, нарахованих відповідно до податкових декларацій з рентної плати за червень 2022 року та за липень 2022 року на суму 15749980,27 грн. з порушенням граничних строків сплати, у зв`язку з чим, позивач не є тим платником податків, який звільняється від відповідальності за невиконання (несвоєчасне виконання) податкового обов`язку на підставі підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції, діючій станом на дату прийняття оскаржуваного рішення.

Також, відповідач зауважив, що не має доводити можливість своєчасного виконання позивачем податкового обов`язку оскільки обов`язок доведення можливості чи не можливості покладається на контролюючий орган лише у випадку подання платником податків до контролюючого органу у Порядку №225 заяви про відсутність можливості виконати свій податковий обов`язок із переліком відповідних документів, відмітив, що позивач такої заяви та документів не подавав.

Щодо форс-мажорних обставин, відповідач вказує, що позивач не подавав сертифікат ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин, а лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.-0-7.1 не є сертифікатом, носить лише інформативний характер. Обставини, які звільняють від відповідальності або пом`якшують відповідальність за вчинення податкових правопорушень відповідно до пункту 112.8 статті 112 та статті 112-1 ПК України у ПАТ «Укрнафта» відсутні.

Відповідач вказує, що граничні терміни виконання позивачем податкового обов`язку із рентної плати, порушення термінів, зафіксовані перевіркою, наявні відповідні платіжні документи, позивач подавши декларації усвідомлював свої обов`язки та наслідки їх не виконання, мав можливість дотриматись правил та норм діючого законодавства, але умисно не вжило достатньо заходів щодо їх дотримання. Відповідно, застосовуючи висновки також Верховного Суду викладені у постановах від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а, від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, за порушення законодавства до позивача за підпунктами 124.1-124.3 статті 124 ПК України застосовано штраф в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відповідач наполягає, що висновки акту перевірки відповідають нормам діючого законодавства, спірне рішення є правомірним.

Процесуальні дії та рішення у справі

23.10.2023, ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено одноособово суддею Войтович І.І. за правилами загального позовного провадження; розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 04 грудня 2023 року о 09:30 год.

01.12.2023 до суду надійшов відзив від відповідача із додатковими доказами.

Від позивача надійшла відповідь на відзив (зареєстровано 21.11.2023).

Підготовче судове засідання призначене на 04.12.2023 знято з розгляду у зв`язку з відпусткою судді.

Наступне підготовче судове засідання призначено 23.01.2024 об 09:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

19.01.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення.

23.01.2024 в підготовче судове засідання прибув представник позивача Олексієнко М.Г., представник відповідача не прибув, у зв`язку з чим, судом на місці ухвалено відкласти судове засідання на іншу дату та час.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 09:30 год. 28.02.2024, про що сторони по справі повідомлені належним чином.

28.02.2024 в підготовче судове засідання прибув представник позивача Олексієнко М.Г., представник відповідача не прибув, у зв`язку з чим, враховуючи думку учасника процесу, судом на місці ухвалено відкласти судове засідання на іншу дату та час.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 13:15 год. 03.04.2024, про що сторони по справі повідомлені належним чином.

03.04.2024 в підготовче судове засідання прибув представник позивача Перепелиця А.В. Представник відповідача не прибув.

03.04.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20 травня 2024 року о 09:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

15.05.2024 ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача Базавлук К.В., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, судове засідання призначено на 20.05.24 о 09:30 год проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку EasyCon із наданням адреси додатку, за участю представник відповідача Базавлук К.В.

20.05.2024 судове засідання знято з розгляду у зв`язку із несправністю системи ВКЗ. Наступне судове засідання призначено на 19 червня 2024 року о 11:00 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

17.06.2024 ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача Базавлук К.В., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, судове засідання призначено на 19.06.2024 об 11:00 год проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку EasyCon із наданням адреси додатку, за участю представник відповідача Базавлук К.В.

19.06.2024 до суду прибула представник позивача Перепелиця А.В. подала клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у визначену судом дату та час не під`єдналась в режимі відеоконференції до розгляду справи.

Отримавши клопотання представника позивача, відсутність заперечень та не отримання інших заяв клопотань від відповідача, ухвалою суду від 19.06.2024 вирішено здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд продовжує розгляд справи у порядку письмового провадження враховуючи встановлені позиції сторін, їх обґрунтування та доводи, та наявні в матеріалах справи письмові докази.

Встановлені обставини судом

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статей 75, 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ПАТ Укрнафта» з питання своєчасності сплати (перерахування) узгоджених сум грошових зобов`язань з рентної плати за користування надрами по коду платежу 13030700 «Рентна плата за користування надрами для видобування нафти» за податкові (звітні) періоди червень - липень 2022 року по Михайлівській TГ (KATOTTI UA53080270000062586).

За результатами камеральної перевірки ПАТ «Укрнафта» складено акт перевірки від 29.05.2023 № 5614/16-31-04-08-03/00135390, згідно з висновками якого встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування нафти, нарахованих відповідно до податкових декларацій з рентної плати за червень 2022 року та за липень 2022 року на суму 15749980,27 грн, в тому числі:

за червень 2022 року на суму 7766489,58, із затримкою сплати на 31 день;

за липень 2022 року на суму 7983490,69 грн, із затримкою сплати на 3 дні.

Акт камеральної перевірки від 29.05.2023 № 5614/16-31-04-11-03/00135390 надіслано за податковою адресою платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який отримано 05.06.2023.

19.06.2023 ПАТ «Укрнафта» направило контролюючому органу заперечення від 19.06.2023 № 01/01/07-399.

30.06.2023 ПАТ «Укрнафта» були отримано від ГУ ДПС податкове повідомлення-рішення від 26.06.2023 № 0057240408 форми «Ш», яким застосовано до ПАТ «Укрнафта» фінансову у вигляді штрафу (25%) в загальному розмірі 3 937 495, 07 грн., визначеного пунктом п.57.1 ст.57, п.257.5 ст.257 розд. ІХ ПК України, на підставі п.124.2 ст.124 ПК України. До рішення додано розрахунок штрафної санкції.

Листом від 12.07.2023 № 24433/6/16-31-04-01-09 (вх. 5197/1 від 17.07.2023) контролюючий орган повідомив ПАТ «Укрнафта» про те, що заперечення від 19.06.2023 № 01/01/07-399 залишено без розгляду, оскільки такі заперечення були отримані 29.06.2023, тобто вже після винесення податкового повідомлення-рішення, яке було оформлене відповідачем 26 червня 2023 року.

Рішенням ДПС України від 06.09.2023 № 26102/6/99-00-06-03-02-06, за результатами розгляду скарги ПАТ «Укрнафта» від 13.07.2023 №01/01/07-452, скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 26.06.2023 № 0057240408 без змін.

Відтак, предметом спору у справі є податкове повідомлення-рішення від 26.06.2023 № 0057240408, яке підлягає перевірці судом на дотримання вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.

Застосовано судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами підпункту 14.1.217 пункту 14.1 статті 14 ПК України, рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36, п. 54.1 ст. 54 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пунктів 257.1, 257.2, 25.7.3, 257.5 статті 257 ПК України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.

Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов`язань з рентної плати.

Платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки: з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

Згідно з підпунктом 258.1.2 пунктом 258.1 статті 258 ПК України, на суму податкових зобов`язань з рентної плати, що нарахована платником рентної плати за податковий (звітний) період, але не сплачена протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання податкової декларації, нараховується пеня в порядку, встановленому розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно пунктом 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

За пунктом 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відповідно, вищевказані норми передбачають обов`язок платника податків сплатити своєчасно узгоджене податкове зобов`язання з рентної плати (підпункт 14.1.217 пункту 14.1 статті 14 ПК України) у визначені строки, а саме протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання податкової декларації, та відповідальність за порушення строків сплати такого зобов`язання у вигляді штрафу, розмір якого визначається враховуючи кількість днів затримки сплати зобов`язання, та в разі обставин встановлення умисно вчинених таких дій платником податків, повторність таких дій.

Зокрема, суд зазначає, що норма статті 124 ПК України є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Навіть після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

У постановах від 3 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 520/18519/21, від 5 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 160/24147/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Підпунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

Відтак, Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України, зокрема, відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Таким чином, суд зазначає, що для застосування фінансової відповідальності щодо платника податків за пунктом 124.2 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, який полягає у тому, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

В наступному, суд зазначає, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (в редакції, чинній на час проведення перевірки) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з пунктом 76.2 статті 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

За змістом пункту 86.1 статті 86 ПК України матеріалами перевірки є: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За підпунктами 86.7.2 та 86.7.3 пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Згідно з підпунктом 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень: встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини); досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності; досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу. За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв`язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу.

Згідно підпункту 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

У відповідності до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Згідно змісту вищезазначених норм ПК України щодо складання акту перевірки, його надіслання платнику податків, подання платником податків заперечень на акт та права бути присутнім під час розгляду заперечень із наданням можливості подати документи на підтвердження чи спростування доводів акту перевірки, прийняття контролюючим органом відповідного рішення відносно платника податків, суд зазначає, що так, законодавство передбачає право платника податків не погодитись із висновками акту перевірки, доводами, які в ньому наведені, подати заперечення до комісії та докази на підтвердження відсутності вини, вчиненого умислу, докази, що звільняють від відповідальності чи пом`якшуючи обставини вчинення порушення законодавства, та бути присутнім під час розгляду комісією його заперечень, розгляду документів поданих до заперечень, але суд зауважує, що заперечення на акт перевірки можуть бути подані платником податків протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки), а не через 10 робочих днів після отримання акту перевірки.

Враховуючи вищезазначене, згадані також вище положення пункту 124.2 статті 124 ПК України, встановлені судом обставини у справі, правові висновки Верховного Суду сформовані у постановах від 19 червня 2020 року у справі № 140/388/19, від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, суд вважає необхідним зазначити, що у випадку встановлення контролюючим органом на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій, відомостей з бази даних, належних доказів, обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, він (контролюючий орган) не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі. Разом з тим, такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті камеральної перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, а його висновки можуть бути спростовані шляхом подання до контролюючого органу заперечень на акт перевірки.

Слід зазначити, що за змістом ПК України подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання платником податків своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно, документів, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо вини, підтверджують наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу. Відсутність в акті камеральної перевірки обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказують на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України.

Суд також зазначає, що згідно пункту 102.9 статті 102 ПК України, доповненого до податкового кодексу згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022, із змінами, внесеними згідно з Законами № 2142-IX від 24.03.2022, № 2260-IX від 12.05.2022, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, відповідно до п. 69 підрозд. 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених п. 69 підрозділом 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

- дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунки коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та або документів (повідомлень), у тому числі передбачених ст. 39 та ст. 392, п. 46.2 ПК України, сплати податків та зборів платниками податків;

- строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному ст. 86 ПК України, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;

- строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 ПК України, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;

- строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків суб`єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені ст. 59 60, 87 - 101 ПК України, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із ст. 116 ПК України.

Відтак, норми пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України діють під час воєнного стану та передбачають специфіку правового регулювання окремих відносин, відповідно їх застосування можливе лише до податкових перевірок, визначених у підпункті 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, проведення яких дозволено під час дій воєнного стану.

Враховуючи викладене, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, перебіг строку розгляду скарг платників податків на податкові повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу, які подані в період дії воєнного стану на території України, зупинено, крім скарг на податкові повідомлення-рішення за результатами перевірок розпочатих та/або завершених під час дії воєнного стану на території України, визначених підпунктом 69.2 пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, та щодо своєчасності сплати податків та зборів перебіг строків для платника податків не зупиняється.

Судом встановлено, що ПАТ «Укрнафта» (податковий номер 00135390) подано до контролюючого органу ГУ ДПС у Полтавській області податкові декларації з рентної плати за червень 2022 року, вхідний реєстраційний №9129173499 від 15.07.2022 (з додатками 2 до податкової декларації з рентної плати) та за липень 2022 року вх. реєстраційний № 9159619606 від 15.08.2022 (з додатками 2-1 до податкової декларації з рентної плати).

Відповідно до додатку 2-1 до податкової декларації з рентної плати за червень 2022 року (вх. реєстраційний № 9129173370 від 15.07.2022 року) ПАТ «УКРНАФТА», узгоджена сума грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування нафти (код бюджетної класифікації 13030700), яка підлягає сплаті становить 2595442,11 гривень. Граничний термін сплати - 01.08.2022.

Як встановлено перевіркою та проти чого не заперечує позивач, сума грошового зобов`язання по рентній платі по коду бюджетної класифікації 13030700 за червень 2022 року сплачена ПАТ "УКРНАФТА" з порушенням граничного строку сплати, а саме сплачено 01.09.2022 згідно платіжного доручення №5629 на суму 2595442,11 грн., кількість днів затримки сплати - 31.

Відповідно до додатку 2-1 до податкової декларації з рентної плати за червень 2022 року (вх. реєстраційний №9129173380 від 15.07.2022) ПАТ «УКРНАФТА», узгоджена сума грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування нафти (код бюджетної класифікації 13030700), яка підлягає сплаті становить 5171047,47 гривень. Граничний термін сплати - 01.08.2022.

Як встановлено перевіркою та проти чого не заперечує позивач, сума грошового зобов`язання по рентній платі по коду бюджетної класифікації 13030700 за червень 2022 року сплачена ПАТ «УКРНАФТА» з порушенням граничного строку сплати, а саме сплачено 01.09.2022 згідно платіжного доручення № 5630 на суму 5171047,47 грн., кількість днів затримки сплати 31.

Відповідно до додатку 2-1 до податкової декларації з рентної плати за липень 2022 року (вх. реєстраційний № 9159619558 від 15.08.2022) ПАТ «УКРНАФТА» узгоджена сума грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування нафти (код бюджетної класифікації 13030700), яка підлягає сплаті становить 2694558,80 гривень. Граничний термін сплати -30.08.2022.

Сума грошового зобов`язання по рентній платі по коду бюджетної класифікації 13030700 за липень 2022 року сплачена ПАТ «УКРНАФТА» з порушенням граничного строку сплати, а саме 02.09.2022 згідно платіжного доручення № 5731 в сумі 2694558,80 грн, кількість днів затримки сплати 3, що встановлено перевіркою та проти чого не заперечує позивач.

Відповідно до додатку 2-1 до податкової декларації з рентної плати за липень 2022 року (вх. реєстраційний № 9159619617 від 15.08.2022) ПАТ «УКРНАФТА» узгоджена сума грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування нафти (код бюджетної класифікації 13030700), яка підлягає сплаті становить 5288931,89 гривень. Граничний термін сплати 30.08.2022.

Сума грошового зобов`язання по рентній платі по коду бюджетної класифікації 13030700 за липень 2022 року сплачена ПАТ «УКРНАФТА» з порушенням граничного строку сплати, а саме 02.09.2022 згідно платіжного доручення № 5732 в сумі 5288931,89 грн., кількість днів затримки сплати 3, що встановлено перевіркою та проти чого не заперечує позивач.

Також, суд зазначає, що в акті перевірки контролюючим органом зазначено про не встановлення, відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність особи за вчинення правопорушення згідно пункту 122.1 статті 122 ПК України, платник податків обізнаний з порядком забезпечення розрахунків із бюджетом, що розміщений на сайті контролюючого органу та в електронному кабінеті платника, ГУ ДПС у Полтавській області не отримувало від ПАТ «Укрнафта» будь-яких пояснень, листів з інформацією щодо неможливості виконання ним обов`язку зі своєчасної сплати рентної плати за користування надрами для видобування нафти, задекларованих до сплати відповідно до податкових декларацій за червень 2022 року та липень 2022 року; обставин, які звільняють підприємство від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування нафти, визначених за податковими деклараціями за червень 2022 року та липень 2022 року. Відтак, дані дії платника податків контролюючим органом кваліфіковано як винними, вчинені умисно, оскільки ПАТ "Укрнафта" мало можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання, застосовано відповідно ст.ст. 16, 36 ПК України.

З позиції та доводів позивача вбачається, що позивач не заперечує порушення граничних строків щодо рентної плати за поданими деклараціями за червень та за липень 2022 року, позивач ПАТ «Украфта» наполягає на тому, що ним не було вчинено умисного діяння, що в силу норм діючого законодавства він не має нести відповідальність за нормами застосованими відповідачем на час прийняття спірного рішення, висновки акту не відповідають пункту 11, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, враховуючи, що ренту плату товариством все таки було сплачено до закінчення шестимісячного строку після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Відповідно судом підлягає врахуванню та зазначення те, що особливістю цієї справи є те, що граничний строк сплати ПАТ «Укрнафта» податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування нафти припав на період, коли в Україні було введено воєнний стан Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року і який наразі триває.

Законом України № 2118-ІХ від 03.03.2022, який набрав чинності 07.03.2022, підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України доповнено пунктом 69, за яким визначено установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

За підпунктом 69.1 пункту підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39 2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, крім іншого, щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду). І квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору не пізніше 31 грудня 2022 року).

За підпунктом 69.2 пункту 69 даного підрозділу податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються.

Згідно підпункту 69.3 пункту 69 даного підрозділу платники податків, які у зв`язку з наслідками їх безпосередньої участі у воєнних діях не дотрималися визначених цим пунктом термінів виконання податкових обов`язків, звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за невиконання податкових обов`язків, за умови виконання таких обов`язків протягом одного місяця з дня закінчення дії наслідків, які унеможливили виконання таких обов`язків.

Згідно з п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України у редакції Закону України від 24.03.2022р. №2142-ІХ (набув чинності з 05.04.2022) у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Законом України № 2142-1Х від 24.03.2022 в редакції Закону № 2260-ІХ від 12.05.2022, що набрав чинності з 27 травня 2022 року, пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України викладено в новій редакції, а саме, установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

За підпунктом 69.1 пункту 69 даного підрозділу у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за №967/38303, «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження» відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України на період до припинення або скасування воєнного стану на території України затверджено:

- Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України;

- Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента;

- Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента.

Згідно з пунктом 3 розділу II Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, до платників податків, які на дату набрання чинності цим Порядком №225 (а саме: на 06.09.2022) мають можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила.

У разі неможливості виконання платником податків - юридичною особою податкового обов`язку, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225, до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу (пункт 8 передбачає, що платники податків подають до контролюючого органу заяву та документи в електронній формі шляхом надсилання через Електронний кабінет або у паперовій формі шляхом подання до контролюючого органу за місцем податкової адреси або будь-якого сервісного центру контролюючого органу, або надсилання поштою з повідомленням про вручення).

Суд погоджується із позивачем, що на час подання ним до контролюючого органу податкових декларацій з рентної плати та сплати рентної плати, не діяв Порядок №225, відповідно такий не був застосований товариством.

Та, суд враховує, що на час розгляду даної справи ПАТ «Укранфта» не наполягає на тому, що товариство не мало можливість своєчасно сплатити податкові зобов`язання, не наводить підстави та обставини, які позбавляли можливості виконати такий обов`язок своєчасно, а посилається на те, що за платіжними інструкціями було сплачено податки до закінчення шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в країні.

Встановлені обставини та доводи позивача, виключають необхідність судом дослідження та встановлення дотримання ПАТ «Укрнафта» положень податкового законодавства враховуючи Порядок №225, розглядати форс-мажорні обставини, лист ТПП, в даній частині, на яку посилається відповідач.

Таким чином, суд вважає необхідним зауважити, що на час подання декларацій з рентної плати за червень та липень 2022 року підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України діяв в редакції Закону № 2260-ІХ (набув чинності з 27.05.2022), який передбачав, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

А у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Тобто, вказана норма щодо звільнення від відповідальності та обов`язковим виконанням зобов`язання протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в країні застосовується саме до тих платників податків у яких відсутня можливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо сплати податків та зборів.

Чинне законодавство на час подання позивачем податкової звітності, які мали строк виконання податкового зобов`язання зі сплати рентної плати 01.08.2022 та 30.08.2022, не передбачало таку можливість як сплату податку до спливу шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні для звільнення від відповідальності, зазначена вище норма визначає обов`язок сплати податків і зборів протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Відповідно, трактування позивачем норм законодавства не знайшло свого підтвердження та спростовується зазначеними вище положеннями законів, що визначають чітко підстави та обставини, які слугують та підлягають застосуванню контролюючим органом для звільнення платника податків від відповідальності.

З позиції суду, враховуючи, що Порядок №225 набув чинності лише з 06.09.2022, платник податків, який подавши декларації та усвідомлював строки, в які мав сплатити свої податки до бюджету, в умовах оголошеного в країні воєнного стану не позбавлений при цьому права звернутись до контролюючого органу із заявою для повідомлення про не можливість своєчасно виконати свої податкові зобов`язання, відповідно вчиняти дії, які пом`якшують обставини, за яких вчинено податкове правопорушення, виключають умисність вчинення дій.

Суд зазначає, що відсутність з дня оголошення в країні воєнного стану порядку, який визначав для юридичних осіб порядок дій в межах предмету виконання податкових зобов`язань, не звільняє від обов`язку своєчасно сплачувати податки та збори, враховуючи внесені законами зміни до ПК України (пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ), які зазначені судом вище.

Щодо тверджень позивача про самостійні підстави для скасування спірного рішення, суд зазначає, що позивач отримав акт перевірки 05.06.2023 та надіслав свої заперечення 19.06.2023 (лист № 01/01/07-399 від 19.06.2023).

Враховуючи вищезазначені положення законодавства, висновки суду, судом не встановлено дотриманням позивачем строків коли він може надіслати свої заперечення та документи на акт перевірки до контролюючого органу, що визначені в згаданому вище пункті 86.7 статті 86 ПК України.

Суд зауважує, що заперечення на акт перевірки можуть бути подані платником податків протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки), а не через 10 робочих днів після отримання акту перевірки, як в даному випадку було вчинено позивачем, та як наслідок його заперечення були залишені без розгляду контролюючим органом листом від 12.07.2023 №24433/6/16-31-04-01-09.

Відповідно, доводи позивача про те, що контролюючим органом прийнято рішення без урахування та розгляду заперечень до акту перевірки є непідтвердженими, заперечення на акт перевірки позивачем надіслані несвоєчасно, що стало наслідком прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення у строки та у порядку визначеному пунктом 86.8 статті 86 ПК України.

Також, як згадано вище, за пунктом 86.8 статті 86 ПК України контролюючий орган приймає податкове повідомлення рішення протягом протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки.

Відповідно в даній справі вбачається, що акт отриманий позивачем 05.06.2023 та спірне рішення прийнято контролюючим органом 26.06.2023, тобто із дотриманням порядку та строків прийняття спірного рішення визначеного пунктом 86.8 статті 86 ПК України.

Відтак, доводи позивача щодо порушення відповідачем порядку та строків прийняття спірного рішення не знайшли свого підтвердження за встановленими судом обставинами у справі та наданими сторонами доказами.

В наступному, суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі Порядок №1204, в редакції Закону №846), за п. 2 розділу ІІ якого у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами, зокрема «Ш» - у разі застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати грошових зобов`язань / порушення строків зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (додатки 6, 7).

Згідно пункту 3 розділу ІІ Порядку №1204 при складанні податкових повідомлень-рішень до них заноситься інформація, передбачена відповідними формами, встановленими цим Порядком.

Податкові повідомлення-рішення у випадках, визначених Кодексом, повинні містити, серед іншого: 1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок; 3) граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної; 4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк; 5) граничні строки, передбачені Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), штрафних фінансових санкцій та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами «Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), «Д» та «С»).

Згідно пунктів 10 та 11 Порядку №1204 при складанні податкового повідомлення-рішення йому присвоюється номер, який містить, зокрема, але не виключно, порядковий номер у межах територіального контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення, та комплексний індекс підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення.

У податковому повідомленні-рішенні наводиться або додається до нього розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі орган та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами «Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), «Д» та «С») із зазначенням у ньому відповідної інформації, необхідної для їх визначення.

Згідно Додатку 7 до Порядку №1204 в податковому повідомленні рішення зокрема, має бути зазначено обґрунтовані підстави для визначення (нарахування) грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків (стислий зміст щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства): - обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу І Податкового кодексу України або статті 353 та частини восьмої статті 354 Митного кодексу України письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, які стосуються події правопорушення та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують вказані обставини), до яких відносяться також обставини, які відповідно до Податкового кодексу України пом`якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності (у разі наявності).

Згідно із пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Враховуючи, що наслідками перевірки є прийняття контролюючим органом податкового повідомлення рішення у порядку, у строки та за формою за згаданим вище законодавством, суд зазначає, що відповідачем у спірному рішенні дотримано вимоги щодо форми рішення «Ш», дотримано Порядок № 1204 Додаток 7, зазначено обґрунтовані підстави для визначення (нарахування) грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки.

Розмір штрафної санкції відповідачем застосовано у відповідності до діючого законодавства.

Таким чином, суд зазначає, що обов`язок платника, першочергово, є своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати податкові зобов`язання, незалежно від будь-яких обставин, а у випадку невиконання такого обов`язку контролюючий орган зобов`язаний застосувати до платника відповідні фінансові санкції.

Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 15.02.2023 по справі №280/1006/21 та від 16.11.2023 по справа №160/24147/21.

Суд зазначає, що в акті камеральної перевірки не лише зафіксовано виявлене контролюючим органом порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 ПК України, а зазначено і доведено наявності умислу в діях платника податків, а також посилання на обставини, які вказують на наявність саме такої кваліфікуючої ознаки.

Враховуючи викладене, на підставі досліджених судом доказів та доводів сторін, суд дійшов переконання, що у ПАТ «Укнафта» була можливість своєчасно виконати обов`язок зі сплати податкового зобов`язання, проте сплату позивач здійснив несвоєчасно, що підтверджує те, що позивач діяв нерозумно, недобросовісно, усвідомлюючи настання негативних наслідків у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, що повністю узгоджується з приписами п. 109.1, п. 109.2 ст. 109, п. 112.1, 112.2 ст. 112, п. 124.2 ст. 124 ПК України, відтак є доведеним наявність вини позивача у несвоєчасній сплати грошових зобов`язань і застосуванні відповідачем на підставі цього штрафних санкцій у розмірі 25% від суми несвоєчасно сплачених зобов`язань.

Таким чином, зважаючи на встановлення порушення позивачем вимог податкового законодавства, суд вважає, що приймаючи оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення №0057240408 від 26.06.2023, контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений законом.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно судом не встановлено протиправність спірного податкового повідомлення-рішення від 26.06.2023 № 0057240408, останнє відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для скасування судом не встановлено, позивачем не доведено.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Зважаючи на наслідки вирішення справи судом, відсутності інших понесених сторонами витрат по справі, підстави для застосування ст.ст. 139, 143 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.