Рішення

від 04.11.2024 по справі 340/5708/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5708/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю МАТАГІ до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

-визнати протиправною та скасувати постанову серія ПШ №053405 від 27.08.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно суб`єкта господарювання ТОВ МАТАГІ.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що відповідач під час прийняття спірної постанови ПШ №053405 дід 27.08.2024 діяв не у спосіб визначений законодавством та не в межах наданих йому повноважень, а саме водій виконав свій обов`язок, визначений п.3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 та надав під нас перевірки роздруківку за 16.07.2024 з якої також вбачається і період роботи за попередні календарні дні, за які водій працював. Посадова особа контролюючого органу зафіксувала надану водієм роздруківку і долучила її до первинних матеріалів і відповідач приймаючи спірне рішення мав би враховувати її наявність на момент перевірки. Щодо оформлення бланку підтвердження діяльності позивач зазначає, що так цей документ оформлюється виключно при обставинах, коли транспортний засіб обладнаний аналоговим тахогоафом, а транспортний засіб позивача обладнаний цифровим тахографом. Оформлення такого документу, як бланк підтвердження діяльності водія є правом, а не обов`язком перевізника. Крім того, спірна постанова серія ПШ №053405 від 27.08.2024 винесена посадовою особою - в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_1 , яка на момент прийняття рішення не мала відповідних службових повноважень щодо прийняття такого роду рішень, тобто була не уповноважена на прийняття таких рішень. За наведеного, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні вимог. Вказує, що 16.07.2024 під час проведення перевірки встановлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: водій ОСОБА_2 не надав старшому державному інспектору документи роздруківка даних роботи до цифрового тахографу з 09.07.2024 по 16.07.2024, або бланк підтвердження діяльності водія за зазначений період. Під час рейдової перевірки посадовими особами відповідача не перевірялась робота транспортного засобу марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 , а здійснювалась перевірка наявності документів про роботу та відпочинок водія ОСОБА_2 ( передбачених Положенням №340 та наявність документів, передбачених Інструкцією №385 ). Разом з цим, у разі якщо водій ОСОБА_2 в період з 07:02 год 09.07.2024 по 08:33 год 16.07.2024 керував іншим транспортним засобом, то він мав надати роздруківки даних роботи до цифрового тахографу (у разі обладнання останнього транспортного засобу цифровим тахографом) або тахокарти за вказаний період (у разі обладнання транспортного засобу аналоговим тахографом). Натомість , під час рейдової перевірки водій ОСОБА_2 в акті зазначив, що «оновляв дані в ТЦК», щодо керування іншим транспортним засобом під час здійснення вантажних перевезень водій пояснень не зазначив. Відповідач зазначає, що позивача притягнуто до відповідальності за відсутність роздруківки даних роботи до цифрового тахографу з 09.07.2024 по 16.07.2024, або бланку підтвердження діяльності водія (як альтернативи документу, яким можна підтвердити режим робочого часу, відпочинку іншої чи діяльності не пов`язаної з керуванням транспортного засобу водієм). Щодо повноважень посадової особи відповідача на прийняття оскаржуваного рішення вказано , що ОСОБА_1 , яка виконує обов`язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області має повноваження на розгляд справ про порушення автотранспортного законодавства та приймати постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу ( а.с.73-80).

Розглянувши справу суд установив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю МАТАГІ зареєстроване в установленому законом порядку, одним з основних виді діяльності є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт ( а.с.43-44).

16.07.2024 посадовими особами Укртрансбезпеки на а/д М-30,253 км проведено рейдову перевірку, під час якої зупинено транспортний засіб марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 ., який здійснював перевезення вантажів без оформлення документів

За результатами перевірки, старшим державним інспектором складено Акт №АР052798 від 16.07.2024, відповідно до якого, під час здійснення перевірки водій ОСОБА_2 не надав старшому державному інспектору документи роздруківку даних роботи до цифрового тахографу з 09.07.2024 по 16.07.2024, або бланк підтвердження діяльності водія за зазначений період ( а.с.95, зворотній бік).

Водій зі змістом Акту №АР052798 від 16.07.2024 ознайомився під підпис та надав пояснення "оновлював дані в ТЦК".

За результатами розгляду справи, в.о. начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Харзєвою Ольгою Анатолівною винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ053405 від 27.08.2024 за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( а.с.95).

А саме, перевезення вантажу за відсутності, на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» роздруківки даних роботи до цифрового тахографу з 09.07.2024 по 16.07.2024, або бланк підтвердження діяльності водія ( наказ МТЗУ №385 від 24.06.2010).

Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» №442 від 10.09.2014 Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі Закон №2344-ІІІ), що регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону №2344-ІІІ).

Не є спірною та обставина, що належним автомобільним перевізником у спірних правовідносинах є позивач .

Статтею 5 Закону №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частини 12 статті 6 цього Закону, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. А згідно з частиною 14 статті 6 Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі Порядок №1567).

Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 1 Порядку №1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності) (пункт 26 Порядку).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку).

З аналізу викладеного законодавства убачається, що Порядком №1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка суб`єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.

При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17 та від 14 грудня 2023 року у справі №280/1426/20, від 21 грудня 2023 року у справі №560/11763/22, від 06 червня 2024 року у справі №340/1617/22.

Відповідно до матеріалів даної справи, повідомлення (запрошення) про розгляд справи про порушення транспортного законодавства, що призначено на 27.08.2024, відповідач завчасно направив позивачу засобами поштового зв`язку ( а.с.100-101). При цьому, цей факт позивачем не заперечується.

Щодо правомірності винесення оспорюваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу згідно зі статтею 60 Закону №2344-ІІІ по суті встановленого порушення, суд зазначає наступне.

Статтею 34 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За змістом пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону №2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до обставин справи, під час перевірки 16.07.2024 виявлено у водія на момент проведення перевірки відсутність документів, які визначені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме паперові роздруківки даних з цифрового тахографа про час роботи та відпочинку водія ОСОБА_2 за періоди: з 09.07.2024 по 16.07.2024 за відсутності бланка підтвердження діяльності водія.

Статтею 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону №2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення №340).

Згідно з пунктом 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

У відповідності до пункту 1.5 Положення №340 у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: відпочинок - безперервний період часу, який водій може використовувати на свій розсуд; робочий час водія - час, протягом якого водій зобов`язаний виконувати свої обов`язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Згідно з пунктом 2.1 Положення №340 до робочого часу водія включаються:

а) змінний період керування;

б) підготовчо-заключний період;

в) час простоїв не з вини водія (у тому числі коли водій не зобов`язаний перебувати на робочому місці, але має залишатися на зв`язку, бути готовим відповісти на будь-який виклик, почати чи відновити рух або виконувати іншу роботу);

г) час простоїв (у пунктах навантаження та розвантаження вантажів, у місцях посадки та висадки пасажирів);

ґ) час проведення медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення;

д) час проведення робіт з усунення технічних несправностей ТЗ на маршруті (у рейсі);

е) час охорони ТЗ з вантажем або без нього під час стоянки на кінцевих та проміжних пунктах при здійсненні міжміських перевезень у разі, якщо такі обов`язки передбачені трудовим договором, укладеним з водієм;

є) половина часу, передбаченого завданням на рейс міжміського сполучення, при роботі двох водіїв на ТЗ, обладнаному спальним місцем;

ж) інший час, передбачений законодавством України.

Змінний період керування водія, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати 10 годин не частіше ніж двічі на тиждень та 9 годин в інші дні. Змінний період керування водія (не плановий, а фактичний) може бути збільшено понад норми, установлені пунктом 3.1 цього Положення, в разі виникнення непередбачуваних обставин (технічна несправність ТЗ, зупинення руху ТЗ в рейсі (на маршруті), несприятливі погодні умови, перешкоди руху, відсутність місць стоянки). Водій має вказати на роздруківці тахографа характер і причину виникнення непередбачуваних обставин не пізніше ніж у момент прибуття до місця стоянки (пункти 3.1, 3.2 Положення №340).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ТЗ позивача обладнаний діючим та повіреним цифровим тахографом.

У відповідності до пункту 6.2 Положення №340, облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Згідно з пунктом 6.4 Положення №340, графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Згідно з пунктом 7.1 Положення №340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Тобто, законодавець чітко встановив обов`язок водія надати при перевірці відповідному державному органу тахокарти у визначеній кількості (29 штук), бланки підтвердження діяльності в разі відсутності тахокарт, а у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв, а перевізників - забезпечити їх наявність у водія.

24.06.2010 Міністерство транспорту та зв`язку України наказом №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі Інструкція №385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Вказана Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, а її норми поширюються на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (пункти 1.2, 1.3 Інструкції №385).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні: тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Якщо в рейсі перебувають двоє водіїв, положення абзаців п`ятого - сьомого пункту 3.3 цього розділу поширюються на кожного водія окремо (пункт 3.4 Інструкції №385).

Судом не встановлено, а позивачем не зазначалось, що в рейсі перебувало двоє водіїв.

Відповідно до пункту 3.5 Інструкції №385 перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема:

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Статтею 49 Закону №2344-III визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні. Так, водій транспортного засобу зобов`язаний:

мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;

перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення;

забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі);

дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Аналізуючи положення вказаних норм, суд дійшов висновку, що дія Інструкції №385 поширюється на усіх автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами та відповідно тахокарти, а також картки водія або роздруківки даних роботи цифрового тахографа (роздруківка обліку режиму праці та відпочинку водія на паперовому носії) є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються вантажні перевезення автомобільним транспортом, що відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ, входять до переліку обов`язкових документів при здійсненні внутрішніх перевезень.

Щодо посилання позивача на роздруківку даних роботи цифрового тахографа, яку надав водій ОСОБА_2 під час рейдової перевірки 16.07.2024 ( а.с.96), суд зазначає наступне.

Згідно пояснень позивача, з даної роздруківки вбачається, що робочі дні водія саме на транспортному засобі МАН д.н.з НОМЕР_1 були 03.07.24; 07.07.2024; 09.07.2024 та 16.07.2024. В інші дні на вказаному транспортному засобі працював інший водій.

Однак, суд зауважує, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено вказаного факту з огляду на таке.

Як вже зазначалось судом, в силу п. 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа.

З долученої до матеріалів перевірки роздруківки з цифрового тахографа, поряд з іншими днями та годинами до яких під час перевірки зауважень не виникло, судом встановлено, що роздруківці відсутні дані роботи з 09.07.2024 по 15.07.2024 ( включно).

Крім того, суд зазначає, що з аналізу вищенаведених норм слідує, що зафіксувати свій особистий режим роботи та відпочинку на цифровому тахографі та в подальшому відтворити його на паперовому носії (роздруківка) можливо тільки за використання в тахографі особистої картки водія (картка повинна знаходитися у слоті тахографа). Невикористання в тахографі карти водія автоматично тягне за собою неможливість зробити свою власну роздруківку даних роботи тахографа.

В свою чергу, інформація щодо режиму праці та відпочинку водія відтворюється у роздруківці (якщо на ТЗ встановлено цифровий тахограф), тахокартах (якщо на ТЗ встановлено аналоговий тахограф), за допомогою бланку підтвердження діяльності (якщо водій не працював, виконував іншу роботу). В контексті зазначеного вбачається, що роздруківка є документом похідним від картки водія, адже процес її створення неможливий без використання картки в тахографі. При цьому, відповідно роздруківка даних про роботу і відпочинок входить до переліку обов`язкових документів.

Суд враховує доводи відповідача про те, що роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв у випадку невикористання картки не відображатиме інформацію про режим праці та відпочинку водія, а тому лише коли індивідуальна картка водія розміщена у слоті тахографа, відбувається фіксація режиму праці та відпочинку.

Отже, за умов невикористання особистої картки водія (а лише її наявності у водія, а не у слоті тахографа), така роздруківка й не може бути надана. Невикористання особистої картки водія спричиняє неможливість зробити і надати роздруківку роботи тахографа, що й мало місце в даній справі, а саме з 09.07.2024 по 15.07.2024.

Суд повторює, що аналіз положень статті 48 Закону №2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

В свою чергу, згідно з пунктом 6.4 Положення №340, графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Відсутність бланка підтвердження діяльності, з огляду на відсутність інших доказів щодо обліку робочого часу водія (які передбачені зокрема п. 6.2 Положення №340), вказує на те, що останній тимчасової непрацездатності не мав, у відпустці не перебував, роботу з перевезення вантажів на іншому транспортному засобі не здійснював. Тому, з огляду на пункти 6.2, 6.4 Положення №340 позивачем не доведено того, що водій не керував транспортним засобом з 09.07.2024 по 15.07.2024 ( включно).

При цьому, суд звертає увагу, що позивача притягнуто до відповідальності не за відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа чи бланка підтвердження діяльності водія та роздруківки з цифрового тахографа, а саме за відсутність інформації про час роботи та відпочинку водія водія ОСОБА_2 за визначені спірні періоди, що підтверджується роздруківкою наданою водієм при проведенні перевірки.

Посилання представника позивача на те, що в частину спірного періоду 09.07.2024, 13.07.2024, 14.07.2024 на транспортному засобі марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 працював іншій водій ОСОБА_3 ( а.с.19-21), а водій ОСОБА_2 працював на іншому транспортному засобі не доведено позивачем належними доказами, а саме не надано до суду роздруківки з цифрового тахографа іншого транспортного засобу, або бланк підтвердження діяльності водія ОСОБА_2 за вказаний період.

Зазначення посадовими особами відповідача про відсутність роздруківки даних роботи до цифрового тахографу по 16.07.2024, а не по 15.07.2024, на що посилається позивач, не спростовує обставин виявленого в ході перевірки порушення.

Отже, матеріалами справи в повній мірі підтверджується порушення пункту 3.3 Інструкції №385 щодо відсутності інформації про час роботи та відпочинку водія водія ОСОБА_2 за періоди: з 09.07.2024 по 15.07.2024 ( включно) за відсутності бланка підтвердження діяльності водія.

Позивачем не спростовано допущення ним порушень законодавства про автомобільний транспорт, з огляду на ненадання до перевірки усіх документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо доводів позивача про прийняття оскаржуваної постанови неуповноваженою особою, суд зазначає наступне.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Як вже зазначалося вище, відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Положення №103), відповідно до пункту 1 якого, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно п. 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п.п.18 п.12 Положення №103, голова Укртрансбезпеки приймає на роботу та звільняє з роботи в порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників Укртрансбезпеки.

Відповідно до п. 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно пунктів 25, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З матеріалів справи вбачається, що 05.07.2024 головою Укртрансбезпеки затверджено Положення про Відділ державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (а.с.87-91).

Пунктом 4 розділу V вказаного Положення передбачено, що у разі відсутності одночасно начальника територіального органу і заступника начальника територіального органу, обов`язки начальника територіального органу за згодою може виконувати інший працівник територіального органу, відповідно до наказу Укртрансбезпеки.

Наказом голови Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.07.2024 №834-К ОСОБА_4 призначено на посаду старшого державного інспектора Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області з 15.07.2024, з яким вона ознайомлена 12.07.2024 (а.с.107, зворотній бік).

Посадові обов`язки ОСОБА_5 визначені Посадовою інструкцією, затвердженою Головою Укртрансбезпеки 05.07.2024 (а.с.92-94).

Наказом голови Державної служби України з безпеки на транспорті від 16.07.2024 №861-К, на ОСОБА_4 з 16.07.2024 покладено виконання обов`язків начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті до призначення начальника (а.с.106, зворотній бік, 107).

Згода на призначення виконуючим обов`язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті підтверджується особистим підписом ОСОБА_5 на наказі.

Враховуючи вищевикладені обставини суд зазначає, що Головою Державної служби України з безпеки на транспорті в межах повноважень та у спосіб визначені Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, здійснено призначення працівника територіального органу - Хорзеєву Ольгу тимчасово виконуючим обов`язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, а отже, ОСОБА_6 станом на дату підписання нею постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу ПШ №053405 від 27.08.2024, була у законний спосіб наділена відповідними повноваженнями.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують. При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідачем доведено факт вчинення позивачем правопорушення - надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону передбачена відповідальність автомобільного перевізника у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тому, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають до задоволенню.

В зв`язку, з відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю МАТАГІ (вул. Братів Ельворті, 2, кв. 606, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 42503977) до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Героїв Маріуполя, 102, м. Кропивницький, 25004, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено протягом тридцяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН