Рішення

від 04.11.2024 по справі 380/13675/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/13675/24

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» до Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

14.10.2024 Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі №380/13675/24, яким ухвалив адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» (місцезнаходження: 79034, Львівська область, м.Львів, вул.Тернопільська, буд. 42, код ЄДРПОУ 37801004) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090), Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04053, м.Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Львівській області з питань реєстрації/відмови у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №10743664/44676394 від 19.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2384 від 27.02.2024; № 10743662/44676394 від 19.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2385 від 27.02.2024; № 10743663/44676394 від 19.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2386 від 28.02.2024; №10741804/44676394 від 19.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2388 від 28.02.2024; № 10741803/44676394 від 19.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2389 від 28.02.2024; №10741802/44676394 від 19.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2387 від 28.02.2024; №10780718/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2705 від 04.03.2024; № 10780711/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2706 від 05.03.2024; № 10780719/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2707 від 05.03.2024; № 10780717/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2708 від 05.03.2024; № 10780713/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2709 від 05.03.2024; №10780715/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2710 від 05.03.2024; № 10780716/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2711 від 05.03.2024; № 10780714/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2712 від 05.03.2024; № 10780710/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2713 від 11.03.2024; № 10780712/44676394 від 26.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної №2714 від 11.03.2024.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» податкові накладні № 2384 від 27.02.2024; № 2385 від 27.02.2024; № 2386 від 28.02.2024; № 2387 від 28.02.2024; № 2388 від 28.02.2024 ; № 2389 від 28.02.2024 № 2705 від 04.03.2024; № 2706 від 05.03.2024; № 2707 від 05.03.2024; № 2708 від 05.03.2024; № 2709 від 05.03.2024; № 2710 від 05.03.2024; № 2711 від 05.03.2024; № 2712 від 05.03.2024; № 2713 від 11.03.2024; № 2714 від 11.03.2024, датою подання їх на реєстрацію.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» (місцезнаходження: 79034, Львівська область, м.Львів, вул.Тернопільська, буд. 42, код ЄДРПОУ 37801004) судовий збір у розмірі 19379 (дев`ятнадцять тисяч триста сімдесят дев`ять)грн.20коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» (місцезнаходження: 79034, Львівська область, м.Львів, вул.Тернопільська, буд. 42, код ЄДРПОУ 37801004) судовий збір у розмірі 19379 (дев`ятнадцять тисяч триста сімдесят дев`ять)грн.20коп.

Представник позивача 21.10.2024 звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Відповідачі заяв по суті заявленого клопотання не подали.

Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення суд керується таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року у справі № 160/7922/20 та додаткових постановах від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20.

Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У справі, що розглядається, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу, яка надається позивачу адвокатським бюро «АННИ КРАМАР» на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 20.05.2024.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Адвокатське Бюро «АННИ КРАМАР», в особі Адвоката Крамар А.О. зобов`язується надати професійну правничу допомогу Клієнту, що полягає у представництві інтересів ТОВ «ТД КРАМАР ЛТД» у Львівському окружному адміністративному суді під час розгляду адміністративної справи за адміністративним позовом ТОВ «ТД КРАМАР ЛТД» до Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України. Предмет спору: про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

04 вересня 2024 року між АБ «АННИ КРАМАР» та ТОВ «ТД КРАМАР ЛТД» укладено Додаткову угоду №2 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 20.05.2024, в якій вказано обсяг послуг наданих АБ «АННИ КРАМАР», в особі адвоката Крамар А.О., та згідно якої сума оплати за надані ТОВ «ТД КРАМАР ЛТД» послуги становить 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №2 від 17 жовтня 2024 року за Договором про надання правової допомоги № б/н від 20.05.2024 АБ «Анни Крамар» в особі адвоката Крамар А.О. (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №1996 від 08.09.2012, виданого на підставі рішення Львівської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 08.09.2012 №11) надало, а Клієнт прийняв наступні юридичні послуги (правову допомогу): - аналіз документів клієнта, вивчення актуальної судової практики в аналогічних спорах, вибір правової позиції, підготовка та подача позовної заяви разом з додатками до суду по справі №380/13675/24 - 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт отримання позивачем послуг з правової допомоги від адвокатського бюро «Анни Крамар», оскільки подані докази дозволяють встановити склад та зміст послуг з правової допомоги відповідно до вимог статті 134 КАС України.

Стосовно співмірності та розумності витрат на правову допомогу за участь у даній справі суд зазначає таке.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, від 08.02.2022 у справі №160/6762/21.

Заявляючи клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

Суд, у свою чергу, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд проаналізував акт приймання-передачі наданих послуг від 17.10.2024, а також заявлені у клопотанні витрати на адвокатські послуги за договором про надання правової допомоги, та визначену в них вартість послуг на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Оцінюючи характер наданої правової допомоги суд зазначає, що договір про надання правової допомоги не містить обґрунтування визначення фіксованої суми вартості наданої правової допомоги у розмірі 15 000 грн. Крім того, акт приймання-передачі наданих послуг від 17.10.2024 не містить зазначення затраченого часу на аналіз документів клієнта, вивчення актуальної судової практики в аналогічних спорах, вибір правової позиції, підготовку та подання позовної заяви до суду.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Отже, з викладеного слідує, що склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №440/5567/21.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Оцінюючи характер наданої правової допомоги суд також враховує, що правові висновки висловлено Верховним Судом в аналогічних справах. З огляду на це, пошук та аналіз судової практики по суті зводиться до дублювання висновків Верховного Суду про релевантні норми права, аналіз та спосіб їх застосування.

Суд зазначає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте, цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Також у постанові від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20 Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Вказані висновки Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).

ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах «Stankiewicz v. Poland», заява № 46917/99, пункт 75).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З наведеного, суд доходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правову допомогу на суму 4000,00 грн.

У зв`язку з перебуванням головуючої по справі судді у щорічній відпустці, додаткове рішення суду ухвалюється у перший робочий день з моменту виходу судді з відпустки.

Керуючись ст.ст.134, 139, 241-246, 252 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» до Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» (місцезнаходження: 79034, Львівська область, м.Львів, вул.Тернопільська, буд. 42, код ЄДРПОУ 37801004) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» (місцезнаходження: 79034, Львівська область, м.Львів, вул.Тернопільська, буд. 42, код ЄДРПОУ 37801004) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п 15.5 п.15 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЧаплик І.Д.