Рішення

від 29.10.2024 по справі 460/9286/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2024 року м. Рівне№460/9286/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання О.В.Драної; представника позивача адвоката Н.В.Письменної; представника відповідача М.С.Форет; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР РІВНЕ» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР РІВНЕ» (далі позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 23.05.2024 №7583/17000705/22.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що за результатами фактичної перевірки контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 163019,26 грн, у порядку статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР: на початок проведення перевірки в магазині «Тор-Ба» перевіряючим не надано документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів на підакцизні товари, що зазначені в акті зняття залишків на загальну суму 163019,26 грн, які на момент перевірки знаходились у місці продажу (господарському об`єкті). Позивач зазначає, що таке рішення є протиправним, оскільки: контролюючим органом не дотримано вимог чинного законодавства при призначенні та проведенні фактичної перевірки відсутність правових підстав для проведення перевірки, не зазначення в наказі про проведення фактичної перевірки інформації, яка слугувала підставою для призначення та проведення перевірки; рішення по суті виявлених порушень є протиправним, оскільки платник податків не здійснював реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а на вимогу податкового органу надав усі належні документи щодо обліку ТМЦ. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач зазначає, що зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей та фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки, приписами підпункту 81.1 статті ПК України не вимагається; не зазначення такої підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.п. 81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену ПК України. По суті встановленого порушення відповідач зазначає, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів, які на момент перевірки знаходяться у місті продажу (господарському об`єкті)), проте позивач таких документів не надав. Вказане є самостійною підставою для застосування відповідальності, визначеної статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР. Тому оскаржуване рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 26.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 12.09.2024 вирішено розгляд адміністративної справи №460/9286/24 провадити за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 03.10.2024.

Ухвалою суду від 03.10.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР РІВНЕ» та Головного управління ДПС у Рівненській області про відкладення розгляду справи задоволено; підготовне засідання відкладене на 15.10.2024.

Ухвалою суду від 15.10.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 29.10.2024.

Ухвалою суду від 29.10.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання відповідача від 15.10.2024 про долучення доказів до матеріалів справи задоволено.

У судовому засіданні 29.10.2024 представник позивача, який брав участь у розгляді справи в режимі ВКЗ, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у відкритому судовому засіданні 29.10.2024 у порядку статей 243, 250 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Керівником Головного управління ДПС у Рівненській області винесений Наказ «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ТОР РІВНЕ» код ЄДРПОУ 43752609» від 30.04.2024 №1116-п (далі Наказ №1116-п), яким постановлено провести фактичну перевірку у магазині «ТОР-БА» за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Мізоч, вулиця Богдана Хмельницького, 12, де здійснює господарську діяльність ТОВ «ТОР РІВНЕ» (код ЄДРПОУ 43752609), із 01 травня 2024 року терміном 10 діб з метою перевірки: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та / або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами); період діяльності, що перевіряється згідно зі статтею 102 Податкового кодексу України (а.с. 20 том 1).

На підставі Наказу №1116-п та направлень від 30.04.2024 №1967/ЖЗ/17-00-07-05-15, №1968/ЖЗ/17-00-07-05-15, №1969/ЖЗ/17-00-07-05-15 посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області проведена фактична перевірка ТОВ «ТОР РІВНЕ», за результатами якої складений Акт фактичної перевірки від 02.05.2024 №6805/Ж5/17-00-07-05-17/43752609 (далі Акт перевірки), яким установлено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від06.07.1995№265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР), а саме: на початок проведення перевірки в магазині «Тор-Ба» перевіряючим не надано документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів на підакцизні товари, що зазначені в акті зняття залишків на загальну суму 163019,26 грн, які на момент перевірки знаходились у місці продажу (господарському об`єкті) (а.с. 21 том 1).

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 23.05.2024 №758317000705-22 (далі ППР), яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 163019,26 грн (а.с. 25 том 1).

«Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій по акту фактичної перевірки від 02.05.2024 р. ТОВ «Тор-Рівне» код ЄДРПОУ 43752609 (магазин «Тор-Ба» Рівненський р-н, смт. Мізоч, вул. Б.Хмельницького, 12)»: за наслідками фактичної перевірки встановлено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: реалізація товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку на загальну суму 163019,26 грн; відповідальність передбачена статтею 20 Закону №265/95-ВР, а саме: застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; загальна сума штрафних санкцій становить 163019,26 грн (а.с. 27 том 1).

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Позивач вказує, що оскаржуване ППР по суті виявлених порушень є безпідставним, та посилається також на порушення відповідачем порядку призначення та проведення фактичної перевірки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

У постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі справа №160/7797/23 (адміністративне провадження № К/990/34645/23) зазначено:

«Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства»;

«Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскаржуючи саме наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень (рішень) платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки, яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка»;

«Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України».

Позовні вимоги про скасування ППР обґрунтовуються, зокрема, відсутністю підстав для проведення перевірки та порушення процедури проведення фактичної перевірки, тому суд надає правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу.

Позивач зазначає, що в Наказі №1116-п відсутнє посилання на конкретні підстави проведення перевірки, які визначені пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а містять лише посилання на норми Податкового кодексу України; в Наказі №1116-п не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій була встановлена податковим органом; з цього слідує, що на момент винесення Наказу №1116-п у податкового органу були відсутні підстави для проведення фактичної перевірки ТОВ «ТОР-РІВНЕ»; оскільки у Наказі №1116-п не наведені фактичні підстави для призначення перевірки та не відображено, яка саме інформація, що наявна та / або отримана контролюючим органом, стала підставою для призначення перевірки, у спірних правовідносинах відсутні дійсні, фактичні підстави для прийняття такого наказу та необхідності здійснення податкового контролю за діяльністю ТОВ «ТОР РІВНЕ» у формі фактичної перевірки, що в свою чергу, свідчить про протиправність перевірки.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України (далі ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За правилами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1. статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2. статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених упункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Судом установлено, що в Наказі №1116-п міститься посилання на норми ПК України, зокрема: підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як на підставу призначення перевірки:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації «яка свідчить про можливі порушення» дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 (справа №420/9909/23, адміністративне провадження № К/990/67/24) виснував:

«Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.

У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення.

Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним».

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі можливе порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки можливим процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.

Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття Наказу №1116-п чи процедури проведення фактичної перевірки та оформлення Акта перевірки, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Отже, суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного ППР у зв`язку з процедурними порушеннями (на думку позивача) при призначенні та проведенні фактичної перевірки та оформлення її результатів.

Зазначене вище свідчить про те, що оцінка оскаржуваному ППР повинна надаватися судом по суті встановлених (виявлених) під час проведення перевірки порушень.

Так, Актом перевірки установлено порушення платником податків вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: на початок проведення перевірки в магазині «Тор-Ба» перевіряючим не надано документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів на підакцизні товари, що зазначені в акті зняття залишків на загальну суму 163019,26 грн, які на момент перевірки знаходились у місці продажу (господарському об`єкті).

У «Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по акту фактичної перевірки від 02.05.2024 р. ТОВ «Тор-Рівне» код ЄДРПОУ 43752609 (магазин «Тор-Ба» Рівненський р-н, смт. Мізоч, вул. Б.Хмельницького, 12)» зазначено: за наслідками фактичної перевірки встановлено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: реалізація товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку на загальну суму 163019,26 грн; відповідальність передбачена статтею 20 Закону №265/95-ВР, а саме: застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; загальна сума штрафних санкцій становить 163019,26 грн.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Вказана норма визначає обов`язок суб`єкта господарювання надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

До позивача застосована відповідальність за статтею 20 Закону №265/95-ВР:

«До суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння)».

Отже, відповідальність за статтею 20 Закону №265/95-ВР настає у випадках:

(1) реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

(2) не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті);

(3) одночасна наявність двох обставин про що свідчить зазначення «та/або».

Щодо підстави для наслання відповідальності за статтею 20 Закону №265/95-ВР «реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку», суд зазначає, що така настає за наявності підтвердженого факту реалізації необлікованих товарів:

вручення товару покупцеві;

надання товару в розпорядження;

видача розрахункового документа (розрахунковий документ документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну);

здійснення розрахункової операції (розрахункова операція приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

реалізація товару за місцем розрахунків (місце проведення розрахунків місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо).

У спірному випадку факту «реалізації товару», який не облікований, контролюючим органом не установлено та не підтверджено належними і допустимими доказами.

Відповідач зазначає, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів, які на момент перевірки знаходяться у місті продажу (господарському об`єкті).

Вказує, що платник податків не надав інспекторам на початок проведення фактичної перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, а тому застосування відповідальності за статтею 20 Закону №265/95-ВР є правомірним.

Суд зазначає, що ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції за статтею 20 Закону №265/95-ВР.

Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2024 року (справа № 280/6422/22, адміністративне провадження № К/990/44439/23) виснував:

«Так, стаття 20 Закону № 265/95-ВР у редакції до 01 серпня 2020 року передбачала, що відповідальність застосовується до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Тобто, підставою для притягнення до відповідальності згідно із нормою у зазначеній редакції могло бути лише встановлення факту реалізації товару, який не був облікований належним чином.

Водночас 01 серпня 2020 року набрав чинності Закон України від 20 вересня 2019 року № 128-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг».

Цим Законом стаття 20 Закону №265/95-ВР викладена у новій редакції, де відповідальність суб`єктів господарювання передбачена не тільки за реалізацію необлікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів.

Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції.

При цьому зазначеним Законом було уведено обов`язок суб`єктів господарювання надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів».

Верховний Суд у цій постанові також зазначив, що для належної перевірки обґрунтованості притягнення позивача до відповідальності за ненадання документів на підтвердження обліку та походження товарних запасів позивача слід встановити: які саме документи можуть уважатися первинними з урахуванням виду та особливостей товарних запасів, які є предметом спору та чи були такі документи надані суб`єктом господарювання під час проведення перевірки, а також чи розкривають належним чином надані суб`єктом господарювання документи суть та зміст господарських операцій.

Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами пункту 80.2. статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 80.4. статті 80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставіпідпункту 20.1.10пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Судом установлено, що перед початком фактичної перевірки посадовими особами контролюючих органів на підставіпідпункту 20.1.10пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу контрольна розрахункова операція не проводилася.

За правилами пункту 80.5. статті 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно ізстаттею 81цього Кодексу.

Судом установлено, що позивач допустив посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Відповідно до пункту 80.9. статті 80 ПК України, строки проведення фактичної перевірки встановленістаттею 82цього Кодексу. За правилами пункту 82.3. статті 82 ПК України, тривалість перевірок, визначенихстаттею 80цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.

Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2024 року (справа № 300/2879/22, касаційне провадження № К/990/19755/23) виснував: «Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22.

Як зазначено в Наказі №1116-п фактична перевірка призначена з 01.05.2024 терміном 10 діб.

Зі змісту Акта перевірки слідує, що фактична перевірка розпочата у магазині «ТОР-БА» за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Мізоч, вулиця Богдана Хмельницького, 12, де здійснює господарську діяльність ТОВ «ТОР РІВНЕ», 01.05.2024 о 13 год 02 хв.

При цьому, суд зазначає, що відповідач не надав суду жодних належних і допустимих доказів того, що платник податків не надав інспекторам документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), саме «на початок проведення перевірки».

Відповідно до пункту 85.1. статті 85 ПК України, забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

За правилами пункту 85.2. статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 85.6. статті 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, якщо станом на початок проведення перевірки чи під час проведення перевірки на законну вимогу контролюючого органу платник податків не надав (пасивна поведінка платника податків) чи відмовився надати первинні документи (активна поведінка платника податків), які стосуються предмета перевірки, то посадові особи податкового органу повинні зафіксувати такий факт (обставину), зокрема, шляхом оформлення (складення) акта у довільній формі (із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати).

У спірному випадку, відповідачем не надано суду доказів (акта у довільній формі) ненадання чи відмови у наданні позивачем облікових документів на початок проведення перевірки (перевірка розпочала 01.05.2024 о 13 год 02 хв).

Відповідно до підпункту 20.1.17. пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначеніпідпунктом 41.1.1пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: залучати у разі потреби фахівців, експертів та перекладачів, застосовувати під час виконання податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, фотозйомку та відеозапис.

Відповідачем не надано суду доказів ненадання чи відмови у наданні позивачем облікових документів на початок проведення перевірки, зокрема, відеозапис фактичної перевірки.

Натомість, контролюючим органом оформлений Запит про надання документів (копій документів) від 01.05.2024 (а.с. 23 том 1), відповідно до якого позивачу надано термін для надання документів згідно переліку, з визначенням місця надання: магазин «ТОР-БА» (Рівненська область, Рівненський район, с. Мізоч, вулиця Богдана Хмельницького, 12) до 01.05.2024 17 год 00 хв.

Відповідно до пункту 85.4. ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

За правилами пункту 85.8. статті 85 ПК України, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Суд зазначає, що посадові (службові) особи контролюючого органу мають безумовне право на отримання у платників податків належним чином завірених копій первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів шляхом оформлення відповідного запиту.

З`ясуванню підлягає питання виконання платником податків обов`язку надання первинних документів на законну вимогу контролюючого органу факт виконання чи невиконання вимог запиту.

Так, при оформленні Запиту про надання документів (копій документів) від 01.05.2024, у верхньому правому кутку зазначено: «Додаток 2 до Методичних рекомендацій (підпункт 5.1.4 розділу І)».

Отже, що при складанні Запиту про надання документів (копій документів) від 01.05.2024 відповідач керувався Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, затвердженими наказом ДПС України від 25.02.2021 №244 (далі Методичні рекомендації).

Відповідно до підпункту 5.1.4. Методичних рекомендацій, у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки, необхідно зазначити перелік цих документів із зазначенням причин їх відсутності, вказати реквізити повідомлення, надісланого платником податків контролюючому органу про втрату документів (у разі його надсилання), іншу наявну інформацію.

При цьому з метою забезпечення належної доказової бази доцільно наводити інформацію про вжиті під час перевірки заходи з метою отримання від платників податків документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки, а також вживати заходів щодо документування фактів надання або ненадання документів (їх копій), інформації до перевірки.

Для цього рекомендується надавати платнику податків письмові запити щодо надання документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки (відповідно допункту 3розділу III Порядку № 727), про що обов`язково вказувати в акті (довідці) перевірки.

У таких запитах рекомендується зазначати:

дату складання запиту;

підставу для його надання (зокрема,підпункти 20.1.2,20.1.6,20.1.14пункту 20.1 статті 20,пункти 85.2,85.4,85.8статті 85 Кодексу);

чіткий перелік документів (копій документів), які необхідно надати платнику податків;

чіткий термін надання документів (копій документів) (з урахуванням тривалості перевірки);

попередження платника податків про відповідальність за ненадання документів (копій документів) (стаття 121глави 11 розділу II Кодексу), про передбаченупунктом 44.1статті 44 глави 1 розділу II Кодексу заборону формування показників податкової звітності, не підтверджених даними первинних та інших документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, а такожпунктом 44.6статті 44 глави 1 розділу II Кодексу, відповідно до якого у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другомупункту 44.7статті 44 глави 1 розділу II Кодексу (по перевірках, що були розпочаті до 01 січня 2021 року), платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності;

посаду, власне ім`я та прізвище посадової особи, що проводить перевірку.

Такі запити підписуються посадовими особами, що проводять перевірку. Слід звернути увагу, що нормамиПорядку № 727не передбачено складання такого запиту на бланку контролюючого органу, скріплення підпису посадової особи, що його склала, печаткою та реєстрацію у контролюючому органі.

Зразок запиту про надання документів (копій документів) наведено вдодатку 2до Методичних рекомендацій.

Такі запити доцільно вручати посадовим особам платника податків або його законним представникам під розписку з обов`язковою фіксацією дати та часу отримання запиту та особи, що його отримала.

У разі неможливості вручення таких запитів безпосередньо посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій(им) ним особі(ам)) під підпис (відсутність таких осіб за місцезнаходженням платника податків, їх відмови отримати запит або розписатися в його отриманні, тощо) відповідно доПорядку № 727вони можуть бути належним чином оформлені та підписані керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою) та надіслані платнику податків у порядку, встановленомустаттею 42глави 1 розділу II Кодексу.

При отриманні посадовими особами, що проводять перевірку, на їхній запит від платника податків документів про це робиться відповідний запис в акті (довідці) перевірки з відображенням реквізитів запиту та переліку цих документів (якщо документи надано із супровідним документом, вказуються також реквізити цього документа).

У разі ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів, пояснень, довідок, інформації тощо посадова особа контролюючого органу складає акт у довільній формі, що засвідчує такі факти, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи (керівника або уповноваженої ним особи) платника податків здійснювати від його імені юридичні дії (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, а також причин такої відмови стосовно кожного документа. Зазначений акт підписується посадовою особою контролюючого органу та керівником платника податків або уповноваженою ним особою. Інформація про складання такого акта та факт відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначеного акта також відображається в акті (довідці) перевірки.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Методичних рекомендацій, до акта (довідки) перевірки обов`язково додаються такі інформативні додатки: акт про ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації.

Усі додатки, які складені під час перевірки та містять інформацію про діяльність платника податку (крім додатків, що містять інформацію службового характеру, аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків та виявлені ризики недотримання ним вимог податкового та іншого законодавства, матеріали зустрічних звірок), підписуються посадовими особами контролюючого органу, які здійснили перевірку або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, та посадовими (уповноваженими) особами платника податків і додаються до двох примірників акта (довідки) документальної перевірки.

При складанні Акту перевірки та додатків до нього (в тому числі запитів та актів про ненадання документів) відповідач повинен був також керуватися Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженим наказом Мінфіну від 20.08.2015 №727 (далі Порядок №727).

Відповідно до п.п.12 п.3 розділу ІІІ Порядку №727, загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) мають містити такі дані: інформацію про складені акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови платника податків, керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів.

Акти, що засвідчують такі факти, складаються у довільній формі із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків, керівника або уповноваженої ним особи та переліку ненаданих документів, а також причин відмови в їх наданні.

Відповідно до п.1 розділу ІV Порядку №727, залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать: акт про ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації; акт, який засвідчує факт надання документів менше ніж за 3 дні до дня завершення перевірки.

Відповідно до п.2 розділу ІV Порядку №727, усі додатки, які складені під час перевірки та містять інформацію про діяльність платника податку (крім додатків, що містять інформацію службового характеру, аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків та про опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок), відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, та платником податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) або їх законними представниками (у разі наявності) та додаються до двох примірників акта (довідки) документальної перевірки та є його (її) невід`ємною частиною.

З аналізу норм Порядку №727 та Методичних рекомендацій, в поєднанні із наявними у матеріалах справи Актом перевірки та Запитом про надання документів, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено п.п.5.1.4. розділу І, п.1 розділу ІІ Методичних рекомендацій та п.п.12 п.3 розділу ІІІ, п.1 розділу ІV, п.2 розділу ІV Порядку, а саме:

- загальні положення Акту перевірки не містять інформації про складені акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови платника податків, керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів;

- до Акту перевірки не надано додатки, а саме: акти про ненадання у визначений у Запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів, акти відмови платника податків, керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів.

Тобто, обставин (фактів) ненадання позивачем документів чи надання не у повному обсязі документів на виконання Запиту про надання документів від 01.05.2024 контролюючим органом не зафіксовано в установленому порядку.

Як вбачається зі змісту Запиту про надання документів (копій документів) від 01.05.2024 такий документ отриманий уповноваженою особою платника податків 01.05.2024 о 16 год 44 хв.

При цьому, контролюючий орган вимагав надати облікові (первинні) документи у строк до 01.05.2024 до 17 год 00 хв.

Платнику податків надано лише 15 хв для виконання вимог Запиту про надання документів (копій документів), перелік яких є широким, а обсяг документів великим.

Тобто, позивачу наданий такий строк надання документів на виконання вимог Запиту (15 хв), який є неспівмірним з обсягом документів та часом, необхідним для їх підготовки.

Суд також звертає увагу на те, що Наказом №1116-п постановлено провести фактичну перевірку у магазині «ТОР-БА» за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Мізоч, вулиця Богдана Хмельницького, 12, де здійснює господарську діяльність ТОВ «ТОР РІВНЕ» (код ЄДРПОУ 43752609), з 01 травня 2024 року терміном 10 діб.

Тобто, контролюючий орган мав врахувати ту обставину, що для підготовки запитуваних документів платнику податків необхідно значно більше часу, аніж 15 хвилин, а тому в межах 10 діб мав можливість визначити об`єктивну дату (строк) для надання документів.

За правилами пункту 80.10. статті 80 ПК України, порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановленостаттею 86цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.1. Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

За приписами пункту 86.5. статті 86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначенихстаттею 80цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Пунктом 86.7. статті 86 ПК України визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленомупідпунктом 78.1.5пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеномустаттею 42цього Кодексу (підпункт 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 ПК України).

За правилами підпункту 86.7.2. пункту 86.7 статті 86 ПК України, у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

Відповідно до підпункту 86.7.3 пункту 86.7 статті 86 ПК України, платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Судом установлено, що позивач після підписання Акта перевірки, в установлені нормами ПК України строки, подав контролюючому органу Заперечення на Акт перевірки (надіслані 09.05.2024).

Зі змісту Опису вкладення вбачається, що до Заперечень на Акт перевірки платником податків надіслані контролюючому органу документи, надання яких вимагалося Запитом від 01.05.2024: Реєстраційні посвідчення до РРО; довідки про опломбування; договір Еквайрингу; банківські виписки 01.09.2023 07.05.2024; виписки по Еквайрингу листопад 2023 квітень 2024; копії ліцензій на алкоголь та тютюн; документи, що підтверджують облік та надходження товарів: видаткові накладні, ТТН за квітень 2024, березень 2024, січень 2024, грудень 2023; накази та повідомлення про прийнятих працівників; залишки ТМЦ на 01.05.2024 (а.с. 24 том 1).

Такі документи позивачем надані і суду (а.с. 45 том 1 а.с. 49 том 6). При цьому, контролюючий орган не заперечує факт надання позивачем документів разом із Запереченнями на Акт перевірки, які містяться в матеріалах справи.

У спірному випадку контролюючий орган не розглянув належним чином Заперечення платника податків на Акт перевірки, не взяв до уваги надані пояснення, не надав належну оцінку документам, які надані до Заперечень, не повідомив платника податків про розгляд матеріалів перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України, матеріали перевірки - це:

акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною;

заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду);

пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно допідпункту 16.1.15пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Вказане вище свідчить про формальний підхід контролюючого органу до питання застосування відповідальності за статтею 20 Закону №265/95-ВР.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Рисовський проти України», № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Відтак за обставин, коли позивач дотримався встановленої законом процедури та подав разом із Запереченнями на Акт перевірки облікові документи, а відповідач, будучи уповноваженим органом влади, без наведення жодних мотивів не взяв їх до уваги, то, на переконання суду, негативні наслідки від такої поведінки органу влади не можуть перекладатися на позивача.

Встановлення платнику податків терміну для надання копій документів (великий обсяг) за Запитом про надання документів (копій документів) від 01.05.2024 лише 15 хвилин; не встановлення об`єктивного терміну для подання платником податків документів (перевірка призначена з 01.05.2024 терміном 10 діб); не може свідчити про дотримання контролюючим органом принципу «належного врядування».

Суд зазначає, що контролюючий орган повинен був взяти до уваги надані платником податків пояснення та первинні документи щодо обліку товарних запасів, які подані із Запереченнями на Акт перевірки, оскільки такі документи є невід`ємною частиною матеріалів, що враховуються під час винесення податкового повідомлення-рішення.

Наявні в матеріалах справи докази та установлені судом під час вирішення спору по суті обставини свідчать про те, що платник податків вжив усіх належних заходів щодо надання контролюючому органу запитуваних документів, які стосувалися ведення товарного обліку (та стосувалися предмета перевірки), натомість податковий орган діяв у спірних правовідносинах формально та не у визначений спосіб.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення ППР в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3028,00 грн, сплачена відповідно до Платіжної інструкції від 12.08.2024 №7355.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР РІВНЕ» (вулиця Вербова, 41А, місто Рівне, 33020; код ЄДРПОУ 43752609) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вулиця Відінська, 12, місто Рівне, 33023; код ЄДРПОУ ВП 44070166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 23 травня 2024 року №758317000705-22.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР РІВНЕ» суму судового збору у розмірі 3028 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 04 листопада 2024 року

Суддя К.М. Недашківська