Рішення

від 04.11.2024 по справі 520/19678/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

04 листопада 2024 р. справа № 520/19678/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" (вул. Григорія Сковороди, 61, літера Д-1, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024, код ЄДРПОУ 25185087) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТІ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100356/2 від 24.06.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002160 від 24.06.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002182 від 24.06.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002191 від 24.06.2024.

Ухвалою від 16.07.2024 Харківським окружним адміністративним судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.

В обґрунтування позову та у відповіді на відзив позивач вказав, що надані до митного оформлення документи містять повні і достовірні відомості про митну вартість товару і не містять жодних розбіжностей, тому виключають будь-які які сумніви у заявленій митній вартості.

Відповідачем у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Представник відповідача зазначив, що під час митного оформлення були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідач зазначає, що розмір транспортних витрат (автомобільного перевезення) не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 589 км, а вартість 64473,39 грн., що становить 109,46 грн/км, відстань по території України 315 км, а вартість 42982,26 грн., що становить 136,45 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Відповідач зазначає, що рахунок від 19.06.2024 № 710 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.

Згідно з наданою до митного контролю CMR від 18.04.2024 № 6253 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником товару являється ТОВ «КАТРОМ», разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 19.06.2024 № 710, згідно з якою виконавцем по доставці товару являється ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС». Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару.

Відповідач зазначив, що відповідно до вимог зовнішньоекномічної угоди від 01.12.2021 №ARTJHM-1221, позивачем не надано документ про відповідність стандартам якості та не надано номенклатура, кількість, одиниця виміру товару, що є порушення вимог даної угоди.

Відповідач зазначає, що відповідно до вимог п. 4.3 договору транспортного експедирування від 01.01.2021 № UA00052495 визначено, що оплата послуг перевезення здійснюється Замовником на умовах попередньої оплати. Проте, платіжний документ про факт оплати послуг з перевезення вантажу морським видом транспорту декларантом не надано митному органу, що свідчить про порушення вимог даної угоди Замовником.

Також у графі «номер інвойсу (договору)» митної декларації країни відправлення від 16.04.2024 №310120240518627236 зазначено номер НМ20231130. Проте, до митного оформлення декларантом надано інвойс з номером НМ20240402.

Інші заяви по суті спору учасники не подавали.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суддя перебував у щорічній основній відпустці з 21.10.2024 по 01.11.2024.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТІ" (Покупець) укладено з "JINIIUA HANMONS MACHINERY "CO LTD" (Постачальник) контракт № ARTJHM-1221 від 01.12.2021.

Відповідно до п 1.1 Контракту постачальник зобов`язується виготовити передати у власність Імпортеру ланцюги та ланки (надалі - Товар) у відповідності до замовлення Імпортера, а Імпортер зобов`язується прийняти та оплатити Товар у відповідності з умовами діючого Контракту.

Найменування, номенклатура, кількість, одиниця виміру Товару відображається Імпортером для кожної партії Товару у замовленні. Замовлення та ціна Товару узгоджуються Сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною діючого Контракту, та/або в Інвойсах (п. 1.2. Контракту).

Поставки Товару здійснюються морським транспортом на умовах РОВ-Нінгбо, Китай (ІНКОТЕРМС 2010) або інше узгоджується в Проформі-Інвойсі. Моментов (датою) поставки по діючому Контракту є дата завантаження Постачальника Товару, який пройшов митне очищення для експорту, на судно, вказане Імпортером, з цього моменту до Імпортера переходять всі ризики втрати або ушкодження Товару, а також зобов`язання нести всі витрати, пов`язані з Товаром (п. 4.1. Контракту).

Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару не пізніше 45 днів з моменту виставлення (дати) Проформи-Інвойсу (п. 4.2. Контракту).

Ціна Товару, що постачається, вказується у Специфікаціях та/або Інвойсах на кожну партію та включає вартість пакування та маркування Товару, (п. 5.1. Контракту).

Імпортер здійснює оплату Товару - 100% оплата Товару відповідно до суми Комерційного Інвойсу, виставленого Постачальником, протягом 14 банківських днів після отримання копії Коносамента, отриманого по електронному або факсимільному зв`язку (п. 6.3. Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 03.07.2023 до Контракту).

Судом встановлено, що сторони Договору підписали специфікацію № 10 від 10.03.2024 до контракту № ARTJHM-1221 від 01.12.2021, в якій визначили відомості про покупця та продавця, номенклатуру, ціну та кількість товару, його загальну вартість - 76 834,32 дол. США.

Позивач 10.05.2024 сплатив за товар суму у розмірі 32969,63 дол. США, що підтверджується банківським документом (MUR) № 00789020240510.

26.06.2024 з метою митного оформлення товару, позивач подав митну декларацію № № 23UA209230057323U7, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору заявлений до декларування, визначивши митну вартість у розмірі у розмір 1590665,26 грн (33444,63 доларів США).

З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів та інформації, передбачений ст. 53 Митного кодексу України, а саме: пакувальний лист № НМ20240402 від 02.04.2024, рахунок-проформу (Proforma invoice) № НМ20231130 від 10.03.2024 та його переклад українською мовою, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № НМ20240402 від 02.04.2024 та його переклад українською мовою, коносамент (Non-negotiable Waybill) № 237843817 від 21.04.2024, коносамент (Bill of lading) № UTRUST24040758 від 22.04.2024, автотранспортну накладну (Road consignment note) № 6253 від 18.04.2024, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № C24MA5FPW8G50082 від 15.06.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару (MUR) № 00789020240510 від 10.05.2024, рахунок-фактуру про транспортно-експедиційні послуги № 710 від 19.06.2024, довідку про транспортні витрати № 1906-5 від 19.06.2024, прейскурант (прайс-лист) № б/н від 01.03.2024 та його переклад українською мовою, розрахунок ціни (калькуляцію) № б/н від 10.03.2024 та його переклад українською мовою, договір (контракт) купівлі-продажу № ARTJHM1221 від 01.12.2021, додаткову угоду №1 від 10.01.2022 до контракту № ARTJHM-1221 від 01.12.2021, додаткову угоду №2 від 10.01.2023 до контракту № ARTJHM-1221 від 01.12.2021,додаткову угоду №3 від 20.04.2023 до контракту № ARTJHM-1221 від 01.12.2021, додаткову угоду №4 від 03.07.2023 до контракту № ARTJHM-1221 від 01.12.2021, додаткову угоду №5 від 16.07.2023 до контракту № ARTJHM-1221 від 01.12.2021, специфікацію №10 від 10.03.2024 до контракту № ARTJHM-1221 від 01.12.2021, договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №2220017-7 від 20.01.2017 між ТОВ "АРТІ" та ТОВ "Інтернешл Карго Сервіс Ейч.Ді", 20. транспортного експедирування № UA00052495 від 01.01.2021 між ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» та ТОВ «Мерск Україна Лтд», кредит ноту № 2 від 25.04.2024, копію митної декларації країни відправлення № 310120240518627236 від 16.04.2024 та її перекладом українською мовою.

З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.

На запит митного органу, позивач направив лист № 1/24/06/2024 від 24.06.2024, у якому повідомив, що всі наявні в декларанта документі, які підтверджують заявлену митну вартість товару були подані разом з МД та повідомив, що надати інші додаткові документи немає можливості.

За результатами проведеного контролю визначення митної вартості відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/100356/2 від 24.06.2024. Згідно цього рішення (графа 33) відповідач здійснив митну оцінку товару за 6 (резервним) методом визначення митної вартості. Це коригування здійснено на підставі наявної цінової інформації за наступним фактом митного оформлення, а саме: МД № иА901020/2023/007731 від 12.09.2023, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Ланцюги шарнірні роликові зі сталі, для сількогосподарської техніки. Привідні ланцюги.) становить 2,35 дол. США/кг. Зі змісту рішення слідує, що коригування на обсяг партії й комерційні рівні не проводилось.

Відповідачем також прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209230/2024/002160 від 24.06.2024, видання якої було обґрунтовано неможливістю завершення митного оформлення через необхідність внесення змін у графи 12, 42, 43, 44, 45, 47 митної декларації на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/100356/2 від 24.06.2024.

З урахуванням коригувань, визначених у рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2024/100356/2 від 24.06.2024, позивачем подано скореговану МД №24U209230057649U2від 24.06.2024.

Відповідач знову надав позивачу картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002182 від 24.06.2024, видання якої було обґрунтовано невірністю заповнення граф 12, 42, 43, 44, 45, 46, 47 МД та необхідністю подання нової МД із врахуванням рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2024/100356/2 від 24.06.2024.

Позивач надав відповідачу другу скореговану МД №24UА209230057937U1 від 24.06.2024, проте відповідачем надано третю картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи прописку товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002191 від 24.06.2024, зазначивши про відсутність догвоору про надання послуг митного брокера.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТІ" подало скореговану МД №24UA209230058025U7 від 24.06.2024, за якою товар випущено до вільного обігу на території України.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом з обґрунтуванням, вказаним вище.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України (далі - МКУ) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення (далі - АСМО Інспектор).

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані положення МКУ кореспондуються з положеннями частини 2 статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року про те, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, вартості.

Згідно з Угодою про застосування статті VII ГАТТ первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1.

При цьому статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Частиною 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) визначено, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, під якою слід розуміти ціну за якою такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умови повної конкуренції.

Згідно із статтею 51 МКУ, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МКУ. Загальні положення щодо митної вартості товарів та методів її визначення встановлені в розділі III МКУ.

Відповідно до частини 4 статті 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Статтею 52 МКУ декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов`язано в тому числі подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, передбачених МКУ, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МКУ).

Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом у відповідності до ст. 54 МКУ, під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється відповідно до Угоди про застосування статті VII ЕАТТ, розділу III Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичних рекомендацій №476), та поданих до митного оформлення документів.

За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МКУ, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками. Форми та обсяги контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами митниці (митних постів) при проведенні митного контролю з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів.

Відповідно до частини 4 статті 320 МКУ форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.

У частині контролю за митною вартістю товарів такими митними формальностями є різні форми перевірки документів та матеріалів.

Відповідно до глави 2 Методичних рекомендацій № 476 робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом: перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення; перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення; перевірки документів, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірка документів, що містять відомості про страхування; перевірки включення/не включення складових митної вартості; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість; вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст.53 МКУ;порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення Інспектор.

При цьому, згідно глави 5 Методичних рекомендацій № 476 спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та інформація, отримана з мережі Інтернет, можуть використовуватися як джерела інформації під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків.

Системний аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що виявлені митницею розбіжності у поданих до митного оформлення документів правомірно зумовили початок процедури митних консультацій.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1)упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 1)у випадках, встановлених МКУ, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

2)у випадках, встановлених МКУ, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Оскільки документи, подані на виконання частини 2 та 3 статті 53 МКУ містили розбіжності, декларанта було зобов`язано надати додаткові документи на виконання частини 3 та 4 статті 53 МКУ.

Щодо посилання відповідача, на те що наданий позивачем рахунок від 19.06.2024 №710 містить відомості, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу витрат (відстань по іноземній території 589 км, а вартість 64473,39 грн., що становить 109,46 грн/км, відстань по території України 315 км, а вартість -42982,26 грн., що становить 136,45 грн/км), суд зазначає наступне.

Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі Методичні рекомендації)

Відповідно до п. 2 Методичних рекомендацій рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов`язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства. Конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості перевезень визначається підприємством.

Тобто Методичні рекомендації не є обов`язковим до застосування нормативно-правовим актом, при цьому вказаний документ визначає рекомендації по формуванню саме собівартості послуг.

Відповідно до ст.5 ГК України правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб`єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів.

Згідно з ст. 190 ГК України унормовано, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Відповідно до положень ст. 11 ЗУ «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Вказане свідчить, що встановлення цін у господарських правовідносинах відбувається на основі вільної самостійності їх учасників, що надає можливість суб`єкту підприємництва самостійно встановлювати та обраховувати вартість товарів або послуг, окрім випадків державного регулювання цін на певні товари/послуги, у встановленому законодавством порядку та випадках.

Відносини із вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом як за межами України, так і на території України не є предметом державного цінового регулювання.

З урахування вищевикладеного суд приходить до висновку, що посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносини при встановленні вартості перевезень методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, є необґрунтованим, оскільки вказаний Наказ має лише рекомендаційний, а не обов`язковий характер, та може застосовуватися перевізниками для цілей планування, ведення обліку i калькулювання собівартості перевезень вантажів i пасажирів, робіт i послуг для забезпечення ведення бухгалтерського обліку.

Щодо доводів відповідача про наявність розбіжностей перевізників у графах 16 та 23 та CMR №6253 від 18.04.2024, суд зазначає наступне.

Відповідно до умов коносаменту (Non-negotiable Waybill) № 237843817 від 21.04.2024та коносаменту (Bill of lading) № UTRUST24040758 від 22.04.2024 відповідальною особою за доставку товару є ICS LTD (TOB «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді»), з яким позивач уклав договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 220017-7 від 20.01.2017.

Відповідно до пп. 2.1.2. п. 2.1. договору № 220017-7 Виконавець укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т.ч. переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. За рахунок коштів Замовника, проводить розрахунки з ними, оплачує збори та інші обов`язкові платежі.

На виконання своїх обов`язків за договором № 220017-7 ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» (як Замовник) уклало договір транспортного експедирування № UA00052495 від 01.01.2021 з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (як Виконавцем/Експедитором).

Відповідно до п. 1.1. договору № UA00052495 в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Замовника організовувати виконання наступних послуг стосовно вантажів Замовника, які постачаються в контейнерах:Організація та забезпечення зберігання та перевезення вантажів; Укладання від імені Замовника або від власного імені договорів перевезення вантажів з перевізниками, іншими підприємствами, організаціями; Організація та забезпечення відправлення та/або отримання вантажів в пунктах відправлення та/або призначення; Організація митного оформлення вантажів Замовника.

Відповідно до п. 2.1. договору № UA00052495 до обов`язків Експедитора належить укладання договорів з транспортними та іншими організаціями на перевезення, проводити з ними розрахунки за надані послуги.

Позивачем зазначено, що ТОВ «Мерск Україна Лтд», що діє як агент Maersk A/S, уклало договір з TOB «КАТРОМ».

Судом встановлено, що ТОВ «Мерск України Лтд» відмовилося надати ТОВ « Інтерн ешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» копію договору з ТОВ «КАТРОМ», оскільки останній містить комерційну таємницю між сторонами, що його уклали, що підтверджується листом ТОВ Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» № 0407-4 від 04.07.2024.

Позивачем під час подання МД № 24UA209230057323U7 від 24.06.2024 подано наступні документи, які підтверджують обсяг транспортних витрат: автотранспортна накладна (CMR) 6253 від 18.04.2024, в п. 16 і 23 якої перевізником зазначено ТОВ «КАТРОМ».

Пунктом 16 зазначеної накладної вказано номер транспортного засобу, який здійснював перевезення товару за маршрутом: Констанца (Румунія) - Львів (Україна), а саме: ВЕ 2938 СВ/ НОМЕР_1 ; рахунок на оплату № 710 від 19.06.2024 від ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» на загальну суму 288 118,04 грн., де частина суми (64 473,39 грн.), становить плату за міжнародні транспортні перевезення автомобілем ВЕ 2938 СВ/ НОМЕР_1 за маршрутом: Констанца (Румунія) - м/п Порубне (Україна); довідка про транспортні витрати № 1906-5 від 19.06.2024, що є аналогічною за змістом до рахунку № 710 від 19.06.2024.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позивач надав до митного оформлення достатній пакет транспортних документів для встановлення взаємозв`язку між усіма суб`єктами господарювання, які здійснювали доставку товару.

Щодо доводів відповідача про не надання до митного оформлення заказ, в якому має значитися найменування товару, його номенклатуру та кількість, суд заначає таке.

За умовами Контракту №АЮТНМ-1221 від 01.12.2021 (надалі - Контракт) Постачальник зобов`язується виготовити і передати у власність Імпортеру ланцюги та ланки (надалі - Товар) у відповідності до замовлення Імпортера, а Імпортер зобов`язується прийняти та оплатити Товар у відповідності з умовами діючого Контракту (п. 1.1. Контракту).

Найменування, номенклатура, кількість, одиниця виміру Товару відображається Імпортером для кожної партії Товару у замовленні. Замовлення та ціна Товару узгоджуються Сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною діючого Контракту, та/або в Інвойсах (п. 1.2. Контракту).

Поставки Товару здійснюються морським транспортом на умовах РОВ-Нінгбо, Китай (ІНКОТЕРМС 2010) або інше узгоджується в Проформі-Інвойсі. Моментов (датою) поставки по діючому Контракту є дата завантаження Постачальника Товару, який пройшов митне очищення для експорту, на судно, вказане Імпортером, з цього моменту до Імпортера переходять всі ризики втрати або ушкодження Товару, а також зобов`язання нести всі витрати, пов`язані з Товаром (п. 4.1. Контракту).

Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару не пізніше 45 днів з моменту виставлення (дати) Проформи-Інвойсу (п. 4.2. Контракту).

Ціна Товару, що постачається, вказується у Специфікаціях та/або Інвойсах на кожну партію та включає вартість пакування та маркування Товару, (п. 5.1. Контракту).

Імпортер здійснює оплату Товару - 100% оплата Товару відповідно до суми Комерційного Інвойсу, виставленого Постачальником, протягом 14 банківських днів після отримання копії Коносамента, отриманого по електронному або факсимільному зв`язку (п. 6.3. Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 03.07.2023 до Контракту).

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що заказ не має жодного значення для підтвердження числових визначень митної вартості товару.

Сторони Договору підписали специфікацію № 10 від 10.03.2024 до договору купівлі-продажу № АІСПНМ-1221 від 01.12.2021, в якій визначили відомості про покупця та продавця, номенклатуру, ціну та кількість товару, його загальну вартість - 76 834,32 дол. США.

Продавець виставив проформу-інвойс № НМ20231130 від 10.03.2024 аналогічного змісту зі специфікацією. Крім того, у проформі-інвойсі було визначено умови поставки товару РОВ-Нінгбо.

Після виготовлення товару Продавець виставив два комерційних інвойсу: № НМ20240402 від 02.04.2024 на суму 33 444,63 дол. США та № НМ20240401 від 01.04.2024на суму 43 389,69 дол. США (копія комерційного інвойсу та його переклад українською мовою додаються до позовної заяви). Загальна вартість товару - 76834,32 дол. США. Також Постачальник відправив товар 22.04,2024 двома контейнерами, про що свідчить коносамент № UTRUST24040758.

Постачальник 25.04.2024 видав позивачу кредит ноту № 2 до комерційного інвойсу № НМ20240402 від 02.04.2024, у якому встановив знижку Позивачу на суму 475,00 дол. США. Таким чином, Позивач повинен був сплатити за товар 33 444,63 - 475,00 = 32 969.63 дол. США.

Судом встановлено, що позивач 10.05.2024 здійснив оплату товару на вищезазначену суму, що підтверджується банківським документом № 00789020240510.

Аналіз положень ч. З ст. 53, ч. 1, 2, 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що сторони Договору не порушували будь-яких його умов щодо формування асортименту та вартості товару, вимога відповідача надати заказ ніяк не стосується перевірки числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості товару, здійсненої декларантом.

Щодо відсутності документу якості від виробника, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.4. Контракту № ARTJHM-1221 від 01.12.2021 відвантаження узгодженої партії товару супроводжується наступними документами: Комерційний інвойс - 3 оригінали; Коносамент - 3 оригінали; Пакувальний лист - 3 оригінали; Сертифікат походження - 1 оригінал; Митна декларація країни відправлення 1 копія; Специфікація 1 оригінал; Сертифікат якості виробника товару (за вимогою Імпортера] - 1 оригінал.

Сертифікат якості (виробника) - це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості продукції виробника, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативних документів.

Суд зазначає, сертифікат якості не є документами, що підтверджують вартість імпортованого товару відповідно до ч.2 ст. 52 МК України, відповідно, їх неподання декларантом не може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо посилання відповідача про відсутність оплати послуг за морське перевезення на момент митного оформлення товарів, суд зазначає таке.

Договір транспортного експедирування № UA00052495 від 01.01.2021 укладено між ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» та ТОВ «Мерск Україна Лтд».

Як вже зазначалося вище судом, позивач повинен сплачувати за надані транспортні послуги ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» за договором про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 220017-7 від 20.01.2017.

Відповідно до цього договору вартість послуг зазначається в рахунку Виконавця (п. 3.1. договору № 220017-7).

Оплата робіт та послуг здійснюється Замовником протягом 14 календарних днів з часу пред`явлення рахунку. Рахунки, що пред`являються Виконавцем за цим Договором, можуть направлятися засобами електронної пошти, факсимільним зв`язком, за допомогою поштових служб або вручаються особисто представнику Клієнта (п 3.3. договору №220017-7).

ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» 19.06.2024 виставило позивачу за надані послуги рахунок № 710, яким передбачена послуга морського перевезення товар: «Морський Фрахт за межами митної території України: Нінгбо, Китай - Констанца, Румунія, ціна без ПДВ - 136 935,80 грн.»

Позивач подав документи для митного оформлення товарів 24.06.2024.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що на дату подання митної декларації позивачем не був порушений строк оплати відповідно до договору № 220017-7 від 20.01.2017, а тому необхідності та можливості надання підтвердження про оплату послуг морського перевезення товару у позивача на дату подання митної декларації були відсутні.

Щодо номеру інвойсу в митній декларації країни відправлення. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.Щодо розбіжностей у відомостях експортної декларації та коносаменту стосовно порту призначення.

Так, експортна декларація країни виробника - це документ, оформлений в країні експорту товару - в Китайській Народній Республіці у відповідності до законодавства Нідерландів, без застосувань норм українського законодавства, зокрема УКТ ЗЕД, а тому суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що коди товару в зазначених вище документах визначаються за різними правилами, тому відмінність кодів не може впливати на правильність обчислення митної вартості товарів.

Водночас правильність оформлення митних документів продавцем-експортером не може впливати на право покупця визначити митну вартість товарів при імпорті за ціною контракту і не може слугувати підставою для сумнівів у заявленій митній вартості.

Суд зазначає, що експортна митна декларація містить достатньо відомостей, які дозволяють її ідентифікувати як товаросупровідний документ конкретної поставки товару, щодо посилань відповідача, що в декларації країни відправлення відсутній номер інвойсу, суд, звертає увагу відповідача, що митна декларація країни відправлення відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Щодо застосування резервного методу.

Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень пунктів 2,4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що митницею неправомірно прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) та рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Щодо посилань учасників справи на правові позиції Верховного Суду суд зазначає, що учасниками справи не наведено обґрунтувань стосовно тотожності правовідносин у цьому спорі та у вказаних постановах, зокрема, щодо подібності договірних умов та імпортованих товарів, самостійно судом такої тотожності не встановлено, що виключає можливість їх застосування до спірних правовідносин за умови врегулювання цього спору нормами права, що не допускають множинності тлумачення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Представником позивача надано до суду копії договору про надання правової допомоги №2021/03/03 від 22.03.2021, додаткова угода №49 до договору про надання правової допомоги №2021/03/03 від 22.03.2021, рахунок на оплату №64 від 05.07.2024, платіжна інструкція №18869 від 08.07.2024 на суму 10000 гривень.

Пунктом 2 Додаткової угоди визначається обсяг послуг, що надаються.

Сторони у пункті 5.1. Додаткової угоди визначили суму винагороди (гонорару) в розмірі 10 000,00 грн. яка сплачується протягом 5 календарних днів з моменту підписання Додаткової угоди на підставі рахунку Адвокатського об`єднання

Вартість послуг із надання правничої допомоги позивачем сплачена у повному обсязі, що платіжна інструкція №18869 від 08.07.2024 на суму 10000.

Судом встановлено, що адвокатом Сергієм Сільченком підписано позовну заяву.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.134 КАС України).

Відповідач, у відзиві на позовну заяву заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу, мотивовані тим, що цей спір є справою незначної складності.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що даний спір підпадає під визначення справ незначної складності та розглядався за правилами ст.ст.257-262 КАС України.

Такий спір також не може вважатися складним як і з огляду на наявність численної судової практики, так і того, що обсяг аналізованих адвокатом документів не був надмірним або складним.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням того, що позовні вимоги у справі задоволено, оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу, а також те, що їх сума була не співмірною зі складністю предмета спору та обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.07.2024 у справі №120/15468/23, відповідно до якої розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.

Позивач має право звернутися до суду із заявою в порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" (вул. Григорія Сковороди, 61, літера Д-1, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024, код ЄДРПОУ 25185087) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100356/2 від 24.06.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002160 від 24.06.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002182 від 24.06.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002191 від 24.06.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" (вул. Григорія Сковороди, 61, літера Д-1, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024, код ЄДРПОУ 25185087) судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" (вул. Григорія Сковороди, 61, літера Д-1, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024, код ЄДРПОУ 25185087) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисяч) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 04 листопада 2024 року.

СуддяОлексій КОТЕНЬОВ