Ухвала

від 01.11.2024 по справі 580/10785/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

01 листопада 2024 року Справа № 580/10785/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву адвоката Гнатюк Анастасії Іванівни, подану в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2024 на адресу Черкаського окружного адміністративного суду, до подання позовної заяви, надійшла заява ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) про забезпечення позову, в якій заявник просить заборонити Відділу №4 (м.Чигирин) ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням суду в справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 та Комунального некомерційного підприємства "Чигиринський центр первинної медико-санітарної допомги" Чигиринської міської ради про скасування постанови ВЛК та направлення військовозобов`язаного на повторний медичний огляд для визначення стану придатності до військової служби під час мобілізації.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що не дивлячись на те, що ОСОБА_1 повністю не пройшов військово-лікарську комісію та всі необхідні дослідження, останньому ІНФОРМАЦІЯ_1 виписано повістку на відправку на 06 листопада 2024 року о 08:00 год. При цьому, заявник зазначає, що він не був присутній на винесенні постанови ВЛК, тому комісія ВЛК не могла дослідити стан його здоров`я, а ІНФОРМАЦІЯ_3 , невзявши до уваги його право на повноцінне проходження військовго-лікарської комісії та законне визначення ступеня його придатності, вручив повістку на відправку. Заявник вважає, що сукупність наведених обставин вказує на наявність реальної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та існування необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Також зазначає, що на усне звернення до військово-лікарської комісії йому було відмовлено у видачі постанови ВЛК, тому через численні порушення Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку", а також порушення підзаконних нормативно-правових актів до суду буде подано позов про скасування постанови ВЛК та направлення військовозобов`язаного на повторний медичний огляд для визначення стану придатності до військової служби під час мобілізації.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення заявника та заінтересованих осіб, а тому суд вирішив розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Перевіривши зазначені у заяві про забезпечення позову доводи, суд зазначає наступне.

Питання забезпечення позову регулюються главою 10 Розділу І КАС України (статті 150-158).

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову).

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З аналізу вищенаведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно, загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала відповідну заяву.

Аргументуючи підстави для вжиття заходів забезпечення позову позивач фактично посилається на очевидну протиправність дій та рішень прийнятих відповідачами за результатами проведення медичного обстеження ОСОБА_1 .

В даному випадку суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, а саме, щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Суд зауважує, що підстави вважати, що висновок військово-лікарської комісії, який буде оскаржуватися ОСОБА_1 , має очевидні ознаки протиправності, на даний час відсутні, оскільки такі обставини підлягають з`ясуванню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.

Подання в майбутньому позовної заяви, предметом якої буде являтись, зокрема, законності рішення за результатами проведеного медичного обстеження та прийняття рішення про придатність до військової служби, не може слугувати беззаперечним доказом того, що такі рішення суб`єктів владних повноважень є очевидно протиправними.

Суд звертає увагу заявника, що встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, на аргументах протиправності якої ґрунтується мотивувальна частина поданої заявником заяви про забезпечення позову, можливо на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, під час розгляду судової справи по суті.

Також суд зазначає, що заявником не надано доказів проходження ним військово-лікарської комісії.

Водночас, заявником надано, зокрема, протокол МРТ № 732, однак заявник не довів, що діагнози зазначені у висновку до протоколу МРТ № 732, є такими, які дають позивачу право на звільнення від мобілізації.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно з пунктом 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування). Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Про військовий обов`язок і військову службу та цим Порядком.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Відповідно до п. 6 Порядку № 560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.

Відповідний етап є наступним після проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Суд зауважує, що повістка, на яку посилається заявник, є лише засобом оповіщення військовозобов`язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, та не має обов`язкового наслідку залучення до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, зокрема, без документального оформлення призову на військову службу під час мобілізації.

Враховуючи викладене, повістка, якою заявнику наказано з`явитись до приміщення Відділу № ІНФОРМАЦІЯ_1 , не створює для нього негативних наслідків, оскільки не є наказом на відправку до військової частини або іншого військового формування для проходження військової служби за мобілізацією, а обов`язок військовозобов`язаного з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначене у повістці місце та строк прямо передбачено ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відтак, на переконання суду, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, а тому, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Згідно частини 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви адвоката Гнатюк Анастасії Іванівни, подану в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити повністю.

Копії ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її складення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ