Рішення

від 04.11.2024 по справі 620/8291/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року Чернігів Справа № 620/8291/24

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Ніжинський регіональний центр сервісу» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 21.05.2024 № 8489/ж10/25-01-07-00.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує, що відповідач помилково визнав звичайні платежі від покупця (ТОВ «Крекер Фуд») продавцю (позивачу) за отриманий товар по договору купівлі-продажу (поставки), як безповоротну фінансову допомогу від ТОВ «Крекер фуд» платежів на суму 135460,00грн.

Суд ухвалою від 03.07.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Одночасно встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано до суду відзив на позов, в якому останній не визнає позовних вимог і просить відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що позивачем продано товар не ТОВ «Крекер фуд», а невідомому контрагенту, а кошти отримані від ТОВ «Крекер фуд» є отриманою безповоротною фінансовою допомогою, оскільки надходження таких коштів не пов`язано з продажем товару.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Ніжинський регіональний центр сервісу» (далі ПП «НРЦ-Сервіс») податковий номер 31157263, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2023, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2023, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено Акт від 15.04.2024 №5585/ж5/25-01-07-01- 01.

Перевіркою було встановлено порушення платником податків п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», п.5, п.21 П(С)БО 15 «Дохід», п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 135460 грн, в т.ч. за 2019 рік на суму 19785 грн, за 2020 рік на суму 115675 грн.

На підставі Акту перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.05.2024 № 8489/ж10/25-01-07-00.

Судом встановлено, що ПП «НРЦ-Сервіс» протягом 12.2019 02.2020 документально оформило продаж ТОВ «Крекер фуд» шоколаду, цукерок та інших товарів на загальну суму з ПДВ 752 556,10 грн.

Відповідно до Договору від 01.08.2019 № 03/08/2019», продавець ПП «Ніжинський регіональний центр сервісу» зобов`язується забезпечити покупцю ТОВ «Крекер фуд» поставку товару відповідно до умов договору.

Відповідно пункту 4 Договору, поставка здійснюється за рахунок покупця. Датою поставки є день передачі товару покупцю. Покупець зобов`язується сплатити вартість товару по факту отримання.

Оплата здійснена в повному обсязі, відповідно до оборотно-сальдової відомості по рах. 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». Сальдо розрахунків з ТОВ «Крекер фуд» станом на 01.01.2021 дорівнює нулю.

Для перевірки були надані наступні податкові накладні: від 11.12.2919 №11, від 22.01.2020 №23, від 25.02.2020 №18, від 28.02.2020 №19.

Для перевірки були надані наступні видаткові накладні: пп-000333 від 11.12.19, рн-000023 від 22.01.20, рн-000053 від 25.02.20, рн-000054 від 28.02.20.

Оплата за товар здійснена наступними платіжними дорученнями: платіжне доручення від 23.12.2019 №40, платіжне доручення від 17.02.2020 №118, платіжне доручення від 13.03.2020 №168, платіжне доручення від 13.03.2020 №169.

В підтвердження відправки товару були надані також акти надання послуг від ТОВ "Нова Пошта". Отримувачем в актах наданих послуг значиться приватна особа смт. Мирне, Мелітопольський район, відділення №1, вул. Центральна 18а. Контакт отримувача: ТОВ «Крекер фуд» ОСОБА_1 .

Втім, відповідач дійшов висновку про те, що поставка товару саме на користь ТОВ «Крекер фуд» не підтверджується, оскільки:

-ТОВ «Крекер фуд» не декларує об`єкти оподаткування в смт. Мирне;

-відповідно до даних звітів 4 ДФ Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску та додатку 6 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, ОСОБА_1 (отримувач товару) в грудні 2019-лютому 2020 року не працював у ТОВ «Крекер фуд» та не отримував від ТОВ «Крекер фуд» кошти за договорами цивільно-правового характеру;

-ТОВ «Крекер фуд» згідно з даними ЄРПН, не декларувало продаж товару, придбання якого документально оформлено у ПП «НРЦ-Сервіс». ТОВ «Крекер фуд», починаючи з грудня 2019 по даний час не декларувало операцій з продажу товарів, також не декларувало залишки товарно-матеріальних цінностей.

-сальдо розрахунків позивача з ТОВ «Крекер фуд» станом на 01.01.2021 дорівнює нулю.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що позивачем продано товар не ТОВ «Крекер фуд», а невідомому контрагенту, а кошти отримані від ТОВ «Крекер фуд» є отриманою безповоротною фінансовою допомогою, оскільки надходження таких коштів не пов`язано з продажем товару.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За правилами пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п.78.4. ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов`язання", вказаного в пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Кодексу. При цьому, оскільки в силу пп.9.1.3 п.9.1 ст.9 Кодексу податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Кодексу), саме пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Крім того, із врахуванням пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 та ст.139 ПК України, якими визначені поняття «господарська діяльність» та перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, в тому числі витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, слід зазначити п.44.1 ст.44 Кодексу, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

За приписами ст.123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначенихпідпунктами 54.3.1,54.3.2(крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку),54.3.6пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст.1 Закону України від 16.07.1999 №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до ст.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 (далі - П(С)БО 11 «Зобов`язання») зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно з ст.5 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Також, відповідно до п.21 П(С)БО 15 «Дохід» Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

В обгрунутвання правомірності винесення оскаржуваного рішення, відповідач посилається на те, що ТОВ «Крекер фуд» не декларує об`єкти оподаткування в смт.Мирне; відповідно до даних звітів 4 ДФ Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податкiв - фізичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску та додатку 6 до Порядку формування та подання страхувальниками звiту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, ОСОБА_1 (отримувач товару) в грудні 2019-лютому 2020 року не працював у ТОВ «Крекер фуд» та не отримував вiд ТОВ «Крекер фуд» кошти за договорами цивiльно-правового xapaктepy; ТОВ «Крекер фуд» згідно з даними ЄРПН, не декларувало продаж товару, придбання якого документально оформлено у ПП «НРЦ-Сервiс». ТОВ «Крекер фуд», починаючи з грудня 2019 по даний час не декларувало операцій з продажу товарів, також не декларувало залишки товарно-матерiальних цiнностей.

З наведеного слідує, що у висновку Акту не йдеться про порушення позивачем правил бухгалтерського обліку, позаяк в матеріалах справи містяться документи, які також надавались до перевірки і відповідачу, та які мають всі реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і дають змогу ідентифікувати особу, що здійснювала господарську діяльність. Тобто свідчать про реальність господарської операції.

Суд вважає такі посилання такими, що жодним чином не спростовують фактичне виконання операції. Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, підприємство не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь контрагента, що перебувають поза межами його впливу.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім того, платник податків взагалі жодним чином не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів, їх звітність як платників, тощо, про яку взагалі не обізнаний та не повинен бути обізнаний. А тому порушення законодавства контрагентами чи іншими третіми особами не має наслідком автоматичного порушення законодавства платником податку, що кореспондується зі ст.61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Слід зазначити, що недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами. Водночас такі докази відповідачем в Акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів роботи та послуги не виконано.

Наведене в сукупності дає підстави для висновку, що відповідач належним чином не дослідив господарську операцію позивача, а висновки Акту перевірки, на підставі яких було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими.

В судовій практиці Верховного Суду чітко та однозначно зафіксована правова позиція, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (постанова Верховного Суду від 18.12.2018 справа №816/1118/17).

В даному випадку, наданими позивачем документами повністю підтверджується рух активів та зміни у власному капіталі, а тому відповідач не мав правових підстав визнавати платежі від покупця за отриманий товар, як безповоротну фінансову допомогу та застосовувати до позивача штрафні санкції.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин і не довів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227,241-243,246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства «Ніжинський регіональний центр сервісу» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.052024 № 8489/ж10/25-01-07-00.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Приватного підприємства «Ніжинський регіональний центр сервісу» судові витрати у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач: Приватне підприємство "Ніжинський регіональний центр сервісу" (вул. Франка, 14, місто Ніжин, Чернігівська обл., 16600, код ЄДРПОУ 31157263).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича,11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124).

Повне рішення суду складено 04.11.2024.

Суддя Л.О. Житняк