Рішення

від 24.10.2024 по справі 620/6438/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року Чернігів Справа № 620/6438/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої суддіЖитнякЛ.О.

за участі секретаряСтасюк Т.В.,

представника позивачаКінебаса О.М.,

представника відповідачаПаншиної І.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду справу за позовом Приватного підприємства «Альфа Понорниця» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, розпорядження,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.04.2024 № 6091/Ж10/25-01-09-01-02;

визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДІІС у Чернігівській області № 102/Р від 10.04.2024 про анулювання ліцензії ПП «Альфа Понорниця» на право роздрібної торгівлі пальним № 25090314201900201 терміном дії з 24.07.2019 по 24.07.2024 по місцю здійснення торгівлі: Україна, Чернігівська область, Коропський район, смт. Понорниця, вул. Московська, буд. 64, АЗС;

зобов`язати Головне управління ДПС у Чернігівській області видалити записи про анулювання ліцензії ПП «Альфа Понорниця» № 25090314201900201 терміном дії з 24.07.2019 по 24.07.2024 по місцю здійснення торгівлі: Україна, Чернігівська область, Коропський район, смт. Понорниця, вул. Московська, буд. 64, АЗС з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача від 01.04.2024 року № 337-п податковий орган обмежився лише посиланням на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, але при цьому, відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення. У спірному випадку наказ про призначення фактичної перевірки від 01.04.2024 року № 337-п взагалі не містить посилання на жодну з можливих підстав перевірки, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України.

Також наголошує, що перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій. Крім наведеного, зазначає, що електронний контрольно-касовий апарат зареєстрований у встановленому законом порядку в органі ДПС. Розрахункові операції проводилися саме через цей касовий апарат, податкова достеменно знала про його наявність. Факт здійснення операцій відображається у книзі обліку розрахункових операції, всі податки сплачувалися вчасно та в повному обсязі.

Суд ухвалою від 15.05.2024 позовну заяву залишив без руху. В подальшому, недоліки позовної заяви позивачем усунуті, а тому суд ухвалою від 27.05.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання. Також, суд ухвалою від 16.07.2024 продовжив строк проведення підготовчого засідання терміном на 30 днів.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позов, в якому він зазначає, що починаючи з 15.08.2023 по 21.11.2023 включно здійснювалась реалізація пального через РРО, який не зазначений в ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.17 Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Дане порушення є підставою для прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання ліцензії.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій він наголошує, що наказ від 01.04.2024 №337-П не може вважатися правомірним, а з огляду на приписи пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу не мали право приступати до проведення фактичної перевірки платника без наявності підстав для її проведення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в заявах по суті спору, з наданням додаткових пояснень.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, наголошуючи на правомірності дій контролюючого органу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

02.04.2024 на підставі наказу №337-П Головного управління ДПС у Чернігівській області було проведено фактичну перевірку діяльності ПП «Альфа Понорниця», за адресою: вул. Гагаріна, буд. 1, смт. Понорниця, Чернігівська область, 16220 та складено Акт фактичної перевірки.

В ході проведення фактичної перевірки встановлено роздрібну торгівлю пальним через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 24.07.2019 терміном дії з 24.07.2019 по 24.07.2024 №25090314201900201. А саме, в ході фактичної перевірки встановлено, що в період з 15.08.2023 по 21.11.2023 на АЗС за адресою: смт. Поборниця, вул. Московська, 64, що належить ПП «Альфа Понорниця» платником податків здійснено реалізацію пального через реєстратор розрахункових операцій (фіскальний номер 3001077822), який не внесений у додаток до ліцензії «На право роздрібної торгівлі пальним» від 24.07.2019 №25090314201900201 на загальну суму 8306777,62 грн в період з 15.08.2023 по 21.11.2023, чим порушено вимоги Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

На підставі актів проведеної перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області 18.04.2024 склало та направило на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 6091/Ж10/25-01-09-01-02 на суму 16 613 555,24 грн, яке є предметом даного спору.

Також, за наслідком описаних в акті фактичної перевірки від 02.04.2024 податковим органом порушень, на підставі статті 15 Закону №481, відповідачем застосовано до ПП «Альфа Понорниця» додаткову санкцію - це анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним реєстраційний номер 25090314201900201 терміном дії з 24.07.2019 по 24.07.2024 по місцю здійснення торгівлі: Україна, Чернігівська область, Коропський район, смт. Понорниця, вул. Московська, буд. 64, АЗС.

Такі дії контролюючого органу позивач вважає протиправними, з огляду на що, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другоюстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Пунктом 1.1. статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу Українипосадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватисяКонституції Українита діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За приписами пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу Україниподатковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними устатті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (пункт 61.2 статті 61 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу Україниподатковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цьогоКодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу Україниконтролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Види перевірок, які контролюючі органи мають право проводити, визначеністаттею 75 Податкового кодексу України, пунктом 75.1 якої визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зокрема, посилається на протиправність наказу ГУ ДПС у м. Києві від01.09.2023 №4296-п «Про проведення фактичних перевірок», оскільки він містить лише посилання на відповідний підпункт Податкового кодексу, без зазначення конкретних підстав для такої перевірки, тобто складений формально.

З цього питання суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від21.02.2020 (справа №826/17123/18) відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від13.03.2018 (справа №804/1113/16), від24.05.2019 (справа №826/16221/15), від03.10.2019 (справа №820/850/16), від16.10.2019 (справа №820/11291/15), від22.11.2019 (справа №815/4392/15) тощо.

При цьому, у постанові від21.02.2020 (справа №826/17123/18) Верховний Суд сформував новий правовий висновок, наступного змісту: оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, такими підставами позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Відтак, аналіз обов`язкового до врахування висновку Верховного Суду дає підстави вважати, що позивач вправі посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, однак таке право платник податків може реалізувати при оскарженні в подальшому наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, а не при оскарженні наказу про проведення перевірки.

Оцінка таких підстав позову є першочерговою при розгляді справ про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням наведеного, суд у першу чергу здійснює оцінку правомірності призначення та проведення відповідачем перевірки за результатом якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу Українифактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пункт 80.2 статті 80 Податкового кодексу України містить вичерпний перелік обставин, за наявності яких може бути проведена фактична перевірка. Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2);

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від26.03.2024 у справі №420/9909/23, кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.

З огляду на викладене, Судова палата акцентує увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормахПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт80.2.2 пункт 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Наказ ГУ ДПС у Чернігівській області на проведення фактичної перевірки від01.04.2024 №337-п містить посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

За приписами підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Відповідно до матеріалів справи, підставою (обгрунтуванням) для прийняття наказу від 01.04.2024 стала доповідна записка від управління контролю за підакцизними товарами від 28.03.2024 №469/25-01-09-08-10 (а.с.92).

А отже, у контексті висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від26.03.2024 у справі №420/9909/23, суд приходить до висновку, що зміст спірного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам.

Втім, суд звертає увагу, що аналіз положень статей 75, 80 ПК України, дає підстави для висновку, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), що корелюється із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно робочого графіка суб`єкта господарювання. Однак, перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.

Щодо суті виявлених в ході проведення перевірки порушень, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»:

Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, вин плодово- ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наивное ті у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам).

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір отримати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в контролюючих органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі: встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі через реєстратори розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), не зазначені в ліцензії.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями), а саме роздрібна торгівля алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно - касовий апарат не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно - касовий апарат продукції, але не менше 10000 гривень.

Так, в ході проведення фактичної перевірки було встановлено роздрібну торгівлю пальним через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 24.07.2019 терміном дії з 24.07.2019 по 24.07.2024 №25090314201900201. В ході фактичної перевірки встановлено, що в період з 15.08.2023 по 21.11.2023 на АЗС за адресою: смт. Поборниця, вул.. Московська, 64, що належить ПП «Альфа Понорниця» платником податків здійснено реалізацію пального через реєстратор розрахункових операцій (фіскальний номер 3001077822), який не внесений у додаток до ліцензії «На право роздрібної торгівлі пальним» від 24.07.2019 №25090314201900201.

При цьому, в ході розгляду справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що з 15.08.2023 на підприємстві замість РРО №3001042018 використовувалося РРО №3001077822. Необхідність заміни РРО була зумовлена тим, що у РРО №3001042018 закінчився термін експлуатації. Зазначене РРО використовувалося підприємством в період з 15.02.2023 по 15.08.2023 та 28.08.2023 було офіційно знято з реєстрації у відповідача.

15.08.2024 РРО №3001077822 було офіційно зареєстровано. Однак, відомості про новий РРО не було своєчасно внесено до додатку до ліценції.

Відповідно до ст.5 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, не більше 7 робочих днів, відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

На період виходу з ладу програмного реєстратора розрахункових операцій проведення розрахункових операцій не здійснюється до моменту усунення несправностей.

На період відсутності зв`язку між програмним реєстратором розрахункових операцій та фіскальним сервером контролюючого органу проведення розрахункових операцій здійснюється в режимі офлайн, що може тривати не більше 36 годин, із створенням електронних розрахункових документів, яким присвоюються фіскальні номери із діапазону.

Згідно зі ст.7 Закону №265/95-ВР, порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, реєстрації і ведення реєстру програмних реєстраторів розрахункових операцій, а також застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі на період відсутності зв`язку між програмним реєстратором розрахункових операцій та фіскальним сервером контролюючого органу (в режимі офлайн), що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) та операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, операції з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу, та відповідно до вимог законодавства повинні застосовувати РРО, зобов`язані зареєструвати РРО відповідно до положень цього Порядку та забезпечити його персоналізацію, опломбування та переведення у фіскальний режим роботи.

Підпунктом 1 глави 2 розділу 2 Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016, №547 визначено, що реєстрації в контролюючому органі підлягають РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру РРО, з урахуванням сфер їх застосування та за умови, що строк служби, установлений у технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням строків первинної реєстрації, установлених Державним реєстром РРО.

Реєстрації в контролюючому органі підлягають РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру РРО, з урахуванням сфер їх застосування та за умови, що строк служби, установлений у технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням строків первинної реєстрації, установлених Державним реєстром РРО.

Реєстрація РРО здійснюється в контролюючому органі за основним місцем обліку суб`єкта господарювання як платника податків.

Для реєстрації РРО суб`єкт господарювання або представник суб`єкта господарювання подає до контролюючого органу заяву про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій за формою №1-РРО. Представник суб`єкта господарювання може зареєструвати РРО за умови наявності документів, що посвідчують його особу та підтверджують надані йому повноваження.

Згідно з п.10 глави 2 розділу 2 Порядку №547, у разі відсутності підстав для відмови в реєстрації РРО посадова особа контролюючого органу не пізніше двох робочих днів з дня надходження реєстраційної заяви приймає рішення про можливість реєстрації РРО, формує та резервує фіскальний номер РРО в інформаційно-телекомунікаційній системі ДПС. У день резервування фіскального номера РРО в інформаційно-телекомунікаційній системі ДПС контролюючим органом, де проводиться реєстрація РРО, ДПС надсилає до ЦСО інформацію у вигляді довідки про резервування фіскального номера реєстратора розрахункових операцій за формою №2-РРО (далі - довідка про резервування фіскального номера) (додаток 2) засобами телекомунікацій в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та використання електронних документів із зазначенням обов`язкових реквізитів електронних документів. Довідка про резервування фіскального номера дійсна протягом трьох робочих днів з дати її надсилання до ЦСО.

Відповідно до п.14 глави 2 розділу 2 Порядку №547, завершення процедури реєстрації РРО здійснюється на підставі довідки про опломбування РРО та акта введення в експлуатацію РРО, примірники яких у день введення в експлуатацію ЦСО надсилає до контролюючого органу, де проводиться реєстрація РРО. У разі не надіслання зазначених документів у строк, визначений пунктом 13 цієї глави, довідка про резервування фіскального номера вважається недійсною, фіскальний номер скасовується датою резервування. Про таке скасування ДПС не пізніше наступного робочого дня інформує відповідний ЦСО, який зобов`язаний не розпочинати, або припинити, або скасувати процедуру введення в експлуатацію РРО. Після отримання належним чином оформлених документів посадова особа контролюючого органу не пізніше наступного робочого дня проводить реєстрацію РРО шляхом внесення даних до інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС, розміщує в Електронному кабінеті в електронній формі та/або надає (надсилає) суб`єкту господарювання реєстраційне посвідчення РРО за формою № 3-РРО (додаток 3) (далі - реєстраційне посвідчення), що засвідчує реєстрацію РРО в контролюючому органі. Датою реєстрації РРО, яка зазначається в реєстраційному посвідченні, є дата, що відповідає даті внесення даних до інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС.

Згідно з п.15 глави 2 розділу 2 Порядку №547, контролюючим органом за місцем реєстрації РРО до реєстраційного посвідчення вносяться записи щодо назви та адреси господарської одиниці, де використовується РРО, а також найменування контролюючого органу за адресою такої господарської одиниці та дати початку обліку РРО у цьому органі.

Пунктом 4 глави 4 розділу 2 Порядку №547 визначено, що посадова особа контролюючого органу протягом п`яти календарних днів з дня отримання заяви про скасування реєстрації та реєстраційного посвідчення за наявності довідки про опломбування з відміткою про розпломбування РРО, надісланої ЦСО до контролюючого органу за місцем реєстрації РРО, або у разі прийняття рішення контролюючого органу про скасування реєстрації РРО проводить скасування реєстрації РРО шляхом внесення реєстраційного запису до інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС та надає (надсилає) суб`єкту господарювання довідку про скасування реєстрації, що засвідчує скасування реєстрації РРО.

Згідно з п.4 розділу 3 Порядку №547, на території України у сферах, визначених Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру РРО та конструкція і програмне забезпечення яких відповідають конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Судом встановлено, що відповідно до Реєстраційного посвідчення №1758 від 15.08.2023 позивач зареєстрував РРО №3001077822, що свідчить про дотримання ним вимог Порядку №547 щодо реєстрації РРО.

При цьому, варто звернути увагу, що Законом України від 20.09.2019 №128-IX «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» (далі - Закон №128-IX), зокрема, частини тридцять четверту - тридцять шосту статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» викладено в такій редакції:

«У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в контролюючих органах.

У заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій.».

Отже, з часу набрання чинності Закону №128-IX - 01.08.2020, у суб`єктів господарювання виник обов`язок щодо відображення даних у додатку до ліцензії, відповідно до ч.37 ст.15 (на даний час ч.38) Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон №481/95-ВР).

Проте, суд звертає увагу, що ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним №25090314201900201 позивачем отримана 24.07.2019, тобто до набрання чинності Закону №128-IX, а її форма і зміст відповідали вимогам, затвердженим наказом Державної регуляторної служби України Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №781/38 від 14.07.2015, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за №848/27293 від 15.07.2015, що не передбачали наявність додатків до такої ліцензії.

Отже на час отримання зазначеної ліцензії законодавством не передбачалось отримання додатків до неї, у яких би зазначалась інформація щодо РРО.

Так, вказаними вище нормами Закону передбачено, що у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), суб`єкт господарювання зобов`язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою.

Орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку, що умовами для виникнення обов`язку у суб`єкта господарювання для звернення із заявою у порядку ч.54 ст.15 Закону №481 є зміна відомостей, зазначених у такій ліцензії.

Водночас, зміна РРО, що мало місце 15.08.2023, не може свідчити про настання змін у розумінні ч.54 ст.15 Закону №481, оскільки попередній контрольно-касовий апарат також не був зазначений у вищезгаданій ліцензії.

Тобто, зазначена подія, на думку суду, не тягне за собою жодних змін у відомостях, зазначених у ліцензії № 25090314201900201, що виключає виникнення у позивача обов`язку звертатись із заявою до органу, що видав ліцензію, у порядку, передбаченому ч. 54 статті 15 Закону №481.

Позаяк, суд звертає увагу, що відповідні дії в подальшому позивачем вчинені та 22.11.2023 подано заяву з метою переоформлення та внесення РРО №3001077822 до додатку до ліцензії.

Суд також звертає увагу, що електронний контрольно-касовий апарат був зареєстрований у встановленому законом порядку в органі ДПС. Розрахункові операції проводилися саме через цей касовий апарат, а факт здійснення операцій відображався у книзі обліку розрахункових операції, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3 Положення «Про Державну податкову службу України» основними завданнями ДПС є: 1) реалізація державної податкової політики, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Відповідач має своєчасно виявляти будь які порушення, що вчиняються платниками податків та швидко їх усувати, при цьому факт реєстрації касового апарату в податковому органі вже само по собі є достеменним доказом своєчасної обізнаності останнього про порушення вимог законодавства.

Відповідно до п.8 ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права.

Критеріями дотримання такого балансу є: 1) втручання суб`єкта владних повноважень у приватне право особи є виправданим лише за умови, коли це є надзвичайно необхідним для захисту суспільних (публічних) інтересів; 2) можливість суб`єктів владних повноважень змінювати або відкликати окремі власні адміністративні рішення лише в інтересах суспільства, якщо це необхідно, але з урахуванням права та інтересів приватних осіб; 3) наявність обов`язкової та справедливої компенсації особі у разі втручання в її приватне право, що викликане суспільною необхідністю; 4) обов`язковість дотримання розумного співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається для захисту суспільного (публічного) інтересу, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Конституційний Суд України у рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 (справа №1-11/2012) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який серед іншого означає, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею. Додержання принципу пропорційності означає необхідність дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому, з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Конституційний Суд України визначає принцип пропорційності, в першу чергу, як процесуальну справедливість: «Обмеження конституційних прав повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям».

У розгорнутому формулюванні принцип пропорційності звучить так: для досягнення певної мети органи влади не можуть накладати на громадян зобов`язання, які перевищують установлені межі необхідності, що випливають з публічного інтересу.

Принцип пропорційності є універсальним і незмінним гарантом захисту основних прав і свобод людини за допомогою збалансованого обмеження прав і свобод та забезпечення гармонії в суспільстві.

Критерій «пропорційності» передбачає, що не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються.

Вимога мінімальності державно-правового впливу на суспільні відносини означає, що засоби повинні бути якнайменш обтяжливими для суб`єктів права. В умовах правової держави заборона надмірного державного втручання у свободу особи розглядається як аксіоматична вимога: держава має право обмежувати право людини тільки тоді, коли це дійсно необхідно, і тільки в такому обсязі, в якому її заходи будуть співмірними з поставленою метою. Іншими словами, у цій сфері проголошується і діє принцип пропорційності (розмірності, адекватності).

З огляду на вказане, суд вважає, що заходи реагування вжиті відповідачем не можна вважати пропорційними, оскільки застосована сума штрафу є надмірною для позивача, фактично є підставою для припинення діяльності юридичної особи. Своїми діями відповідач, на думку позивача, з якою погоджується суд, ставить під загрозу життєдіяльність селища Понорниця, оскільки його АЗС є єдиною в цьому населеному пункті, а відповідно продаж продукції здійснюється не тільки пересічним автомобілям, але й місцевим аграріям, які забезпечують бюджет громади, надають роботу місцевому населенню та загалом працюють на забезпечення продовольчої безпеки нашої держави. Позбавлення жителів цього селища єдиною на території АЗС, безпосередньо вплине на їх функціональність.

Тому, обраний спосіб усунення порушення відповідачем не відповідає принципу пропорційності, адже застосований відповідачем захід руйнує підприємство позивача та призводить до формування значного боргу перед державою. При цьому, спірне порушення жодним чином не призводить до втрат бюджету, оскільки всі податки та збори позивачем належним чином сплачені, що відповідачем не спростовується.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходжить до висновку про невідповідність спірного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.04.2024 №6091/Ж10/25-01-09-01-02 критерям, наведеним у ст.2 КАС України, а отже останнє є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо анулювання ліцензії, суд зазначає, що відповідно до ст.3 Закону №481/95-ВР: «Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання».

Згідно з ч.24 ст.15 Закону № 481/95-ВР: «Ліцензія анулюється та вважається недійсною з дня оприлюднення розпорядження про анулювання ліцензії на офіційному веб-сайті органу ліцензування».

Згідно з ч.15 ст.3, а також ч.45 ст.15 Закону №481: «Після видачі/ анулювання ліцензії на право виробництва пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання ліцензії».

Таким чином, з моменту одержання позивачем розпорядження від 10.04.2024 №102/Р ГУ ДПС у Чернігівській області про анулювання ліцензії, вказана ліцензія вважається недійсною, а тому є необхідність у захисті права позивача шляхом скасування такого розпорядження податкового органу.

При цьому, скасування податкового повідомлення-рішення, ставить під сумнів і доцільність дії розпорядження від 10.04.2024 №102/Р ГУ ДПС у Чернігівській області про анулювання ліцензії, оскільки останнє не матиме змісту та прямо порушуватиме право позивача на здійснення ним господарської діяльності.

З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 1 протоколу 1 передбачає що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини зазначав, що оподаткування в принципі є втручанням у право гарантоване першим абзацом статті 1 Протоколу 1 оскільки воно позбавляє відповідну особу майна, а саме суми грошей, яка має бути сплачена (Burden v. The United Kingdom, п.59, Spacek, s.r.o., v. the Czech Republic, п.39).

Втручання для цілей оподаткування, як правило виправдовується згідно з другим пунктом цієї статті, який чітко передбачає виняток щодо сплати податків або інших внесків (Gasus Dosier- und Fordertechnick Gmbh v. the Netherlands, п.59).

Проте, це питання підпадає під сферу компетенції Суду оскільки правильне застосування статті 1 протоколу 1 підлягає його нагляду (Orion-Breclav, S.R.O. v. the Czech Republic (ухв.)). Фінансова відповідальність, що виникає в процесі сплати податків може негативно вплинути на гарантію власності, якщо вона створює надмірне навантаження на зацікавлену особу або істотно впливає на її фінансове становище (Ferretti v. Italy, рішення Комісії, Wasa Liv Omsesidigt, Forsarkringbolaget Valands Persionsstiftelse and a group of approximately 15,000 individuals v. Sweden, рішення Комісії, Buffalo S.r.l. in liquidation v. Italy, п.32).

Таким, чином накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 16 613 555,24 грн та фактичне позбавлення його можливості ведення господарської діяльності шляхом анулювання ліцензії очевидно становить суттєве втручання в право мирно володіти майном передбачене статтею 1 протоколу 1 Конвенції.

Таким, чином накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 16 613 555,24 грн та фактичне позбавлення його можливості ведення господарської діяльності шляхом анулювання ліцензії очевидно становить суттєве втручання в право мирно володіти майном передбачене статтею 1 протоколу 1 Конвенції.

А отже, суд має проаналізувати чи відповідає дане втручання трьом умовам, а саме бути законним, переслідувати законну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальними суспільними інтересами та основоположними правами особи (Beyeler v. Italy, п.108 114).

Як було зазначено вище, відповідачем не було дотримано вимог пропорційності, тобто забезпечення дотримання справедливого балансу між загальними суспільними інтересами та основоположними правами особи.

Зокрема Європейський суд зазначав, що необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на заявницю буде покладено індивідуальний і надмірний тягар (Depalle v. France, п.83, та Perdigao v. Portugal, п.67).

Європейським судом було визнано порушення статті 1 протоколу 1 Конвенції в ситуації коли національне законодавство виключало розгляд судами більш м`якого стягнення ніж штраф еквівалентний щонайменше незадекларованій сумі або конфіскації незадекларованої готівки (Gyrlyan v. Russia). Та в разі накладення непропорційно великого штрафу на спеціаліста з декларування імпортних вантажів за неправильне оформлення митної декларації (Krayeva v. Ukraine).

В даному ж випадку, суд вважає, що з урахуванням обізнаності відповідача про реєстрацію РРО, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 15.08.2023 №1758, має місце очевидне недотримання балансу між суспільними інтересами які полягають у забезпеченні належної сплати податків і правом особи мирно володіти своїм майном. Оскільки, порушення на вчинення якого посилається контролюючий орган є формальним та полягає в тому, що позивач своєчасно не надав відповідні документи для внесення відомостей про касовий апарат до додатку до ліцензії. В той же час, сам відповідач тривалий час не вчиняв жодних дій з метою своєчасного виявлення порушення, що в свою чергу, призвело до збільшення розміру штрафу.

Суд вкотре наголошує, що спірне порушення не призвело до жодних негативних наслідків, оскільки позивач не здійснював продаж пального без застосування РРО. Навпаки перевіркою встановлено, що реалізація всього без виключення пального відбувалась з застосуванням касового апарата.

Враховуючи наведене, суд вважає що існує достатньо підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо зобов`язання відповідача видалити інформацію із відповідного реєстру, суд вважає такі вимоги передчасними, оскільки внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, у зв`язку з анулюванням ліцензії, прямо пов`язано з дійснюстю відповідного розпорядження.

Позаяк, значення рішення суду, в данмоу випадку, полягає у констатації факту неправомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. Відповідно, у разі скасування розпорядження, такі відомості також будуть вважатися недійсними, а отже контролюючий орган повинен буде вчинити дії приведення інформації у відповідність, в залежності від рішення суду.

Водночас на час розгляду справи відсутні відомості, що після набрання законної сили цим рішенням, відповідачем не будуть вчинені дії щодо видалення інформації із відповідного реєстру, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Таким чином, позов Приватного підприємства «Альфа Понорниця» слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьої цієї статті визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

А отже, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області підлягає стягненню 31794,00 грн судових витрат.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства «Альфа Понорниця» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, розпорядження задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.04.2024 № 6091/Ж10/25-01-09-01-02.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДІІС у Чернігівській області від 10.04.2024 № 102/Р про анулювання ліцензії Приватного підприємства «Альфа Понорниця» на право роздрібної торгівлі пальним №25090314201900201 терміном дії з 24.07.2019 по 24.07.2024 по місцю здійснення торгівлі: Україна, Чернігівська область, Коропський район, смт. Понорниця, вул. Московська, буд. 64, АЗС.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Приватного підприємства «Альфа Понорниця» 31794,00 грн (тридцять одна тисяча сімсот дев`яносто чотири гривні) судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач - Приватне підприємство «Альфа Понорниця» (вул. Гагаріна, 1,с-ще Понорниця, Новгород-Сіверський р-н, Чернігівська обл.,16220, код ЄДРПОУ 39463442).

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП - 44094124).

Повний текст рішення суду складено 04.11.2024.

Суддя Л.О. Житняк