Постанова

від 04.11.2024 по справі 200/610/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року справа №200/610/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року (головуючий суддя І інстанції Голубова Л.Б.), складеного в повному обсязі 12 березня 2024 року у справі № 200/610/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з вимогами про:

- визнання протиправним та скасування рішення від 30.11.2023 №056650009634 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язання призначити пенсію з 24.11.2023 року, зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та постанови КМУ від 31.03.1994р. № 202 з повним робочим днем під землею, згідно записів трудових книжок, періоди роботи з 01.09.1997 до 05.06.2000, з 22.06.2000 до 04.09.2001, з 04.09.2001 до 18.02.2003, з 18.02.2003 до 05.10.2004, з 05.10.2004 до 14.04.2009, з 01.06.2009 до 18.09.2009, з 12.10.2009 до 14.04.2010, з 15.04.2010 до 02.11.2014, з 26.11.2014 до 15.12.2015, з 15.12.2015 до 25.07.2018, з 23.11.2018 до 15.04.2019, з 24.11.2021 до 03.08.2022, з 10.08.2022 до 24.11.2023.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року відмолено у задоволені позовних вимог.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі № 200/610/24 та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що управління має призначити пенсію позивача з урахуванням періодів роботи згідно записів в трудовій книжці із застосуванням роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8.

Вважає, що Селидівський гірничий технікум є іншим навчальним закладом який здійснює професійно-технічне навчання, час навчання в якому підлягає зарахуванню до трудового стажу.

При цьому, вказав, що роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 відповідає ознакам нормативно-правового акту та мають бути застосовані під час призначення пенсії.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/610/24, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що 24.11.2023 року позивач, досягнувши 43-річного віку, звернувся через вебпортал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії згідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з доданими документами.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 30.11.2023 року №056650009634 позивачу було відмовлено в призначенні пільгової пенсії через відсутність необхідного пільгового підземного стажу - 25 років за Списком №1, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В рішенні управління від 30.11.2023 року №056650009634 зазначено, що загальний страховий стаж позивача складає 41 рік 05 місяців 17 днів, пільговий стаж 19 років 02 місяці 06 днів, з яких пільговий стаж на підземних роботах - 9 років 09 місяців 03 дні, професії за постановою КМУ № 202 - 9 років 03 місяці 09 днів та навчання за фахом - 1 рік 24 дні.

Також в рішенні зазначено, що до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Частиною 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається, працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Відповідно до Постанови № 202 та частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» робота за вказані періоди зараховуються до стажу, необхідного до для отримання пенсії незалежно від віку.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Трудова книжка без серії та номеру від 11.08.1999 року:

- Ст.4-5. з 01.09.1997 по 01.06.2000, навчання у Селидівському гірничому технікумі, на денній формі навчання за фахом «Технологія підземної розробки корисних копалин» .

- №№7-8, з 22.06.2000 по 04.09.2001, прийнятий гірничоробочим очисного забою підземним, 04.09.2001 переведений. Стаж роботи складає:1 рік 2 місяці 14 днів.

- №№8-13, з 04.09.2001 по 18.02.2003, переведений гірничим майстром підземним, 22.10.2002, переведений. Стаж роботи складає:1 рік 5 місяців 15 днів.

- №№13-14, з 18.02.2003 по 05.10.2004, переведений гірничоробочим очисного забою підземним, 05.10.2004, переведений. Стаж роботи складає:1 рік 7 місяців 18 днів.

- №№14-17, з 05.10.2004 по 14.04.2009, переведений на посаду гірничого машиніста підземного,

-14.04.2009 звільнений за згодою сторін. Стаж роботи складає: 4 роки 6 місяців 10 днів.

- №№18-19, з 01.06.2009 по 18.09.2009, прийнятий гірничим майстром підземним, з повним робочим днем на підземних роботах, 18.09.2009, звільнений за згодою сторін. Стаж роботи складає: 3 місяці 18 днів.

- №№20-21, з 12.10.2009 по 14.04.2010, прийнятий електрослюсарем з ремонту обладнання черговим, 14.04.2010, звільнений за власним бажанням. Стаж роботи складає: 6 місяців 7 днів.

- №№22-24, з 15.04.2010 по 02.11.2014, прийнятий гірничоробочим очисного забою, з повним робочим днем в шахті, 02.11.2014, звільнений за згодою сторін. Стаж роботи складає:4 роки 6 місяців 19 днів.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 наявні наступні записи.

- №№1-2, з 26.11.2014 по 15.12.2015, прийнятий гірничоробочим очисного забою, з повним робочим днем в шахті, 15.12.2015 переведений. Стаж роботи складає: 1 рік 20 днів.

- №№2-5, з 15.12.2015 по 25.07.2018, переведений на посаду електрослюсаря підземного, з повним робочим днем в шахті.

- 25.07.2018, звільнений за власним бажанням. Стаж роботи складає: 2 роки 7 місяців 11 днів.

- №№6-7, з 23.11.2018 по 15.04.2019, прийнятий майстром гірничим підземним, з повним робочим днем в шахті.

- 15.04.2019, звільнений за скороченням. Стаж роботи складає:4 місяці 24 дні.

- №№10-11, з 24.11.2021 по 03.08.2022, прийнятий майстром гірничим з повним робочим днем в шахті.

- 03.08.2022, звільнений за згодою сторін. Стаж роботи складає: 8 місяців 11 днів.

- №№12, з 10.08.2022 по 24.11.2023, прийнятий заступником начальника дільниці підземним з повним робочим днем в шахті, де працює по теперішній час. Стаж роботи складає: 1рік 3 місяці 15 днів.

Усього пільгового стажу - 20 років 03 місяці 02 дні.

Щодо твердження позивача щодо можливості застосування до спірних правовідносин як джерела права роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20 січня 1992 року № 8, суд зазначає наступне.

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20 січня 1992 року № 8 основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10-річного стажу на підземних роботах.

Водночас аналіз положень ст. 14 та ч. 6 ст. 56 Закону № 1788 свідчить, що така умова як наявність десятирічного стажу роботи на провідних професіях не визначена диспозиціями цих правових норм як обов`язкова підстава для їх застосування.

Як зазначив Верховний Суд в постанові 18 липня 2019 року у справі № 826/2426/16, листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 за своєю правовою природою не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно-правового характеру, а носить лише рекомендаційний характер й, до того ж, в цьому роз`ясненні довільно розтлумачені норми всупереч правовому регулюванню, що було запроваджене ст. 14 та ч. 6 ст. 56 Закону № 1788.

Аналогічний правовий висновок щодо застування роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 викладений Верховним Судом в постанові від 08 липня 2021 року у справі № 212/1743/17-а.

06 грудня 1991 року Верховна Рада України прийняла постанову № 1931-ХІІ "Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Постанова ВРУ № 1931).

Пунктом 4 Постанови ВРУ № 1931 Кабінету Міністрів України доручено прийняти нормативні акти щодо застосування вказаного Закону з питань, віднесених ним до компетенції Кабінету Міністрів України.

22 лютого 1992 року на виконання Постанови ВРУ № 1931 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 81 "Про заходи щодо застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Постанова КМУ № 81).

Пунктом 1 Постанови КМУ № 81 міністерствами і відомствам України доручено розробити проекти нормативних актів щодо застосування Закону № 1788 згідно з додатком.

В додатку до Постанови КМУ № 81 наведений "Перелік проектів нормативних актів щодо застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Розділом ІІ "Документи, що затверджуються міністерствами" Переліку проектів нормативних актів щодо застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено "Роз`яснення щодо врахування трудового стажу при призначенні пенсій (ст. 14 Закону)", виконавець - Мінсоцзабез України, строк виконання - березень 1992 року.

Однак, роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20 січня 1992 року № 8, зважаючи на дату його прийняття та форму викладення, не може вважатися документом, затвердженим міністерством на виконання постанови КМУ № 81.

До того ж Верховний Суд в постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 200/591/19-а зазначив:

26. Посилання скаржника на обов`язковість застосування роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є необґрунтованими з огляду на положення статті 7 КАС України, в якій закріплено перелік джерел права, які застосовуються судом.

Враховуючи, що роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 не є нормативно-правовим актом і джерелом права в розумінні ст. 7 КАС та не може підміняти і доповнювати положення закону, оскільки носить лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер, воно не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Позивач зазначає, що пільговий стаж нарахований в одинарному розмірі становить 25 років, з урахуванням 2 років 9 місяців 5 днів навчання позивача в Селидівському гірничому технікумі, який відповідач зарахував лише до загального стажу, про що свідчить розрахунок РС-право.

Щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання в Селидівському гірничому технікумі, суд зазначає наступне.

Відповідно до диплому серії ІА АР №039718 від 05.06.2000 року та записів у трудовій книжці позивача позивач з 01.09.1997 по 01.06.2000 навчався за спеціальністю «технологія підземної розробки корисних копалин» та здобув кваліфікацію «молодшого спеціаліста, гірничого техніка-технолога», закінчив навчання у 2000 року.

Відповідно до записів трудової книжки у період з 22.06.2000 по 04.09.2001 року позивач працював на посаді гірничоробочого очисного забою підземного

Згідно зі статтею 56 Закону "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Суд звертає увагу на те, що позивач почав навчання у період до набрання чинності Законом України "Про професійну (професійно - технічну) освіту", в зв`язку з чим вважає необхідним застосовувати законодавство, чинне на момент виникнення спірних обставин.

Так, відповідно до п.п. "з" п. 109 розд. VIII Постанови Ради Міністрів СРСР "Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій" від 03.08.1972 року № 590 крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації.

Приписами частини 3 п. 109 розділу VIII Постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "до" і "л", прирівнюються за вибору яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Пунктом д частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

За змістом статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

За положенням ст.3 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.

Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар`єрного зростання впродовж життя.

Відповідно до ст. 5 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.

Згідно з частиною 4 статті 19 вказаного Закону, професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов`язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 01.09.1997 до 05.06.2000 проходив навчання в Селидівському гірничому технікумі, а 22.06.2000 прийнятий гірничоробочим очисного забою підземним. Перерва між днем закінчення позивачем навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує 3 місяців.

Отже відповідач протиправно не зарахував період навчання до пільгового стажу на підземних гірничих роботах в шахтах.

Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволені позовних вимог позивача про зарахування періоду навчання до пільгового стажу.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає про необхідність скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 30.11.2023 №056650009634 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання управління повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі № 200/610/24 скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог про зарахування періоду навчання з 01.09.1997 по 01.06.2000 до пільгового стажу та задовольнити вимоги в цій частині.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 30.11.2023 №056650009634 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 листопада 2023 року, зарахувавши до пільгового стажу період навчання з 01.09.1997 до 05.06.2000 в Селидівському гірничому технікумі

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі № 200/610/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 листопада 2024 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

І.Д.Компанієць