Постанова

від 04.11.2024 по справі 420/9640/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/9640/24

Головуючий в 1 інстанції: Бжасо Н. В.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук`янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 14 січня 2016 року по 12 січня 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 14 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 та на цей час знятий з усіх видів грошового забезпечення. При цьому, за період з 14.01.2016 р. по 12.01.2018 р. йому не в повному обсязі та з урахуванням невірного базового місяця була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити позивачу за період з 14.01.2016 р. по 12.01.2018 р. індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Листом від 17.02.2024 року відповідач зазначив, що індексація грошового забезпечення за період служби з 14.01.2016 р. по 12.01.2018 р. не нараховувалась та не виплачувалась. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною та такою, що порушують встановлене статтею 43 Конституції України право позивача на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 та до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 та Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13.04.2016 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_3 та Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13.04.2016 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з врахуванням виплачених сум.

В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 31.12.2015 року №248/3/1/1150, наказу Міністерства оборони України №44 від 27.01.2016 року "Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році" зі змінами, внесеними наказом Міністерства оборони України №60 від 08.02.2016 року "Про внесення змін до наказу доведеного телеграмою від 29.01.2018 року №248/3/9/172, та згідно вимог Постанови №1013 і Порядку №1078 грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців) випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції. Відповідно, проведення подальшої індексації доходів, обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 відповідно до Порядку №1078.. Також звертає увагу суду апеляційної інстанції, про помилковість висновків суду першої інстанції в частині дати перерахунку індексації, так як відповідно до позивних вимог Позивача, який вказував що розпочав проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 15.04.2016, що і відповідно підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2016 № 80, але суд першої інстанції своїм рішенням зобов`язав здійснити перерахунок індексації Позивачу з 13.04.2016 по 28.02.2018, хоча Позивач в своїй позовній заяви зазначив, що був звільнений 12.01.2018, а відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2018 № 14 був виключений зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення саме 22.01.2018, а не 28.02.2018 як про зазначає суд першої інстанції в своєму рішенні. У військової частини НОМЕР_1 відсутні рахунки та фінансування, щоб виконати рішення суду, оскільки розрахунки які до 01.01.2020 робилися військовою частиною НОМЕР_1 були передані до військової частини НОМЕР_2 . Вказує, що позивач від 22.01.2018 був виключений зі списків особового складу, однак звернувся до адміністративного суду для вирішення спору, який пов`язаний із проходженням публічної служби лише через 6 роки, тобто позивачем пропущено строки звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військової частини НОМЕР_2 з 14 січня 2016 року по 12 січня 2018 року позивач виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Також, судом встановлено, що позивачу, відповідно довідки про грошове забезпечення, індексація грошового забезпечення за період з 14 січня 2016 року по 12 січня 2018 року не нараховувалась.

Як вказано у позові, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити позивачу за період з 14 січня 2016 року по 12 січня 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Відповідач листом від 17.02.2024 року повідомив, що індексація грошового забезпечення за період з 14 січня 2016 року по 12 січня 2018 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу за період з 13.04.2016 р. по 28.02.2018 р. індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги за даним позовом є обґрунтованими та такими, що належать до часткового задоволення, шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_3 та Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13.04.2016 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року та зобов`язання здійснити нарахування.

Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі Закон №1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII (у редакції Закону №911-VIII від 24.12.2015, що діє з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону №1282-XII).

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону №1282-XII).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону №1282-XII).

За змістом частини першої статті 9 Закону №1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19.

Крім того, колегія суддів акцентує вагу на тому, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №206/4411/16-а).

Вирішуючи питання з приводу проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 14 січня 2016 року по 12 січня 2018 року із визначенням в якості базового місяця «січень 2008 року», колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 2 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Підпунктом 2 пункту 6 Порядку № 1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Колегія суддів наголошує, що важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін (так званий «базовий місяць»), від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого «порогу»), визначеного законом.

Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує:

- 101 відсоток за період до 01.01.2016 року (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції, що діяла до 01.01.2016 року);

- 103 відсотки за період після 01.01.2016 року (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII, який набрав чинності 01.01.2016 року).

Пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, що діяла до 01.12.2015 року) визначено, що «базовим місяцем» для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:

- підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, або

- зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається «базовим» при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року № 1013 (далі Постанова № 1013), якою внесені зміни серед іншого і до п. 5 Порядку № 1078, з 01.01.2016 року істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки «базовим місяцем» (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 року по справі № 825/565/17 звернув увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації.

Як було вже вказано вище, за змістом п. 5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.

Отже, колегія суддів зазначає, що базовий місяць для індексації грошового забезпечення визначається нормативно та відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).

Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку.

Отже, колегія суддів вважає за можливе зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити індексацію грошового забезпечення з одночасним визначенням базового місяця для цієї індексації та таке не є втручанням у виключну компетенцію суб`єкта владних повноважень.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 29.11.2021 року по справі № 120/313/20-а.

Пунктами 2, 5 Порядку № 1078 передбачено, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Означене рішення Уряду було чинним у період з 01.01.2008 до 01.03.2018.

З січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

З урахуванням вищевикладеного, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 14 січня 2016 року по 12 січня 2018 року включно.

Між тим, колегія суддів уважає за необхідне відмітити, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Означене спростовує відповідну частину доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши встановлені обставини та вказані норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення даної частини позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, виходячи з базового місяця «січень 2008 року».

Водночас, щодо періоду, за який позивачці підлягає виплата індексації з урахуванням базового місяця січня 2008 року, то колегія судів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги за період з 14 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги за період з 13.04.2016 р. по 28.02.2018 р.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що позивач розпочав проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 15.04.2016, що і відповідно підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2016 № 80, а звільнений 12.01.2018, а відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2018 № 14 був виключений зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення саме 22.01.2018 року, тобто вказує, що судом першої інстанції помилково визначено період перерахунку індексації.

Надаючи оцінку таким доводам, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2016 року № 80, позивача зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків з 15.04.2016 року.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2018 року № 14, зокрема зазначено, що молодшого сержанта ОСОБА_1 , вважати таким, що посаду здав та вибув до нового місця служби. 22.01.2018 року виключити зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

При цьому, колегією суддів встановлено, що спірним періодом є саме з 15.04.2016 року по 22.01.2018 року, відповідно до наказів, які містяться в матеріалах справи, а судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги за період з 13.04.2016 р. по 28.02.2018 р.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивач у спірний період проходив військову службу і був звільнений з військової служби саме з військової частини НОМЕР_1 .

За приписами абз. 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Тобто, в Положенні прямо передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було звільнено.

Отже, оскільки останнім місцем проходження військової служби позивача є військова частина НОМЕР_1 , на день виключення із списків особового складу саме остання повинна розраховувати позивача за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, в тому числі, індексації грошового забезпечення.

Відтак, військова частина НОМЕР_2 не є належним відповідачем за позовом ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, саме військовою частиною НОМЕР_1 вчинено протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, що помилково не встановлено судом першої інстанції.

При цьому, у спірний період нараховувати та виплачувати індексацію грошового забезпечення мала Військова частина НОМЕР_1 .

В свою чергу а обставина, що військова частина НОМЕР_1 , знаходиться на розрахунково-фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині, не виключає та не спростовує його обов`язку поновити порушене право позивача в разі встановлення судом такого порушення.

Крім того, пунктом 1.5 цих Правил визначено, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).

Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Отже, з 01.01.2020 військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником бюджетних коштів, однак наділена повноваженнями видавати відповідні накази (розпорядження) про виплату грошового забезпечення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку, не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15.04.2016 року по 22.01.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.04.2016 року по 22.01.2018 р. із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з врахуванням виплачених сум.

Стосовно посилання апелянта на факт порушення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, апеляційний суд зазначає наступне.

За правилами ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, ст.233 КЗпП України встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Водночас, 19.07.2022р. набули чинності зміни до ст.233 КЗпП України, внесені Законом України від 1.07.2022р. №2352-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин.

Так, ч.2 ст.233 КЗпП (у редакції, чинній з 19.07.2022р.) передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, у зв`язку із прийняттям ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 19.07.2022р. №2352-IX, ст.233 КЗпП більше не містить положень про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Вказані вище норми законодавства свідчать про те, що в даній категорії справ строк звернення до суду становить три місяці.

При цьому, Постановою КМУ від 11.03.2020р. №211 з 12.03.2020р. на всій території України запроваджено карантин.

Законом України від 30.03.2020р. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зазначила, що щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період по 19 липня 2022 року застосуванню підлягає норма частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

На момент звільнення позивача зі служби (січень 2022 року) частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

З огляду на вказане, право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.

З наведеного слідує, що вказаний позов подано з дотриманням установленого законом строку звернення до суду, а доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у справі № 380/29686/23 від 08.08.2024 року

Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин справи в частині періоду за який позовні вимоги підлягають задоволенню, а також в частині визначення відповідача, яким вчинено протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку, не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15.04.2016 року по 22.01.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.04.2016 року по 22.01.2018 р. із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з врахуванням виплачених сум.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Повний текст постанови складено та підписано 04 листопада 2024 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова