Постанова

від 31.10.2024 по справі 620/5336/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/5336/24 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року (м. Чернігів, дата складання повного тексту - 30.07.2024) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тас Агро Північ» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тас Агро Північ» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №13042/ж10/25-01-07-00 від 11.12.2023, в частині суми 1491813 грн, винесеного Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 1491813 грн є незаконним, необґрунтованим та таким, що суперечить первинним документам бухгалтерського та податкового обліку, які були надані під час перевірки. Також вказує, що контролюючим органом не враховано те, що при оцінці господарської діяльності суб`єкта господарювання не можна виходити із того, що кожна його операції обов`язково має бути прибутковою, оскільки така діяльність може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами, а продаж продукції за нижчою ціною, не можна розглядати як операцію, здійснену поза межами господарської діяльності.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти позову та вказав, що в порушення пункту 188.1 статті 188 розділу V Податкового Кодексу України позивачем була занижена сума податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з реалізацією соняшнику нижче звичайних цін на загальну суму 1 491 813 грн, у т.ч. за березень 2023 року на суму 1 127 338 грн, за червень 2023 року на суму 364 475 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом дублюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складений акт перевірки від 16.11.2023 № 11402/ж5/07/25-01-07-03-01 (т.2 а.с. 222-242), яким встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 200.1, абз. «б» п. 200.4, п. 200.7, 200.8, 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України, пунктів 4, 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (зі змінами та доповненнями), у зв`язку з чим платнику відмовлено в бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість, на загальну суму - 6 781 217 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.4 ст. 200, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від №996-XIV (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено значення р.21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» за серпень 2023 року на суму 18 124 051 грн.

Так, в межах спірних правовідносин, вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» у березні 2023 року здійснювало реалізацію соняшнику ТОВ «ТАС АГРО» в загальній кількості 2 230 120 кг за вартістю 11,4 грн за 1 кг. Загальний обсяг постачання соняшнику становить 25 532 016 грн в т.ч. ПДВ 3 559 271,52 грн.

При цьому, при аналізі електронної зернової біржи України згідно graintrade.com.ua було встановлено, що вартість зерна за умовами EXW елеватори, в грн є набагато більшою ніж вартість зерна соняшнику реалізованого ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» на ТОВ «ТАС АГРО» та становить від 14 900 грн до 15 120 грн за 1 тонну.

Також, під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» у червні 2023 року здійснювало реалізацію соняшнику Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією «Сантрейд» в загальній кількості 3 020,7 тон за вартістю 11 723,26 - 11 754,39 грн за 1 т. та на ТОВ «Обрій» в загальній кількості 10 060 кг за вартістю 10,8 грн за 1 кг. Загальний обсяг постачання вищезазначеного соняшнику становить 40 565 970,05 грн в т.ч. ПДВ 4 981 785,78 грн.

При цьому при аналізі електронної зернової біржи України згідно graintrade.com.ua було встановлено, що вартість зерна за умовами EXW елеватори, в грн. є набагато більшою ніж вартість зерна соняшнику реалізованого ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» на Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» та ТОВ «Обрій» та становить від 12 600 грн за 1 тонну.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку, що в порушення пункту 188.1 статті 188 Податкового Кодексу України позивачем була занижена сума податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з реалізацією соняшнику нижче звичайних цін на загальну суму 1 491 813 грн, у т.ч. за березень 2023 року на суму 1 127 338 грн, за червень 2023 року на суму 364 475 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 13042/ж10/25-01-07-00 від 11.12.2023, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 18 124 051 грн (т. 2 а.с. 165-167).

Позивач вважаючи вищевказане рішення податкового органу протиправними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з боку позивача відсутні порушення приписів податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотнє.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.12.2019 у справі №826/13060/18.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції.

Згідно підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України, звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

За підпунктом 14.1.219 пунктом 14.1 статті 14 ПК України, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціпи; державні регульовані ціпи.

Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Суд першої інстанції вірно вказав, що оскільки законодавством не встановлено державне регулювання на продукцію, що реалізується позивачем, відповідно товариство вільне встановлювати ціни на реалізовану продукції за згодою сторін договору.

Системний аналіз наведених норм вказує, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами.

Така ціна, відповідно до підпункту 14.1.71 статті 14 ПК України, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

У справах, в яких спір стосується визначення бази оподаткування податком на додану вартість з дотриманням вимоги пункту 188.1 статті 188 ПК України щодо звичайних цін як мінімального рівня, якому повинна відповідати базі оподаткування, особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. І цей факт має доводити контролюючий орган, який вважає, що ціна товарів (послуг), визначена в договорі, не відповідає ринковим.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судому постановах від 16.12.2019 у справі №200/12345/18-а та від 07.11.2022 у справі № 320/5251/19.

Разом із тим, в матеріалах перевірки контролюючий орган не навів обґрунтування, про те, яким чином контролюючим органом при визначенні звичайної (ринкової) ціни було проведено співставлення економічні (комерційні) умови постачання продукції ТОВ «Тас Агро Північ», відсутній в матеріалах перевірки аналіз та співставлення умов поставки, обсягів поставок, строків оплати поставленого товару.

Суд першої інстанції вірно зазначив про безпідставність посилання відповідача на проведений ним для цілей перевірки аналіз ринку продажу сільськогосподарських культур на підставі даних інтернет-ресурсу graintrade.com.ua, відповідно до положень статті 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності» від 23.07.98 № 817/98 індикативні та звичайні ціни на товари для застосування їх у податкових цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації товарів на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Водночас, в порушення вказаної норми, відповідач використав дані Електронної зернової біржі, яка є однією з приватних структур, що надає свій інтернет ресурс для публікації оголошень про пропозицію чи попит сільськогосподарської продукції. Тобто, під час перевірки відповідачем використана інформація з мережі Інтернет, яка не підтверджена документально, перевірити її неможливо.

Так, відповідачем не конкретизовано постачальників, із цінами яких здійснено порівняння, не надано розрахунків на порівняння середніх цін та цін, за якими здійснювало реалізацію продукції Товариство з обмеженою відповідальністю «Тас Агро Північ», та не зазначено, яка вартість такої продукції є звичайною ціною у розумінні ПК України, що унеможливлює перевірити достовірність відповідних даних.

У свою чергу, інформація, отримана за результатом неконкретизованого аналізу службових осіб Головного управління ДПС у Чернігівській області ринку продажу сільськогосподарських культур, не є податковою інформацію в розумінні ПК України та не може бути підставою для висновків контролюючого органу щодо порушення платником податків норм податкового законодавства.

Відповідно статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено вимогу щодо достовірності доказів, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відсутність інформації у письмовому доказі (акті перевірки), виключає достовірність такого доказу.

Не зазначення в акті перевірки документів, на підставі яких зроблено висновок щодо визначення звичайної ціни, унеможливлює перевірку судом цих обставин та встановлення відповідного факту.

Отже, висновок контролюючого органу, щодо визначення ціни на товар за даними Електронної біржі, є протиправним.

Таким чином, контролюючим органом не доведено, що позивачем здійснювався продаж продукції власного виробництва за цінами, що нижчі за звичайні (ринкові).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Чернігівській області №13042/ж10/25-01-07-00 від 11.12.2023 в частині суми 1 491 813 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює відзив на позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для задоволення позову.

Крім того, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача не змогла надати жодних обґрунтованих пояснень та доводів на спростування висновків суду першої інстанції та надати змістовні пояснення з відповідним підтвердженням належними доказами щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 04.11.2024.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Л.В. Бєлова