Постанова

від 04.11.2024 по справі 560/6469/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6469/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

04 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області, яка виразилась у не зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судової охорони часу попередньої роботи в таких органах, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби у Службі судової охорони, надання додаткової оплачуваної відпустки, та вислуги років для призначення пенсії: в Управлінні МВС України в Хмельницькій області з 01.02.2000 по 20.08.200 (3 роки 6 місяців 20 днів); в Управлінні МНС України в Хмельницькій області з 21.08.2003 по 20.09.2004 (1 рік 01, місяць 00 днів); в Головному управлінні Національної поліції України в Хмельницькій області з 18.02.2016 по 11.12.2019 роки (3 роки 09 місяців 24 дні). РАЗОМ: 08 років 04 місяці 14 днів;

- зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у Хмельницькій області зарахувати що стажу служби у Службі судової охорони, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби у Службі судової охорони, надання додаткової оплачуваної відпустки, та вислуги років для призначення пенсії, стаж (час) роботи в державних органах, а саме час попередньої роботи в Управлінні МВС України в Хмельницькій області з 01.02.2000 по 20.08.2003 (3 роки 6 місяців 20 днів), в Управлінні МНС України в Хмельницькій області з по 20.09.2004 роки (1 рік 01 місяць 00 днів) та в Головному управлінні Національної поліції України в Хмельницькій області з 18.02.2016 по 11.12.2019 роки (3 роки 09 місяців 24 дні). Разом: 08 років 04 місяці 14 днів.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходить службу в територіальному управлінні Служби судової охорони у Хмельницькій області на посаді начальника фінансово - економічного відділу територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області.

На рапорт позивача, листом від 23.03.2024 №53.05-318 відповідач відмовив у зарахуванні стажу роботи в державних органах у зв`язку з відсутністю підстав, зазначивши, що на теперішній час перелік посад середнього і вищого складу, у разі переходу на які зараховується час роботи в державних органах, не затверджений Головою Служби судової охорони, тому зазначений час роботи в державних органах не може бути зарахований до стажу служби в Службі судової охорони.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Керівництво діяльністю Служби судової охорони здійснює Голова Служби судової охорони, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади Вищою радою правосуддя. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (стаття 161 Закону).

Частиною 4статті 163 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»1402-VIII (в редакції Закону від 05.08.2018) передбачено, що до стажу служби у Службі судової охорони зараховується стаж служба в поліції, органах внутрішніх справ, військова служба в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.

З метою вдосконалення існуючого порядку зарахування до стажу служби у Службі судової охорони окремих періодів військової служби та служби в правоохоронних та інших державних органах, який дозволяє встановлювати співробітникам надбавки за стаж служби, а також надання їм додаткової оплачуваної відпустки, Верховною Радою України прийнято Закон України №1417-IX від 27.04.2021 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо врегулювання окремих питань правового статусу працівників Служби судової охорони», яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено статтею 162-1 такого змісту:

«Стаття 162-1. Правовий статус працівників Служби судової охорони

1. До працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.

2. Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.

3. На державних службовців Служби судової охорони поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Служби судової охорони відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

4. Повноваження керівника державної служби у Службі судової охорони здійснюють Голова Служби судової охорони та керівники територіальних підрозділів Служби судової охорони.

5. Трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони, регулюються законодавством України про працю.

6. Для захисту своїх прав та законних інтересів працівники Служби судової охорони можуть утворювати професійні об`єднання та професійні спілки відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Професійним спілкам співробітників Служби судової охорони та їх членам заборонено організовувати страйки або брати в них участь».

Водночас статтю 163 Закону після частини третьої доповнено новою частиною четвертою, відповідно до якої на співробітників Служби судової охорони поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Порядок проведення службового розслідування стосовно співробітників Служби судової охорони та утворення дисциплінарних комісій, їх повноваження встановлюються Головою Служби судової охорони.

У зв`язку з цим частини четверту - восьму вважати відповідно частинами п`ятою - дев`ятою.

При цьому абзац другий частини п`ятої та частину сьому Закону виключено.

Рішенням Вищої ради правосуддя 04.04.2019 №1052/0/15-19 «Про затвердження Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони», затверджено Положення, яке визначення порядок проходження громадянами України служби в Службі судової охорони (далі - Положення).

Положенням (із змінами, внесеними згідно з Рішенням Вищої ради правосуддя №2236/0/15-21 від 18.11.2021) унормовано наступне.

Час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.

Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей»(пункт 5 Положення).

Отже, пункт 5 Положення містить бланкетну норму до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1999 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей».

Пунктом «и» частини першої статті 17 Закону №2262-ХІІ визначено, що особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 12цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.

Абзац 12 пункт 1 Постанови №393 також передбачає, що до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу або службу в органи Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, що затверджуються відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Міністерством юстиції, Міністерством фінансів, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.

Механізм виплати грошового забезпечення працівникам Служби судової охорони, визначено Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384).

Приписам даного Порядку №384, передбачено шо, до щомісячних основних видів грошового забезпечення працівників ССО, серед іншого, належить надбавка за вислугу років (підпункт 3 пункту 5 розділу І Порядку №384).

Грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади, серед іншого, в територіальних орган Служби судової охорони. Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат (пункти 8, 9 розділу І Порядку №384).

Аналіз пункту 5 Положення, пунктів 17-19 Порядку № 384, пункту "и" частини першої статті 17 статті 17 Закону № 2262-XII та абзацу 12 пункту 1 Постанови №393 дає підстави суду дійти висновку, що даними нормами права визначено за особою право на зарахування до стажу в Службі судової охорони, стажу (часу) роботи в державних органах.

На час виникнення спірних правовідносин, перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах не затверджено.

Разом з тим, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду сформував сталу судову практику під час вирішення питання щодо не затвердження державним органом списку посад, які зараховуються до стажу для обчислення вислуги років (постанови: від 18.11.2019 у справі № 813/5876/15, від 20.09.2019 у справі № 813/904/15, від 04.10.2018 у справі № 819/1695/16 тощо). Суд касаційної інстанції вказав, що Закон № 2262-XII, зокрема встановлює для осіб начальницького складу податкової міліції передбачені гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення і затвердження списку посад. Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для осіб начальницького складу податкової міліції як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях про те, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

На думку суду, реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення і затвердження списку посад.

Разом з тим, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, записами трудової книжки позивача підтверджуються такі періоди її роботи в державних органах: в Управлінні МВС України в Хмельницькій області з 01.02.2000 по 20.08.2003, в Управлінні МНС України в Хмельницькій області з 21.08.2003 по 20.09.2004 та в Головному управлінні Національної поліції України в Хмельницькій області з 18.02.2016 по 11.12.2019.

Відтак, не зарахування відповідачем зазначених періодів до стажу служби позивача у Службі судової охорони суперечить приписами закону, а покликання відповідача на відсутність у затвердженому переліку посад середнього і вищого складу територіальних управлінь Служби судової охорони, як на підставу для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів до стажу служби у Службі судової охорони, є протиправним.

Крім того, ту обставину, що позивач в спірні періоди працювала саме в державних органах, відповідач не оспорює.

В даному контексті слід зазначити про те, що пунктом «и» частини 1 статті 17 Закону №2262-ХІІ передбачено зарахування відповідного попереднього часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони саме на посади середнього і вищого складу.

Статтею 164 Закону 1402-VIII установлюються спеціальні звання співробітників Служби судової охорони.

Зокрема, спеціальними званнями середнього складу є молодший лейтенант Служби судової охорони; лейтенант Служби судової охорони; старший лейтенант Служби судової охорони; капітан Служби судової охорони; майор Служби судової охорони; підполковник Служби судової охорони; полковник Служби судової охорони (пункт 2 частина перша статті 164 Закону 1402-VIII).

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, на момент подання рапорту позивач обіймала посаду майор Служби судової охорони, що додатково підтверджує перебування позивача на посаді у Службі судової охорони, у разі переходу на яку підлягає зарахуванню попередній період роботи в державних органах.

Крім того, суд зауважує, що наказ Служби судової охорони від 24.10.2022 №454, яким затверджено перелік посад, обмежує та погіршує право службовців посад середнього і вищого складу територіальних управлінь Служби судової охорони на зарахування до стажу в Службі судової охорони, періоду (часу) роботи в державних органах.

Вирішуючи спір суд враховує, що у позовній заяві позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача. Однак, бездіяльність - це пасивна поведінка органу, яка виражається у формі невчинення дії, яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Відмова відповідача у зарахуванні стажу не може бути визнана як бездіяльність, оскільки на рапорт позивача відповідач здійснив активні дії - надав відповідь (лист), якою відмовив у зарахуванні стажу, посилаючись на безпідставність такого зарахування.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд вважає, що при обчисленні стажу (часу) роботи позивача в державних органах перед початком служби для зарахування до стажу служби в Службі судової охорони, Служба судової охорони має право діяти на власний розсуд, так як попередньо час стажу роботи позивача в державних органах перед переходом до служби спеціалістами Служби судової охорони не проводився, тому в частині позовних вимог де позивач зазначає обчислений розмір стажу (часу) її роботи в державних органах, необхідно відмовити.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.