Постанова

від 31.10.2024 по справі 380/2174/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/2174/24 пров. № А/857/15333/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Глушка І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Онікс» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року, ухвалене суддею Мартинюком В.Я. у м. Львові, в порядку письмового провадження у справі № 380/2174/24 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Онікс» до Головного управління ДПС України у Львівській області, Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 24163/13-01-07-10 від 01.11.2023 року.

22 травня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким в задоволенні позову відмовив.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач порушив строк розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, оскільки, постанова Правління Національного банку України від 24.02.2024 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» не допускає завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів, на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.

Таку позицію обґрунтовує тим, що законодавством України, в тому числі і міжнародними договорами, не заборонено припиняти зобов`язання шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Позивач зазначив, що сторони зовнішньоекономічного контракту зарахували зустрічні однорідні вимоги на суму 899,34 євро, які виникли внаслідок здійснення контрагентом витрат для додаткової сушки кукурудзи поставленої позивачем. На основі цих обставин, позивач зазначає, що решта суми, за зовнішньоекономічним контрактом, надійшла на рахунок позивача вчасно. Позивач додатково зазначає, що правові норми постанови Правління Національного банку України від 24.02.2024 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» не регулюють підприємницької діяльності суб`єктів господарювання, не встановлюють форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами та як підзаконні акти не можуть обмежувати дію норм Законів України, якими передбачено вільний вибір сторонами контракту форми розрахунків.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що 23.09.2022 року позивач та нерезидент VITERRA HUNGARY KFT (Угорщина) уклали експортний зовнішньоекономічний контракт №VTHU.2203282 на поставку 1000 тон кукурудзи загальною вартістю 315899,30 євро.

17.11.2022 року покупець направив позивачу штрафний лист, у якому вимагає компенсацію 939,64 євро витрат на сушку кукурудзи, що спричинило втрату кількості товару.

01.12.2022 року сторони зовнішньоекономічного контракту уклали угоду про компенсацію витрат покупця, шляхом зменшення суми, яку покупець має сплатити на корить продавця (позивача).

Внаслідок вказаних дій покупець сплатив позивачу 314959,66 євро у строк до 02.12.2022 року.

02.10.2023 року відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства по експортному зовнішньоекономічному контракту від 23.09.2022 року № VTHU.2203282, дати здійснення операцій: 14.10.2022, 17.10.2022, 18.10.2022, 19.10.2022, 20.10.2022, 21.10.2022, 24.10.2022 за результатами якої склав акт № 24377/13-01-07-10/ НОМЕР_1 .

Відповідач у акті перевірки зафіксував порушення позивачем вимог ч.2 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», вимог пунктів 14-2, 14-3, 14-4 Постанови Правління НБУ від 24.02.2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 24163/13-01-07-10 від 01.11.2023 року, на підставі якого нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 16863 грн. 59 коп.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначені Законом України «Про валюту і валютні операції» 21 червня 2018 року № 2473-VIII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2473-VIII).

Абзацом 1 частини 1 статті 13Закону № 2473-VIII передбачено, щоНаціональний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з абзацом другим цієї ж норми, Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 13 Закону № 2473-VIII, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Відповідно до п.14-2 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі -Постанова № 18), граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

У акті перевірки відповідач зазначив, що у період з 01.10.2022 по 03.01.2023 року між позивачем та нерезидентом VITERRA HUNGARY KFT (Угорщина) здійснювались господарські операції на загальну суму 315859,00 Євро. Строк розрахунків 180 календарних днів від дати кожної поставки, які відбулись 14.10.2022, 17.10.2022, 18.10.2022, 19.10.2022, 20.10.2022, 21.10.2022, 24.10.2022.

Валютна виручка від нерезидента VITERRA HUNGARY KFT (Угорщина) по експортному контракту від 23.09.2022 № VTHU.2203282 в сумі 314959,66євро надійшла на валютний рахунок позивача 02.12.2022 року з дотриманням законодавчо визначених строків розрахунків. Валютна виручка в сумі 899,34 євро на рахунок позивача не надійшла.

У зв`язку з цим відповідач встановив прострочену дебіторську заборгованість в сумі 899,34 євро, граничний термін погашення 21.04.2023 року, кількість днів прострочення 156.

Згідно із частиною четвертоюстатті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»,суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до статей627,628 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зістаттею 629 цього Кодексуукладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 601 ЦК Українивизначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення містяться в частині третійстатті 203 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29 липня 2021 у справі № 817/1200/15 сформулював такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормамиЗакону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Апеляційний суд встановив, що 23.09.2022 року позивач та нерезидент VITERRA HUNGARY KFT (Угорщина) уклали експортний зовнішньоекономічний контракт №VTHU.2203282 на поставку 1000 тон кукурудзи загальною вартістю 315899,30 євро.

Поставки товару відбулись 14.10.2022, 17.10.2022, 18.10.2022, 19.10.2022, 20.10.2022, 21.10.2022, 24.10.2022.

17.11.2022 року покупець направив позивачу штрафний лист, у якому вимагає компенсацію 939,64 євро витрат на сушку кукурудзи, що спричинило втрату кількості товару.

01.12.2022 року сторони зовнішньоекономічного контракту уклали угоду про компенсацію витрат покупця, шляхом зменшення суми, яку покупець має сплатити на корить продавця (позивача).

Внаслідок вказаних дій покупець сплатив позивачу 314959, 66 євро у строк до 02.12.2022 року за мінусом 939,64 євро.

Отже, апеляційний суд констатує той факт, що сторони провели взаємозалік зустрічних вимог, внаслідок чого вказана сума валютної виручки не надійшла на валютний рахунок позивача.

Цю обставину відповідач до уваги не взяв, посилаючись на норми абзацу 1 п.14-6 Постанови № 18, згідно з якими, банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів, на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Однак, як видно із цієї правової норми, вона стосується банків, а не суб`єктів господарювання, тому не може бути застосована до позивача у правовідносинах щодо дотримання ним строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що встановлені обставини справи підтверджують той факт, що позивач не порушив строк розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, а тому, на думку апеляційного суду, відповідач протиправно прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким нарахував позивачу пеню.

Отже, апеляційний суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 24163/13-01-07-10 від 01.11.2023 року необхідно визнати протиправним та скасувати.

Вказаний висновок є підставою для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, рішення суд першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Апеляційний суд встановив, що за подання позову позивач сплатив 2422,44 грн. як за майнову вимогу та 3633,66 грн. за подання апеляційної скарги.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 6056,10 грн.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Онікс» задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року в справі № 380/2174/24 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Львівській області № 24163/13-01-07-10 від 01.11.2023 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Онікс» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Львівській області судовий збір в сумі 6056,10 грн. (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 10 копійок)

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська І. В. Глушко