Постанова

від 31.10.2024 по справі 140/36430/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/36430/23 пров. № А/857/10000/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Гудима Л.Я., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року (головуючий суддя: Ковальчук В.Д., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ВІК СОЛЮШЕН» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

Приватне підприємство «ВІК СОЛЮШЕН», 26.12.2023 звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.11.2023 № 10057434/44186356;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну від 16.02.2023 № 43 в ЄРПН.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається на те, що ПП «ВІК СОЛЮШЕН» відповідно до приписів статей 187, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) складено та здійснено спробу реєстрації в ЄРПН податкової накладної від 16.02.2023 № 43 на суму операції 386 600,00 грн, в т.ч. ПДВ 64 433,33 грн, в адресу ТОВ «ТРАНСНЕФТЬ ГРУПП». Разом з тим, позивачем отримано квитанцію від 16.03.2023 № 9052698888 про зупинення реєстрації вказаної податкової накладної, яка, окрім посилання на відповідність платника податків критеріям ризиковості, не містить жодної конкретизації щодо наявності інших підстав для зупинення податкової накладної, переліку документів, які необхідно надати, а також не надано розрахованих показників за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Звертає увагу, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операції позивача на предмет її реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. У свою чергу, при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями.

З огляду на викладене позивач вважає рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУ ДПС у Волинській області від 30.11.2023 № 10057434/44186356 незаконним та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30 листопада 2023 року № 10057434/44186356.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Приватним підприємством «ВІК СОЛЮШЕН» податкову накладну від 16 лютого 2023 року № 43.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Приватного підприємства «ВІК СОЛЮШЕН» судові витрати в сумі 4647,20 грн.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління ДПС у Волинській області та оскаржило в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати та прийняти судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликався на те, що оскільки на момент винесення оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН, позивач не виконав вимоги Податкового кодексу України та Порядку № 520 щодо підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, а тому контролюючий орган правомірно відмовив в реєстрації податкової накладної.

Позивач, 09.07.2024 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що між компанією «Bio-Chemical Engineering s.r.o.» (продавець) та ПП «ВІК СОЛЮШЕН» (покупець) укладено контракт від 01.10.2021 № 02/21-ВІО/VІ, за умовами якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, нові та бувші у використанні мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 вказаного контракту загальна вартість діючого контракту становить 5 000 000,00 Євро. Ціни на товар будуть зазначені в інвойсах (та/або проформі інвойс) для відповідної поставки і встановлюються в Євро.

На підставі вказаного договору та згідно із інвойсом від 06.10.2022 № 221006.32-ВІОС/VІKS позивач придбав у компанії «Bio-Chemical Engineering s.r.o.» автомобіль легковий SKODA OCTAVIA № TMBJG9NE3K0146856, який був розмитнений та ввезений на територію України згідно вантажно-митної декларації № UA205150/2022/010512 від 10.10.2022.

У подальшому, між ПП «ВІК СОЛЮШЕН» (продавець) та ТОВ «ТРАНСНЕФТЬ ГРУПП» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу від 16.02.2023 № 08/23, предметом якого був вказаний автомобіль.

На виконання умов вказаного договору 16.02.2023 позивач передав ТОВ «ТРАНСНЕФТЬ ГРУПП» автомобіль легковий SKODA OCTAVIA № TMBJG9NE3K0146856, що підтверджується видатковою накладною від 16.02.2023 № 82 на суму 386 600,00 грн, в т.ч. ПДВ 64 433,33 грн, та актом приймання-передачі від 16.02.2023 № 08/23.

Оплату за товар ТОВ «ТРАНСНЕФТЬ ГРУПП» здійснено на підставі рахунку на оплату від 16.02.2023 № 11 та згідно з платіжною інструкцією від 16.02.2023 № 732, що також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за січень-лютий 2023 року.

За наслідками вищезазначеної господарської операції ПП «ВІК СОЛЮШЕН» складено та подано на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну від 16.02.2023 № 43 на суму 386 600,00 грн, в т.ч. ПДВ 64 433,33 грн.

Згідно квитанції від 16.03.2023 № 9052698888, реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПK України у зв`язку із тим, що податкова накладна складена та подана платником податків, який відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. У квитанції також було запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Для підтвердження реєстрації спірної податкової накладної позивач подав до контролюючого органу лист від 20.11.2023 вих. № 20/11-ДПС та наступні документи: контракт № 02/21-ВІО/VI від 01.10.2021; ВМД № UA205150/2022/010512 від 10.10.2022; інвойс № 221006.32-ВІОС/VІKS від 06.10.2022; міжнародну товарно-транспортну накладну від 06.10.2022; платіжну інструкцію в іноземній валюті № 71 від 01.03.2023; договір відповідального зберігання № 15/21 від 15.04.2021; додаткову угоду № 1 до договору зберігання від 01.11.2022 на підтвердження факту придбання цього товару; договір купівлі-продажу транспортного засобу № 08/23 від 16.02.2023; акт приймання-передачі № 08/23 від 16.02.2023; видаткову накладну № 82 від 16.02.2023; довіреність № 3 від 16.02.2023; рахунок № 11 від 16.02.2023; платіжне доручення № 732 від 16.02.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 21.02.2023; ОСВ по 361 рахунку за січень-лютий 2023 року.

За результатами розгляду вказаних документів ГУ ДПС у Волинській області було надіслано позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів від 23.11.2023 № 9996667/44186356, яким запропоновано надати копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, а саме: первинних документів щодо постачання, придбання товарів; інвентаризаційних описів, у тому числі рахунків-фактури, інвойсів; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. В графі «додаткова інформація» зазначено: відсутня картка рахунку 632 та/або акт звірки взаєморозрахунків з нерезидентом та інвентаризаційні описи.

Позивач подав до контролюючого органу повідомлення від 27.11.2023 № 27/11-ДПС про надання додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній від 16.02.2023 № 43, до якого додатково долучив: лист компанії «Bio-Chemical Engineering s.r.o.» від 24.11.2023; оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 за січень 2022 року березень 2023 року.

Комісією ГУ ДПС України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН 30.11.2023 прийнято рішення № 10057434/44186356, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 16.02.2023 № 43 з підстав ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН платником податків.

ПП «ВІК СОЛЮШЕН», не погоджуючись із рішенням комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, звернулося із цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності рішення комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 30.11.2023 № 10057434/44186356, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 16.02.2023 № 43 в ЄРПН, а тому позовні вимоги в цій частині є підставними.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» № 520 від 12.12.2019 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 за № 1245/34216) (далі Порядок № 520), цей Порядок визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня) (п. 2 Порядку № 520).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (пункт 3 Порядку № 520).

За правилами пункту 4 Порядку № 520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку № 520 встановлено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п. 7 Порядку № 520).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пункт 5 Порядку № 520 визначає перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, однак такий перелік не є вичерпним та не передбачає необхідності надання платником податку усіх документів згідно такого переліку.

При цьому, в залежності від виду господарської операції, за наслідками якої подається податкова накладна для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також відповідних договірних зобов`язань між суб`єктами господарювання, обсяг документів може бути відмінним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв`язку з зупиненням реєстрації спірних накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем подано на розгляд комісії контролюючого органу пояснення та документи, щодо господарських операцій з ТОВ «ТРАНСНЕФТЬ ГРУПП», на підставі яких така накладна сформована.

Зокрема: контракт № 02/21-ВІО/VI від 01.10.2021; ВМД № UA205150/2022/010512 від 10.10.2022; інвойс № 221006.32-ВІОС/VІKS від 06.10.2022; міжнародну товарно-транспортну накладну від 06.10.2022; платіжну інструкцію в іноземній валюті № 71 від 01.03.2023; договір відповідального зберігання № 15/21 від 15.04.2021; додаткову угоду № 1 до договору зберігання від 01.11.2022 на підтвердження факту придбання даного товару; договір купівлі-продажу транспортного засобу № 08/23 від 16.02.2023; акт приймання-передачі № 08/23 від 16.02.2023; видаткову накладну № 82 від 16.02.2023; довіреність № 3 від 16.02.2023; рахунок № 11 від 16.02.2023; платіжне доручення № 732 від 16.02.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 21.02.2023; ОСВ по 361 рахунку за січень-лютий 2023 року.Однак, контролюючий орган оскаржуваними рішеннями відмовив у реєстрації наведених вище податкових накладних.

Так, відповідно до п. 9 та п. 11 Порядку № 520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до п. 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналіз наведених норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що наведеним нормативно-правовим актом визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 380/3498/20.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано відповідачем, позивачем було виконано вимоги контролюючого органу та надано відповідні пояснення до яких долучено копії наявних документів, що підтверджують проведення господарських операцій.

Доказів та обґрунтувань щодо того, що подані документи складені/оформлені з порушенням вимог чинного законодавства відповідачем не надано, а судом апеляційної інстанції не встановлено.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Разом з тим, квитанції про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН не містять інформації, які документи необхідні контролюючому органу для прийняття рішення про реєстрацію спірних податкових накладних.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.

Тобто, предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Аналогічні висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 справа № 500/2237/20.

За встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши подані документи, дійшов висновку, що позивачем надано необхідні документи, які підтверджують інформацію, зазначену у податкових накладних, та які є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію спірної податкової накладної.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції позивачем, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

Враховуючи вищенаведене, оскільки в ході розгляду цієї справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних при Головному управлінні ДПС у Волинській області будь-які підставні та правомірні зауваження до поданих позивачем документів не зазначено, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання дій протиправними, скасування оскаржуваних рішень та зобов`язання зареєструвати спірну податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.

Щодо судових витрат понесених позивачем в суді першої інстанції, то суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач просив стягнути з відповідача понесені судові випрати на правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, зокрема: договір про надання правової допомоги від 05.12.2023 № 05/12-23, укладений між ПП «ВІК СОЛЮШЕН» та Адвокатським об`єднанням «БОНА ФІДЕ» та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АО «БОНА ФІДЕ».

Згідно із пунктом 3.1 договору за надання комплексу юридичних послуг, передбачених підпунктами 1.2.1-1.2.4 договору, замовник сплачує об`єднанню гонорар, розмір якого становить фіксовану суму 2500,00 грн. Гонорар сплачується на підставі акту про надання правничої допомоги впродовж 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання остаточного рішення суду у справі.

Згідно детального опису робіт, АО «БОНА ФІДЕ» надало наступні послуги:

1. Підписання договору: консультація клієнта, формування договору (1,5) год;

2. Підготовка позовної заяви: аналіз судової практики, написання позовної заяви, підготовка подача з додатками позовної заяви через ЄСІТС (5 год);

3. Підготовка детального опису робіт (0,5 год).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг та розрахунком таких витрат.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно висновків викладених у додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19 та постанові від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20 витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є співмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві (оскаржується 1 рішення про відмову в реєстрації податкових накладної), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити та стягнути на користь позивача 2500 грн витрат на правничу допомогу.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі № 140/36430/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим З. М. Матковська