Постанова

від 31.10.2024 по справі 140/3083/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/3083/24 пров. № А/857/16757/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Матковської З.М.,

суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі №140/3083/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції Р.С. Денисюк, час ухвалення у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Луцьк),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі ГУ ДКС України у Волинській області, третя особа) в якому просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 24 110,00 грн.;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 24 110,00 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж. Відтак, кошти в сумі 24 110,00 грн, сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.

Вважає, що відмова відповідача у поверненні йому даних коштів не ґрунтується на вимогах Закону, позаяк він підтвердив те, що житло ним придбавалося вперше. З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що поданий позивачем до ГУ ПФУ у Волинській області пакет документів був недостатнім (некомплектним) для прийняття позитивного рішення, тому відповідач цілком обґрунтовано відмовив заявнику у формуванні подання про повернення коштів з бюджету.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. За доводами викладеними у скарзі, вирішуючи справу суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

На підтвердження доводів апеляційної скарги позивач вказує, що, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. При цьому, відсутність механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала житло, не може бути підставою для відмови у поверненні помилково сплачених коштів.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 11.08.2023 уклав договір купівлі продажу квартири вартістю 2 411 000,00 грн (а.с. 15-16).

При оформленні даної квартири ним сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості квартири, а саме 24 110,00 грн (а.с.14).

Позивач звернувся із заявою до відповідача про повернення помилково сплаченого збору у сумі 24 110,00 грн (а.с.15-16).

Листом від 01.02.2024 № 0300-0603-8/6480 позивачу відмовлено у поверненні даних коштів. Підставою для такої відмови є недотримання позивачем вимог пункту «в» та «г» п. 15-2 Порядку №1740. Зокрема вказано, що позивачем не було долучено до заяви документи, які підтверджують, на думку відповідача, факту придбання позивачем нерухомого майна вперше, тому відсутні підстави для формування подання про повернення коштів як помилково сплачених (а.с.8-9).

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 24 110,00 грн, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом 1 пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

За змістом абзацу 2 пункту 9 статті 1 цього Закону нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Абзацом 3 пункту 9 статті 1 вищевказаного Закону передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналогічні положення містяться у пункті 151 та абзаці 1 пункту 153 Порядку №1740.

Відповідно до абзацу 2 пункту 153 Порядку №1740 документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Згідно з підпунктом «б» пункту 152 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі Постанова №866) внесено зміни до Порядку №1740, зокрема, доповнено пункт 152 вказаного Порядку підпунктами «в» і «г» такого змісту:

«в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов».

Крім того, пункт 153 доповнено абзацом такого змісту:

«Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 152 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказана Постанова №866 набрала чинності 26.09.2020.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що з 26.09.2020 держава конкретизувала та деталізувала законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.

Таким чином, починаючи з 26.09.2020 в рамках чинного законодавства держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Для цього фізична особа подає нотаріусу:

- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);

- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,

- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзаці 4 пункту 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету.

До такої заяви особа має додати пакет документів, визначений підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.

Тобто, законодавець, у випадку помилкової сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, покладає на особу подання певного пакету документів, встановленого Порядком №1740 для виникнення у пенсійного органу обов`язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до заяви поданої відповідачу долучено копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію квитанції про сплату збору, копію договору купівлі-продажу квартири, копію витягу з Державного реєстру речових прав, копію довідки з інформацією про відкритий банківський рахунок (а.с.50-54).

Разом з тим, усіх необхідних документів, визначених пунктом 152 Порядку №1740, на підтвердження того, що житло придбане позивачем вперше, надано не було.

Колегія суддів, відхиляє доводи позивача про те, що ним належними доказами підтверджено факт придбання житла вперше, оскільки чинне законодавство встановлює чіткі та конкретні вимоги, а також перелік документів, які мають бути подані для повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна та погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у ГУПФ були відсутні правові підстави для формування подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за встановлених обставин.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що Порядок №1740 жодним чином не звужує права позивача, і відмова відповідача не є перешкодою для позивача повторно звернутися до територіального органу ГУПФ із належно оформленою заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з додатками, передбаченими підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740.

Крім того, апеляційний суд не приймає до уваги покликання апелянта на практику Верховного Суду викладену у постановах за 2018-2019 роки, оскільки Верховним Судом у вказаних справах здійснено аналіз законодавства до внесення змін у Порядок №1740, яким з 26.09.2020 державою створений дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, може не сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу такого житла.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що поданий позивачем до відповідача пакет документів є недостатнім (некомплектним) для прийняття позитивного рішення, тому відповідач обґрунтовано за встановлених обставин справи відмовив у формуванні подання про повернення коштів з бюджету.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення названого адміністративного позову.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі №140/3083/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін