Постанова

від 23.10.2024 по справі 260/9450/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/9450/23 пров. № А/857/13344/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Доморадової Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року (головуючий суддя Гебеш С.А., м. Львів, повний текст виготовлено 04 березня 2024 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авікомпанія "Скайлайн Експрес" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дій та бездіяльності протиправними,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Авікомпанія "Скайлайн Експрес" звернулося в суд з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.08.2023 №630/33-00-50-08 та №631/33-00-50-08.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ТОВ Авіакомпанія Скайлайн Експрес" не нараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість по зарахованих коштах від покупця/замовника на банківські рахунки платника податку як оплата послуг, що підлягають постачанню, на загальну суму ПДВ 50000 гривень. Таким чином, вважає, що на порушення вимог п.п. «а» п.187.1, ст.187; п.188.1, ст.188 Податкового кодексу України позивачем занижено податкове зобов`язання по ПДВ за квітень 2023 року на загальну суму ПДВ 50000 гривень. Зазначає, що ТОВ Авіакомпанія Скайлайн Експрес" в квітні 2023 року отримано кошти від ТОВ «Туристична Компанія «Анекс Тур» на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а міжнародне авіаперевезення в сезон літо 2023 року не відбулось та відповідно у позивача відсутні підстави для застосування нульової ставки по ПДВ. Вказує, що податкову накладну № 13 від 24.04.2023 зареєстровано безпідставно, чим порушено п.п. «а» пп. 195.1.3. п. 195.1 ст. 195, п.п. «а» п.187.1, ст.187, п.188.1, ст.188 Податкового кодексу України. Вважає, що в порушення вимог п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України позивачем не здійснено реєстрацію податкової накладної за ставкою ПДВ 20% в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку за квітень 2023 року на суму ПДВ 50000 гривень.

Крім того, зазначає, що в даній справі спірною сумою є 300 000 грн, а позивач надає докази про повернення ним авансу в розмірі 5 200 000 грн., що є значно більше від зарахованої суми у даному спорі. Вказує, що в платіжних інструкціях №1394 та 1402, які були надані в суд першої інстанції, в графі «призначення платежу» вказано повернення передоплати згідно договору по платіжній інструкції №16512 від 22.02.2023 та №98 від 15.02.2023, а в даній справі предметом дослідження є факт зарахування коштів по зовсім іншій платіжній інструкції, а саме №227 від 24.04.2023.

Також звертає увагу, що станом на момент розгляду справи суд першої інстанції не дослідив, що ні в 2023 році, ні в 2024 році міжнародні перевезення не відбувались.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, зокрема, що в акті перевірки не зазначено інформації про конкретні операції та документи, які підтверджують здійснення позивачем надання послуг, за які, як зазначено відповідачем, було отримано кошти, оскільки, враховуючи, що за умовами договору, надання послуг з міжнародного авіаперевезення було заплановано на сезон літо 2023 року, а перевірку податковим органом проведено в період з 23.06.2023 року по 13.07.2023 року - висновки податкового органу про факт порушення чинного законодавства є необґрунтованими. Вказує, що в акті перевірки від 20.07.2023 № 487/33-00-50-08/36129430 не вказаний об`єкт оподаткування, який, на думку контролюючого органу, має оподатковуватись за ставкою 20%.

Зауважує, що той факт, що міжнародне перевезення не було здійснене на час проведення перевірки не спростовує необхідності оподаткування такої послуги саме за ставкою 0%.

Звертає увагу, що ПК України не містить жодної норми, яка вказувала б на те, що в разі неможливості здійснення міжнародного перевезення у зв`язку із військовим станом (закриттям повітряного простору) відбувається зміна об`єкту оподаткування.

Наголошує, що сторони при організації договірних правовідносин та здійсненні розрахунків у 2023 році не могли прогнозувати тривалість дії воєнного стану та пов`язаних з ним обмежень на 2023 рік, у свою чергу, введення в Україні воєнного стану не є підставою для зупинення здійснення суб`єктами господарювання своєї підприємницької діяльності та не зупиняє дію раніше укладених договорів.

Крім того, зазначає, що грошові кошти були отримані на підставі додатку № 40 від 01.02.2022 року до договору на реалізацію повітряного перевезення № 23.02-2014 від 12.02.2014 року, який укладався до початку війни в України.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази, які є в матеріалах справи, та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі наказу від 19.06.2023 року № 154, виданого Західним міжрегіональним управлінням ДПС, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Авіакомпанія "Скайлайн Експрес" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету.

За наслідками проведеної перевірки, відповідачем складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Авіакомпанія "Скайлайн Експрес" від 20.07.2023 року № 4874/33-00-50-08/36129431.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Скайлайн Експрес" п.п. "а" п. 187.1 ст. 187 та п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (далі ПК України), оскільки занижено податкові зобов`язання на суму ПДВ 50000,00 грн, що призвело до завищення показника у рядку 19 "Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, та як наслідок вплинуло на завищення рядка 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+рядок 20.3 декларації) переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового періоду) податкової декларації з ПДВ за період квітень 2023 року на суму 50000,00 грн., а також, в порушення п. 201.1 п. 201.7 ст. 201 ПК України не здійснено реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 цього Кодексу за квітень 2023 року на загальну суму ПДВ 50000,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки та виявлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.08.2023 року № 630/33-00-50-08, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 50000,00 грн та податкове повідомлення-рішення від 17.08.2023 року №631/33-00-50-08, яким до позивача застосовано штраф за нездійснення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 50000 грн. у розмірі 50 % в розмірі 25000 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в акті перевірки не зазначено інформації про конкретні операції та документи, які підтверджують здійснення позивачем надання послуг, за які, як зазначено відповідачем, були отримано кошти, оскільки за умовами договору надання послуг з міжнародного авіаперевезення було заплановано на сезон літо 2023 року і вони здійснені не були.

Також суд першої інстанції вказав, що 11.05.2023 року позивачем зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 13 від 24.04.2023 року, при цьому спірним в даному випадку, є ставка податку обрана позивачем (а саме - 0 %, при необхідній ставці в 20 %, як вказує податковий орган).

Суд першої інстанції виснував, що позивачем виконано обов`язок щодо реєстрації податкової накладної № 13 від 24.04.2023 року у строки, визначені ПК України, при цьому, за умови формування таких накладних з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, реєстрація таких податкових накладних зупиняється або податкові накладні взагалі не приймаються, а відповідачем не надано доказів зупинення реєстрації або неприйняття такої податкової накладної.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.156-1 пункту 14.1 статті 14.1 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податковим на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до підпункту 186.2.1. пункту 186.2 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є: місце фактичного постачання послуг, пов`язаних з рухомим майном, а саме:

а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

в) послуг, пов`язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов`язані з рухомим майном.

Положеннями пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9, 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Відповідно до пункту 201.1 статі 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

У відповідності до підпункту "а" пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ставка податку встановлюються від бази оподаткування та становить 20 відсотків.

Положеннями пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України визначено, що операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Відповідно до абзацу "а" підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» (перевізник) (в подальшому змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Азур Ейр Україна», в подальшому перейменовано на ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ СКАЙЛАЙН ЕКСПРЕС») та Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Анекс тур» (замовник) уклали договір на реалізацію повітряних перевезень №23.02-2014, відповідно до умов якого замовник замовляє і оплачує, а перевізник забезпечує виконання повітряного перевезення по маршрутам та у відповідності із розкладом, які визначені в додатках до цього договору.

01 лютого 2022 року (за 23 дні до початку збройної агресії на території України) Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Азур Ейр Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристична Компанія «Анекс тур», підписали додаток до договору на реалізацію повітряного перевезення № 23.02-2014 від 12 січня 2014 року, в якому визначили розклад міжнародних рейсів для сезону літо 2023, в яких повинен був бути задіяним КВР Міжнародний аеропорт Бориспіль (Україна).

Згідно розкладу рейсів для сезону літо 2023, визначеному у п. 1 додатку № 40 від 01.02.2022 року до договору на реалізацію повітряного перевезення №23.02-2014 від 12.02.2014 року визначено міжнародні пункти перевезень: КВР - AYT - KBP (Boeing 737-800); КВР - НRG - KBP (Boeing 737-300); КВР Міжнародний аеропорт Бориспіль (Україна); AYT Міжнародний аеропорт Анталія (Турецька Республіка); HRG Міжнародний аеропорт Хургада (Арабська Республіка Єгипет), тобто, наявний договір укладено на виконання міжнародного перевезення пасажирів авіаційним транспортом.

Пунктом 2 Додатку №40 до договору передбачено, що замовник здійснює попередню оплату вартості рейсів за цим договором у розмірі 150000000,00 гривень до початку навігації у сезоні ІАТА Літо 2023. Попередня оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків перевізника та зараховується у вартість рейсів за цим договором за курсом НБУ (28,4555) на день укладення цього додатку.

Сезон літо 2023 року відповідно до вказаного додатку включав в себе період з 01 квітня 2023 року до 31 жовтня 2023 року.

Відтак, наявний договір укладено на виконання міжнародного перевезення пасажирів авіаційним транспортом і період виконання позивачем свого зобов`язання на виконання договору на реалізацію повітряного перевезення № 23.02-2014 від 12 січня 2014 року є тривалим.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що підтвердженням міжнародного перевезення є квиток. Однак, при чартерному міжнародному перевезенні квиток може бути виписаний тільки перед рейсом, виконання якого сторони за договором погодили на літо 2023 року.

Відповідно до п. 6 розділу І Авіаційних правил України "Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу", затверджених наказом Державної авіаційної служби України від 26 листопада 2018 року № 1239, міжнародне перевезення - перевезення, під час якого пункт відправлення і пункт призначення незалежно від того, чи є перерва у перевезенні або перевантаження, розташовані або на території двох різних країн, або на території однієї країни, якщо узгоджену зупинку передбачено на території іншої країни.

Апелянтом визнається, що в спірних правовідносинах ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «СКАЙЛАЙН ЕКСПРЕС» планувало надати послуги саме міжнародного перевезення пасажирів, водночас апелянт вважає, що оскільки міжнародне перевезення, за надання якого позивач отримав авансовий платіж, здійснено не було, ТОВ "АВІАКОМПАНІЯ «СКАЙЛАЙН ЕКСПРЕС» не має права на застосування нульової ставки, а оподаткування такої операції повинно здійснюватися за основною ставкою 20 %, оскільки по факту першої події нульова ставка оподаткування застосовуватися не може.

На думку контролюючого органу, позивач у спірних правовідносинах мав застосувати основну ставку оподаткування 20 % та відобразити суму авансового платежу у податкових зобов`язаннях у поданій у лютому 2023 року податковій декларації з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що в акті перевірки не зазначено інформації про конкретні операції та документи, які підтверджують здійснення позивачем надання послуг, за які, як зазначено відповідачем, були отримано кошти, оскільки, враховуючи, що за умовами договору надання послуг з міжнародного авіаперевезення було заплановано на сезон літо 2023 року, а перевірку податковим органом проведено в період з 23.06.2023 року по 13.07.2023 року - висновки податкового органу про факт порушення чинного законодавства, що полягає в ненарахуванні податкових зобов`язань із зарахованих коштів від покупця/замовника, як оплата послуг, що підлягають постачанню, викладених в акті перевірки від 20.07.2023 № 487/33-00-50-08/ НОМЕР_1 та на підставі податкових повідомлень-рішень від 17.08.2023 № 630/33-00-50-08, 631/33-00-50-08 є необґрунтованими.

Апеляційний суд зауважує, що в акті перевірки від 20.07.2023 № 487/33-00-50-08/ НОМЕР_1 не вказаний об`єкт оподаткування, який на думку контролюючого органу має оподатковуватись за ставкою 20%.

При визначенні ставки оподаткування при отриманні передплати (перша подія) для визначення ставки необхідно брати до уваги саме об`єкт оподаткування, в даному випадку міжнародне перевезення, що підтверджується угодою та додатками до неї.

Сторони при організації договірних правовідносин та здійсненні розрахунків у 2023 році не могли прогнозувати тривалість дії воєнного стану та пов`язаних з ним обмежень на 2023 рік, оскільки така обставина від них будь-яким чином не залежить.

В свою чергу, введення в Україні воєнного стану не є підставою для зупинення здійснення суб`єктами господарювання своєї підприємницької діяльності та не зупиняє дію раніше укладених договорів.

Висновки відповідача щодо оподаткування за ставкою 20% саме міжнародного перевезення за першою подією - передплатою - не відображені в ПК України. Відповідно до ПК України ставка податку залежить виключно від об`єкта оподаткування, і ніяк не залежить від того, що було першою подією - оплата чи надання послуг, як це стверджує відповідач.

Доказів, що за отриману передплату відповідач надавав якісь інші послуги, які могли би бути об`єктом оподаткування за ставкою 20%, відповідач не надав.

Апеляційний суд зауважує, що позивач не має жодного дозволу для виконання внутрішніх рейсів по Україні, тому не має можливості виконати послугу перевезення (внутрішні рейси), яка оподатковується за ставкою 20%.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем виконано обов`язок щодо реєстрації податкової накладної № 13 від 24.04.2023 року у строки, визначені ПК України, при цьому, за умови формування таких накладних з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, реєстрація таких податкових накладних мала би бути зупинена або податкові накладні взагалі не приймаються, а відповідачем не надано доказів зупинення реєстрації або неприйняття такої податкової накладної.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, визначено у статті 111 ПК України, відповідно до якої за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (пункт 111.2 статті 111 ПК України).

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Як передбачено у пункті 112.7 статті 112 ПК України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Суд наголошує на тому, що відповідачем не обґрунтовано порушення Товариством статті 198 ПК України.

Вказана правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 17.09.2024 у справі №260/2265/23, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Доводи апелянта із посиланням на позиції Восьмого апеляційного адміністративного суду є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року у справі №260/9450/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 01 листопада 2024 року