Ухвала

від 04.11.2024 по справі 500/79/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 листопада 2024 року

м. Київ

справа №500/79/23

адміністративне провадження №К/990/12983/24, №К/990/13388/24, №К/990/13447/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Загороднюка А. Г., Мартинюк Н. М.,

розглянувши заяву представника Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка - адвоката Пньова Петра Олександровича про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Жанни Миколаївни від розгляду справи № 500/79/23 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

04.04.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства освіти і науки України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного від 19.03.2024 у справі № 500/79/23.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М, суддів Загороднюка А. Г., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 500/79/23.

Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства освіти і науки України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного від 19.03.2024 у справі № 500/79/23.

08.04.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка на постанову Восьмого апеляційного адміністративного від 19.03.2024 про відмову у задоволенні заяви щодо ухвалення додаткового рішення у справі № 500/79/23.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М, суддів Загороднюка А. Г., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 500/79/23.

Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка на постанову Восьмого апеляційного адміністративного від 19.03.2024 про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 500/79/23.

08.04.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка на постанову Восьмого апеляційного адміністративного від 19.03.2024 у справі № 500/79/23.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М, суддів Загороднюка А. Г., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 500/79/23.

Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка на постанову Восьмого апеляційного адміністративного від 19.03.2024 у справі № 500/79/23.

Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2024 задоволено клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 500/79/23. Зупинено касаційні провадження у справі № 500/79/23 (№ К/990/12983/24, № К/990/13388/24, № К/990/13447/24) за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування рішень - до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних сил України. Зобов`язано ОСОБА_1 повідомити про усунення обставин, які стали підставою для зупинення касаційних проваджень у справі № 500/79/23 з долученням копій підтверджуючих документів.

Водночас 28.10.2024 до Верховного Суду через підсистему Електронний Суд від представника Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка - адвоката Пньова П. О. надійшла заява про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж. М. від розгляду справи № 500/79/23.

Представник відповідача обґрунтовує заяву про відвід судді наявністю підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. На думку заявника, під головуванням судді Мельник-Томенко Ж. М. колегією суддів 22.10.2024 постановлено ухвалу про зупинення касаційних проваджень у справі № 500/79/23 (№ К/990/12983/24, № К/990/13388/24, № К/990/13447/24) в порушення вимог статті 342 КАС України, без зазначення обґрунтування, мотивів й посилання на відповідну норму закону, з яких вона не може бути оскаржена, що створює, на його думку, передумови у незаконній відмові в доступі до правосуддя та порушенню основних конституційних засад та засад (принципів) адміністративного судочинства. Заявник уважає, що ухвала Верховного Суду від 22.10.2024 постановлена у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за участі судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М. у справі № 500/79/23 підлягає оскарженню на загальних підставах.

Також посилається на те, що суддя-доповідач у цій справі Мельник-Томенко Ж. М. не повідомила учасників справи про наявність клопотання позивача про зупинення провадження у справі та долучених до нього документів, не ознайомила учасників справи із цим клопотанням та додатками до нього, внаслідок чого, на думку заявника, позбавила можливості інших учасників справи реалізувати гарантоване процесуальним законом право подати свої міркування та заперечення щодо заявленого клопотання ОСОБА_1 про зупинення розгляду справи; проігнорувала подану відповідачем заяву про зупинення дії постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024, чим, на думку заявника, порушила основні засади (принципи) адміністративного судочинства - змагальність та рівність сторін.

Окрім цього, заявник наголошує про порушення суддею-доповідачем розумності строків розгляду клопотань, заяв та справи в цілому, установлених законом.

Розгляд заяви представника Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка - адвоката Пньова П. О. про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж. М. від розгляду справи № 500/79/23 не здійснювався у зв`язку з постановленням Верховним Судом ухвали від 22.10.2024 про зупинення касаційних проваджень у справі № 500/79/23 (№ К/990/12983/24, № К/990/13388/24, № К/990/13447/24).

Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2024 поновлено касаційні провадження у справі № 500/79/23 (№ К/990/12983/24, № К/990/13388/24, № К/990/13447/24).

Дослідивши аргументи, викладені у заяві про відвід суддів, колегія суддів дійшла висновку про те, що немає підстав для задоволення цієї заяви з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України незалежність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Згідно з положеннями частини першої статті 1 та частини першої статті 7 Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється: незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом; кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Статтею 35 КАС України встановлено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи. У разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною третьою статті 40 КАС України передбачено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї самої статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Як на підставу про відвід судді представник відповідача покликається на юридичні приписи статті 36 КАС України, нормативна конструкція яких, з-поміж іншого, містить узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.

У цьому світлі Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості колегія суддів вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці ЄСПЛ.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.

- «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надані докази іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розгляді конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді недостатньо об`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М. у цій справі, Верховний Суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу «a priori» не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 КАС України).

Наведені представником відповідача мотиви, за яких, на його думку, суддя-доповідач Мельник-Томенко Ж. М. підлягає відводу, не можуть слугувати підставою для відведення судді, оскільки такі мотиви свідчать фактично про незгоду з процесуальними діями (рішеннями) судді щодо: зупинення провадження у справі; не вирішення питання про зупинення дії рішення суду апеляційної інстанції до закінчення її перегляду в касаційному порядку; неповідомлення про наявність клопотання позивача про зупинення провадження у справі та долучених до нього документів; строків розгляду клопотань, заяв та справи, що, у свою чергу, не може слугувати підставою для відводу судді відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 9901/173/20, відповідно до якої зупинення провадження у справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд. Залежно від характеру підстав розрізняють два види зупинення провадження у справі: обов`язкове і факультативне. Обов`язкове зупинення провадження у справі передбачене тоді, коли в силу прямої вказівки закону суд зобов`язаний зупинити провадження незалежно від свого розсуду і від розсуду осіб, які беруть участь у справі. Обов`язковими є підстави, передбачені нормами частини першої статті 236 КАС України.

Таким чином, за перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Посилання представника відповідача на не зазначення в ухвалі про зупинення касаційних проваджень у справі обґрунтування, мотивів й посилання на відповідну норму закону, з яких вона не може бути оскаржена спростовуються тим, що відповідно до частини п`ятої статті 355 КАС України судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними і оскарженню не підлягають.

Щодо посилання представника відповідача на неповідомлення учасників справи про наявність клопотання позивача про зупинення провадження у справі та долучених до нього документів, Верховний Суд зазначає, що клопотання позивача про зупинення провадження у цій справі були отримані Верховним Судом 05.06.2024 та 18.06.2024, зареєстровані, відскановані та додані у вигляді файлів до касаційних скарг Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, з якими відповідач міг ознайомитися у своєму електронному кабінеті.

Посилання представника відповідача на не розгляд заяви відповідача про зупинення дії постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024, Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 340 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються. Згідно з частиною третьою статті 340 КАС України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач призначає справу до касаційного розгляду у судовому засіданні чи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Водночас питання щодо підготовки цієї справи до касаційного розгляду суддею-доповідачем не вирішувалось.

Твердження представника відповідача про наявність у діях судді ознак дисциплінарного правопорушення ґрунтуються виключно на суб`єктивні оцінці подій та фактів заявником, не знайшли свого підтвердження при розгляді питання про відвід судді та самі по собі такі обставини не можуть зумовлювати відвід.

Отже, аргументи, якими представник відповідача мотивує заяву про відвід судді не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності ЄСПЛ.

Інших підстав, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість судді або її необ`єктивність під час розгляду справи представник відповідача у своїй заяві не указав, а Верховний Суд під час розгляду відповідної заяви таких підстав також не встановив.

За таких обставин заяву представника Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка - адвоката Пньова П. О. про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж. М. від розгляду справи № 500/79/23 необхідно визнати необґрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу, у зв`язку з чим, наявні підстави для передачі заяви представника відповідача про відвід судді для проведення автоматичного розподілу для визначення судді для її розгляду.

Керуючись статтями 36, 40, 243, 248, 256 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати необґрунтованою заяву представника Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка - адвоката Пньова Петра Олександровича про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Жанни Миколаївни від розгляду справи № 500/79/23.

Передати заяву представника Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка - адвоката Пньова Петра Олександровича про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Жанни Миколаївни від розгляду справи № 500/79/23 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду питання про відвід.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.Г. Загороднюк

Н.М. Мартинюк ,

Судді Верховного Суду