Рішення

від 24.10.2024 по справі 456/3534/24

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/3534/24

Провадження № 2/456/1155/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Представниця позивача ОСОБА_1 адвокат Турчин Ю.І. звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за позивачем право власності на житловий будинок садибного типу, що розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 199,6 кв.м, житловою площею 89,4 кв.м в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог представниця позивача покликалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, що включає в себе житловий будинок садибного типу, що розташований по АДРЕСА_1 . Заповіту ОСОБА_2 за життя не залишив. Відтак позивач як єдиний спадкоємець за законом, що виявив бажання прийняти спадщину, звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 , однак отримав відмову у видачі такого у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього, що позбавляє позивача можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому останній змушений звернутись до суду з позовом про визнання права власності на спірне будинковолодіння в порядку спадкування за законом.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 03 липня 2024 року головуючим у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 21/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справ постановлено проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 31.07.2024. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 22/.

Ухвалою від 31.07.2024 підготовче судове засідання відкладено на 30.09.2024 у зв`язку з неявкою відповідача /а.с. 27/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.09.2024 закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 24.10.2024 /а.с. 32/.

Розгляд справи по суті відбувся 24.10.2024 без участі сторін.

Представниця позивача ОСОБА_1 адвокат Турчин Ю.І. в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її та позивача відсутності.

Представник відповідача Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області подав клопотання, в якому просить розглянути дану справу за його відсутності, позовні вимоги визнає, проти їх задоволення не заперечує.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 49, ч. 4 ст. 206ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем слід прийняти, позов задовольнити з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі рішення № 46 від 17.05.1991 ОСОБА_2 в селі Довголука виділено земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку на новому місці, розміром 0,20 га, біля сусідів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /а.с. 10/.

Також судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Стрийської міської Ради народних депутатів № 334 від 25.07.1991 на підставі клопотання виконкому Довголуцької сільської Ради народних депутатів від 17.05.1991 ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки в селі Довголука площею 0,20 га /а.с. 11-12/.

Рішенням виконавчого комітету Довголуцької сільської ради № 17 від 29.04.2009 «Про внесення змін та затвердження списків власників нерухомого майна сіл Довголука і Воля-Довголуцька Стрийського району» затверджено список власників нерухомого майна в с. ДовголукаСтрийського району, а саме: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 а /а.с. 13/.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 /а.с. 6-7/.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до якої увійшло належне йому на час смерті майно, яке складається з жилого будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з технічним паспортом на житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_1 , виготовленим ТзОВ Бутон 15.02.2024 на замовлення позивача, будинковолодіння складається з житлового будинку «А-2»: основна частина А1 та цокольний поверх НОМЕР_1 , загальною площею 199,6 кв.м, житловою площею 89,4 кв.м /а.с. 14-16/.

Відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки від 05.06.2024, складеного ТОВ «Консалтинг експертиза», вартість житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , становить 406447 грн /а.с. 17/.

За життя ОСОБА_2 заповіту не складав.

Судом встановлено та підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 18.01.2024, паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Стрийським МРВ УМВС України у Львівській області 22.05.2003, що позивач ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_2 . Відтак останній відноситься до спадкоємців першої черги спадкування за законом. Інші живі спадкоємці вказаної черги відсутні /а.с. 3-5/.

Оглядом витребуваної копії спадкової справи № 12/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 встановлено факт звернення позивача ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Оскільки спадкове майно набуте в шлюбі, поданою нотаріусу заявою колишня дружина спадкодавця ОСОБА_5 повідомила, що не претендує на частку в спільному майні подружжя, оскільки таке майно було особистою власністю спадкодавця ОСОБА_2 /а.с. 8-9, 36-50/.

Судом встановлено, що постановою приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Бораковської О.Я. № 35/02-32 від 11.05.2024 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок по АДРЕСА_1 , що позбавляє можливості позивача належним чином реалізувати свої спадкові права /а.с. 18/.

Відтак судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок після смерті батька ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 35 Земельного кодексу України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва (втратила чинність), якою не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних жилих будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Судом встановлено, що рішенням № 46 від 17.05.1991 ОСОБА_2 в селі Довголука виділено земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку на новому місці розміром 0,20 га біля сусідів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, де батько позивача ОСОБА_2 побудував житловий будинок, рік побудови 1992 /а.с. 10-13/.

На замовлення позивача ТОВ Бутон було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого будинковолодіння складається з житлового будинку «А-2»: основна частина А1 та цокольний поверх НОМЕР_1 , загальною площею 199,6 кв.м, житловою площею 89,4 кв.м /а.с. 14-16/.

У технічному паспорті на спірний житловий будинок та господарські будівлі зазначено 1992 рік побудови. Відтак спадкодавець ОСОБА_2 набув за життя право власності на нього, яке переходить у порядку спадкування за законом відповідно до вимог статей 1216, 1218 ЦК України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб спадкоємців.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як роз`яснено в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, у тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема, на житловий будинок, іншу споруду.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, згідно з ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Суд погоджується з аргументами позивача, вважає такі обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які в своїй сукупності є достатніми.

Таким чином, враховуючи, що позивач отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування за законом не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі такого; інші спадкоємці, які б виявили бажання прийняти спадщину за законом, відсутні; колишня дружина спадкодавця відмовилася від належної їй частки в спільному майні подружжя; відповідач позов визнав, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд зобов`язаний розглядати справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

А тому судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем на вимогу його представниці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Згідно з частиною п`ятою статті 268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону та правові висновки, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 24.10.2024, є та дата, на яку було призначено розгляд справи, 24.10.2024, а датою складення повного тексту судового рішення 04.11.2024.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Стрийським МРВ УМВС України у Львівській області 22.05.2003; РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на житловий будинок садибного типу, що розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 199,6 кв.м, житловою площею 89,4 кв.м в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2024 року.

Суддя Л.В.Гула