Рішення

від 23.10.2024 по справі 944/1078/24

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/1078/24

Провадження №2/944/857/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді - Швед Н.П.

з участю секретаря - Василиці Н.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Страхової компанії "Еталон" про стягнення страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в суд з позовом до Страхової компанії "Еталон " про стягнення страхового відшкодування.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що 20.06.2022 року по АДРЕСА_1 , відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю водія автомобіля «ВАЗ 2106» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який під час здійснення повороту ліворуч не надав переваги в русі мотоциклу "Уаmаha" б/н під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався у зустрічному напрямку, внаслідок зіткнення, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер.

Факт загибелі ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

На момент дорожньо- транспортної пригоди транспортний засіб марки «ВАЗ 2106» д.н.з. НОМЕР_1 був забезпечений страховим полісом №АР2826454 СК «Еталон».

Вона являється матір`ю ОСОБА_3 який помер внаслідок ДТП. Як на момент дорожньо-транспорної пригоди так і наданий час вона не працює, оскільки, здійснює догляд за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який являється братом померлого, а відтак згідно умов, встановлених ст.1200 ЦК України, має право на страхове відшкодування у спірних правовідносинах.

З метою отримання страхового відшкодування 15.09.2023 вона звернулася з письмовою заявою до відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_3 у розмірі - 234000 грн. (36 мінімальних заробітних плат), та відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю сина ОСОБА_3 , у розмірі - 78000 грн. (12 мінімальних заробітних плат).

З відповіді наданої відповідачем на адвокатський запит №02-24-151 від 26.01.2024 слідує, що станом на 24.01.2024 страховиком не отримано інформації про рішення у кримінальній справі за фактом згаданої вище ДТП, яке набрало законної сили, відтак «Страхова компанія «Еталон» немає правових підстав для прийняття рішення щодо здійснення страхового відшкодування за заявленою подією.

Вважає, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування через відсутність вироку суду або постанови про закриття кримінального провадження є необгрунтованою та такою, що порушує її право на отримання страхового відшкодування.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Просить суд позовні вимоги задовольнити, стягнути з Страхової компанії «Еталон» на її користь страхове відшкодування за шкоду, заподіяну смертю сина ОСОБА_3 у розмірі 234 000 (двісті тридцять чотири тисячі) грн., стягнути з Страхової компанії «Еталон» користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну смертю сина ОСОБА_3 , у розмірі - 78 000 (сімдесят вісім тисяч) грн.,судовий збір та 4000грн. витрат понесених за надання правничої допомоги.

29 березня 2024року представник відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Еталон" скерував на адресу суду відзив. В обгрунтування якого покликався на те, що згідно з пунктом 35.2 статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до заяви додаються: паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, який відповідно до законодавства України може посвідчувати особу заявника, якщо заявником є фізична особа; документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; довідку про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно па день скоєння ДТП, уразі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; свідоцтво про смерть потерпілого, у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання ДТП)календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Однак, позивачка не надала жодних доказів, на підтвердження перебування на утриманні потерпілого, не вказала його доходи за попередній (до настання ДТП календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцю внаслідок втрати годувальника. Окрім цього, не подала доказів, що вказують на отримання позивачем доходу меншого від встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць, а також те що допомога померлого була основним та постійним джерелом її існування.

Звертає увагу суду, що позивачка проживає разом з чоловіком та ще одним сином, відповідно до Акту №3801-вих-111711 обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/ фактичного місця проживання особи від 12.09.2023 року. Відповідно до вищезазначених документів позивачка мешкає з сином ОСОБА_5 .

З позовної заяви слідує, що на момент ДТП позивачка не працювала, оскільки, здійснювала догляд за братом померлого, якому на той час виповнилось 13 років.Однак, як вбачається із довідки, позивач проживає разом із чоловіком та батьком малолітнього. У матеріалах справи відсутні докази того що на померлий, якому на момент ДТП виповнилось 23 роки, матеріально утримував позивачку.

Сам факт проживання за однією адресою із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні. Крім цього, непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи (підпункт «г» пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № б «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.

У Держбюджеті України на 2022 рік передбачений такий розмір прожиткового мінімуму: станом на червень 2022 рік-2481 гривні.

Факт перебування особи на утриманні померлого має місце, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувані шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Враховуючи вищенаведене, вимога позивачки у стягненні страхового відшкодування, за спричинену шкоду смертю сина ( втрата годувальника) в розмірі 234 000 гривень є не обгрунтованою та незаконною.

Відповідно до Свідоцтва про народження № НОМЕР_3 , яке було подане разом з позовною заявою, про отримання моральної шкоди, на отримання такої має право і батько померлого, відтак, вимога з відшкодування всієї суми моральної шкоди в розмірі 78 000 гривень на користь позивачки є незаконною та необгрунтованою.

Що стосується стягнення витрат на оплату адвоката, то розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг): 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт: 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має брати до уваги складність справи та виконаних робіт, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, критерії розумності їхньої вартості, неминучості, обґрунтованості, а також думку відповідача про неспівмірність витрат із складністю справи.

А відтак, враховуючи вищевикладепс, витрати на правничу допомогу не обгрунтовані та документально не підтверджені. Просить в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 02.09.2024року представник позивачки вимоги викладені в позовній заяві підтримала, пояснення надала аналогічні викладеним у позові. Просить позовні вимоги задовольнити. В подальшому в судове засідання не з`явився скерувала на адресу суду письмове клопотання, в якому просить розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» в судовому засіданні 02.09.2024, позовні вимоги заперечив, пояснення надав аналогічні викладеним у відзиві. Просить позовні вимоги залишити без задоволення. В подальшому в судове засідання не з`явився скерував на адресу суду письмове клопотання, в якому просить розгляд справи проводити у відсутності сторони відповідача, в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 20.06.2022 року по АДРЕСА_1 , відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю водія автомобіля «ВАЗ 2106» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який під час здійснення повороту ліворуч не надав переваги в русі мотоциклу "Уаmаha" б/н під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався у зустрічному напрямку, внаслідок зіткнення, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер.

За фактом зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було відкрито кримінальне провадження, відомості про яке 20.06.2022року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162140000000239.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Департаментом міської агломерації Львівської міської ради, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №177.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками значаться, батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками значаться, мати - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_1 .

З акту №3801 обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/ фактичного місця проживання особи від 12.09.2023року вбачається, що ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , звернулася в офіс Львівської громади в с.Малехів за державною виплатою щодо включення відомостей про неї до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Відповідно до Відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб №133181, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та фактично за даною адресою проживає ОСОБА_1 ..

Згідно з реєстру відомостей із Пенсійного фонду позивачка з 2011року по 05.09.2022 не працювала заробітку не отримувала.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в управлінні соціального захисту населення Пустомитівської районної державної адміністрації, що підтверджується реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На момент дорожньо- транспортної пригоди (20.06.2022) транспортний засіб марки «ВАЗ 2106» д.н.з. НОМЕР_1 був забезпечений полісом №АР2826454 СК «Еталон», що не заперечується відповідачем.

19 січня 2024 року представником позивача - адвокатом Косик Л.А. засобами поштового зв'язку на адресу страхової компанії «Еталон» було направлено повідомлення про ДТП та відповідні заяви з додатками щодо страхового відшкодування.

Листом від 26.01.2024 року страхова компанія «Еталон» повідомила, що відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон), якщо ДТП розглядається в кримінальній справі, перебіг строку в 90 днів припиняється додати коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Отже перебіг строку в 90 днів (з дати отримання заяви про виплату) протягом якого страховик зобов`язаний прийняти рішення щодо здійснення страхового відшкодування, не здійснюється у зв`язку з його припиненням, відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону. Враховуючи наведене, страховиком, станом на 24.01.2024 не отримано інформації про рішення по кримінальній справі за фактом згаданої вище ДТП, яке набрало законної сили, після чого розпочнеться перебіг строку в 90 днів, встановлений страховику Законом для прийняття рішення щодо здійснення страхового відшкодування. Надання згаданих вище документів надасть "Страховій компанії "Еталон" правові підстави для прийняття рішення щодо здійснення страхового відшкодування за заявленою подією.

За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Закон №1961-IV регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За вимогами статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У Законі №1961-IV детально регламентовано дії водія транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, тобто як потерпілого, так і страховика.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону №1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону №1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Що стосується посилань у відзиві та листі скерованому відповідаче на адресу сторони позивача з посиланням на те, що позивач не надала страховику всі документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, зокрема, документального підтвердження того, що у справі спірного ДТП завершене кримінальне провадження та прийняте рішення, яке набрало законної сили, а тому оскаржуване рішення суду є передчасним, саме від фактів, встановлених під час розгляду кримінальної справи щодо наявності чи відсутності вини водія, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, у скоєнні спірної ДТП, та настання смерті потерпілої особи, в тому числі буде залежати наявність або відсутність обставин, що є підставами для задоволення або відмови в задоволенні позовних вимогу у цій справі, то такі не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Так, статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Згідно з п. 27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

На час ДТП 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі становив 78000 грн.

Згідно з п. 27.2 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Отже загальний розмір такого страхового відшкодування утриманцям становить 234000 грн. на час ДТП.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №556/1514/16-ц (провадження №61-26405св18) та від 21 квітня 2022 року у справі №447/2222/20 (провадження №61-19906св21), від 05 жовтня 2022 року у справі №208/4598/21 (провадження №61-6997св22).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі №280/1222/17 (провадження №61-42888св18).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №345/3335/17 (провадження №61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі №742/637/19 (провадження №61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі №184/1461/20-ц (провадження №61-14226св21).

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Суд наголошує, що наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі №242/1930/21 (провадження №61-17923св21), від 21 квітня 2022 року у справі №447/2222/20 (провадження №61-19906св21), від 05 жовтня 2022 року у справі №208/4598/21 (провадження №61-6997св22).

Враховуючи наведене, посилання відповідача на необхідність відмови в задоволенні позову з підстав відсутності судового рішення у кримінальному провадженні по факту ДТП є такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні вказаних норм права.

Установивши, що внаслідок ДТП позивачці та її сім`ї, заподіяно шкоди, пов`язаної зі смертю сина, а цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_2 , була застрахована у відповідача, слід прийти до висновку про те, що така подія є страховою та у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачці шкоду, заподіяну смертю потерпілого. Розрахунок суми такого відшкодування відповідає вищевказаним нормам права.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону №1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ)) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

У системному зв`язку зі статтями 1200, 1202 ЦК України положення пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV щодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках, передбачених Законом, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше, ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

Стягнути із Страхової компанії "Еталон" (ЄРДПОУ 20080515) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_6 , страхове відшкодування за шкоду, заподіяну смертю сина ОСОБА_3 в розмірі 234 000 (двісті тридцять чотири тисячі) грн.

Стягнути із Страхової компанії "Еталон" (ЄРДПОУ 20080515) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_6 , моральну шкоду, заподіяну смертю сина ОСОБА_3 в розмірі 78 000 (сімдесят вісім тисяч) грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд керується ст.137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з п.3 ч.2 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру витрат на правову допомогу, представник позивача надає договір про надання правової допомоги №095/23 від 11.09.2023, акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 09 жовтня 2024року, додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги №095/23 від 11 вересня 2023року, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в розмірі 4 000грн.

Згідно до ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відтак із Страхової компанії "Еталон" (ЄРДПОУ 20080515) слід стягнути судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20коп..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 12, 13, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Страхової компанії "Еталон" про стягнення страхового відшкодування -задовольнити.

Стягнути із Страхової компанії "Еталон" (ЄРДПОУ 20080515) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_6 , страхове відшкодування за шкоду, заподіяну смертю сина ОСОБА_3 в розмірі 234 000 (двісті тридцять чотири тисячі) грн.

Стягнути із Страхової компанії "Еталон" (ЄРДПОУ 20080515) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_6 , моральну шкоду, заподіяну смертю сина ОСОБА_3 в розмірі 78 000 (сімдесят вісім тисяч) грн.

Стягнути із Страхової компанії "Еталон" (ЄРДПОУ 20080515) судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20коп.

Стягнути із Страхової компанії "Еталон" (ЄРДПОУ 20080515) судові витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Позивач: ОСОБА_1

проживає за адресою:

АДРЕСА_3 .

Відповідач: Страхова компанія "Еталон"

юридична адреса: 03057 м.Київ вул.Дегтярівська, 33-Б, 2 під`їзд.

Суддя: Швед Н.П.