Постанова

від 22.10.2024 по справі 442/5699/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №442/5699/21 Головуючий у 1 інстанції:Коваль Р.Г.

Провадження №22-ц/811/1384/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретар: Чиж Л.М.,

за участі в судовому засіданніпредставника заінтересованої особи (стягувача) ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 квітня 2024 року в складі судді Коваля Р.Г., у справі за скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , стягувач ОСОБА_1 , державна виконавиця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Ступницька Соломія Степанівна на дії/бездіяльність органу примусового виконання, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Дрогобицького міськрайонногосуду Львівськоїобласті від 12 квітня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , до стягувача ОСОБА_1 , державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області на дії/бездіяльність органу примусового виконання відмовлено.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 .

В апеляційній скарзі просить ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 квітня 2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою скаргу задоволити.

Вважає, ухвалу суду необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що 03 листопада 2023 року (сума 9 712, 74 грн.) та 07 грудня 2023 року (залишок в сумі 2 грн.) державний виконавець на підставі платіжних доручень провів стягнення усіх наявних коштів, які знаходилися на рахунку НОМЕР_1 , даний рахунок використовувався для отримання заробітної плати ОСОБА_4 . Суд першої інстанції вказав, що не було надано доказів того, що окрім зарплати ОСОБА_4 не отримувала інші кошти на рахунок НОМЕР_1 . Однак, в суді першої інстанції було додано виписку по рахунку, з якої вбачалось, що на даний рахунок надходили виключно кошти з цільовим призначенням заробітна плата. Судом першої інстанції було проігноровано факт порушення державним виконавцем ст.70 ЗУ «Про виконавче провадження» та списання з рахунків 100 процентів заробітної плати, хоча попередньо державним виконавцем було винесено постанову про стягнення 20 відсотків з заробітної плати (постанова від 19.09.2023 року). В оскаржуваній ухвалі суд даному факту не дав оцінки, натомість зосередився на факті визначення рахунку поточним, хоча це не було предметом скарги. Крім того, суд першої інстанції повністю проігнорував численні порушення та недоліки, які вчинялися державним виконавцем Ступницькою С.С. при виконанні рішення суду у справі №442/5699/21, які вказували на її некомпетентність та недбалість при здійсненні своїх службових обов`язків. Зазначає, що оскільки ухвала суду першої інстанції була прийнята з порушенням норм матеріального права та без належної оцінки факту порушення порядку списання коштів з зарплатного рахунку, передбаченого ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження», то наявні всі підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

В судове засідання окрім представника заінтересованої особи (стягувача) ОСОБА_1 ОСОБА_2 , решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представниказаінтересованої особи(стягувача) взаперечення скарги,дослідивши матеріалисправи,оцінивши мотивиучасників справив межахдоводів скарги,відзиву наскаргу,апеляційної скарги,відзивуна неї,а такожусних таписьмових заявта поясненьучасників справи(їхпредставників)у судахобох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. ст. 2, 4, 5, 10-13, 260, 261, 447-451 ЦПК України, ч.1 ст.1, п.п.1, 3 5, 8 ч.1 ст.2, ч. ст.19, ст.70 ЗУ «Про виконавче провадження», та відмовляючи у задоволені скарги, виходив з того що 10.09.2023року старшим державним виконавцем Дрогобицького ВДВС Ступицькою С.С. було відкрито виконавче провадження №69593846 про стягнення з ОСОБА_4 суми заборгованості в розмірі 8628750грн. в користь ОСОБА_1 19.09.2023 була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. 20.09.2023 у Дрогобицький ВДВС надійшла заява боржника за вх. №8889 про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій. 22.09.2023 державним виконавцем визначено постановою про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій №69593846 від 22.09.2023 рахунок НОМЕР_1 , відкритий у Філія - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк", для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року. Дана постанова надіслана до Філії - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" до виконання рекомендованою кореспонденцією під номером 8210400646353. Згідно трекінгу відправлень «Укрпошта» постанова отримана банком 29.09.2023. 02.11.2023 державним виконавцем винесена платіжна інструкція №475, внаслідок якої на депозитний рахунок Відділу надійшли кошти 03.11.2023 в сумі 9712,74 грн. У свою чергу, з моменту отримання банком постанови про визначення поточного рахунку боржника до моменту винесення платіжної інструкції на примусове списання коштів пройшло 34 дні, що цілком достатньо для опрацювання банком постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій №69593846 від 22.09.2023. Станом на момент винесення державним виконавцем платіжної інструкції №475, тобто 02.11.2023, вимоги постанови ВП №69593846 від 19.09.2023 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника не виконувалися. Жодної відповіді та/або пояснень щодо неможливості виконання даної постанови Дрогобицьким ВДВС не отримано. Перше відрахування із заробітної плати відділом ДАБК Дрогобицької міської ради здійснено 29.11.2023. Державним виконавцем особисто доставлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №69593846 від 19.09.2023 у Виконавчий комітет ДМР 16.11.2023, що підтверджується відміткою про отримання на постанові. Суд виходив з того, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_4 крім заробітної плати отримувала інші грошові кошти на рахунок НОМЕР_1 . На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог за поданою скаргою.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду вцілому відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону, доводи ж скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують та підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду немає.

У січні 2024 року ОСОБА_4 (боржниця) звернулась в суд із скаргою: заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_1 , державний виконавець дії якого оскаржуються Старша державна виконавиця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської областіСтупницька С.С. на дії/бездіяльність органу примусового виконання, в якій просила:

- визнати дії Старшої державної виконавиці Дрогобицького ВДВС Ступицької Соломії Степанівни здійсненні нею у виконавчому провадженні 69593846 неправомірними;

- зобов`язати державну виконавицю Дрогобицького ВДВС Ступицьку Соломію Степанівну повернути ОСОБА_4 надмірно стягненні кошти з її зарплатного рахунку № НОМЕР_1 .

Скарга обґрунтована тим, що 10 серпня 2023 року старшим державним виконавцем Дрогобицького ВДВС Ступицькою С.С. було відкрито виконавче провадження 69593846 про стягнення з ОСОБА_4 суми заборгованості у розмірі 8 628 750 грн. у користь ОСОБА_1 . 19 вересня 2023 року була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. 22 вересня 2023 року було винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій. 17 грудня 2023 року була подана скарга на дії державного виконавця до начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області. 16 січня 2024 року отримано відповідь від начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області про відмову у задоволенні скарги. 03 листопада 2023 року (сума 9 712, 74 грн.) та 07 грудня 2023 року (залишок в сумі 2 грн.) державним виконавецем на підставі платіжних доручень було проведено стягнення усіх наявних коштів, які знаходилися на рахунку НОМЕР_1 , даний рахунок зокрема використовувався для отримання заробітної плати ОСОБА_4 . Тобто державний виконавець ОСОБА_5 здійснила стягнення 100 процентів заробітної плати не зважаючи на факт обізнаності її, що кошти які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 , є зарплатними та вона вже з них стягнула 20 процентів на підставі своєї постанови від 19.09.2023 року. Вважає, що нею було грубо порушено вимоги ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження». Також звертала увагу, що у постанові від 19.09.2023 року державний виконавець Ступицька С.С. вказала, що підставою для винесення постанови є відповідь реєструючих органів, зокрема нею було зазначене наступне «згідно відповіді реєструючих органів боржник отримує дохід у Відділі Державного архітерно-будівельного контролю виконкому ДМР». Відносно даного твердження, вказувала, що жодної відповіді за даний період з реєструючих органів в матеріалах виконавчого провадження Автоматичної системи виконавчих проваджень немає. Тому припускає, що виконавець вказує недостовірні підстави або просто не здійснює опублікування всіх документів, що стосуються виконавчого провадження в АСВП. Зазначає, що на користь першого припущення вказує той факт, що уже у вимозі виконавця від 07 грудня 2023 року вказано, проте що ОСОБА_4 працює у виконавчому комітеті дрогобицької міської ради їй довів стягувач 19 вересня 2023 року, проте знову ж таки, такої заяви стягувача в АСВП не було до моменту подання скарги на її дії. Дана заява в АСВП появилася лише 19.12.2023 року після того як 18.12.2023 року була зареєстрована скарга боржника в АСВП. Оцінивши дані факти стверджує, що виконавець здійснює фальсифікування обставин виконання рішення суду у виконавчому провадженні №69593846. Крім того, у даній постанові виконавець допустив помилку відносно зазначення в п.3 постанови невірного номеру виконавчого провадження, яку самостійно виправив 28 листопада 2023 року. У вимозі від 07 грудня 2023 року старший державний виконавець ОСОБА_5 не згадує, що вона проявила неуважність та допустила помилку у такому важливому пункті, як реквізити для перерахування коштів, а старається перекласти всю відповідальність на боржника у виконавчому провадженні. В постанові про стягнення з заробітної плати від 19.09.2023 року виконавець Ступицька С.С. вказувала, що підставою для винесення постанови є відповідь реєструючих органів, виникає питання з яких причин виконавець здійснив направления постанови до Відділу державного архітектурного контролю виконкому ДМР (який не являється юридичною особою), а не безпосередньо до Виконкому ДМР (який зокрема є юридичною особою та відповідно має бухгалтерський відділ). Вважає, що виконавця ввів в оману «реєструючий орган» або це є наслідком незнання державним виконавцем специфіки виплати коштів в межах установ та організацій органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Зважаючи на наведені норми закону виконання судового рішення є однією із ключових стадій ефективного доступу до суду без якої сам факт звернення до суду і вирішення на користь особи справи було б беззмістовними.

Враховуючи вказане на державну виконавчу службу, приватного виконавця покладено важливий обов`язок практичної реалізації судового рішення, що набрало законної сили, неналежне, неповне чи несумлінне виконання якого слід вважати порушує вимоги закону, а також нівелює право особи на доступ до суду як такий.

Згідно з частинами першою,другою статті 74 Законурішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Також, із практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що «...право на суд, захищене статтею 6 [Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод], було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судоверішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (980_079) (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (980_075) (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V)» (цитата п. 51 Рішення ЄСПЛ Юрій Миколайович Іванов проти України від 15.10.2009 рокуЗаява N 40450/04.

Також, відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ; із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

10.09.2023року старшою державною виконавицю Дрогобицького ВДВС Ступицькою С.С. було відкрито виконавче провадження №69593846про стягнення з ОСОБА_4 суми заборгованості у розмірі 8628 750грн. у користь ОСОБА_1

19.09.2023 року була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (ВП №69593846).

20.09.2023 року у Дрогобицький ВДВС надійшла заява боржниці за вх. №8889 про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій.

22.09.2023 року державною виконавицею визначено постановою про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій №69593846 від 22.09.2023 рахунок НОМЕР_1 , відкритий у Філія - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк", для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.

Дана постанова надіслана до Філії - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" до виконання рекомендованою кореспонденцією під номером 8210400646353. Згідно трекінгу відправлень «Укрпошта» постанова отримана банком 29.09.2023.

02.11.2023 державною виконавицею винесена платіжна інструкція №475, внаслідок якої на депозитний рахунок Відділу надійшли кошти 03.11.2023 в сумі 9712,74 грн.

Разом із тим, станом на момент винесення державною виконавицею платіжної інструкції №475, тобто 02.11.2023 року, вимоги постанови ВП №69593846 від 19.09.2023 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника не виконувалися.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

При цьому, до основних принципів виконавчого провадження відносяться принципи обов`язковості виконання рішень та справедливості (ст.2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини (ч.5 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження").

Аналіз даних норм законодавства свідчить про те, що під час виконавчого провадження не повинні дотримуватися в односторонньому порядку тільки права боржника, але повинно бути дотримано баланс інтересів учасників виконавчого провадження, спрямований на виконання судового рішення на користь стягувача.

Згідно з п.10-2Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом.Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

Із приписів ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено установити з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень.

З моменту отримання банком постанови про визначення поточного рахунку боржника до моменту винесення платіжної інструкції на примусове списання коштів пройшло 34 дні, що цілком достатньо для опрацювання банком постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій №69593846 від 22.09.2023 року.

Сума у розмірі 9 712 грн. 74 коп., на яку посилається скаржниця, протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.

Апелянт не надала доказів того, що державною виконавицею було стягнуто з її заробітної плати понад 20% місячної заробітної плати, а також доказів про те, що згаданий розрахунковий рахунок використовується виключно як зарплатний, а не як поточний.

Отже, державною виконавицею не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, суд першої інтонації дійшов обґрунтованого висновку з приводу відсутності підстав для задоволення вимог скарги, з такими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, визнавши її доводи безпідставними, а ухвалу суду першої інстанції відповідно без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 вінтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонногосудуЛьвівськоїобласті від12квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 04 листопада 2024 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді : Н.П. Крайник

М.М. Шандра