Ухвала

від 29.10.2024 по справі 643/11966/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 643/11966/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №: 11-сс/818/1219/24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: застосування тримання під вартою підозрюваному

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29жовтня2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме прокурора та підозрюваного ОСОБА_6 , належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 15 10 2024 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого, погоджене прокурором, та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, взявши останнього під варту в залі суду.

Вирішено строк тримання під вартою рахувати з 11:50, тобто з часу, коли ОСОБА_6 з`явився до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та був змушений залишатись поряд із уповноваженою службовою особою.

Строк дії ухвали в частині тримання під вартою визначено до 13 12 2024 включно.

Зобов`язано орган досудового розслідування негайно повідомити про взяття під варту ОСОБА_6 родичів останнього.

Вимоги апеляційної скарги, з узагальненими доводами особи, яка її подала.

На вищевказану ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, яка містить прохання про скасування ухвали та про постановлення нової, якою, на думку апелянта, слід змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_6 з тримання під вартою на домашній арешт або визначити альтернативний запобіжний захід у виді мінімальної застави.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що слідчим суддею порушені норми КПК України та не повністю досліджені обставини, які можуть мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, а прокурором та слідчим не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Вказує, що допитаний у якості підозрюваного ОСОБА_6 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав покази щодо обставин його скоєння та повністю співпрацює зі слідством, допомагаючи в розкритті злочину.

Просить врахувати, що підозрюваний має постійне місце реєстрації та мешкає у м.Харкові разом зі своєю матір`ю, якій він допомагає з вирішенням побутових питань.

Наголошує, що слідчим суддею, всупереч вимогам ч.3 ст.183 КПК України, не було визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, за відсутності обставин, передбачених ч.4 ст.183 КПК України.

На підставі цього захисник вважає, що ухвала слідчого судді ухвалена з порушенням норм діючого кримінально-процесуального законодавства та підлягає скасуванню.

Позиції учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні за допомогою відеоконференції брав участь захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

До початку судового засідання від прокурора ОСОБА_8 надійшла заява про проведення розгляду апеляційної скарги без її участі. Разом з цим у заяві міститься прохання відмовити у задоволенні апеляційної скарги у зв`язку з її необґрунтованістю.

Беручи до уваги те, що захисник не заперечував проти проведення розгляду апеляційної скарги без участі підозрюваного та прокурора, а також те, що останні про дату та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, але на особистій участі не наполягали, враховуючи вимоги ч.4 ст. 405, ч.2 ст.422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвалисуду за відсутності підозрюваного та прокурора.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, доводи його захисника підозрюваного, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 370 КПК Українивизначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність його соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.

Відповідно дост.194КПК Українипід часрозгляду клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуслідчий суддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніпідозрюваним кримінальногоправопорушення,наявність достатніхпідстав вважати,що існуєхоча бодин ізризиків,передбачених ст.177КПК України,і наякі вказуєслідчий іпрокурор;недостатність підставдля застосуваннябільш м`якогозапобіжного заходудля запобіганняризику аборизикам,зазначеним уклопотанні.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні СВ ХРУП №2 ГУНП в Харківській області знаходиться кримінальне провадження №12024221170003078 від 05 09 2024, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше засудженим за умисні корисливі кримінальні правопорушення проти власності, маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення і перевиховання не став та повторно вчинив умисний корисливий злочин проти власності за наступних обставин:

01 09 2024 в період часу з 22.00-23.30, точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_6 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , прийшов до ресторану «Тру-Прайс», та зайшовши на територію, підійшов до вхідних дверей приміщення, ресторану, призначених для входу персоналу, які були відчинені, після чого він зайшов всередину.

Опинившись всередині зазначеного приміщення ресторану, ОСОБА_6 побачив, що відвідувачі та персонал у залі відсутні, розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігатиме, а також, розуміючи, що в Україні діє воєнний стан, який введено 24 02 2022 Указом Президента України №64/2022, строк дії якого було продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 07 2024 №469/2023 строком на 90 діб з 12 08 2024, відповідно до п.31, ч.1 ст.85 Конституції України та ст.5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, у нього раптово виник злочинний прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і, бажаючи їх настання, перебуваючи у підсобному приміщенні ресторану «Тру-Прайс», де впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав ящик в якому знаходилось: 1 пляшка віскі ємкістю 0,7 л. ТМ «Лікер Погіс Хані (мед) Ірландія 35%», вартістю згідно висновку експерта від 18 09 2024 - 819 грн., 2 пляшки віскі ємкістю по 1 літрі кожна ТМ «Glenmorangie Original», вартістю згідно висновку експерта від 18 09 2024 -2692,70грн. кожна, 1 пляшка віскі ємкістю 1 літр ТМ «Johnnіe Walker Black Label YO», вартістю згідно висновку експерта від 18 09 2024 1787,70 грн., 1 пляшка віскі ємкістю 1 літр ТМ «Jim Beam Apple», вартістю згідно висновку експерта від 18 09 2024 - 932,70 грн., що належить ТОВ «Рандеву Рест», ЄДРПОУ 44561810.

Після цього ОСОБА_6 ,не бажаючи бути застанутим на місці вчинення кримінального правопорушення, швидко покинув місце вчинення злочину із викраденим майном, розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкодуТОВ «Рандеву Рест»на загальну суму 8924,80 грн.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена повторнов умовах воєнного стану.

14 10 2024 слідчим СВ ХРУП №2 ГУНП в Харківській області за погодженням з процесуальним керівником - прокурором Салтівської окружної прокуратури м.Харкова повідомлено ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Враховуючи це старший слідчий ХРУП №2 ГУНП в Харківській області за погодженням з процесуальним керівником - прокурором Салтівської окружної прокуратури м.Харкова звернувся Московського районногосуду м.Харкова з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням максимального розміру застави стосовно підозрюваного ОСОБА_6 ,посилаючись на те, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, за який законом передбачено покарання до восьми років позбавлення волі, а отже є підстави вважати, що у підозрюваного можуть виникнути спроби, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, запобігти яким, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів вважав неможливим.

В обґрунтуванняпідозри увчиненні підозрюванимінкримінованого йомукримінального правопорушення слідчий послався на зібрані під час кримінального провадження докази, а саме особисті показання останнього, дані, зафіксовані в протоколах огляду місця події, допитах потерпілих та свідків тощо.

Слідчий суддя задовольнив клопотання слідчого та обрав підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Колегія суддів вважає, що ухвала Московського районного суду м.Харкова від 15 10 2024 року підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, якими слідчий обґрунтовує необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою.

Відповідно до вимог ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п.4 ч.2 ст. 183 КПК України тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Виходячи з відомостей щодо особи підозрюваного, зокрема, враховуючи повідомлену ОСОБА_6 підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке є тяжким злочином і за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від п`ятидо восьми років, не виключена можливість переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинене.

Враховуючи, що ризик впливу на свідків, потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а ОСОБА_6 має реальну можливість впливати на свідків і потерпілого у даному кримінальному провадженні, в тому числі на тих осіб, яким відомо про вчинення кримінального правопорушення, не можна виключати можливість такого впливу ОСОБА_6 на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь.

Разом з цим колегія суддів погоджується з існуванням ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки враховуючи обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена повторно, а саме у під час воєнного стану, тобто за тяжких обставин у яких опинилося суспільство, є достатні підстави вважати, що підозрюваний не зупиниться перед вчиненням інших кримінальних правопорушень.

Крім того, ОСОБА_6 тривалий час непрацевлаштований, не має законних джерел отримання доходу, будучи засудженим за вчинення злочинів проти власності належних висновків для себе не зробив та, не зважаючи на те, що останньому вже було призначено реальний термін покарання, знов вчинив майновий злочин, тобто має стійкий асоціальний настрій та схильний до вчинення злочинів, тобто є достатні підстави вважати, що джерелом доходів підозрюваного є доходи від скоєння злочинів проти власності та останній, перебуваючи на свободі, може продовжити свою злочинну діяльність, оскільки припинення її не було добровільним волевиявленням, а є наслідком роботи правоохоронних органів.

На підставі викладеного, колегія суддів переконана, що застосування до ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою є недостатнім, оскільки більш м`який запобіжний захід не здатний запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються підозрюваному, а саме того, що він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто за тяжких обставин у яких опинився український народ, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник підозрюваного стосовно недоведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні.

Твердження захисника про те, що підозрюваний має постійне місце реєстрації та мешкає у м.Харкові разом зі своєю матір`ю, якій він допомагає з вирішенням побутових питань, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише такий винятковий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Крім того, захисник в апеляційній скарзі звернув увагу на те, що підозрюваний свою провину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав покази щодо обставин його скоєння та повністю співпрацює зі слідством, допомагаючи в розкритті злочину, однак вказані питання будуть досліджені судом під час розгляду справи по суті та будуть враховані при призначенні покарання за вчинене кримінальне правопорушення.

У зв`язку з цим доводи захисника в частині зміни запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 з тримання під вартою на домашній арешт не підлягають задоволенню.

Разом з цим колегія суддів вважає за необхідне визначити розмір застави, чим частково задовольнити апеляційну скаргу захисника з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

В свою чергу приписами ч.4 цієї статті передбачено право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогост.ст.109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442-1 Кримінального кодексу України.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, слідчий суддя не вбачав підстав, визначених законом, не визначати розмір застави, проте не визначив її розмір, хоча зобов`язаний був це зробити у даному випадку.

Відсутні обґрунтування про необхідність не визначати розмір застави і в клопотанні старшого слідчого, погодженого прокурором. Навпаки слідчий у своєму клопотанні наполягав на визначенні максимального розміру застави поряд із застосовуванням до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне обрати підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначити розмір застави, як того вимагають приписи ст.183, ч.5 ст.182 КПК України з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 цього Кодексу, з урахуванням положень ч.4 ст.182 КПК України, відповідно до яких розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.

Вирішуючи питання про визначення ОСОБА_6 розміру застави, колегія суддів виходить з наступного.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК). Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК). У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК).

Так, зі структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її пункту 3, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (§ 42 рішення ЄСПЛ у справіMusuc v. Moldovaвід 06 11 2007, заява №.42440/06). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (рішення ЄСПЛ у справіMangouras v. Spain,заява № 12050/ 04, § 79). У рішенні ЄСПЛ у справіPunzelt v. Czech Republicвід 25 04 2000 (заява № 31315/96, § 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ні в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.

У той же час не можна допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Колегія суддів звертає увагу, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

Так, ОСОБА_6 підозрюється, зокрема, в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у інше приміщення, вчиненій повторнов умовах воєнного стану, внаслідок чого, за даними досудового розслідування, спричинено матеріальну шкоду у сумі 8924, 80 грн.

Визначаючи розмір застави щодо тяжкого злочину, колегія суддів приходить до висновку, що застава в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є достатньою у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу підозрюваного для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених законом.

Тобто, на переконання колегії суддів, з огляду на обставини кримінального правопорушення, лише застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та запобігти встановленим ризикам, та не є завідомо непомірною для нього із урахуванням викладеного вище.

На підставівикладеного,колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги захисника та вважає за необхідне скасувати ухвалу слідчого судді і ухвалити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого, погоджене прокурором, задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави та покладенням певних обов`язків.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 176-206, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 15 10 2024 року про застосування щодо підозрюваного за ч.4 ст.185 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 13 12 2024 року включно, - скасувати.

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного, - задовольнити частково.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого, погоджене прокурором, - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування, до 13 12 2024 року включно.

Встановити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 (восьмидесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 80 х 3028 = 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., які необхідно внести у грошовій одиниці України на рахунок Харківського апеляційного суду:

р/р UA078201720355279002000085314, МФО 820172 в ДКС України, ЄДРПОУ 42261368, призначення платежу застава.

У разі внесення застави за ОСОБА_6 його слід вважати таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави та зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування чи суду, а також покласти на нього наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду із встановленою ними періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту в якому він перебуває чи проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування чи проживання;

- утримуватися від спілкування з свідками у цьому кримінальному провадженні без дотримання умов, визначених слідчим, прокурором чи судом;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (в разі наявності таких);

Вказані обов`язки, у разі внесення застави, покласти на строк до 13 12 2024 року.

Термін дії цієї ухвали до 13 12 2024 року.

Копію даної ухвали направити прокурору для організації її виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4