Постанова

від 30.10.2024 по справі 747/375/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

30 жовтня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 747/375/24

Головуючий у першій інстанції - Тіщенко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1383/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

із секретарем - Піцан В.М.

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - територіальна громада в особі Талалаївської селищної ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2024 року (місце ухвалення - смт Талалаївка) у справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Талалаївської селищної ради про визнання права на земельну часту (пай),

В С Т А Н О В И В :

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до територіальної громади в особі Талалаївської селищної ради про визнання права на земельну часту (пай). В обґрунтування посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат - ОСОБА_2 , який за час свого життя працював у сільському господарстві та відповідно до Указу Президента № 720/95 від 08.08.1995 отримав земельну частку (пай) на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серія ЧН № 0317535, виданого 26.06.1997, як члену колишнього КСП ім. Шевченка в с. Харкове Прилуцького (Талалаївського) району Чернігівської області, площею 5,62 га. Позивач посилається, що їх мати та батько померли, та після смерті брата позивач в установлений законом термін не звернувся до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, оскільки тільки нещодавно дізнався про наявність у померлого брата земельної частки (паю), після чого вже звернувся до приватного нотаріуса для оформлення спадщини за законом, проте під час перевірки документів необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на земельну частку (пай), було виявлено відсутність сертифікату у зв`язку з чим у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) усно було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду для вирішення даного питання.

Позивач посилається, що 07.07.2024 у газеті «Трибуна Хлібороба» розміщено оголошення про втрату сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН 0317535, виданого 26.06.1997 на ім`я ОСОБА_2 ; відповідно до довідки № 02-18/186 від 08.11.2021 виданої Харківським старостинським округом Талалаївської селищної ради зазначено, що ОСОБА_2 є власником сертифіката на спірну земельну ділянку (пай) та довідки від 25.06.2024 № 114 - померлий ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 до дня смерті.

У позові заявник зазначає, що він є єдиним спадкоємцем після смерті брата та у позові просить визнати за ним право на земельну частку (пай), в порядку спадкування за законом після смерті рідного брата - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що перебував у колективній власності КСП ім. Шевченка, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0317535, виданого 26.06.1997 на ім`я ОСОБА_2 , що розташована на території Харківського старостинського округу Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області під номером 47.

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20.08.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Талалаївської селищної ради про визнання права на земельну частку (пай) відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано недоведеністю належними доказами вимог позову, судом встановлено, що позивач у встановлений законом строк не подав заяву про прийняття спадщини після померлого брата, крім того, матеріали справи не містять відомостей про проживання позивача з померлим ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, відсутні відомості про розпорядження будь-яким спадковим майном, здійснення догляду за спадковим будинком чи земельною ділянкою або розпорядження ними, позивачем не доведено, що сертифікат на спірну земельну ділянку (пай) виданий н ім`я його брата ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20.08.2024, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

За доводами скарги оскаржуване рішення суду є незаконним і необґрунтованим, постановлене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджено та оцінено докази, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення суду апелянт посилається на те, що він звертався до місцевого суду про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю долученням доказів до матеріалів справи, проте судом було розглянуто справу 20.08.2024 та ухвалено рішення, а довідку Харківського старостинського округу Талалаївської селищної ради № 155, згідно якої ОСОБА_1 , після смерті рідного брата - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснював догляд за житловим будинком та обробляв земельну ділянку померлого, яку хотів долучити до матеріалів справи позивач отримав лише 27.08.2024. Крім того, зазначає, що заява позивача про відкладення розгляду справи з незрозумілих причин не надійшла до суду, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що помилковим є твердження суду про те, що позивачем належними і допустимими доказами не доведена та обставина, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0317535 від 26.06.1997 року, виданий на ім`я його брата, який був власником земельної частки (паю) під № 47 згідно сітки розпаювання, як на це вказує довідка Харківського старостинського округу. Оскільки довідкою підтверджено той факт, що право на дану земельну частку під № 47 набув згідно рішення Харківської сільської ради від 20.07.2001, а сертифікат серії ЧН № 0317535 виданий 26.06.1997.

Вказане твердження вважає неправильним, оскільки Харківським старостинським округом відповідно до довідки від 08.07.2024 року № 124, підтверджується, що дійсно ОСОБА_2 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 0317535, виданого 26.06.1997, як член колишнього КСП ім. Шевченка в селі Харкове Прилуцького (Талалаївського) району Чернігівської області, площею 5,62 га., яким посвідчується право спадкодавця на земельну частку (пай), а у вказаній довідці не вказано, що померлий набув право на земельну частку (пай) на підставі саме рішення Харківської сільської ради від 20.07.2001.

Посилаючись на п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» апелянт вказує, що розпаювання відбувалося у 1997 році, а видача державних актів на підставі сертифікатів на підставі рішення Харківської сільської ради від 20.07.2001 «Про затвердження проекту реорганізації території земельних часток (паїв) та передачу їх у приватну власність громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» - у 2001 році.

Крім того, заявник посилається на довідку Харківського старостинського округу Талалаївської селищної ради від 27.08.2024 №155, яка підтверджує фактичний вступ у спадщину після смерті брата відповідно п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, згідно якої спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

У скарзі посилається, що ОСОБА_2 , як член колишнього КСП ім. Шевченка в селі Харкове Прилуцького (Талалаївського) району Чернігівської області був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) за рахунок земель колективної власності колишнього КСП ім. Шевченка, але сертифікат був загублений, а отже вказане право на отримання земельної частки (паю) в колективній власності колишнього КСП ім. Шевченка яке увійшло до складу спадщини є і у позивача, як спадкоємця за законом після смерті рідного брата.

В обґрунтування підстав для задоволення позову апелянт посилається на те, що відповідач - Територіальна громада в особі Талалаївської селищної ради до Талалаївського районного суду, подав заяву про визнання позову.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 113, 114, 119-120), від територіальної громади в особі Талалаївської селищної ради надійшла заява, в якій вони не заперечують проти позовних вимог позивача (а.с. 123-125), від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 мається заява про розгляд справи без участі позивача та представника позивача (а.с. 126-127).

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідними братами, що підтверджується копією свідоцтва про народження та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України, з яких вбачається, що їх батьком записано - ОСОБА_4 , матір - ОСОБА_5 (а.с. 7, 10).

Згідно копій свідоцтв про смерть: ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8, 9, 13).

Згідно копії довідки, виданої Харківським старостинським округом Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області № 114 від 25.06.2024, померлий ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Згідно копії довідки, виданої Харківським старостинським округом Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області № 124 від 08.07.2024, померлий ОСОБА_2 є власником сертифікату на земельну частку (пай) № 47 площею 5,62 га, згідно додатку № 2 до рішення Харківської сільської ради від 20.07.2001 в списку громадян-власників земельних сертифікатів бувшого КСП ім. Шевченка Талалаївського району Чернігівської області, яким передаються у власність земельні ділянки частки (паї) (а.с. 6).

Матеріали справи містять ксерокопію з газети «Трибуна хлібороба» від 04.07.2024, в якій міститься оголошення про те, що втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0317535, виданий 26.06.1997 року із земель колишнього КСП ім Шевченка на ім`я ОСОБА_2 вважати недійсним (а.с.11-12).

З інформації, наданої приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Новак О.В. вбачається, що ним не відкривалась справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та у зв`язку з цим не має можливості надати відомості про коло спадкоємців (а.с. 35).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 08.07.2024 місце проживання ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_2 (а.с. 5).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги належними доказами не доведені, судом встановлено, що позивач у встановлений законом строк не подав заяву про прийняття спадщини після померлого брата, крім того, матеріали справи не містять відомостей про проживання позивача з померлим ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, відсутні відомості про розпорядження будь-яким спадковим майном, здійснення догляду за спадковим будинком чи земельною ділянкою або розпорядження ними, позивачем не доведено, не доведено, що сертифікат на спірну земельну ділянку (пай) виданий на ім`я його брата ОСОБА_2 .

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи відкриття спадщини в 2000 році, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підлягають застосуванню норми матеріального права, що були чинними на момент відкриття спадщини, тобто ЦК УРСР.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За змістом статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Статтею 548 ЦК УРСР встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Ураховуючи наведене, прийняття спадщини може бути підтверджено діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать про те, що в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном або подали державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини другої статті 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановивши, що позивач ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів прийняття спадщини, а саме того, що він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав заяву про прийняття спадщини у передбачений законодавством шестимісячний строк, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідно до ст. 553 ЦК УРСР вважається таким, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини, а позивачем не доведено, що він вчинив такі дії, він вважається таким, що відмовився від спадщини, а тому не набув жодного права на спадкове майно.

Відповідно до довідки, наданої приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Новак О.В. підтверджується, що ним не відкривалась спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та у зв`язку з цим не має можливості надати відомості про коло спадкоємців (а.с. 35).

З врахуванням викладеного, не спростовують правильних висновків суду доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 0317535, виданий 26.06.1997, як члену колишнього КСП ім. Шевченка в селі Харкове Прилуцького (Талалаївського) району Чернігівської області, площею 5,62 га., яким посвідчується право спадкодавця на земельну частку (пай), та набув право на земельну частку (пай) на підставі рішення Харківської сільської ради від 20.07.2001.

Як вбачається, до суду першої інстанції було надано довідку, видану Харківським старостинським округом Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області № 124 від 08.07.2024, в якій зазначено, що померлий ОСОБА_2 є власником сертифікату на земельну частку (пай) № 47 площею 5,62 га, згідно додатку № 2 до рішення Харківської сільської ради від 20.07.2001 в списку громадян-власників земельних сертифікатів бувшого КСП ім. Шевченка Талалаївського району Чернігівської області, яким передаються у власність земельні ділянки частки (паї) (а.с. 6), інших належних та допустимих доказів у підтвердження права власності на спірну земельну ділянку за померлим 2000 року ОСОБА_2 , не містять, разом з тим зазначене рішення 2001 року ухвалено після смерті брата позивача.

Отже за відсутності в матеріалах справи належних і допустимих доказів прийняття позивачем спадщини у визначеному порядку на час відкриття спадщини, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, після смерті рідного брата ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції критично оцінює приєднану до апеляційної скарги копію довідки виданої Харківським старостинським округом Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області № 155 від 27.08.2024, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , після смерті рідного брата - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснював догляд за житловим будинком та обробляв земельну ділянку померлого, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 56 зворот), оскільки такий доказ не було надано до суду першої інстанції, а посилання в апеляційній скарзі на те, що сторона позивача зверталась до місцевого суду про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю приєднання доказів до матеріалів справи, але з незрозумілих причин заява не надійшла до суду, проте судом було розглянуто справу 20.08.2024 та ухвалено рішення, а вказану довідку позивач отримав лише 27.08.2024, не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду

Як вбачається, матеріали справи не містять доказів отримання місцевим судом заяви про відкладення розгляду справи та отримання вказаної довідки, як і не містять надання суду першої інстанції приєднаних до апеляційної скарги копії рішення 16 сесії 23 скликання Харківської сільської ради Талалаївського району Чернігівської області від 20.07.2001, копії Додатку № 1 та Додатку № 2 до вказаного рішення (а.с. 58-65).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що відповідач - Територіальна громада в особі Талалаївської селищної ради, подавав до Талалаївського районного суду заяву про визнання позову.

За ч. ч. 1-3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позовна будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 572/2515/15-ц, від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, від 02 листопада 2023 року у справі № 592/7624/22.

У зв`язку із наведеним вище заява відповідача про те, що вони проти позовних вимог не заперечують у даній справі суперечить вимогам закону, а тому не може бути прийнятою.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення; оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції; правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18).

Ураховуючи, що оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову відповідає вимогами законності та обґрунтованості, апеляційний суд дійшов висновку, що не винесення судом першої інстанції ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачами позову не призвело до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства та до неправильного вирішення справи, а тому за вказаних підстав таке рішення не може бути скасоване.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення в оскаржуваній частині.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 04.11.2024.

Головуючий Судді: