Рішення

від 22.10.2024 по справі 951/354/24

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 951/354/24

Провадження №2/951/157/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

22 жовтня 2024 року

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі головуючої судді Гриновець О. Б.

з участю секретаря судового засідання Книш Л. Ю.

представника Козівської селищної ради Тернопільської області Гладчука І. В.

третьої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Козова Тернопільської області цивільну справу за позовом Козівської селищної ради Тернопільської області в інтересах дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав

у с т а н о в и в:

короткий виклад обставин справи.

10.05.2024 представник Козівської селищної ради Тернопільської області С. Добалюк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування заяви покликається на те, що ОСОБА_2 перебуває на обліку служби у справах дітей Козівської селищної ради Тернопільської області як дитина, яка позбавлена батьківського піклування. Даний правовий статус остання набула на підставі рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023 про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрації народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СКУ. Рішенням виконавчого комітету Козівської селищної ради Тернопільської області від 02.06.2022 № 112 опікуном дитини призначено бабусю ОСОБА_1 . Так, дитина на даний час проживає з опікуном, де створені всі належні умови для її проживання й розвитку; відвідує заклад дошкільної освіти «Сонечко»; має достатній рівень знань з різних розділів навчальної програми; в колективі з дітьми не конфліктує; активна й позитивна. 22.04.2024 фахівцем соціальної роботи здійснено оцінку потреб опікунської сім`ї: дитині ОСОБА_2 комфортно в опікунській сім`ї, дівчинка з легкістю йде на контакт, має охайний зовнішній вигляд, забезпечена одягом відповідно до сезону. Позивач стверджує, що упродовж року мати ОСОБА_3 жодного разу не зверталася в Козівську селищну раду з питань, які стосуються дитини. Остання, зі слів опікуна, 04.11.2022 поїхала з дому й більше не приїжджала. Участі у вихованні дочки не бере й не надає матеріальної допомоги на її утримання, не вітає дитину з днем народження, лише інколи телефонує. Оскільки рішенням виконавчого комітету Козівської селищної ради Тернопільської області від 18.04.2024 № 116 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тож представник позивача просить позов задовольнити.

Позиція учасників процесу.

Представник Козівської селищної ради Тернопільської області Гладчук І. В. в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив задовольнити такі в повному обсязі, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомила та відзиву на позовну заяву не подала.

Третя особа ОСОБА_1 у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог не заперечила.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. від 15.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 10.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Згідно з ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Так як відповідач про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 10.07.2018 Козівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі батьки вказані: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 /а. с. 11/.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 31.01.2023 у справі № 951/708/22 позов Козівської селищної ради Тернопільської області до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено. Відібрано дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_3 без позбавлення її батьківських прав. Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 24 листопада 2022 року та до досягнення дитиною повноліття на користь законного представника дитини - опікуна ОСОБА_1 /а. с. 7-10/.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням виконавчого комітету Козівської селищної ради від 02.06.2022 № 112 дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування /а. с. 13/.

Із наказу Служби у справах дітей Козівської селищної ради Тернопільської області від 02.06.2022 № 28 видно, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взято на первинний облік служби у справах дітей Козівської селищної ради, як дитину позбавлену батьківського піклування /а. с. 14/.

Згідно з довідки закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Козівської селищної ради № 5 від 10.01.2024 ОСОБА_2 є здобувачем дошкільної освіти я/с «Сонечко» Козівської селищної ради з 25.10.2020. Адаптаційний період проходив без особливостей; дівчинка швидко привикла до дитячого колективу; контакт з дитиною встановлюється легко; ОСОБА_2 фізично здорова, дитячий садок відвідує регулярно; володіє культурно-гігієнічними навичками відповідно до віку; має достатній рівень знань з різних розділів навчальної програми; любить співати, танцювати, малювати й робити аплікації; завжди охайна, вихована тощо. Основну участь у вихованні та навчанні дитини бере бабуся та дідусь, які приводять її в дитячий садок /а. с. 15, 16/.

Як видно з акту обстеження умов проживання від 14.12.2023, акту оцінки потреб сім`ї № 13/24 дитина ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із бабусею ОСОБА_1 та дідусем ОСОБА_6 . Для виховання та розвитку дитини створені всі належні умови, дитина має окреме спальне місце, столик, куток для проведення дозвілля. Стосунки в сім`ї дружні й доброзичливі /а. с. 17-20/.

З інформації Комунальної організації «Центр надання соціальних послуг Козівської селищної ради» від 26.04.2024 № 90/01-07 видно, що опікунська сім`я ОСОБА_1 в якій виховується дитина, позбавлена батьківського піклування ОСОБА_2 перебувала під соціальним супроводом Центру до 08.12.2023, відповідно до рішення Козівської селищної ради про надання соціальних послуг № 498 від 08.07.2022 та наказу КО «Центр надання соціальних послуг Козівської селищної ради» № 86-од від 08.07.2022 «Про взяття під соціальний супровід сімей, які опинились у складних життєвих обставинах». Сім`ї надавалися соціальні послуги /а. с. 21/.

Комісією з питань захисту прав дитини Козівської селищної ради прийнято рішення № 10 від 03.04.2024 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с. 22/.

Із висновку органу опіки та піклування, який затверджено рішенням виконавчого комітету Козівської селищної ради Тернопільської області № 116 від 18.04.2024 видно, що виконавчий комітет Козівської селищної ради Тернопільської області вважає за доцільне позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с. 23, 24/.

Вказані вище обставини, учасниками справи не оспорюються та не заперечуються, а тому відповідно до ст. 12, 229 ЦПК України такі докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Верховного суду від 07.02.2019 по справі № 742/722/17 зазначено, що сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Батьки також зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч.ч. 2, 3 ст. 150 СК України).

Згідно з ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

У пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при винній поведінці когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не піклується про її фізичний і духовний розвиток, матеріальної допомоги на утримання не надає, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток дочки, як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до внутрішнього світу останньої, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити, оскільки це відповідатиме інтересам дитини за захистом якого позивач звернувся до суду.

Будь-яких поважних причин, які б унеможливили виконання відповідачем її батьківських обов`язків судом не встановлено.

Позбавлення батьківських прав, як захід впливу є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 Сімейного кодексу України), тому він підлягає застосуванню тільки тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, зазначено, що держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків. Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Суд вважає, що свідоме і тривале нехтування відповідачем ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача.

Тож суд уважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 буде відповідати інтересам дитини, оскільки остання в подальшому буде позбавлена можливості негативно впливати на її психіку до моменту зміни нею свого ставлення стосовно дитини та поновлення у встановленому порядку батьківських прав.

Дослідивши матеріали справи й надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини суд доходить висновку, що вимоги позивача про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягають до задоволення у повному обсязі.

Водночас ОСОБА_2 згідно з ст. 169 Сімейного кодексу України може звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав після зміни відповідної поведінки як особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України

у х в а л и в:

задовольнити позов Козівської селищної ради Тернопільської області в інтересах дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 / одна тисяча двісті одинадцять / гривень 20 /двадцять/ копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Дата складення повного судового рішення 01.11.2024.

Повне найменування сторін:

позивач - Козівська селищна рада Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Грушевського, 38, селище Козова, Тернопільський район, Тернопільська область; код ЄДРПОУ 04525573;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; дані паспорта: № НОМЕР_3 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; дані паспорта: відсутні.

Суддя О. Б. Гриновець