Рішення

від 04.11.2024 по справі 156/1256/24

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/1256/24

Провадження № 2-а/156/19/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Бахаєва І.М.,

секретаря судового засідання - Кирилюк Л.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Бакуна О.С.,

уповноваженого представника відповідача Арендач М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Іваничі Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання постанови протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Іваничівського районного суду Волинської області із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання постанови протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, у якому зазначив, що винесена постанова серії ЗхРУ № 096302 від 04.10.2024 в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст. 202 КУпАП. ОСОБА_1 вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з підстав того що, відповідачем під час адміністративного затримання та процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення було порушено норми процесуального законодавства.

25.10.2024 на адресу суду уповноваженим представником відповідача в справі було надано відзив на позов. У відзиві відповідач просить у позові позивача відмовити, оскільки оскаржувана постанова винесена з дотриманням чинного законодавства України, склад правопорушення, передбаченого ч.1ст. 202 КУпАП, підтверджується доказами, наданими до відзиву. Також зазначив, що 04.10.2024 під час перевірки документів прикордонним нарядом «Контрольний пост» в осіб, які в`їжджають, перебувають в контрольованому прикордонному районі, було виявлено ОСОБА_1 за порушення прикордонного режиму, а саме: за перебування в прикордонній смузі без військово-облікових документів (у паперовій або електронній формі), необхідність наявності яких передбачена п.7 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року № 1147, тобто вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 202 КУпАП. Молодшим прикордонного наряду «Контрольний пост» ОСОБА_3 було роз*яснено ОСОБА_1 , що у відповідності до п. 7 постанови КМУ №1147, громадяни України в*їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації(крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов*язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі). На вимогу прикордонного наряду «Контрольний пост» пред*явити військово-облікові документи ОСОБА_1 зазначив, що він був у ЦНАПі зробив всі документи, проте із собою їх не має. Також після того, як молодшим прикордонного наряду «Контрольний пост» ОСОБА_3 було об 13 год. 48 хв. 04.10.2024 доведено, що позивача буде притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП, на що останній зазначив, що зараз завантажить застосунок «Резерв+», дана інформація підтверджує той факт, що на момент перевірки у позивача все ж таки був відсутній військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі), тобто позивач в*їхав та перебував у прикордонній смузі без військово-облікових документів. Як наслідок, ОСОБА_1 розпочав завантаження вказаного застосунку вже після доведення інформації про затримання з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення. Під час складання протоколу про адміністративне затримання позивачу було роз*яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, де позивач зазначив, що послуг захисника не потребує, тому враховуючи вимоги ст. 261 КУпАП та п. 2 Порядку № 1363 відповідний центр не інформувався, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення із яким ОСОБА_1 ознайомився під підпис, інших клопотань щодо правничої допомоги позивач не заявляв. З приводу тверджень ОСОБА_4 в частині подання ним клопотання про надання йому доказів варто зазначити, що позивач зазначене клопотання адресував начальнику НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_5 , а відтак відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не міг прийняти, зареєструвати та відповідно розглянути вказане клопотання. Відтак, представник відповідача вважає, що заявлений позов є безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

04.11.2024 на адресу суду представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Бакуном О.С. було надано відповідь на відзив.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бакун О.С. навели доводи, аналогічні викладеним в адміністративному позові, відповіді на відзив, наполягали на задоволенні позовних вимог, просили їх задовольнити.

Уповноважений представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 в судовому засіданні в режимі ВКЗ навела доводи, аналогічні викладеним у відзиві, позовні вимоги не визнала, просила в їхньому задоволенні відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не прибув.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 04.10.2024 відносно позивача ОСОБА_1 було складено протоколЗхРУ№ 240302 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 202 КУпАП.

Суть правопорушення полягає у тому, що 04.10.2024 об 13 год. 55 хв. ОСОБА_1 був виявлений та затриманий на відстані 3000 м від лінії державного кордону, в напрямку 803 прикордонного знаку, на ок.н.п. Нісмичі в межах прикордонної смуги, територія Сокальської ОТГ Червоноградського району Львівської області прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за порушення прикордонного режиму, а саме за перебування в прокордонній смузі без військово-облікових документів (у паперовій або електронній формі), необхідність наявності яких передбачена п. 7 «Положення про прикордонний режим», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 р. № 1147.

Зі змістом протоколуЗхРУ№ 240302 від 04.10.2024 позивач ознайомлений під підпис.

Відповідачем було розглянуто відносно ОСОБА_1 протоколЗхРУ№ 240302 від 04.10.2024 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 202 КУпАП, та винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення ЗхРУ № 096302 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн., зі змістом якої останній був ознайомлений під підпис.

Позивач вказує на протиправність оскаржуваної постанови, оскільки вона прийнята з порушенням чинного законодавства України, зокрема 04.10.2024 об 13 год. 25 хв. в пункті контролю по вулиці, що веде в напрямку Державного кордону перед населеним пунктом с. Нісминичі Сокальської ОТГ Червоноградського району Львівської області під час зупинки автомобіля, яким керував позивач, останній надав для засвідчення своєї особи представнику прикордонної служби паспорт у застосунку «Дія» та на вимогу об 13 год. 52 хв. військово-обліковий документ в електронному виді із реєстру «Оберіг». Представник прикордонної служби проігнорував надані позивачем документи та викликав наряд прикордонної служби для подальшого затримання та складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Водночас, відповідач спростовує наведені доводи позивача та зазначає, що 04.10.2024 під час перевірки документів прикордонним нарядом «Контрольний пост» в осіб, які в`їжджають, перебувають в контрольованому прикордонному районі, було виявлено ОСОБА_1 за порушення прикордонного режиму, а саме: за перебування в прикордонній смузі без військово-облікових документів (у паперовій або електронній формі), необхідність наявності яких передбачена п.7 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року № 1147, тобто вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 202 КУпАП. Молодшим прикордонного наряду «Контрольний пост» ОСОБА_3 було роз*яснено ОСОБА_1 , що у відповідності до п. 7 постанови КМУ №1147, громадяни України в*їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації(крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов*язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі). На вимогу прикордонного наряду «Контрольний пост» пред*явити військово-облікові документи ОСОБА_1 зазначив, що він був у ЦНАПі зробив всі документи, проте із собою їх не має. Також після того, як молодшим прикордонного наряду «Контрольний пост» ОСОБА_3 було об 13 год. 48 хв. 04.10.2024 доведено, що позивача буде притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП, на що останній зазначив, що зараз завантажить застосунок «Резерв+», дана інформація підтверджує той факт, що на момент перевірки у позивача все ж таки був відсутній військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі), тобто позивач в*їхав та перебував у прикордонній смузі без військово-облікових документів. Як наслідок, ОСОБА_1 розпочав завантаження вказаного застосунку вже після доведення інформації про затримання з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд уважно вивчив обставини на які посилається позивач у позові, як на підставу доведеності неправомірності дій відповідача та неправомірного винесення останнім оскаржуваної постанови, доводів відповідача, викладених у відзиві, долучених сторонами доказів, зазначає, що відповідачем оскаржувану постанову винесено з дотриманням норм закону та у діях позивача наявні ознаки правопорушення, передбаченого с.1ст. 202 КУпАП, з наступного обґрунтування.

Вимогами ч. 1ст. 2 КАС Українипередбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстомКонституції Україниможна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначаєЗакон України від 03.04.2003 року №661-ІV «Про Державну прикордонну службу України»(далі-Закон №661-ІV).

Так, згідност. 1 Закону №661-ІVна Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно дост. 2 Закону №661-ІVосновними функціями Державної прикордонної служби України є, зокрема, охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.

Згідно з п.п.5, 9, 11ст. 19Закону №661-ІVна Державну прикордонну службу України відповідно до визначенихзакономзавдань покладаються: організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами; виявлення причин та умов, що призводять до порушень законодавства про державний кордон України, вжиття в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення; контроль за дотриманням прикордонного режиму.

У п.п.12-16ст. 20 Закону №661-ІVпередбачено, що органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право, зокрема, вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України; у випадках та в порядку, передбачених законами України, розглядати справи про правопорушення, накладати стягнення або передавати матеріали про правопорушення на розгляд інших уповноважених органів виконавчої влади або судів; здійснювати адміністративне затримання осіб на підставах і на строки, визначені законами, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перетнули державний кордон України, стосовно яких прийнято в установленому порядку рішення про передачу їх прикордонним органам суміжної держави, на час, необхідний для такої передачі; здійснювати на підставах та в порядку, встановлених законодавством, візуальний огляд осіб, речей, товарів (вантажів), транспортних засобів (поверхнева перевірка), а так само особистий огляд затриманих осіб та огляд і, в разі потреби, вилучення речей, що можуть бути речовими доказами або заподіяти шкоду життю і здоров`ю людини; тримати осіб, затриманих в адміністративному порядку, в спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях.

Систему режимних заходів у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі, які регламентують відповідно до законодавства правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб встановлює Положення про прикордонний режим, затвердженепостановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998р. № 1147(надалі - Положення № 1147).

Відповідно до ч. 1 і 4ст. 22 Закону України «Про державний кордон України», п. 2 Положення № 1147 з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Так, контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.

Згідно з вимогамиПостанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998р. №1199 «Про контрольовані прикордонні райони», яка містить Перелік міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони, зокрема в Львівській області до контрольованих прикордонних районів належать Львівський, Самбірський, Червоноградський, Яворівський райони.

Пунктом 5 Положення №1147 передбачено, що контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі здійснює Державна прикордонна служба у взаємодії з органами Національної поліції.

Так, відповідно до пп.2 п.2 Положення визначено, що контрольований прикордонний район це ділянка місцевості, яка визначена, як правило, у межах території району, міста, селища та села, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі) (п.8 Положення).

Особи, зазначені у п.п. 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов`язані пред`являти відповідні документи, передбачені цими пунктами (п.10 Положення).

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів адміністративної справи, що 04.10.2024 об 13 год. 25 хв. ОСОБА_1 був виявлений та затриманий на відстані 3000 м від лінії державного кордону, в напрямку 803 прикордонного знаку, на ок.н.п. Нісмичі в межах прикордонної смуги, територія Сокальської ОТГ Червоноградського району Львівської області прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за порушення прикордонного режиму, а саме за перебування в прокордонній смузі без військово-облікових документів (у паперовій або електронній формі), необхідність наявності яких передбачена п. 7 «Положення про прикордонний режим», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 р. № 1147. На вимогу прикордонного наряду «Контрольний пост» пред*явити військово-облікові документи ОСОБА_1 зазначив, що він був у ЦНАПі зробив всі документи, проте із собою їх не має. Також після того, як молодшим прикордонного наряду «Контрольний пост» ОСОБА_3 було об 13 год. 48 хв. 04.10.2024 доведено, що позивача буде притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП, на що останній зазначив, що зараз завантажить застосунок «Резерв+», дана інформація підтверджує той факт, що на момент перевірки у позивача все ж таки був відсутній військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі), тобто позивач в*їхав та перебував у прикордонній смузі без військово-облікових документів. Як наслідок, ОСОБА_1 розпочав завантаження вказаного застосунку вже після доведення інформації про затримання з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Зазначені обставини підтверджуються протоколом про адміністративне затримання, протоколом про адміністративне правопорушення, згідно яких позивач перебував в контрольованому прикордонному районі в умовах особливого періоду (воєнного стану) без військово- облікового документу, на неодноразову вимогу прикордонників надати військово-обліковий документ для здійснення перевірки відмовився.

Дані обставини також повністю підтверджується відеозаписом, який міститься в матеріалах адміністративної справи.

Приписами ч. 1ст. 202 КУпАПпередбачена відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду.

Відповідно до ч. 1 ст. 222-1 КУпАПоргани Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (статті 202-203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).

Відповідно до ч. 1 і 8ст. 276 КУпАПсправа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.Законами Україниможе бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, відповідно до п. 34ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України»працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право запрошувати осіб до підрозділів Державної прикордонної служби України для з`ясування обставин незаконного перетинання державного кордону України, порушення режиму державного кордону, прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, а також інших правопорушень, розгляд справ про якізакономвіднесено до компетенції Державної прикордонної служби України. У разі потреби з`ясування обставин зазначених порушень може здійснюватися і в інших місцях.

Згідно з п. 1 розділу 2 Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.09.2013р. №898(у редакціїнаказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.12.2018р. № 1046), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2013р. за № 1729/24261 (надалі - Інструкції), доставляти осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, протидію яким законодавством України віднесено до компетенції Держприкордонслужби, до підрозділу чи органу Держприкордонслужби уповноважений увесь особовий склад Держприкордонслужби.

Урішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 рокуу справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першоїстатті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі - Рішення) зазначено, що положення ч. 1ст. 276КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженогозакономрозглядати справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Інструкції від імені Держприкордонслужби розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1ст. 222-1 КУпАП, та накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема, старші змін прикордонних нарядів та їх помічники, старші прикордонних нарядів у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон або контрольних пунктах в`їзду-виїзду.

Згідно з п. 1 розділу 3 Інструкції щодо кожного факту вчинення адміністративного правопорушення, протидію якому віднесено до компетенції Держприкордонслужби, невідкладно, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, або контрольному пункті в`їзду-виїзду, або контрольованому прикордонному районі, а під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану на блокпостах та поза їх межами особи, яка вчинила правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення (далі - протокол) (додаток 1), за винятком випадків, передбаченихст. 258 КУпАП.

Відповідно до п.п.10, 20 розділу 3 Інструкції уповноважені посадові особи, визначені пунктом 2 розділу II цієї Інструкції, можуть здійснити адміністративне затримання особи на підставах та у строки відповідно до частини першої статті260та частини другої статті263 КУпАП, про що складається протокол про адміністративне затримання (додаток 3). Крім того, уповноважені посадові особи, визначені пунктом 2 розділу II цієї Інструкції, можуть здійснити особистий огляд, огляд речей та вилучення речей і документів особи, яка притягається до відповідальності (у тому числі знарядь і засобів учинення правопорушення), на підставах та в порядку, передбачених ст. 260,264,265 КУпАП, про що складається протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів (додаток 4) або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.

Положеннями п.п.1-7 розділу 4 Інструкції передбачено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особа, уповноважена її розглядати, зобов`язана дотримуватися вимогст. 38 КУпАП. Відповідно дост. 277 КУпАПсправи про адміністративні правопорушення, передбаченіст. 202 КУпАП, розглядаються в п`ятнадцятиденний строк із дня одержання справи особою, уповноваженою її розглядати. Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, уповноважені посадові особи, визначені пунктом 3 розділу II цієї Інструкції, приймають рішення у справі, яке оформлюється постановою про накладення адміністративного стягнення (додаток 6) або постановою про закриття справи про адміністративне правопорушення (додаток 7). Постанова про накладення адміністративного стягнення та постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення оформлюються відповідно до вимог, установленихст. 283 КУпАП. Постанова підписується посадовою особою, уповноваженою розглядати справи про адміністративні правопорушення, та скріплюється (за наявності) печаткою відповідного органу (підрозділу) охорони державного кордону. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи.

За змістом ч.ч.2-3ст. 283 КУпАП, п. 5 розділу 4 Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення має містити: повне найменування уповноваженої посадової особи, яка винесла постанову (посада, прізвище, ім`я, по батькові); дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; посилання на пункт (статтю) нормативно-правового акта, який(яка) передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення; прийняті у справі рішення, а також інформацію про право оскарження постанови в порядку та строки, визначені ст.288,289 КУпАП. У постановах про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу також зазначаються: зобов`язання особи, що притягується до адміністративної відповідальності, надати (надіслати) до органу (підрозділу) охорони державного кордону або загону морської охорони, в якому винесено постанову про накладення штрафу, документ, що підтверджує його сплату, або його копію не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 307 КУпАП; реквізити відповідного рахунку для зарахування коштів до Державного бюджету України.

Системний аналіз зазначеного, з урахуванням приписів ст. 254,258,268,276,283 КУпАП, положення Інструкції дають суду дійти висновку, що оскаржувана постанова винесена уповноваженим працівником органів Держприкордонслужби із дотриманням вимог чинного законодавства як щодо розгляду справи на місці вчинення адміністративного правопорушення, так і щодо змісту, а особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, було роз`яснено його права, передбаченіст. 63 Конституції Українита ст. 268КУпАП.

Суд ставиться критично до доводів ОСОБА_1 про порушення уповноваженими особами прикордонної служби його права на правничу допомогу, під час адміністративного затримання та процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки це спростовується протоколом про адміністративне затримання від 04.10.2024 та протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 240302 від 04.10.2024, де зазначено, під підпис останнього, що в послугах захисника не потребує. Крім того, в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повідомив, що під час адміністративного затримання та складання протоколу про адміністративне правопорушення він консультувався із адвокатом в телефонному режимі, тобто можна зробити висновок, що позивач скористався своїм правом на правничу допомогу.

Доводи позивача висновків суду не спростовують. Під час розгляду справи позивач не надав доказів щодо неможливості надання документів на перевірку працівникам прикордонної служби для виконання останніми посадових обов`язків.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно доЗакону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»(далі Закон про мобілізацію) установлено, що у період проведення мобілізації громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ.

Зокрема, ст. 22 Закону про мобілізацію визначає обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації і встановлює, що військово-обліковий документ потрібно пред`являти на вимогу:

уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки військовослужбовця чи працівника (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 );

поліцейського;

представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Згідност. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеномузакономпорядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду в постанові від 25 червня 2020 року у справі №520/2261/19, визначенийст. 77 КАС Україниобов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно дост. 242 КАС Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що доводи, викладені позивачем у позові спростовуються наданими відповідачем доказами разом з відзивом, а також вищенаведеними нормами закону, і зводяться лиш до намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 202 КУпАП.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 5 - 9, 72 - 77, 90, 139, 243 - 246,250,271,286 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання постанови протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Іваничівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - І.М.Бахаєв