Рішення

від 04.11.2024 по справі 559/3187/24

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/3187/24

Провадження № 2/559/899/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., за участю секретаря судового засідання Окренець Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Повчанської сільської ради Дубенського району, Рівненської області про тлумачення змісту заповіту,-

ВСТАНОВИЛА:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Повчанської сільської ради Дубенського району, Рівненської області про тлумачення змісту заповіту. В обґрунтування посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка за життя, 24 грудня 1999 року склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповіла йому все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право. До складу спадщини увійшов житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 12.09.2002, а також земельні ділянки: площею 2, 69 га, згідно державного акта серії ЯЖ №275772, площею 0, 3238 га, згідно державного акта серії ЯК №283469 та площею 0, 2500 га, згідно державного акта серії ЯК №283468, що розташовані на території Мильчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області. Після смерті ОСОБА_2 , він вчасно прийняв спадщину, звернувся із заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса Другої Дубенської державної нотаріальної контори Хомич О.С., яка 12.03.2016 завела спадкову справу №41/2016. Проте, належним чином оформити своїх спадкових прав та отримати свідоцтво про право на спадщину не може, оскільки у заповіті складеному спадкодавцем зазначено, що все своє майно вона заповідає своєму онукові ОСОБА_1 . Однак, він фактично є племінником спадкодавця, а не онуком. У зв`язку з цим, нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 та рекомендувала звернутись до суду. За таких обставин, з метою захисту свого права на оформлення спадщини, він змушений звернутись до суду із позовною заявою про тлумачення змісту зазначеного заповіту.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Позивач ОСОБА_1 просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник відповідача Повчанської сільської ради подав до суду заяву, згідно якої сільська рада позовні вимоги визнає повністю, справу просить розглянути у їх відсутності.

Відповідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести судове засідання без участі сторін на підставі наявних у справі доказів. Відповідно ч.2 ст.247 ЦПК України, ч. 4 ст. 268 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 05.02.2016 (а.с. 6).

На день смерті ОСОБА_2 проживала одна за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Мильчанської сільської ради Дубенського району №231 від 12.03.2016 (а.с. 9).

24 грудня 1999 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповіла своєму онукові ОСОБА_1 , все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право. Заповіт посвідчений секретарем Мильчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області, зареєстрований в реєстрі за №165 (а.с. 7).

ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності №33-33 від 12.09.2002 належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки: площею 2, 69 га, згідно державного акта серії ЯЖ №275772, площею 0, 3238 га, згідно державного акта серії ЯК №283469 та площею 0, 2500 га, згідно державного акта серії ЯК №283468, що розташовані на території Мильчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області (а.с. 10, 11, 12, 13).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №43227338 від 12.03.2016, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , Другою Дубенською державною нотаріальною конторою 12.03.2016 заведено спадкову справу №41/2016 (а.с. 8).

Відповідно до матеріалів спадкової справи №41/2016, заведеної за заявою ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач вчасно прийняв спадщину та є її єдиним спадкоємцем за заповітом (а.с. 30-45).

Згідно повідомлення державного нотаріуса Дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Л.Л., належним чином оформити свої спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину позивач не може, оскільки у заповіті складеному ОСОБА_2 24 грудня 1999 року спадкодавцем вказано, що спадкове майно заповідане онуку. У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які підтверджують факт родинних відносин із спадкодавцем, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутись до суду (а.с. 14).

IV. Норми права, які застосував суд.

Статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно її позбавлений, право приватної власності є непорушним. Аналогічний висновок викладений і в ч.1 ст.321 ЦК України та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ст.328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, згідно із ст.202 ЦК України. Відповідно до ст.203 ЦК України, крім інших загальних вимог до правочину, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ст.1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Згідно зі ст.1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

За ст.1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. Згідно зі ст.213 ЦК України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний Суд у складі об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину та з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Оскільки правочином, відповідно до українського законодавства, є дія особи, що спрямовується на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, необхідність тлумачення змісту правочинів виникає у випадках нечіткого виявлення волі сторонами. В такому випадку необхідно встановити дійсні наміри сторони, зокрема спадкодавця.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 522/9893/17 щодо нікчемності заповіту артикулювала принцип свободи заповіту та необхідність врахування і реалізації вільного волевиявлення заповідача. Зокрема, в постанові від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 зазначено, що заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті й тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування. Крім того, вказано, що свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

При розгляді спорів досить часто постає питання їх тлумачення. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Правило favor conractus не передбачене цивільним законодавством. Хоча не виключається його застосування з урахуванням загальних засад приватного права (стаття 3 ЦК України). З огляду на принцип тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова КЦС ВС від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Аналіз зазначених вище обставин свідчить про те, що позивач не може реалізувати свої спадкові права іншим шляхом, як тлумачення заповіту судом. Відповідач позовні вимоги визнав.

Вирішуючи питання тлумачення правочину судом враховується, що цивільне судочинство направлене на захист прав та інтересів громадян. Тлумачення заповіту шляхом вказівки на те, що воля заповідача ОСОБА_2 була спрямована на передання саме ОСОБА_1 усього свого майна, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, не є спотворення волі заповідача. Спадкодавиця, складаючи заповіт, виявила свою волю щодо настання реальних правових наслідків вчиненого нею правочину, дійсні наміри спадкодавця були спрямовані на те, щоб саме у власність ОСОБА_1 перейшло усе її майно. Тому у суду наявні підстави для тлумачення заповіту, отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 200, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и л а:

позов задовольнити: здійснити тлумачення заповіту, що був складений 24 грудня 1999 року ОСОБА_2 , посвідчений секретарем Мильчанської сільської ради Саганюк Марією Степанівною та зареєстрований в реєстрі за №165, як про вираження волі спадкодавця заповісти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказаного у заповіті всього свого майна, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі всього, що буде їй належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3

Відповідач: Повчанська сільська рада Дубенського району Рівненської області, місцезнаходження: вул. Річкова, буд. 1а, с. Повча, Дубенський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 21094152, електронна адреса: povchaselo@ukr.net

Суддя О.Ю. Жуковська