Рішення

від 03.06.2024 по справі 757/30851/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30851/20-ц

пр. 2-3012/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,

справа № 757/30851/20-ц

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий», ОСОБА_2 ,

предмет і підстави позову - захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди заподіяної розповсюдженням недостовірної інформації

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку провадження в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий», ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди заподіяної розповсюдженням недостовірної інформації, -

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Телеканал «Прямий», ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди заподіяної розповсюдженням недостовірної інформації. В обґрунтування позову посилається , що ІНФОРМАЦІЯ_7 під час здійснення ним щоденного моніторингу засобів масової інформації та інформації розміщеної в мережі Інтернет з подивом з`ясував, що о 15:51 ІНФОРМАЦІЯ_7 в щоденному прямоефірному випуску програми новин «ІНФОРМАЦІЯ_8» телеканалу «Прямий», вийшов сюжет з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який о ІНФОРМАЦІЯ_7 розміщений телеканалом «Прямий» за посиланням на своєму офіційному сайті: ІНФОРМАЦІЯ_6. Викладена в інформаційному сюжеті інформація містить форму беззаперечного твердження, яке не підлягає подвійному тлумаченню. Крім того, в даному сюжеті, з метою ідентифікації особи щодо якої оприлюднюється недостовірна інформація, розміщене зображення передвиборчого плакату з фотографією позивача. Відповідно до інформації розповсюдженої в сюжеті працівниками телеканалу «Прямий» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до відомостей розміщених за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 вказані особи перебувають у трудових відносинах з телеканалом «Прями», до невизначеного кола осіб була доведена інформація наступного змісту: «Така історія трапилася. Депутата звинувачують у побитті волонтера. Постраждалий чоловік вже зняв побої і зараз знаходиться в лікарні. В штабі вважають, що чоловіка побили через таку собі політичну конкуренцію». Відповідно до таймінгу телесюжету розміщеного за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 з 00.58 хв. транслюється інтерв`ю з особою, яку позивач знає особисто як депутата Київської міської ради VIІІ скликання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказана особа надаючи інтерв`ю невизначеному колу журналістів, в тому числі і журналістам телеканалу «Прямий» зазначив наступне: «Ця подія жахлива сталася 10 липня. Було скоєно напад на волонтера мого штабу кандидатом в депутати за цим же округом ОСОБА_1 . Я вважаю, що це є політичною конкуренцією. Вони розуміють, що програють ці перегони, а тому вдаються до брудних технологій, до залякування людей мого штабу. Вибачте, а хто вони пане ОСОБА_6 , Ви знаєте хто це? - Це люди з оточення пата ОСОБА_1 і безпосередньо сам ОСОБА_1 ». Відповідач в порушення стандартів викладених в Декларації принципів поведінки журналістів перед розповсюдженням інформації не скористались своїм правом на отримання інформації у ОСОБА_1 або його захисників, чим свідомо поставили його у ситуацію, коли він вимушений був звернутися до суду за захистом своїх прав, а саме про визнання інформації недостовірною та такою що порушує немайнові права на використання імені та недоторканості ділової репутації. Інформація яка була оприлюднена відповідачем ТОВ «Телеканал «Прямий» в прямому ефірі та на офіційному сайті доведена до необмеженого кола осіб у загальнодоступній мережі Інтернет, не відповідала дійсності, а відповідно принижує честь, гідність та ділову репутацію та підлягає спростуванню у порядку і спосіб що використано відповідачем для розповсюдження зазначеної недостовірної інформації, шляхом її офіційного спростування. 10.07.2019 ОСОБА_1 не здійснював побиття ОСОБА_9 , крім того як станом на 11.07.2019 так і на дату звернення до суду за захистом порушеного права відсутній вирок суду,що набрав законної сили, яким ОСОБА_1 було б визнано винним у вчиненні такого побиття. Просить визнати інформацію про ОСОБА_1 поширену ТОВ «Телеканал «Прямий» о 15.51 ІНФОРМАЦІЯ_7 в щоденному прямоефірному випуску програми новин «ІНФОРМАЦІЯ_8» телеканалу «Прямий» «Депутата звинувачують у побитті волонтера», яку о ІНФОРМАЦІЯ_7 розміщено телеканалом «Прямий» за посиланням на своєму офіційному сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право ОСОБА_1 на честь, гідність та недоторканість ділової репутації; визнати висловлювання ОСОБА_2 поширені ТОВ «Телеканал «Прямий» о 15.51 ІНФОРМАЦІЯ_7 в щоденному прямоефірному випуску програми новин «ІНФОРМАЦІЯ_8» телеканалу «Прямий» «Депутата звинувачують у побитті волонтера», яку о ІНФОРМАЦІЯ_7 розміщено телеканалом «Прямий» за посиланням на своєму офіційному сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право ОСОБА_1 на честь, гідність та недоторканість ділової репутації. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» протягом 3-х днів з дня набрання рішенням суду законної сили, спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом надання ефірного часу в щоденному прямоефірному випуску програми новин «ІНФОРМАЦІЯ_8» телеканалу «Прямий», розміщення на сторінці офіційного інтернет-сайту під заголовком «СПРОСТУВАННЯ» рішення суду по даній справі. Стягнути: з ТОВ «Телеканал «Прямий» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 187785,00 грн. в рахунок відшкодування заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди, грошові кошти в сумі 150000,00 грн. в рахунок заподіяної ОСОБА_1 матеріальної шкоди; з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 187785,00 грн. в рахунок відшкодування заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди, грошові кошти в сумі 150000,00 грн. в рахунок заподіяної ОСОБА_1 матеріальної шкоди.

Ухвалою суду від 21.07.2020 справу прийнято до провадження судді Новака Р.В. за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

27.07.2021 представником відповідача ТОВ «Телеканал «Прямий» - адвокатом Дорошенко А.О. подано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем по факту було опубліковано сюжет який містив пряму мову кандидата в депутати ОСОБА_2 , яка була проголошена в рамках інтерв`ю, розміщеного на сайті «Youtube». Таким чином , відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» відповідач звільнений від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності (якщо це не буде доведено), якщо ця інформація є дослівним відтворенням інформаційного матеріалу3, заявленого кандидатом у народні депутати. Крім того, позивач у позовній заяві не наводить жодних доказів, які хоч якось можуть підтвердити, що дана інформація є недостовірною. Що стосується позовних вимог про стягнення моральної та матеріальної шкоди, котру начебто зазнав позивач через розповсюдження про нього недостовірної інформації, представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено завдання позивачу шкоди саме внаслідок поширення інформації про нього (публікації новини у мережі інтернет).

28.09.2021 представником позивача - адвокатом Сафіною Ф.Ф. до суду подано додаткові пояснення по справі

08.10.2021 представником позивача - адвокатом Сафіною Ф.Ф. до суду подано відповідь на відзив.

21.10.2021 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Сперкачем С.В. до суду подано відзив на позовну заяву, у якому адвокат вказував, що, громадськість має право та повинна знати вказану інформацію про депутата Київської міської ради та кандидата в Народні депутати України ОСОБА_1 , що дана особа може здійснювати неправомірні/незаконні дії відносно будь-кого та будь-хто може постраждати від його дій. Позивач у позовній заяві не наводить жодних доказів, які хоч якось можуть підтвердити, що інформація яка розміщена на Інтернет сторінці є недостовірною. Інформація, яка повідомлена ОСОБА_2 та розміщена на Інтернет сторінці є достовірною та документально підтвердженою, у зв`язку з чим не може визнана недостовірною

03.11.2021 позивачем було подано до суду відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 , у якому зазначив, що фактичним обґрунтування інформації може бути лише обвинувальний вирок суду з відміткою про набрання ним законної сили, до відзиву ОСОБА_2 такий вирок як письмовий доказ не долучений. Зазначав, що документ під назвою рецензія є не належним доказом.

Ухвалою суду від 03.11.2022 позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 23.02.2023 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2022 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

11.04.2023 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Сперкачем С.В. подано до суду клопотання про долучення додаткових доказів.

20.07.2023 представником відповідача ТОВ «Телеканал «Прямий» - адвокатом Дорошенко А.О. подано до суду клопотання про долучення доказів.

03.10.2023 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Коробчуком В.П. подано до суду клопотання про долучення додаткових доказів та виклик свідків.

Ухвалою суду від 03.10.2023 задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті

12.12.2023 відповідно до журналу судового засідання було допитано свідків - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

28.03.2024 представником відповідача ТОВ «Телеканал «Прямий» - адвокатом Дорошенко А.О. подано до суду клопотання про долучення доказів.

20.05.2024 представника позивача - адвокат Сафіна Ф.Ф. подала до суду письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Сафіна Ф.Ф позов підтримала, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі .

Представники відповідачів адвоката Коробчук В.П. та Дорошенко А.О. просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав зазначених у відзивах.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, провівши огляд доказів з флеш-носія (т. 1 а.с. 18), дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, 15:51 ІНФОРМАЦІЯ_7 в щоденному прямоефірному випуску програми новин «ІНФОРМАЦІЯ_8» телеканалу «Прямий», вийшов сюжет з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який о ІНФОРМАЦІЯ_7 розміщений телеканалом «Прямий» за посиланням на своєму офіційному сайті: ІНФОРМАЦІЯ_6. Відповідно до таймінгу телесюжету розміщеного за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 з 00.58 хв. транслюється інтерв`ю з депутатом Київської міської ради VIІІ скликання ОСОБА_2 , і журналістами телеканалу «Прямий», де ОСОБА_2 зазначив наступне: «Ця подія жахлива сталася 10 липня. Було скоєно напад на волонтера мого штабу кандидатом в депутати за цим же округом ОСОБА_1 . Я вважаю, що це є політичною конкуренцією. Вони розуміють, що програють ці перегони, а тому вдаються до брудних технологій, до залякування людей мого штабу. - Вибачте, а хто вони пане ОСОБА_6 , Ви знаєте хто це? - Це люди з оточення пата ОСОБА_1 і безпосередньо сам ОСОБА_1 ».

Позивач вважає викладену інформацію недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на честь, гідність та недоторканість ділової репутації. Вказував, що 25.10.2015 на чергових місцевих виборах в Україні обраний депутатом Київської міської ради VIII скликання по 81 округу Подільського району м. Києва.

Відповідач ОСОБА_2 в відзиві посилався на те, що 11.07.2019 від працівників його передвиборчого штабу стало відомо, що 11.07.2019 ОСОБА_14 , дружиною ОСОБА_15 , до Подільського УП ТУ НП в м. Києва подана заява про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення щодо нанесення ОСОБА_15 тілесних пошкоджень (т. 1, а.с. 179). За поданою заявою відкрито кримінальне провадження №12019100070002458, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 186 КК України. Слідство здійснювало СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві.

Військовою прокуратурою Київського гарнізону листом № 4/69 вих-21 від 06.01.2021 на адвокатський запит повідомлено, що «за процесуальним керівництвом військової прокуратури Київського гарнізону, проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100070002458 від 11.07.2019. 31.07.2019 обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України направлено до Подільського районного суду м. Києва для розгляду по суті. Розгляд справи триває. Обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні вказаного кримінального проступку ґрунтується на доказах, зібраних під час досудового розслідування, а саме, показаннях потерпілих і свідків, речових доказах, документах, висновках експертів» (т. 1, а.с. 184-185).

З відкритих даних Інтернет сайту «Судова влада України» в розділі «Стан розгляду справ» наявна інформація про призначення до судового розгляду на 01.04.2021 о 12:00 Подільським районним судом м. Києва обвинувального акту відносно обвинуваченого ОСОБА_1 та матеріалів кримінального провадження № 12019100070002458 від 11.07.2019.

Відповідач ОСОБА_2 вказував, що інформація яка була ним повідомлена в інтерв`ю та в подальшому розміщена на Інтернет ресурсах є достовірною та документально підтвердженою, у зв`язку з чим не може визнана недостовірною.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - постанова Пленуму ВСУ) судам роз`яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її зо відома хоча б одної особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що «зрушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим -немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Також п.18 постанови Пленуму ВСУ визначено, що Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази НЕдостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно п. 20 Постанови пленуму ВСУ від 27.02.2009 № 1, судам слід ураховувати положення частини одинадцятої статті 30 Закону України «Про інформацію», в якій зазначено, що інформацію з обмеженим доступом може бути поширено без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист, що відповідає практиці застосування Європейським судом з прав людини статті 8 Конвенції.

У ст. 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У ч. 1 ст. 277 ЦК України визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.01.2019 у справі № 461/9631/15-ц (провадження № 61-14857св18) зазначено: «тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо її застосування».

Згідно зі статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.08.2018 у справі № 607/4318/16-ц зроблено висновок, що «оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Вказані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати».

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції її предмет стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, від 06.10.2015)».

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацією та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, §46, ЄСПЛ, від 15.07.2010).

Безсумнівно, пункт 2 статті 10 Конвенції дає можливість захищати репутацію інших осіб, тобто всіх людей, і цей захист поширюється і на політиків також, навіть коли вони не виступають як приватні особи; але в цьому разі вимоги такого захисту мають розглядатися у зв`язку з інтересами відкритого обговорення політичних питань. Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v.AUSTRIA, № 9815/82, § 42, 46, ЄСПЛ, від 08.07.1986).

ЄСПЛ вказує, що «у своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції. Однак навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (UKRAINIAN MEDIA GROUP v. UKRAINE, № 72713/01, § 41, 42, ЄСПЛ, 29.03.2005).

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина перша та друга статті 30 Закону України «Про інформацію»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.07.2020 в справі № 200/20351/18 (провадження № 61-21258св19) вказано, що «вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи».

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Судом встановлено, що позивач на час розміщення оспорюваної інформації був депутатом Київської міської ради VIII скликання по 81 округу Подільського району м. Києва, а відповідні висловлювання здійсненні відповідачем ОСОБА_2 стосувалось саме оцінки факту побиття позивачем волонтера ОСОБА_15 .

За таких обставин та враховуючи положення статті 10 Конвенції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації.

Відповідно до статті 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Оскільки відсутні підстави для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації, то підстав для стягнення матеріальної та моральної шкоди немає.

При таких обставинах суд приходить до висновку про відмову в позові.

Відповідно до ст..141 ЦПК України в зв`язку з відмовою в позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі наведеного, керуючись ст. 277 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий», ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди заподіяної розповсюдженням недостовірної інформації - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

відповідач: ТОВ «Телеканал «Прямий», 01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2А код ЄДРПОУ 04948693,

відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

Повний текст рішення виготовлено 10 червня 2024 року.

Суддя Р.В. Новак