Рішення

від 05.11.2024 по справі 175/13627/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 175/13627/24

провадження 2-а/175/104/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Васюченко О.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у смт. Слобожанське адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження та стягнення витрат,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив суд визнати протиправною та скасувати винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 постанову №1496 від 29.08.2024 за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та постанову №1497 від 30.08.2024 за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляд штрафу на користь держави у розмірі 3 400 грн та 17000 грн, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене відносно нього закрити.

11.09.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи згідно положень п. 20 ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 12, 257, 286 КАС України та роз`яснено учасникам справи їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи та з процесуальних питань.

Позивач в своєму позові просив справу слухати без нього.

Відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався, відповідних заяв та клопотань не надавав.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №1496 від 29.08.2024 року позивача як військовозобов`язаного визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 3 400 грн.

За обставинами, викладеними в постанові №1496 від 29.08.2024, встановлено, що ОСОБА_1 отримавши повістку від 27.04.2024 за №2927 керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 , за викликом у строк, зазначений в повістці, без поважних на то причин не з`явився, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП (чинного на час вчинення правопорушення).

До Краматорського РУП ГУНП 14.05.2024 року за вих. №08/7987 направлено звернення щодо доставлення громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 . 27.08.2024 року військовозобов`язаний доставлений працівниками Краматорського РУП ГУНП.

Таким чином в діях ОСОБА_1 присутні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, позивача як військовозобов`язаного визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 3400 грн.

За обставинами, викладеними в постанові №1497 від 30.08.2024, встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , перебуває на обліку. Був доставлений/супроводжений до ІНФОРМАЦІЯ_4 27.08.2024. відмовився від проходження медичного огляду та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішенням військово-лікарської комісії Р( ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Таким чином громадянин порушив вимоги вимог ч. 1 абз. 6, ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп. 4, п. 2 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тобто в діях ОСОБА_1 присутні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП в редакції на дату винесення спірної постанови, передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 2 статті 210-1 КУпАП в редакції на дату винесення спірної постанови, передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.

Згідно зі ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ЗУ «Про оборону України»особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій

Згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно зі ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до абзацу шістнадцятого ч. 3ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зміст мобілізаційної підготовки становить, у тому числі, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підприємства, установи і організації зобов`язані, зокрема, сприяти територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки у їхній роботі в мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XIIгромадяни зобов`язані: - з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період;

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» (затв. Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022) на території України оголошено загальну мобілізацію.

Постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок). Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 9 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підприємства, установи, організації та заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності зобов`язані подати до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на їх вимогу відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військовий облік яких вони здійснюють.

Відповідно до п. 2 Порядку, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави.

Об`єктом адміністративного проступку за ст. 210-1 КУпАПє суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (формальний склад). Суб`єкт адміністративного проступкуяк громадяни, так і посадові особи. Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Будь-який інший вид стягнення, крім штрафу, санкцією статті 210-1 не передбачено.

Підстави для звільнення Позивача від адміністративної відповідальності і обмеження усним зауваженням у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення відсутні.

Аналіз причин та умов, які призвели до вчинення адміністративного правопорушення, свідчать про особисте безвідповідальне ставлення позивача до виконання встановлених законодавством обов`язків громадянина України з правил військового обліку, що оцінюється судом критично в умовах необхідності відсічі агресора під час повномасштабного воєнного вторгнення на територію України.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

За змістом ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на результат вирішення справи, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 251, 268, 280, 289 КУпАП, ст. ст. 72-79, 90, 242-246, 255, 295 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження та стягнення витрат відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Васюченко