Постанова

від 04.11.2024 по справі 420/4065/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4065/24

Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

07 лютого 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням ухвали про роз`єднання позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу за період з 01 березня 2018 року по 23 липня 2021 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 4 426,48 грн в місяць;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 липня 2021 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення , відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 4 426,48 грн в місяць.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що в період проходження ним служби в 5 державному пожежно-рятувальному загоні ГУ ДСНС в Одеській області, відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація - різниця грошового забезпечення.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що позивачу нараховувалось грошове забезпечення та проводилась індексація в межах кошторисних призначень.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб. Крім того, апелянт наголосив, що позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу у 5 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та на теперішній час позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Згідно витягу з наказу ГУ ДСНС України в Одеській області 5 Державного пожежно-рятувального загіну Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 21.07.2021 року №94 позивача, серед іншого, виключено зі списків апарату 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області 22.07.2021 року та знято з усіх видів грошового забезпечення підрозділу.

Листом від 15.12.2023 відповідач, на заяву позивача, повідомив, що з 23.07.2021 року між відповідачем та позивачем відсутні будь-які правові стосунки, що створюють юридичні підстави для задоволення питань, що ставляться у зазначеній заяві та адвокатському запиті.

Не погоджуючись з не нарахуванням та виплатою повної суми індексації за весь період, а саме з 01.01.2018 року по 23.07.2021 року позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року склав 16,62 грн, що не перевищує суму можливої індексації, а тому позивач мав право на отримання щомісячної індексації - різниці за період з 01.03.2018 року по 23.07.2021 року у розмірі 4446,53 грн. (з розрахунку 4463,15 грн - 16,62 грн.) щомісячно.

Зазначаючиё що позивачем не пропущений строк звернення, суд з посиланням на продовження строків у зв`язку із COVID-19, виходив з того, що обмеження щодо застосування строків визначених частиною другою статті 233 КЗпП України скасовано і починаючи з 01.07.2023 у позивача є три місяці для звернення до суду з даним позовом. Водночас, вважаючи, що звернувшись з позовною заявою 07.02.2024 року позивачем строк звернення до суду не пропущений, суд зазначив, що лише 15.12.2023 року відповідачем надано відповідну відповідь на запит представника позивача, а отже відлік тримісячного строку розпочався з 15.12.2023 року.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, колегія суддів, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту).

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне врахувати, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (з наступними змінами), відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 введено карантин з 12.03.2020, який діяв до 30.06.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236».

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 380/14605/22.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», карантин відмінено з 30 червня 2023 року на всій території України.

Таким чином, тримісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України фактично почав відліковуватись з 01.07.2023 (з дня скасування карантину), що вірно зазначено судом першої інстанції.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, наказом від 19 липня 2021 року позивача не виключено зі служби, а переведено до іншого ДПРЗ ГУ ДСНС в Одеській області.

ОСОБА_1 звільнено зі служби наказом ГУ ДСНС України в Одеській області від 21.06.2023 року № 79/ о/с, яким також виключено його з кадрів ДСНС.

Отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягає ч.2 ст.233 КЗпП України в чинній редакції, відповідно до якої із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні працівник має право звернутись у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116), тому строк звернення до суду з цим позовом у позивача сплив 30 вересня 2023 року.

Судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що відлік строку звернення до суду з цим позовом повинен обчислюватись з дати отримання позивачем листа відповідача про нараховані і виплачені суми грошового забезпечення.

У Верховного Суді існує стала та послідовна правова позиція з цього питання, відповідно до якого, звернення позивача до відповідача з відповідним запитом та отримання відповіді на нього не можуть відтерміновувати початок відліку строку звернення до суду, оскільки отримання листів від відповідача не змінює час, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права у позасудовому чи судовому порядку.

Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду, а бездіяльність позивача і не бажання дізнатися про нараховані виплати у строки, визначенні КАС та КЗпП не можуть слугувати підставами для висновків про дотримання позивачем строків звернення до суду.

Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах зазначеної категорії справ відповідатиме принципу верховенства права та його складовій - принципу правової визначеності, сприятиме стабільності правовідносин та відповідатиме і підходам Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо порядку обчислення строків звернення до суду в спорах про перерахунок пенсій, викладеним у постанові від 31.03.2023 у справі № 240/12017/19 та застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати, викладеним у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20.

Колегія суддів наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.

Частиною другою статті 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у суду першої інстанції були наявні підстави для застосування норм ст. 123 КАС України та повернення позовної заяви, однак суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що позивачем дотримані строки звернення до суду з цим позовом.

Позивач, заявляючи клопотання про поновлення строків звернення до суду з цим позовом, зазначив, що ним не було отримано при звільнені інформації про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення.

Разом з тим, як зазначено вище, такі доводи позивача жодним чином не спростовують відсутність поважних підстав для поновлення строку звернення до суду.

Позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду не вказав, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк (а.с.5-7).

Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку у визначені законом строки; не довів, що в цій справі неможливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення.

Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати вчасно і в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Відповідно до ч.3, 4 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Подача позовної заяви у даному спорі у лютому 2023 року, тобто більше ніж через чотири місяці після закінчення строку звернення до суду, за умови неповажності причин пропуску, є підставою для суду апеляційної інстанції для скасування рішення суду першої інстанції та залишенню без розгляду позовної заяви.

Оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню із залишенням без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 ..

Керуючись ст.ст.240, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року - скасувати.

Ухвалити постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: К.В. Кравченко