Постанова

від 04.11.2024 по справі 420/15250/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/15250/24

Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,

повний текст судового рішення

складено 26.06.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду, Голови Верховного Суду Кравченка Станіслава Івановича про підготовку конституційного звернення та зобов`язання розглянути звернення від 22.04.2024р. та надати письмову відповідь, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Верховного Суду, Голови Верховного Суду ОСОБА_2 та просив:

- визнати протиправною бездіяльність Верховного Суду щодо звернення ОСОБА_1 від 22.04.2024 року про підготовку конституційного звернення і звернутись до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо офіційного тлумачення Положень Конституції України ст.ст.103, 108 Конституції України (щодо моменту закінчення повноважень Президента України у разі не проведення чергових виборів Президента України через введений у країні воєнний стан, згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану»);

- зобов`язати Верховний Суд розглянути звернення ОСОБА_1 від 22.04.2024 року по суті та надати письмову відповідь за наслідками розгляду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 22.04.2024 року звернувся до Верховного Суду із зверненням, у якому просив підготувати звернення і звернутись до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо офіційного тлумачення Положень Конституції України ст.ст.103, 108 Конституції України щодо моменту закінчення повноважень Президента України у разі не проведення чергових виборів Президента України через введений у країні воєнний стан, згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

За результатами опрацювання вказаного звернення, Верховний Суд 07.05.2024 року надав ОСОБА_1 відповідь (вих.1756/0/2-24), в якій повідомив, що згідно з чинним процесуальним законодавством України суб`єктом звернення до Верховного Суду стосовно вирішення питання конституційності закону чи іншого правового акта є суд, у провадженні якого перебувала судова справа, що унеможливлює вирішення питання щодо звернення Верховного Суду до Конституційного Суду України за ініціативою громадян.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач листом від 07.05.2024р. №1756/0/2-24 об`єктивно та вчасно, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» надав відповідь на заяву позивача.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян"(далі - Закон України "Про звернення громадян").

Частиною першою статті 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг. Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 07.05.2024р. №1756/0/2-24 об`єктивно та вчасно відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» надав відповідь на заяву позивача.

При цьому, у вказаній відповіді Верховний Суд обґрунтовано роз`яснив позивачу, що згідно з чинним процесуальним законодавством України суб`єктом звернення до Верховного Суду стосовно вирішення питання конституційності закону чи іншого правового акта є суд, у провадженні якого перебувала судова справа, що унеможливлює вирішення питання щодо звернення Верховного Суду до Конституційного Суду України за ініціативою громадян.

Апеляційний суд також зазначає, що згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про Конституційний Суд України» відповідно до Конституції України суб`єктами права на конституційне подання є: Президент України, щонайменше сорок п`ять народних депутатів України, Верховний Суд, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Відповідно до частини восьмої статті 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для вирішення питань, визначених Конституцією України та цим Законом, у Верховному Суді діє Пленум Верховного Суду, правові засади, організація і порядок діяльності якого визначаються Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Регламентом.

До повноважень Пленуму Верховного Суду, зокрема, входить, прийняття рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України.

У свою чергу, відповідно до Регламенту Пленуму Верховного Суду, Пленум приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України за поданням Голови Верховного Суду, а в разі його відсутності - заступника Голови Верховного Суду в порядку, передбаченому цим Регламентом.

Голова Верховного Суду, а в разі його відсутності - заступник Голови Верховного Суду вносить на розгляд Пленуму Верховного Суду подання про прийняття рішення Пленумом Верховного Суду про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України за зверненням: Секретаря Великої Палати Верховного Суду, голів касаційних судів у складі Верховного Суду, а також не менш як однієї четвертої від складу суддів Верховного Суду; місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів (щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

У свою чергу, згідно з частиною четвертою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

З вищенаведених правових норм вбачається, що Верховний Суд дійсно наділений повноваженнями на звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням, проте в силу закону він позбавлений можливості вирішувати таке питання за ініціативою громадян, оскільки чинним законодавством визначений перелік суб`єктів, які наділені відповідним правом на таке звернення. При цьому питання, пов`язані з реалізацією Верховним Судом своїх повноважень як суб`єкта конституційного подання, не регулюються і не можуть регулюватись Законом України «Про звернення громадян».

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук