Рішення

від 05.11.2024 по справі 167/668/24

РОЖИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 167/668/24

Номер провадження 2/167/284/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Сіліча І. І.,

з участю:

секретаря судового засідання - Матвійчук Л. О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - Данилевської О. М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником Свередюк Юлією Анатоліївною до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - орган опіки і піклування виконавчого комітету Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області про позбавлення батьківських прав

встановив :

Представник позивача ОСОБА_1 - Свередюк Ю. А. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - орган опіки і піклування виконавчого комітету Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивує тим, що з 19 жовтня 2017 року позивач перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 13 серпня 2020 року розірвано. Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 13 серпня 2020 року з ОСОБА_4 в користь позивача стягнуто аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 1500 грн на кожну дитину, починаючи з 16 червня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття. Вказує, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дітей, не цікавиться успіхами у навчанні дітей, станом здоров`я, не піклується про фізичний та духовний розвиток, взагалі не спілкується з дітьми. Зазначає, що діти проживають з позивачем та знаходяться на її повному утриманні.

Вказує, що будь-яких перешкод для виконання батьківських обов`язків позивач відповідачу ОСОБА_4 не чинила. Відповідач аліменти на дітей не сплачує у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 73 856,63 грн. На переконання позивача, вказані обставини вказують на свідоме ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків та є підставою для позбавлення його батьківських прав відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України.

За вказаних обставин, позивач просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 22 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 30 серпня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала з підстав наведених у ньому, просила його задовольнити. Надала пояснення близькі за змістом до обґрунтувань позову.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, 06 вересня 2024 року суду надана заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача орган опіки і піклування виконавчого комітету Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області Данилевська О. М. в судовому засіданні підтримала висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно його дітей. Ураховуючи, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, виходячи з найкращих інтересів дітей, вважає, що позов необхідно задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, доходить такого висновку.

Судом встановлено, що між сторонами 19 жовтня 2017 року виконавчим комітетом Війницької сільської ради Локачинського району Волинської області було зареєстрований шлюб. Після реєстрації шлюбу відповідач змінив дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 ».

Під час спільного проживання у сторін народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 13 серпня 2020 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано.

Встановлено, що рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 13 серпня 2020 року ухвалено стягувати з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі по 1500 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з індексацією суми відповідно до закону, починаючи з 16 червня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

Як убачається з даних розрахунку заборгованості по аліментах ОСОБА_4 (ВП НОМЕР_7), заборгованість відповідача по аліментах станом на 11 червня 2024 року становить - 73 856,63 грн.

Вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 04 травня 2023 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин.

Згідно довідок, виданих 11 червня 2024 року директором закладу загальної середньої освіти «Губинська гімназія» Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області ОСОБА_9 та 12 червня 2024 року директором закладу дошкільної освіти с. Губин Володимирського району Волинської області Ж. Панасюк батько дітей ОСОБА_4 контакту зі школою та із дитячим закладом не підтримує, вихованням дітей не цікавиться, батьківські збори не відвідує. Дітей до школи та в дитячий садочок приводить та забирає мати.

Постановою Локачинського районного суду Волинської області від 11 листопада 2022 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (насильство в сім`ї психологічного характеру відносно ОСОБА_1 ) та за ч. 1 ст. 184 КУпАП (ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , 2011 року народження та ОСОБА_5 , 2010 року народження) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

Разом з тим, постановою Локачинського районного суду Волинської області від 14 листопада 2022 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (насильство в сім`ї психологічного характеру відносно своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_11 , 2009 року народження, ОСОБА_5 , 2010 року народження та ОСОБА_5 , 2011 року народження.

Крім того, постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 15 вересня 2023 року ОСОБА_4 визнано винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП (повторне протягом року ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дочки ОСОБА_5 , 2010 року народження) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

Відповідно до висновку органу опіки і піклування при виконавчому комітеті Затурцівської сільської ради враховуючи інтереси малолітніх дітей та керуючись ст. 164, 165 СК України орган опіки і піклування Затурцівської сільської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням виконавчого комітету Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області від 26 вересня 2024 року № 91 вказаний висновок органу опіки і піклування затверджено.

У зв`язку з наведеним, діючи в інтересах дітей, позивач звернулася до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права малолітніх дітей.

Спірні правовідносини з приводу позбавлення батьківських прав, що виникли між сторонами по справі, регулюються нормами права, які містяться в главі 13 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

За ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст. 18).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей є підставою для позбавлення їх батьківських прав щодо дітей.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом роз`яснень, викладених у п. 15, 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01 листопада 2017 року у справі № 211/559/16-ц).

Заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи та дослідивши письмові докази, суд установив, що відповідач матеріально дітей не забезпечує, не піклується про фізичний і духовний розвиток своїх дітей, не цікавиться їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкується з дітьми, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач свідомо ухиляється від виховання своїх дітей і свідомо нехтує своїми обов`язками, перешкод у спілкуванні з дочками ніхто не створює, його поведінка є винною.

На думку суду, позивач довела обставини свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків з 2020 року і по даний час, а також ту обставину, що така поведінка відповідача ставить під реальну загрозу фізичний, психологічний, моральний, духовний тощо розвиток дітей.

За таких обставин зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як свідоме ухилення відповідача від виховання своїх дітей, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками і його поведінка є винною, оскільки, на думку суду, відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків не унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від нього причин.

На думку суду, мотиви для позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 є достатніми, і рішення про позбавлення його батьківських прав здатне забезпечити належний захист прав та інтересів дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а висновок органу опіки ґрунтується на достатній доказовій базі.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість позову про позбавлення батьківських прав відповідача відносно його дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки судовим розглядом встановлено факт ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов`язків щодо своїх дітей, і свідоме та тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо дітей є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Також суд зазначає, що у відповідності до вимог ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Оскільки рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 13 серпня 2020 року ухвалено стягувати з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відтак суд у цій справі не вирішує питання стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн, який необхідно стягнути з відповідача на її користь.

Керуючись ст. 10, 12, 27, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 , поданий в її інтересах представником Свередюк Юлією Анатоліївною до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - орган опіки і піклування виконавчого комітету Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 05 листопада 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платка податків НОМЕР_3 .

Представник позивача: адвокат Свередюк Юлія Анатоліївна, адреса робочого місця: м. Нововолинськ, вул. Героїв ЗСУ, 6, реєстраційний номер облікової картки платка податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платка податків НОМЕР_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: орган опіки і піклування виконавчого комітету Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області, місцезнаходження: с. Затурці, вул. Липинського, 66 Володимирський район Волинська область, код ЄДРПОУ: 44627132.

Представник третьої особи органу опіки і піклування виконавчого комітету Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області: Данилевська Ольга Миколаївна, місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Головуючий суддя І. І. Сіліч