Ухвала

від 04.09.2024 по справі 363/3671/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"04" вересня 2024 р. Справа № 363/3671/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді РудюкаО.Д.

за участі секретаря БобровоїН.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вишгороді цивільну справу загальному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Громадського об`єднання «Об`єднання (масиву) садівницьких товариств «КЕДР 1, 2, 3, 4, 6, 7» про відшкодування майнової шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області про відшкодування майнової шкоди Громадським об`єднанням «Об`єднання (масиву) садівницьких товариств «КЕДР1, 2, 3, 4, 6, 7» у розмірі 341000,00грн.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 28.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено дану цивільну справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про поновлення процесуального строку на подання клопотання про допит свідків, мотивуючи тим, що підчас судового розгляду по суті, після допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яких покази не є правдивими, оскільки не відповідають фактичним обставинам. Можуть бути спростовані показами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які одночасно своїми показами зможуть довести обставини, на які посилається відповідач, заперечуючи проти позову.

Представник позивач у судовому засіданні заперечує щодо задоволення клопотання представника відповідача вказуючи на те, що клопотання про допит свідків подається на стадії підготовчого судового засідання, а тому сама не згода представника відповідача з показами допитаних свідків під час судового розгляду, тому пропущений процесуальний строк стороною відповідача без поважних причин.

Позивач підтримав позицію свого представника.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

З матеріалів вказаної цивільної справи вбачається, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 28.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено дану цивільну справу до судового розгляду по суті.

Згідно приписів ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами разом із позовом, відзивом, письмовими поясненнями (ст.83 ЦПК України), але в будь якому випадку, до закриття підготовчого провадження.

Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі (ч.3 ст.91 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч.1 ст.120 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судом встановлено, що клопотання про виклик свідків подана до суду 05.08.2024 року представником відповідача, що свідчить про подачу даного клопотання на не належній стадії процесу, тобто після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Обґрунтовуючи стороною відповідача про поновлення процесуального строку для подачі клопотання про допит свідків те, що підчас судового розгляду по суті, після допиту свідків представнику відповідача стало відомо, що покази даних свідків не правдиві, тому для спростування показів цих свідків заявив клопотання про допит інших свідків.

Отже, заявлене відповідачем клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову не містить посилань на обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення цієї процесуальної дії у встановлений законом строк.

Також, слід зазначити, що наведені представником відповідача обставини не можуть бути достатньою підставою для поновлення пропущеного строку, безпідставне ж його поновлення суперечитиме такому основному принципу цивільного судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Інших поважних причин неподання лопотання про допит свідків у визначені законом строки стороною відповідача не наведено, а судом не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вище вказувалося відповідно до ч.1 ст.127ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для представника відповідача чи відповідача подати до суду певний процесуальний документ у встановлений законом строк. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Суд вважає, що наведені доводи про наявність поважних причин пропущення процесуального строку, не є поважними та істотними.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд.

Безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 755/5323/16-ц та у постанові від 16 грудня 2019 року у справі №286/1130/13-ц.

Відмова суду у поновленні встановленого законом процесуального строку ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу рівності сторін. Відповідно до приписів ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» та ч.4 ст.10ЦПК України суд застосовує Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Так право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, в тому числі щодо виконання судового рішення, як завершальній стадії судового розгляду. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст.6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п.27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року «Трух проти України»).

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципам рівності сторін та юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).

Аналіз наведених рішень ЄСПЛ свідчить про те, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання про поновлення строків для вчинення процесуальних дій.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria SandersS.A.v.Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналогічні висновки містяться в ухвалах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі №753/17563/19 та від 23 грудня 2020 року у справі №557/94/19.

Відповідно до вимог частин1, 2, 4 статті12ЦПК України цивільнесудочинство здійснюєтьсяна засадахзмагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи наведені обставини, а також з урахуванням тривалості обізнаності сторони відповідача з позовними вимогами, клопотання представникавідповідача пропоновлення строкуна поданняклопотання продопит свідківзадоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 126, 127, 260 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні клопотання адвоката КовальчукаВ.В., який представляє інтереси відповідача Громадського об`єднання «Об`єднання (масиву) садівницьких товариств «КЕДР 1, 2, 3, 4, 6, 7» про поновлення процесуального строку на подання клопотання про допит свідків відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк апеляційної скарги.

Суддя О.Д.Рудюк