Рішення

від 30.10.2024 по справі 940/645/24

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30.10.2024 Провадження по справі № 2/940/361/24

Справа № 940/645/24

РІШЕННЯ

Іменем України

30 жовтня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.

представника позивача Александрова С.О.

представника відповідача Плаксія Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Науково-виробничої корпорації «АГРО-ЦЕНТР» про розірвання договору оренди землі,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить розірвати договір оренди землі, що укладений 01 січня 2012 року між ним та Науково-виробничою корпорацією «АГРО-ЦЕНТР» (надалі по тексту - НВК «АГРО-ЦЕНТР») на земельну ділянку площею 3,8952 га, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224680400:02:016:0003, яка розташована на території Тетіївської міської ради (в минулому - Бурковецької сільської ради) Білоцерківського району Київської області.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 184244 від 18.07.2006 належить на праві власності земельна ділянка площею 3,8952 га, кадастровий номер 3224680400:02:016:0003, що розташована на території Тетіївської міської ради (в минулому - Бурковецької сільської ради) Білоцерківського району Київської області.

01 січня 2012 року між ОСОБА_3 та НВК «АГРО-ЦЕНТР» було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, відповідно до умов якого передбачені такі основні умови: строк оренди 49 років (п. 8); річна орендна плата за користування, на момент підписання договору встановлювалась в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в п. 2 того ж Договору і складає 2974,19 грн. за один рік оренди (п. 9); орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який термін у розмірі, що визначається на момент оплати, при цьому порядок перегляду орендної плати за п.10 та п. 13 Договору оренди не застосовується на оплачений термін (п. 11).

Того ж дня, 01.01.2012 року, орендодавець ОСОБА_3 передав, а орендар НВК «АГРО-ЦЕНТР» прийняв в користування зазначену земельну ділянку, про що сторонами підписано акт прийомки-передачі землі в оренду, а також акт про визначення меж земельної ділянки та передачу на зберігання орендарю межових знаків.

Згодом, а саме 23.07.2012, за видатковим касовим ордером орендарем НВК «АГРО-ЦЕНТР» було сплачено на користь ОСОБА_3 25000,00 грн. на виконання договору оренди землі.

З моменту укладення договору оренди землі, окрім як суми в 25000,00 грн., як зазначив позивач, більше він не отримував жодних коштів.

Водночас, позивач стверджує, що відповідач має заборгованість перед ним за орендною платою за 2021 та наступні роки, а отже систематично не виконує обов`язок щодо сплати орендної плати за договором оренди.

Крім того, як зазначив позивач, за відомостями отриманими від податкової служби, відповідач не тільки не відобразив виплату авансом орендної плати за договором оренди землі в сумі 25000,00 грн., не сплатив вчасно податки. Також останні 6 років перестав проводити нарахування орендної плати та самочинно відмовився від сплати податку на доходи фізичних осіб його як орендодавця, а також військового збору.

Більш того, відповідач не зареєстрував своє право оренди землі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що на думку позивача, є уникненням відповідача від сплати земельного податку щодо орендованої земельної ділянки.

За вказаних обставин, позивач ОСОБА_3 вважає, що договір оренди землі, укладений 01 січня 2012 року між ним та НВК «АГРО-ЦЕНТР», підлягає розірванню у судовому порядку.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 19.06.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

05.08.2024 представник відповідача НВК «АГРО-ЦЕНТР» адвокат Плаксій Р.В. надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, вказуючи, що за умовами п. 11 спірного договору оренди землі, орендна плата вноситься у строки з 01 вересня по 01 грудня поточного року. Орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який термін у розмірі, що визначається на момент оплати. ОСОБА_3 отримав від НВК «АГРО-ЦЕНТР» кошти в розмірі 25000,00 грн. як орендну плату за договором оренди землі від 01.01.2012.

Крім того, представник відповідача зауважив, що у період з 2013 по 2023 роки нараховано оподаткованого доходу (орендної плати) - 32716,09 (2974,19*11) грн., утримано податку на доходи фізичних осіб - 5621,19 (446,13*3+535,35*8) грн., утримано військового збору - 401,49 (44,61*9) грн., до видачі - 26693,41 (32716,09-5621,19-401,49) грн., заборгованість за 2023 рік становить - 1693,41 (26 93,41-25 000,00 грн.), що підтверджується довідкою-розрахунком № 6 від 22.01.2024 року. Також, на момент звернення позивача з позовом до суду, у відповідача зобов`язання з виплати орендної плати за 2024 рік ще не виникло.

Оскільки відповідач лише один раз (за один рік) в повному обсязі не сплатив орендної плати, то, на думку представника відповідача, відсутній факт систематичного порушення умов договору щодо сплати орендної плати (а. с. 65-76).

07.08.2024 представник позивача адвокат Александров С.О. надіслав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що вимоги позивача щодо розірвання договору оренди землі вважає законними та обґрунтованими у зв`язку із істотністю допущеного порушення договору з боку відповідача, а саме невиконання зобов`язання щодо сплати орендної плати за договором оренди землі від 01.01.2012 за період оренди - 2022 та 2023 роки, що має ознаки систематичності. Також відповідач не виконує зобов`язань податкового агента зі сплати обов`язкових платежів, нарахованих ОСОБА_3 , починаючи з 2019 року по сьогоднішній день (а. с. 77-90).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 19.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Александров С.О. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача НВК «АГРО-ЦЕНТР» у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 184244 ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка площею 3,8952 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224680400:02:016:0003, що розташована на території Тетіївської міської ради (в минулому - Бурковецької сільської ради) Білоцерківського району Київської області (а. с. 23-24).

01 січня 2012 року між ОСОБА_3 та НВК «АГРО-ЦЕНТР» укладений договір оренди землі (надалі - договір) строком на 49 років, відповідно до умов якого орендодавець ОСОБА_3 надає, а орендар НВК «АГРО-ЦЕНТР» приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бурковецької сільської ради Тетіївського району Київської області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 184244, загальною площею 3,8952 га.

Цей договір зареєстрований в управлінні Держкомзему у Тетіївському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29 грудня 2012 року №32246000400718 (а. с. 16-19).

Згідно з п. 9 договору, річна орендна плата за користування земельною ділянкою на момент підписання договору оренди встановлюється в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в п. 2 даного договору, і складає 2974,17 грн. на один рік оренди.

Пунктом 11 договору визначено, що орендна плата вноситься у такі строки з 01 вересня до 01 грудня поточного року. Орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який термін у розмірі, що визначається на момент оплати. У цьому випадку порядок перегляду орендної плати за п. 10 та п. 13 даного договору оренди не застосовується на оплачений термін.

Згідно п. 41 договору, останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно з актом прийомки-передачі землі в оренду від 01.01.2012, ОСОБА_3 передав, а НВК «АГРО-ЦЕНТР» прийняв в тимчасове користування земельну ділянку, що розташована на території Бурковецької сільської ради Тетіївського району Київської області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 184244, загальною площею 3,8952 га (а. с. 20).

Крім того, 01.01.2012 між сторонами підписаний акт про визначення меж земельної ділянки та передачу на зберігання орендарю межових знаків в межах Бурковецької сільської ради Тетіївського району Київської області (а. с. 21).

Згідно з видатковим касовим ордером від 23 липня 2012 року, ОСОБА_3 отримав від НВК «АГРО-ЦЕНТР» 25000,00 грн. орендної плати за договором від 01.01.2012 (а. с. 26).

Згідно з довідкою-розрахунком про нарахування та виплату орендної плати за договором оренди землі від 01.01.2012 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224680400:02:016:0003, виданою 22.01.2024 № 6 Науково-виробничою корпорацією «АГРО-ЦЕНТР», нараховано оподаткованого доходу (орендної плати) - 32716,09 (2974,19*11) грн., утримано податку на доходи фізичних осіб - 5621,19 (446,13*3+535,35*8) грн., утримано військового збору - 401,49 (44,61*9) грн., до видачі - 26693,41 (32716,09-5621,19-401,49) грн., заборгованість за 2023 рік становить - 1693,41 (26 93,41-25 000,00 грн.) (а. с. 27).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частинах 1 та 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, зокрема, обґрунтовуючи свій позов про розірвання договору оренди землі, позивач вказав, що згідно з розрахунком, виконаним у позовній заяві, відповідач НВК «АГРО-ЦЕНТР» має заборгованість за орендною платою за 2021 рік та наступні роки. Разом з тим, у відповіді на відзив, позивач, зокрема, посилався на невиконання НВК «АГРО-ЦЕНТР» зобов`язання щодо сплати орендної плати за договором оренди землі від 01.01.2012 вже за період оренди - 2022 та 2023 роки, що, на його думку, має ознаки систематичності та є підставою для розірвання договору оренди землі.

Водночас, із матеріалів справи встановлено, що 23 липня 2012 року ОСОБА_3 отримав одним платежем від НВК «АГРО-ЦЕНТР» 25000,00 грн. орендної плати за договором від 01.01.2012, що підтверджується видатковим касовим ордером від 23 липня 2012 року, згідно з яким позивач фактично виявив волю на отримання орендної плати наперед, а орендар НВК «АГРО-ЦЕНТР» сплатив на користь орендодавця ОСОБА_3 орендну плату у розмірі 25000,00 грн. за майбутні періоди користування земельною ділянкою із розрахунку 2974,19 грн., як зазначено у п. 9 договору.

Зазначений видатковий касовий ордер та дії орендодавця ОСОБА_3 , який до 2024 року не звертався до відповідача з будь-якими вимогами щодо орендної плати, за обставин цієї справи свідчать про погодження сторонами разового порядку сплати орендної плати за майбутні періоди.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17 та від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22.

Більш того, у п. 11 договору оренди землі від 01.01.2012 сторони узгодили сплату орендної плати наперед за будь-який термін у розмірі, що визначається на момент оплати.

Крім того, у пп. а п. 31 договору оренди землі сторони визначили, що орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, та уп. 41 договору узгодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу дії договору його текст не містить.

Більш того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі №322/1178/22 зазначила, що: «Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним. Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору».

Як встановлено судом, договір оренди землі від 01.01.2012 зареєстрований в управлінні Держкомзему у Тетіївському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29 грудня 2012 року № 32246000400718.

Оскільки, цей договір набрав чинності з моменту його державної реєстрації, а саме з 29 грудня 2012 року, тому, відповідно, з цієї дати сторони мали можливість реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки, передбачені договором оренди землі.

За таких обставин, суд вважає слушними доводи представника відповідача, що зобов`язання з виплати орендної плати у відповідача виникло не з 2012 року, як зазначено у розрахунку позивача, а з 2013 року, тобто після державної реєстрації договору, та зі змісту якого вбачається, що орендна плата вноситься у строки з 01 вересня до 01 грудня поточного року.

Відтак, з огляду на зазначене, суд критично оцінює розрахунок позивача щодо періодів орендних платежів, оскільки, є очевидним, що отримані позивачем 23 липня 2012 року від НВК «АГРО-ЦЕНТР» грошові кошти в сумі 25000,00 грн. були зараховані як орендна плата за майбутні періоди користування земельною ділянкою, починаючи саме з 2013 року.

Більш того, оскільки цей розрахунок не містить, зокрема, сум утриманого податку, військового збору, зрештою, реквізитів документа, тому не може бути взятий до уваги як доказ на підтвердження зазначених представником позивача обставин.

Натомість, на підтвердження нарахування та виплату орендної плати за договором оренди землі від 01.01.2012 надано до матеріалів справи довідку-розрахунокпро нарахування та виплату орендної плати за договором оренди землі від 01.01.2012 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224680400:02:016:0003, видану 22.01.2024 № 6 Науково-виробничою корпорацією «АГРО-ЦЕНТР», в якій зазначено періоди нарахування з 2013 до 2023 року, утримані податки та збори та заборгованість за 2023 рік, яка становить 1693,41 грн.

Зазначені у цій довідці розрахунки стороною позивача не були спростовані.

Відтак, у суду відсутні підстави ставити під сумнів зазначену довідку-розрахунок.

Водночас, зі змісту цієї довідки-розрахунку встановлено, що за договором оренди землі за 2023 рік наявна заборгованість у сумі 1693,41 грн.

Ця обставина визнана представником відповідача у судовому засіданні, а тому відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

Однак, відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати.

Положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2023 року у справі № 551/543/20.

Відтак, несвоєчасна виплата орендної плати за один рік, а саме 2023 рік, не дає підстави для висновку, що відповідач систематично, як це передбачено п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України, не сплачує орендну плату, тому підстави для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання через неналежне виконання орендарем взятих на себе зобов`язань відсутні.

Більш того, сумнівними є твердження про систематичність порушення і з огляду на погоджений сторонами порядок розрахунків, оскільки при здійсненні платежу разово за майбутні періоди оренди, відсутні періоди внесених платежів, як такі.

Крім того, враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі застосовуються також положення ЦК України, то при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що допустила порушення договору, не має значення ні для оцінки істотності порушення, ні для виникнення права вимагати зміни чи розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Мова йде не лише про грошовий вираз зазначеної шкоди, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданої порушенням договору шкоди із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Інакше кажучи, для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17.

Однак, як встановлено судом, позивачем не доведено належними і допустимими доказами той факт, що відповідачем допущено систематичну несплату орендної плати за земельну ділянку, оскільки незначне порушення строку сплати орендної плати, зокрема за 2023 рік, не позбавило орендодавця ОСОБА_3 «значною мірою» того, що він розраховував отримати при укладенні договору оренди землі, а разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання. Більш того, жодних доказів на підтвердження того, що у зв`язку з таким порушенням позивачу заподіяно шкоду, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, на переконання суду, відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець ОСОБА_3 , укладаючи спірний договір, тому не вбачається істотного порушення умов договору оренди землі.

Отже, позивачем не доведено обставин, що дають підстави для розірвання договору відповідно до ч. 2 статті 651 ЦК України, а саме: істотність порушення відповідачем умов договору оренди землі, наявність завданої позивачеві шкоди, внаслідок якої він позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору оренди землі.

Разом з тим, стосовно тверджень позивача про те, що починаючи з 2019 року відповідач від виконання своїх зобов`язань податкового агента утримався, чим здійснив порушення податкового законодавства, суд зазначає, що позовні вимоги про розірвання договору оренди землі з підстав систематичного невнесення орендної плати не можуть доказуватися винятково порушеннями податкового законодавства та є необґрунтованими, якщо позивач отримав плату за оренду земельної ділянки, а отже відсутнє істотне порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зрештою, суд не бере до уваги і посилання позивача щодо ухилення відповідача від реєстрації права оренди землі, як істотного порушення договору, оскільки з огляду на підстави та наслідки державної реєстрації орендних правовідносин сама по собі зміна правил державної реєстрації з договору оренди на право оренди, які за своїм змістом мають похідний, отже формально-юридичний характер по відношенню до змісту орендних правовідносин, - не впливає на дійсність договору оренди землі, не позбавляє сторін їхніх прав за цим договором, та внаслідок цього не надає орендодавцеві права на дострокове його розірвання.

Відтак, з огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_3 до Науково-виробничої корпорації «АГРО-ЦЕНТР» про розірвання договору оренди землі необхідно відмовити.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позову, тому понесені судові витрати у виді судового збору, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, залишає за позивачем.

Крім того, Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Відтак, у контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 15, 16, 526, 651 Цивільного кодексу України, статтею 141 Земельного кодексу України, Законом України «Про оренду землі», статтями 2, 5, 10, 12, 13, 76-81, 141, 263-268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Науково-виробничої корпорації «АГРО-ЦЕНТР» про розірвання договору оренди землі - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду: 05 листопада 2024 року.

Суддя С.В.МАНДЗЮК