Ухвала

від 05.11.2024 по справі 643/12899/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/12899/24

Провадження № 2/643/5530/24

УХВАЛА

05.11.2024 Суддя Московського районного суду м.Харкова Довготько Т.М., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

До Московського районного суду м.Харкова звернувся представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 із позовом до ОСОБА_2 , в якій просила розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що вона подана з порушенням вимог, встановлених ст.ст.175, 177 ЦПК України і підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Так, згідно ч.4ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідностатті 3ЗаконуУкраїни«Про судовийзбір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до п.п.3 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211,20 грн.

Таким чином позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 1211,20 грн. за наступнимиреквізитами:отримувач коштів:ГУК Харківобл/мХарСалтіввсь//22030101,код отримувача(кодЄДРПОУ)37999607,банк отримувача:Казначейство України(ЕАП),код банкуотримувача (МФО)899998,рахунок отримувача:UA568999980313171206000020657,код класифікаціїдоходів бюджету:22030101, та надати до суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі за реквізитами вказаними вище.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2ст. 175 ЦПК Українипозовна заява повинна містити, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Звертаючись до суду, позивач зазначила, що підсудність визначається за адресою реєстрації місця проживання позивача, оскільки на утриманні перебуває неповнолітня дитина.

Однак, при зверненні до суду з позовом, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона зареєстрована у Салтівському районі м.Харкова та що на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина, зокрема, доказів, що дитина проживає з матір`ю, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості визначитись стосовно підсудності вказаної справи саме Московському районному суду міста Харкова.

Також, у відповідності до п.4 ч.3ст.175 ЦПК Україниу позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Зміст позовних вимог, викладений у прохальній частині позовної заяви, повинен бути чітким, однозначним та не викликати можливості подвійного тлумачення.

Встановлено, що позивач при подачі позовної заяви не дотримався вищезазначених вимог, а саме у прохальній частині не конкретизував дату реєстрації шлюбу, який просить розірвати та орган який вказаний шлюб зареєстрував.

Згідно з ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має правов порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до позовної заяви та доданих до неї документів, позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, а відповідач ОСОБА_2 громадянином Китайської Народної Республіки.

Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 та 2ст.3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цьогоКодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Встатті 497 ЦПКУкрайни зазначено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Так, відповідно до положень п.2 ч.3 ст.175ЦПКУкраїни позовна заява повинна міститиповне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб)або місце проживання чи перебування(для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Проте в порушення зазначених вимог, в позовній заяві не зазначено зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 та не надано доказів на підтвердження його місця реєстрації.

В позовній заяві вказано, щоостаннє відоме місце проживання відповідача є: АДРЕСА_1 . Однак, позивач жодним чином не обґрунтовує та не надає доказів, що останнє відоме їй місце проживання відповідача є саме адреса, вказана у позовній заяві.

Разом з цим, при перевірці реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_2 за вказаною позивачем адресою з Реєстру територіальної громади м. Харкова вбачається, що вказаний будинок є багатоквартирним, натомість, позивачем не зазначено у позовній заяві номеру квартири будинку АДРЕСА_1 , що позбавляє суд можливості перевірити зареєстроване місце проживання відповідача у порядку передбаченому ч. 6 ст. 187 ЦПК України та виконати вимоги цивільного процесуального закону щодо сповіщення відповідача.

Відповідно до положень, викладених вст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»(визначення термінів), вбачається, що «місце проживання» - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; «документи, до яких вносяться відомості про місце проживання», - це паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Згідно з ч.1ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Згідност.63 Закону України «Про міжнародне приватне право», передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.60 вищевказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (стаття 16 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Відповідно дост.110 СК України, розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.

Згідно з ч. 2 і 3ст. 60 Закону України "Про міжнародне приватне право ", подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання. Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другоїстатті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11 ВСУ зазначає, що позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред`являтися за місцем знаходження майна відповідача, або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а у випадку, коли з позивачем проживають його малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача - за місцем проживання позивача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них.

У разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні,питання підсудності визначається за загальними правилами.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст.77 цього Закону,якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення.

Будь-яких доказів спільного проживання сторін на території України, наявності або відсутності угоди, згідно якої сторони передбачили підсудність справи про розірвання шлюбу судам України або іноземним судам, наявності у відповідача майна на території України, позивачем не надано.

Крім того в разі перебування відповідача ОСОБА_2 , за межами України, позивачу слід надати в двох екземплярах належним чином засвідчений переклад позовної заяви та усіх додатків до неї на офіційну мову запитуваної держави, громадянином якої є відповідач для вручення їх відповідачуз вказівкою його місця реєстрації.

Статтею 80 Закону України «Про міжнародне приватне право»передбачено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Згідно п. 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та ДСА України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи.

Крім того, ч.5 ст.177 ЦПК України визначено обов`язок позивача надати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Так, позивач надає до суду докази на підтвердження позовних вимог, які видані китайською мовою.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Відповідно до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Частиною першою статті 9 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою у порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до статті 79 Закону України «Про нотаріат» нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Аналогічні положення викладені у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012.

Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. Нотаріус засвідчує справжність підпису перекладача на перекладі тексту документа за правилами, передбаченими пунктом 6 глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Підпис перекладача на нотаріальному документі виконується ним власноручно у присутності нотаріуса. При засвідченні справжності підпису перекладача, нотаріусу необхідно встановити особу перекладача, а також його кваліфікацію.

У Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України прямо не вказано, яким кваліфікаційним вимогам повинен відповідати перекладач, а лише зазначено, що перекладач разом з документом, який встановлює його особу, повинен надати документ, що підтверджує його кваліфікацію.

Для перекладу надаються оригінали документів або їх нотаріально засвідчені копії. Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, що подаються для засвідчення вірності перекладу або засвідчення справжності підпису перекладача, повинні бути з`єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз`єднання без порушення цілісності, пронумеровані і скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи (у разі наявності), яка видала документ.

Переклад робиться з усього тексту документа, в тому числі з печатки і штампу. Найчастіше переклад виконується на окремому аркуші чи аркушах. Він прикріплюється до оригіналу документа, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса та його печаткою.

Як вбачається з додатків до позовної заяви, один документ (можливо свідоцтво про одруження) складений китайською мовою.

З огляду на вищенаведене, на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, до матеріалів заяви необхідно долучити переклад вказаного документа на державну мову України.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ч.1, ч.2ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, подана позовна заява не відповідає вимогамст. 175 ЦПК Україниі дана обставина перешкоджає вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху.

Роз`яснити позивачу, що за правилами ч.3ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175і177цьогоКодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст.ст.175,177,185,352,353ЦПКУкраїни, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків п`ять днів з дня отримання позивачем ухвали суду.

Роз`яснити, що у разі не усунення зазначених недоліків позовної заяви, відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Т.М.Довготько