Рішення

від 05.11.2024 по справі 128/1490/23

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/1490/23

РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2024 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючої судді Бондаренко О.І.,

при секретарі Літневській А.Р.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна подружжя. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що 27 квітня 1996 року Вінницьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану був зареєстрований шлюб між нею та відповідачем, про що зроблено актовий запис № 629. В подальшому 04 жовтня 2022 заочним рішенням Вінницького міського суду шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Позивачка вказує, що після розірвання шлюбу бувше подружжя спільно нажите майно не ділили. Перебуваючи у шлюбі позивач та відповідач придбали житловий будинок та земельну ділянку на якій він розташований, а саме: в АДРЕСА_1 . Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку, від 29 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Рудик В.В. та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій № 7750, - ОСОБА_2 за письмової згоди дружини ОСОБА_1 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 . Даний правочин внесено до Державного реєстру правочинів за № 4292347 29 грудня 2010 року. Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 грудня 2010 року посвідченого приватним нотаріусом Рудик В.В. та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій № 7753, - ОСОБА_2 за письмової згоди дружини ОСОБА_1 придбав земельну ділянку в АДРЕСА_1 , кадастровий номер ділянки 0520684900:01:006:0061 з цільовим призначенням для ведення садівництва. Даний правочин внесено до Державного реєстру правочинів за № 4292513 29 грудня 2010 р оку. На даний час позивач вирішила юридично розподілити спільну нерухомість із відповідачем, який не погоджується зробити це нотаріальним шляхом, уникає розмов на цю тему та взагалі переховується від позивачки.

Сторони в судове засідання не з`явились, попередньо подали відповідні заяви.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Молявчик О.В. до суду не з`явився, надав суду заяву, за якою позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить вимоги задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Голубенко О.В. надав суду заяву, за якою позовні вимоги не визнає у повному обсязі, в задоволені просить відмовити. Вказану позицію мотивує тим, що позивачка не зверталася до відповідача з пропозицією про юридичний поділ будинку, що перебуває у спільній сумісній власності. Також вказує, що позивачка вже близько двох років проживає в США. Також зазначає, по позивачкою не надано доказів на підтвердження фактів уникнення спілкування її з відповідачем з приводу поділу майна. Також звертає увагу суду, що позивачкою не надано доказів наявності спору з приводу поділу майна подружжя.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку сторін, викладену у письмових заявах, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1ст.2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1ст.4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідност. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвсі судові процедури повинні бути справедливими.

Стаття 263 ЦПК Українирегламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зістаттями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

27 квітня 1996 року Вінницьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що зроблено актовий запис № 629.

В подальшому 04 жовтня 2022 року заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, справа № 127/19292/22 (а.с.18).

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку, від 29 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Рудик В.В. та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій № 7750, - ОСОБА_2 за письмової згоди дружини ОСОБА_1 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 . Даний правочин внесено до Державного реєстру правочинів за № 4292347 29 грудня 2010 року (а.с.19-21).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Рудик В.В. та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій № 7753, - ОСОБА_2 за письмової згоди дружини ОСОБА_1 придбав земельну ділянку в АДРЕСА_1 , кадастровий номер ділянки 0520684900:01:006:0061 з цільовим призначенням для ведення садівництва. Даний правочин внесено до Державного реєстру правочинів за № 4292513 29 грудня 2010 року (а.с.22-25).

З листа Вінницької ТПП від 31.03.2023 року за № 23-06-4/44, орієнтовна ринкова ціна житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 2559802,00 грн (а.с.26).

З листа Вінницької ТПП від 31.03.2023 року за № 23-06-4/43, орієнтовна ринкова ціна земельної ділянки площею 0,0700 га, кадастровий номер ділянки 0520684900:01:006:0061 з цільовим призначенням для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 255980,00 грн (а.с.27).

Єдиним власником спірного майна подружжя, а саме: земельної ділянки та житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним витягом з реєстру (а.с.32).

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що вказані у п. 22постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-71 СК Українита 372ЦК України.

Як вбачається з абз. 2 п. 23постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»спільною сумісною власністю подружжя,зокрема,можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них,продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби;грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному,дачно-будівельному,гаражно-будівельному коооперативі;грошові суми та майно,належні подружжюзаіншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільноїсумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором)абовизнанотакоювласністюсудомзтих підстав,щозачасшлюбуйогоцінністьістотнозбільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого зподружжячиїх обох.

Відповідно до п.30постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, що майно було придане подружжям в період їх перебування в зареєстрованому шлюбі та майно використовувалося на спільні потреби сім`ї.

При цьому суд зазначає, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставіст.60 СК Українив редакції чинного на час придбання спірного будинку.

За загальним правиломстатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція нормистатті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

При визначенні майна, яке підлягає поділу, необхідно вирішити питання, коли саме сторонами припинений шлюб; обсяг спільного майна, нажитого за час ведення спільного господарства; джерел його придбання, наявності боргів подружжя за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до вимог ч.3ст. 368 ЦК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2ст. 372 ЦК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно дост. 63 СК Українивстановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно зіст.71 СК Українивстановлено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні майна, яке підлягає поділу, необхідно вирішити питання, коли саме сторонами припинений шлюб; обсяг спільного майна, нажитого за час ведення спільного господарства; джерел його придбання, наявності боргів подружжя за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшенням, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Відповідно дост.82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав суду доказів, які заперечують вищевказані висновки суду, тому суд приймає рішення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

За таких обставин суд вважає позов є доведеним та таким, що підлягає до задоволення, а невизнане право позивачки підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання за кожним з подружжя права власності на 1/2частку спільногомайна в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, до стягнення підлягає сплачений судовий в розмірі 13420 грн. 00 коп. (а.с.1), а також витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн. 00 коп. (а.с.34), які є документально підтвердженими.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.60,61,63,71Сімейного кодексу України, ст. ст. 2,4,11,12,13,74,141,142, 206,247,258,263,264,265,355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 ), право власності на частку будинковолодіння в АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), право власності на частку земельної ділянки в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520684900:01:006:0061.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати по сплаті судового збору в сумі 13420 грн 00 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн 00 коп., а всього 23420 грн 00 коп.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

До утворенняапеляційних судівв апеляційнихокругах,апеляційна скаргаподається протягомтридцяти днівз дняодержання копіїцього рішенняшляхом поданняапеляційної скаргичерез Вінницький районнийсуд Вінницькоїобласті доВінницького апеляційногосуду умежах територіальноїюрисдикції якихперебуває місцевийсуд,який ухваливсудове рішення,що оскаржується.

Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

учасники провадження:

позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач ОСОБА_2 ,адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 05.11.2024.

Суддя Оксана БОНДАРЕНКО