Рішення

від 30.10.2024 по справі 754/5729/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/3381/24

Справа №754/5729/24

РІШЕННЯ

Іменем України

30 жовтня 2024 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В. В.

за участю секретаря судового засідання Краснощоки О. В.

за участю:

позивачки ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Конюшка Д. Б.

представників відповідача Філіппенкової Л. О. та адвоката Галича О. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кебот-Нью" про стягнення середнього заробітку та компенсації втрат доходів,

УСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Конюшка Д.Б. звернулась до суду з позовом про стягнення середнього заробітку та компенсації втрат доходів.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим що у період з 07.08.2001 по 04.08.2020 ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах з ТОВ "Кебот-Нью". При звільненні з ТОВ "Кебот-Нью" з позивачкою не було проведено остаточного та повного розрахунку, а саме належної позивачці заробітної плати, а також компенсації згідно Листів непрацездатності. Після довгих перемовин позивачки з представником відповідача, лише 01.02.2024 була виплачена заборгованість. Позивачка хотіла отримати довідку-розрахунок із всіма складовими виплаченої заборгованості, але відповідач проігнорував дане прохання. Вважають дії відповідача щодо не проведення з позивачкою остаточного та повного розрахунку при звільненні протиправними та просять стягнути з ТОВ "Кебот-Нью" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за 888 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 04.08.2020 по 01.08.2024 включно у розмірі 212267,52грн, та стягнути компенсацію втрати частини доходу на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 04.08.2020 по 01.02.2024 у розмірі 3481,46грн.

24.04.2024 ухвалою Деснянського районного суду міста Києва, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

21.05.2024 до суду від ТОВ "Кебот-Нью" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_1 працювала в Товаристві на посаді лікаря - стоматолога - ортопеда з 07.08.2001 по 04.08.2020. 04.08.2020 позивачка була звільнена з посади за прогул без поважних причин, згідно із ч. 4 ст. 40 КЗпП України. Позивачці при звільненні було здійснено розрахунок нарахувань, та з урахуванням податків позивачці при звільненні Товариство повинно виплатити 3758,40грн. 11.08.2020 позивачку ОСОБА_1 листом повідомляли про нараховані виплати при звільненні та просили повідомити про можливість отримання нею належних виплат при звільненні. Однак позивачка цього листа не отримала. 18.08.2020 від позивачки Товариством отримано лист, в якому повідомила про неможливість особистого прибуття до роботодавця та просила вислати трудову книжку на зазначену адресу та провести розрахунок при звільненні. 18.08.2020 ТОВ "Кебот-Нью" на адресу позивачки вислав її трудову книжку та одночасно було запропоновану позивачці отримати належні їй виплати при звільненні. Цінний лист з трудовою книжкою відповідачка отримала. Однак лист із вимогою прийти та отримати розрахунок при звільненні, отриманий не був. 17.08.2020, відповідно до Доповідної записки бухгалтера ТОВ "Кебот-Нью", від невідомої особи були отримані листки непрацездатності ОСОБА_1 , та Товариством було здійснено нарахування у зв`язку із тимчасовою втратою непрацездатності. Позивачка в день звільнення була відсутня на роботі. На час звільнення позивачки, у Товариства був відсутній зарплатний проект в будь-якому банку, а заробітна плата виплачувалась готівкою в касі Товариства. Тому реквізитів рахунку позивачки, на який можливо було перерахувати належні до виплати кошти, відповідачу відомі не були. Керівництво Товариства запрошувало позивачку отримати належні їй виплати у Товаристві, проти вона на з`являлась для їх отримання. 19.08.2020 відповідач зняв кошти зі свого рахунку в банку для виплат позивачці належних їй сум при звільненні, однак у зв`язку з їх неотриманням позивачкою, 25.08.2020 гроші Товариством були депоновані. Відповідач неодноразово повідомляв позивачку про необхідність отримати належні їй виплати при звільненні та вчинив всі дії передбачені законодавством для отримання позивачем коштів при звільненні. Таким чином, вина в діях працівників ТОВ "Кебот-Нью" відсутня. ОСОБА_1 , тільки 30.01.2024 у своїй заяві попросила перерахувати належні їй виплати на вказаний нею рахунок, та вже 01.02.2024 відповідач перерахував позивачу належні їй кошти. А отже підстав застосування відповідальності до відповідача, відсутні. Також представник відповідача зазначає, що він категоричну заперечує свою винуватість у затримці розрахунку при звільненні, оскільки позивачка неодноразово запрошувалась на отримання коштів. Позивачка зі своєї вини не отримувала розрахунок та навмисно затягувала з отриманням розрахунку. На підставі наведеного просять залишити позовні вимоги без задоволення.

12.06.2024 до суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Д.Б. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що сторона відповідача посилається на те, що позивачка недобросовісно виконувала свої трудові обов`язки. Однак позивачка, до реорганізації підприємства працювала на посаді лікаря стоматолога з 18.09.1996 по 06.08.2021, а після реорганізації з 07.08.2001 по 04.08.2020, тобто сумарно 25 років. Ніяких порушень дисципліни, зі сторони позивачки не було. Однак коли у позивачки почались проблеми зі здоров`ям та вона потребувала проведення операції, керівництво ТОВ "Кебот-Нью" здійснювало тиск та вимагало повернення її на робоче місце, не зважаючи на стан її здоров`я. Також сторона позивача наголошує на тому, що у долучених відповідачем документах є невідповідності. А саме у поштових відправленнях не правильно вказаний мобільний номер ОСОБА_1 . Також невідповідність є в Акті про відсутність працівника на робочому місці від 04.08.2020, оскільки позивачка в цей період перебувала на лікарняному. Позивачем було направлено заяву про звільнення за власним бажанням з 28.07.2020 без відпрацювання, у зв`язку із перенесеною операцією. Цій заяві було присвоєно № 20 від 22.07.2020. Позивачка повідомляла про свій стан, відповідач у свою чергу просив вийти на один день з лікарняного, щоб вони могли звільнити позивачку та не було проблем з документами. ОСОБА_1 погодилась з таким проханням, та на один день вийшла з лікарняного не дивлячись на свій важкий стан. Коли позивачка зверталась до працівника підприємства у особистому порядку про виплату коштів, її прохання ігнорували, і лише 18.01.2024 головний бухгалтер вийшла на зв`язок для врегулювання питання щодо виплат. З огляду на це, сторона позивача вважає, що відповідач навмисно не надав можливості позивачці належно отримати всі листи та в подальшому захистити свої права.

26.07.2024 до суду від ТОВ "Кебот-Нью" надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого зазначено, що оператор поштового зв`язку повинен інформувати отримувача про надходження поштового відправлення шляхом вкладання до поштової скриньки бланку повідомлення про надходження поштового відправлення. Товариство, надсилаючи поштові відправлення з описом вкладення та з повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 на зазначало жодних номерів телефонів ні отримувача ні відправника. А тому позивачка мала можливість отримати поштові листи. Доказом отримання позивачкою поштових повідомлень є те, що позивачка отримала листа, в якому знаходилась трудова книжка. А отже позивачка, з власних, не залежних від Товариства обставин, не отримувала листи що їй надсилались. Зазначають, що позивачка не повідомляла Товариства про причини отримання нею листків непрацездатності, не інформувала керівництво про стан її здоров`я. У наданих лікарняних відсутні діагнози. Вказують, що позивачка не надсилала листок непрацездатності Товариству, а тому відповідач був необізнаний про наявність ще одного лікарняного. Вказують, що відповідач не ставить під сумнів звернення позивачкою з позовом до суду в межах терміну, встановленого законом, про стягнення середнього заробітку та компенсації витрат доходів. Зазначають, що у межах цієї справи слід враховувати висновки Верховного Суду, та норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а саме на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час розрахунку при звільненні, загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат, частка коштів, яка було виплачена позивачеві при звільненні у порівнянні із загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат, частка коштів, яка не була виплачена позивачеві. А також належить враховувати приписи чинної редакції ст. 117 КЗпП України, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. Зазначають, що позивачка отримала свою трудову книжку 21.08.2020, про що свідчить її підпис в рекомендованому повідомленні, отже позивачка достеменно знала про своє звільнення 21.08.2020 та про належні їй виплати при звільненні. На підставі викладеного просять відмовити в задоволенні позовних вимог позивачки у повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник, адвокат Конюшко Д. Б. у судовому засіданні позовні вимоги підтримували в повному обсязі. Позов просили задовольнити.

Представники ТОВ "Кебот-Нью" Філіппенкова Л. О. та адвокат Галич О. М. у судовому засіданні заперечували проти заявлених позовних вимог. Просили відмовити в задоволенні позову.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши учасників справи, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про ухвалення рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Суд установив такі факти та їм правовідносин.

07.08.2001 ОСОБА_1 була прийнята на посаду лікаря-стоматолога-ортопеда в ТОВ "Кебот-Нью", що підтверджується записом в трудовій книжці.

З 29.06.2020 по 06.07.2020 ОСОБА_1 , згідно із Виписки медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, знаходилась на стаціонарному лікування у зв`язку із проведеним оперативним лікуванням із встановленням діагнозу: Рецидив варикозного розширення поверхневих вен правої нижньої кінцівки. Гострий висхідний тромбофлебіт вен правої нижньої кінцівки.

06.07.2020 ОСОБА_1 було видано листок непрацездатності Серії АДШ №799246, до 06.07.2020 включно.

07.07.2020 ОСОБА_1 було видано листок непрацездатності Серії АДШ № 863755, відповідно до якого було продовжено листок непрацездатності № 799246, із зазначенням дати стати до роботи 28.07.2020.

22.07.2020 ОСОБА_1 на ім`я Генерального директора ТОВ "Кебот-Нью" написала заяву (№ 20 від 22.07.2020) про звільнення з роботи з 28.07.2020 без відпрацювання у зв`язку із перенесеною тяжкою операцією.

31.07.2020 ОСОБА_1 було видано листок непрацездатності Серії АДШ №864513, із зазначенням дати стати до роботи 29.08.2020. Однак цей лист непрацездатності Товариству наданий не був, на вимогу суду, щодо підтвердження існування оригіналу листа непрацездатності також надано не було. Зі слів ОСОБА_1 , оригінал цього листка непрацездатності і досі знаходиться у неї вдома.

04.08.2020 ОСОБА_1 звільнена із займаної посади за прогул без поважної причини, згідно із п. 4 ст. 40 КЗпП України.

04.08.2020 уповноваженими особами ТОВ "Кебот-Нью" було складено Акт про відсутність працівника ОСОБА_1 на робочому місці.

11.08.2020 ТОВ "Кебот-Нью" було надіслало ОСОБА_1 листа (накладна № 0221700298341), відповідно до якого зазначало, що згідно із наданих фото листів непрацездатності, ОСОБА_1 повинна була стати до роботи 28.07.2020. Адміністрація ТОВ "Кебот-Нью" неодноразово просила повідомити причину відсутності її на робочому місці. Зазначали, що згідно із Наказу № 04/08-20/1 від 04.08.2020 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин. Через її відсутність на робочому місці в день звільнення, просили останню повідомити про можливу дату отримання трудової книжки та коштів для остаточного розрахунку, а саме виплат компенсації за невикористану щорічну відпустку, та надати оригінали листів непрацездатності для оформлення заяви про фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам до Фонду соціального страхування України.

Відповідно до довідки АТ «Укрпошта» про причину повернення/досилання листа, яка міститься на конверті, зазначений вище лист (накладна № 0221700298341) повернувся адресату із відміткою «за заявою адресата».

Згідно із листа АТ «Укрпошта» від 06.11.2020, наданого у відповідь ТОВ "Кебот-Нью", зазначено, що відправлення № 0221700298341, знято із зберігання та 06.11.2020 направлено за призначенням до відділення поштового зв`язку 02217, місто Київ.

17.08.2020 Головним бухгалтером ОСОБА_3 на ім`я Генерального директора ТОВ "Кебот-Нью" було написано доповідну записку, відповідно до якої зазначено, що 17.08.2020 невідомою особою було передано два лікарняні листки (Серії АДШ № 799246 та Серії АДШ №863755) працівника ОСОБА_1 17.08.2020 головним бухгалтером сформовано Заяву-розрахунок до Фонду соціального страхування і надано в прийомну фонду до опрацювання.

17.08.2020 ТОВ "Кебот-Нью" було сформовано Заяву-розрахунок до Фонду соціального страхування на виплату лікарняних листків (Серії АДШ № 799246 та Серії АДШ №863755).

06.08.2020 ОСОБА_1 надіслала на ім`я Генерального директора ТОВ "Кебот-Нью" заяву, відповідно до якої просила надіслати їй належним чином оформлену трудову книжку на адресу: АДРЕСА_1 , та вимагала виплатити їй всі нараховані у зв`язку зі звільненням суми.

18.08.2020 ТОВ "Кебот-Нью" було надіслало ОСОБА_1 два листа (накладна № 0221700300109 та № 0221700300052) на її заяву від 06.08.2020, яка отримана Товариством 18.08.2020, що підтверджується Вх. № 28 від 18.08.2020. В якому повідомлялось, що трудова книжка, на вимогу останньої, була надіслана поштовим відправленням на адресу вказану в заяві (накладна № 0221700300052). Щодо проведення повного розрахунку та виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, повідомляють, що згідно із ст. 116 КЗпП України, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Вимога ОСОБА_1 поступила 18.08.2020, тобто днем виплати є 19.08.2020. Зазначають, що ОСОБА_1 може отримати належні їй суми виплати 19.08.2020 з 10:00 до 19:00 в приміщенні ТОВ "Кебот-Нью", за адресою: місто Київ, вул. Драйзера, буд. 8.

Згідно із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, адресат ОСОБА_1 особисто отримало поштове відправлення (накладна № 0221700300052) із вмістом трудової книжки 21.08.2020.

Відповідно до листа АТ «Укрпошта» від 06.11.2020, наданого у відповідь ТОВ "Кебот-Нью", зазначено, що відправлення № 0221700300109, знято із зберігання та 06.11.2020 направлено за призначенням до відділення поштового зв`язку 02217, місто Київ.

18.08.2020, згідно із виписки по рахунку в АТ «Правекс Банк» ТОВ "Кебот-Нью" дебетував 19.08.2020 14:35:14 на реквізити кореспондента 3758,40грн з призначенням платежу Розрахунок при звільненні працівника за серпень місяці 2020 року.

19.08.2020 Головним бухгалтером ОСОБА_3 на ім`я Генерального директора ТОВ "Кебот-Нью" було написано доповідну записку, відповідно до якої зазначено, що нею були отримані кошти для виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку та надані листи непрацездатності для остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , згідно ст. 116 КЗпПУ, але працівник 19.08.2020 не з`явився для одержання коштів.

25.08.2020 Головним бухгалтером ОСОБА_3 на ім`я Генерального директора ТОВ "Кебот-Нью" було написано доповідну записку, відповідно до якої зазначено, що 19.08.2020 нею було одержані кошти для виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку та надані листи непрацездатності для остаточного розрахунку при звільнення ОСОБА_1 в розмірі 3754,40грн. Але остання не з`явилась, на дзвінки не відповідає. Тому згідно Положення про касові операції, вся сума отриманих коштів була депонована до банку 25.08.2020.

Відповідно до виписки із Банку від 05.05.2024, грошові кошти в розмірі 3758,40грн, дата проводки документа 25.08.2020 були депоновані із призначенням платежу розрахункові при звільненні працівника за серпень 2020 року.

30.09.2020 ТОВ "Кебот-Нью" було надіслало ОСОБА_1 листа (накладна № 0221700377411), відповідно до якого зазначено, що зокрема кошти нараховані їй для остаточного розрахунку, були отримані для видачі на наступний день після одержання її заяви, а саме 19.08.2020. З невідомих причин ОСОБА_1 не прийшла їх отримати. Адміністрація ТОВ "Кебот-Нью" просить останню письмово повідомити про можливість одержання коштів нарахованих при звільненні.

Відповідно до довідки АТ «Укрпошта» про причину повернення/досилання листа, яка міститься на конверті, зазначений вище лист (накладна № 0221700377411) повернувся адресату із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

15.02.2021 ТОВ "Кебот-Нью" було надіслало ОСОБА_1 листа (накладна № 0221700527650), відповідно до якого зазначено, що зокрема для остаточного розрахунку з нею при звільненні, були нараховані та отримані для видачі на наступний день після одержання її заяви, а саме 19.08.2020. З невідомих причин ОСОБА_1 не прийшла їх отримати. Адміністрація ТОВ "Кебот-Нью" просить останню письмово повідомити про можливість одержання коштів нарахованих при звільненні.

Згідно із довідки АТ «Укрпошта» про причину повернення/досилання листа, яка міститься на конверті, зазначений вище лист (накладна № 0221700527650) повернувся адресату із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

30.01.2024 ОСОБА_1 надіслала на ім`я директора ТОВ "Кебот-Нью" заяву, відповідно до якої просила перерахувати нараховані їй кошти при звільненні з займаної нею посади лікаря-стоматолога-ортопеда, наказ № 104/0820/1 від 04.08.2020 на її картку за зазначеними реквізитами.

01.02.2024 відповідно до виписки із Банку від 15.05.2024, грошові кошти в розмірі 3758,40грн, дата проводки документа 01.02.2024, були дебетовані із призначенням платежу Повний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 за серпень 2020 року.

01.02.2024, відповідно до виписки із Банку, дата проводки документа 01.02.2024 були дебетовані грошові кошти в розмірі 2887,40грн (матеріальне забезпечення відповідно до заяви-розр. №156 від 17.08.2020 ОСОБА_1 ) 53,80грн (101 Військовий збір утрим. з виплат мат. забезп. відповідно до заяви-розр. №156 від 17.08.2020) 645,60грн (101ПДФО утрим. з виплати мат. забезп. відповідно до заяви-розр. №156 від 17.08.2020).

01.02.2024, згідно із платіжної інструкції № 34 та № 35, ОСОБА_1 було виплачено 2887,40грн матеріального забезпечення та 3758,40грн повний розрахунок при звільненні.

01.02.2024, відповідно до Виписки по надходження по картці/рахунку ОСОБА_1 , останній було зараховано 3758,40грн повний розрахунок при звільненні та 2887,40грн матеріального забезпечення.

10.04.2024 ТОВ "Кебот-Нью" було надіслало листа на адресу адвоката Конюшка Д.Б. та надано Довідку про суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору за останні 6 місяців роботи ОСОБА_1 ).

Згідно із Довідки про доходи, ОСОБА_1 з 07.08.2001 по 04.08.2020 займала посаду лікаря стоматолога-ортопеда. та з березня 2020 року по серпень 2020 їй усього було нараховані кошти в розмірі 16589,05грн.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України передбачено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Трудовий договір повинен укладатись, як правило, у письмовій формі (частина перша статті 24 КЗпП України) або оформлюватись наказом чи розпорядженням роботодавця (частина третя статті 24 КЗпП України).

Припинення, розірвання трудового договору пов`язано зі звільненням працівника.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виплата працівникові середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (частина п`ята статті 235 КЗпП України).

Відповідно до частин першої та другої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно із частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ураховуючи зазначені положення законодавства України, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Отже суд беззаперечно встановив, що у день звільнення позивачка не працювала, Наказ про звільнення не оскаржувала, суму остаточного розрахунку при звільненні визнавала та під сумнів не ставила. Роботодавець після звернення звільненого працівника вчинив дії з повернення трудової книжки та повідомленням про алгоритм отримання виплати належної працівнику при звільненні всіх сум, надіславши у серпні 2020 року на адресу позивача засобами поштового зв`язку, що підтверджується квитанціями та зворотними рекомендованими повідомленням.

Суд критично ставиться до посилання сторони позивача, що відповідач відправляв кореспонденцію зазначаючи не правильний телефон позивачки, і тому остання не отримувала пошту, оскільки ключовим значенням відправлення та отримання кореспонденції є зазначення правильного адресу адресата, що і було зроблено відповідачем. Уся кореспонденція була відправлена Товариством на правильний адрес позивачки, а саме: АДРЕСА_1 , однак позивачка отримала лише конверт/лист від Товариства в яком знаходилася її трудова книжка, що дає суду право констатувати про вибірковий підхід позивачки до отримання кореспонденції від відповідача.

У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, реалізуючи свої права, як це передбачено ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи. Зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення із ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України, така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Отже врахувавши, що до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 звернулася після того як більше ніж через три роки звернулася до Товариства з заявою про виплату їй належної суми при звільненні, зазначивши номер банківської карти, чим виконала умови Товариства про належний перерахунок коштів та отримала зазначені кошти, а до цього не отримувала кореспонденцію, яка надходила від роботодавця на її адресу. Такі дії позивачка пояснювала в судовому засіданні, саме тим, що в 2020 році не потребувала цих коштів, оскільки оперативне втручання та подальша реабілітація покривалися страховими виплатами, однак в 2024 році матеріальне положення змінилося і тому 30.01.2024 звернулася до Товариства з заявою про виплату належної нарахованої суми при звільненні. А також те, що вимог про проведення розрахунку при звільненні працівник до моменту звернення до суду не заявляла, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач вчинив дії, спрямовані на виконання обов`язку, передбаченого статтею 116 КЗпП України, надавши докази виплати працівникові сум, належних йому при звільненні.

Суд вважає, що заява ОСОБА_1 від 30.01.2024 про перерахунок нарахованих коштів при звільненні надавала підстави ТОВ "Кебот-Нью" провести остаточний розрахунок при звільненні працівника, який був відсутній в день звільнення на робочому місті та не працював, що і було зроблено Товариством, кошти перераховані на банківську картку позивачки на наступний (робочий) день після її звернення.

З урахуванням обставин цієї справи поведінка позивачки щодо вимоги стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні, через більше ніж три роки, після отримання трудової книжки та повної обізнаності щодо можливості отримання остаточного розрахунку в касі Товариства, як це відбувалося постійно за час роботи, тобто без докладання нею жодних зусиль, необхідних для отримання остаточного розрахунку, не відповідає принципу добросовісності та свідчить про зловживання правом.

Отже у цій справі роботодавцем доведені обставин які унеможливили своєчасно виплатити позивачу належні їй при звільнені суми, а тому звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

На підставі викладеного вище, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні не підлягають задоволенню, по тим підставам, що позивачка отримала остаточний розрахунок при звільненні в 2024 році не з вини власника, а отже без порушення законодавства про працю.

Враховуючи, що позовні вимоги позивачки про стягнення компенсації втрати частини доходу на суму невиплаченого грошового забезпечення за час затримки є похідними від вимог про стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні, суд дійшов до висновку про залишення такої вимоги також без задоволення.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Встановивши, що позивачем не доведено порушення її прав та інтересів і незаконності дій ТОВ "Кебот-Нью", суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, вони в такому вигляді не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного та трудового законодавства України, оскільки стороною позивача не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 77-81 ЦПК України, і тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Кодексом законів про працю України, статтями 7, 10, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кебот-Нью" про стягнення середнього заробітку та компенсації втрат доходів - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кебот-Нью", ЄДРПОУ 31457908, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вулиця Рональда Рейгана, 8.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2024.

Суддя В. В. Бабко