Постанова

від 29.10.2024 по справі 910/6660/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2024 р. Справа№ 910/6660/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

згідно протоколу судового засідання від 29.10.2024:

від позивача: Суриков І.А. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явились;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024

у справі № 910/6660/24 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія"

до Державного підприємства "Спецагро"

про стягнення 484 187,75 грн

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Спецагро" про стягнення заборгованості в розмірі 484 187,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" вказує, що у зв`язку з неналежним виконанням Державним підприємством "Спецагро" своїх грошових зобов`язань за договором про закупівлю електричної енергії №100/208 від 11.08.2023 з оплати спожитої у листопада-грудні 2023 року електричної енергії у відповідача виникла заборгованість у розмірі 484 187,75 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Спецагро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" заборгованість у розмірі 355 500 грн 61 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 266 грн 01 коп. У іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" 10.09.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 року по справі № 910/6660/24 за позовом ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» до ДП «СПЕЦАГРО» про стягнення заборгованості в розмірі 484 187,75 грн в частині відмови у задоволенні позову, та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» задовольнити в повному обсязі. Стягнути також

з ДП «СПЕЦАГРО» на користь ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 3 633 грн 60 коп.

16.09.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі №910/6660/24, призначено розгляд в судовому засіданні вказану апеляційну скаргу на 29.10.2024.

В судове засідання 29.10.2024 (в режимі відеоконференції) з`явився лише представник позивача, який свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позову з прийняттям нового - про задоволення позову повністю.

Представник відповідача в судове засідання 29.10.2024 не з`явився, про час місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку 17.09.2024 в електронний кабінет сторони ухвали суду від 16.09.2024 про відкриття апеляційного провадження. Водночас, сторона про причини неможливості прибуття в судове засідання 29.10.2024 не повідомила, правом на подання відзиву не скористалась. А тому з урахуванням належного повідомлення сторони - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги позивача за відсутності відповідача.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт вважає що судом першої інстанції не повністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Так, скаржник зазначив, що в обґрунтування суми, яка підлягає стягненню позивач надав до позовної заяви рахунок за спожиту в період листопад 2023 року електричну енергію на суму 400 979,09 грн.; рахунок за спожиту в період грудень 2023 року електричну енергію в сумі 204521,52 грн., а також платіжні інструкції, які свідчать про часткову сплату боргу: №1214 від 20.12.2023 року на суму 150 000,00 грн., №1228 від 22.12.2023 року на суму 100 000,00 грн.

При цьому, за доводами скаржника, судом першої інстанції не в повній мірі досліджений доказ - платіжна інструкція №1214 від 20.12.2023 року на суму 150 000,00 грн. Так, в графі «призначення платежу» зазначено «активна електроенергія за 10-11.2023, згідно договору №100/208 від 11.08.2023 року». Отже, зазначена сума підлягала зарахуванню за спожиту електричну енергію за період жовтень (10 місяць) та листопад (11 місяць) 2023 року. Тоді як суд першої інстанції помилково зарахував вказані кошти за листопад 2023.

Апелянт зазначив, що на платіжній інструкції №1214 від 20.12.2024 року була відмітка, що по рахунку №100/208/11/1 була зарахована сума в розмірі 21 312,86 грн. Таким чином, різниця, сплачена за платіжною інструкцією №1214 від 20.12.2024 року була зарахована по рахунку за спожиту електричну енергію за період жовтень 2023 року, який до позовної заяви не додавався, оскільки він був оплачений відповідачем у повному обсязі, до звернення до суду з позовною заявою, отже сума спожитої електричної енергії в період жовтень 2023 року не є предметом позову.

Крім цього, до позовної заяви був доданий розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що відповідачем загалом по рахунку 100/208/11/1 від 07.12.2023 сплачено 121 312,86 грн. Отже, апелянт вважає, що залишок заборгованості за спожиту електричну енергію в періоді листопад-грудень 2023 року складає 484 187,75 грн. (400979,09+204521,52-121 312,86). Вказане, за доводами апелянта, помилково не було враховано судом першої інстанції. А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції у частині відмови в позові - скасувати, задовольнивши позовні вимоги повністю.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач своїм правом на подання відзиву в порядку ст. 263 ГПК України не скористався.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.08.2023 між Державним підприємством "Спецагро" (як споживачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (як постачальником) було укладено договір №100/208 про постачання електричної енергії споживачу (надалі - договір), який є публічним договором приєднання та який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно пункті 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну або господарську діяльність. Малі непобутові споживачі можуть використовувати електричну енергію для професійної та підприємницької діяльності (п. 2.2 договору).

За умовами п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору. Споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору. Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п. 5.2 договору).

Відповідно п. 5.3 договору інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування.

У пункті 5.4 договору вказано, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.5 договору).

У пункті 5.7 договору сторонами було погоджено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної споживачем (п. 5.12 договору).

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника (п. 13.1 договору).

У заяві-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу вказано, що постачання починається з 28.08.2023.

У пункті 3 Комерційної пропозиції вказано, що постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяця надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці та акт примаймання-передавання товарної продукції.

Платіжний документ формується постачальником безкоштовно. Датою отримання платіжного документу на оплату сторони визнають в разі отримання у відділі обслуговування споживачів постачальника. Датою отримання платіжного документа вважаться - день отримання уповноваженою особою споживача у відділі обслуговування споживачів постачальника або отримання (генерування/формування/відкриття) в особистому кабінеті.

У пункті 5 Комерційної пропозиції вказано, що споживач здійснює оплату за послугу з розподілу електричної енергії безпосередньо оператору системи.

Обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2023 рік 270 000 кВт/год. (п. 8 Комерційної пропозиції).

Договір про постачання електричної енергії споживачу набирає чинності з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору та укладається на строк до 31.12.2023 (включно), а в частині розрахунків - договір діє до повного їх завершення (п. 9 Комерційної пропозиції).

Як вбачається з матеріалів справи, надалі сторонами було укладено ряд додаткових угод, однак додатковою угодою №4 від 07.12.2023 викладено пункт 1 додатку №2 «Комерційна пропозиція» до договору в новій редакції та визначено ціну за фактично спожиту електричну енергію за 1 кВт*г без ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що відповідач не виконав договірні зобов`язання із повної та своєчасної оплати купованої на підставі договору у період з листопада по грудень 2023 року електричної енергії, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з Державного підприємства "Спецагро" заборгованості в розмірі 484 187,75 грн.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії" та відповідними підзаконними нормативними актами.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про ринок електричної енергії" функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, зокрема, вільного вибору електропостачальника споживачем.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (надалі - Правила/ПРРЕЕ).

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем долучено платіжні доручення №1214 від 20 грудня 2023 на суму 150000,00 грн та №1228 від 22 грудня 2023 на суму 100000,00 грн. Разом з цим, судом першої інстанції фактично було розраховано, що сплачені відповідачем кошти мали бути зараховані як оплату за листопад-грудень 2023. Тоді як позивачем було нараховано вартість електричної енергії, яка становить за листопад 2023 року - 400 979,09 грн, за грудень 2023 - 204 521,52 грн.

А тому суд задовольнив позовні вимоги, стягнувши 355 500,61 грн (400 979,09 грн + 204 521,52 грн) - (150 000,00 грн + 100 000,00 грн).

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції (про часткову обґрунтованість позовних вимог лише в розмірі 355 500,61 грн) помилковим, що обґрунтовується наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування розміру нарахованої заборгованості позивачем до позову було долучено: рахунок № 100/208/11/1 від 07.12.2023 (про нарахування електричної енергії за листопад 2023) на суму 400 979,09 грн; акт про прийняття-передавання товарної продукції від 30.11.2023 на суму 400 979,09 грн; рахунок № 100/208/12/1 від 11.01.2024 (про нарахування електричної енергії за грудень 2023) на суму 204 521,52 грн та акт про прийняття-передавання товарної продукції від 31.12.2023 на суму 204 521,52 грн.

На підтвердження часткового погашення нарахованої заборгованості за листопад-грудень 2023 позивачем було долучено наступні платіжні доручення: №1214 від 20 грудня 2023 на суму 150 000,00 грн та №1228 від 22 грудня 2023 на суму 100 000,00 грн.

Дослідивши наявну копію платіжного доручення №1214 від 20 грудня 2023 на суму 150 000,00 грн, суд апеляційної інстанції приймає як обґрунтовані доводи апелянта, що в графі «призначення платежу» зазначено «активна електроенергія за 10-11.2023, згідно договору №100/208 від 11.08.2023 року».

Таким чином, обґрунтованими є доводи скаржника, що сума підлягала зарахуванню за спожиту електричну енергію за період жовтень (10 місяць) та листопад (11 місяць) 2023 року. Тоді як суд першої інстанції передчасно зарахував усю суми за спірний період (листопад 2023 року).

Окрім цього, на платіжній інструкції №1214 від 20.12.2024 року була відмітка, що по рахунку №100/208/11/1 була зарахована сума в розмірі 21 312,86 грн. Таким чином, різниця, сплачена за платіжною інструкцією №1214 від 20.12.2024 року була зарахована по рахунку за спожиту електричну енергію за період жовтень 2023 року, який фактично не входять до предмету доведення у даній справі і не охоплюється спірним періодом. У матеріалах справи наявний розрахунок ціни позову, який залишився недосліджений судом першої інстанції.

Оскільки, сума спожитої електричної енергії в період жовтень 2023 року не є предметом позову, це питання не досліджувалось в порядку ст. 269 ГПК України. Вказана обставина не була спростована ані в суду першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції. Таким чином, з урахуванням принципу диспозитивності та рівності сторін, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зарахування сплаченої суми в розмірі 150 000,00 грн за листопад 2023, фактично всупереч призначенню платежу, вказаному на квитанції №1214 від 20.12.2023.

Таким чином, з урахуванням первинних доказів, що наявні в матеріалах справи, виходячи із наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд апеляційної інстанції приймає доводи позивача в частині того, що відповідачем загалом по рахунку 100/208/11/1 від 07.12.2023 (за листопад 2023) було сплачено та зараховано 121 312,86 грн.

Отже, залишок заборгованості за спожиту електричну енергію в періоді листопад-грудень 2023 року складає 484 187,75 грн (400 979,09 грн + 204 521,52 грн - 121 312,86 грн). Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими в повному (заявленому позивачем) обсязі. Заявлено позивачем було 484 187,75 грн, тоді як судом першої інстанції було задоволено в розмірі 355 500 грн 61 коп. Залишок в розмірі 128 687,14 грн слід також задовольнити.

А тому суд апеляційної інстанції зазначає про нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування судового рішення частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині про задоволення позову на підставі ст. 277 ГПК України. В іншій частині - рішення суду першої інстанції не оскаржувалось. Водночас, в суду апеляційної інстанції відсутні підстави для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі № 910/6660/24 та ухвалення нового рішення в оскаржуваній частині - про задоволення позову повністю з новим перерозподілом судових витрат.

9. Судові витрати

Згідно з положеннями ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням фактичного задоволення позовних вимог повністю за результатами розгляду апеляційної скарги, з відповідача за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9 443,85 грн (5 810,25 грн - за розгляд справи в суді першої інстанції та 3 633,60 грн - за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (з урахуванням оскарження рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в позові).

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275-277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі № 910/6660/24 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі №910/6660/24 в частині відмови у стягненні 128 687,14 грн заборгованості та в частині розподілу судового збору - скасувати, задовольнивши позов в цій частині з новим розподілом судових витрат.

Стягнути з Державного підприємства "Спецагро" (01001, м. Київ, вул. Грінченка Бориса, буд. 1; ідентифікаційний код 38516592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (54017, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; ідентифікаційний код 42129888) заборгованість у розмірі 128 687 (сто двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 14 коп.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі №910/6660/24 в частині стягнення заборгованості у розмірі 355 500 (триста п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот) грн 61 коп (пункт 2 резолютивної частини) - залишити без змін.

4. Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на відповідача.

Стягнути з з Державного підприємства "Спецагро" (01001, м. Київ, вул. Грінченка Бориса, буд. 1; ідентифікаційний код 38516592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (54017, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; ідентифікаційний код 42129888) 9 443,85 грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити суду першої інстанції.

6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.11.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич