Рішення

від 05.11.2024 по справі 513/980/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/980/24

Провадження № 2/513/902/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Миргород В.С.,

при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Вельчевої Наталі Михайлівни до Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, суд, -

В С Т А Н О В И В:

14 серпня 2024 року позивач через свого представника адвоката Вельчеву Н.М. звернулася до суду із позовною заявою до Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтувала таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Молдове Білгород-Дністровського району Одеської області померла матір позивача ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на належну їй земельну ділянку, площею 1,25 га, кадастровий номер: 5124583200:01:001:0692, в межах Надеждинської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯГ №928862, виданого Саратською районною державною адміністрацією Одеської області 21 серпня 2006 року.

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері. Інші спадкоємці відсутні. Однак, на день відкриття спадщини остання не була зареєстрована та не проживала разом із матір`ю.

07 травня 2024 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері та 07 травня 2024 року заведена спадкова справа до майна померлої № 100/2024.

Постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. від 07 травня 2024 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Позивач зазначає, що нею пропущено строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки після смерті матері вона знаходилася у тяжкому стресовому стані, спричинений втратою матері, тривало хворіла; згідно з довідкою МСЕК позивач є особою з інвалідністю третьої групи захворювання опорно-рухового апарату. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-2» на території України були запровадженні карантині заходи, у зв`язку з чим був обмежений рух громадського транспорту та пересування громадян, введено ряд інших обмежень. Позивач постійно хворіла, після введення карантинних заходів була зосереджена на збереженні свого життя та здоров`я і ці обставини вплинули на її повсякденну життєдіяльність та виключали її можливість звернення до нотаріуса вчасно. Таким чином, неможливість прийняття спадщини у встановлений законом строк був обумовлений непереборними і незалежними від неї обставинами, позивач просить суд визнати поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини та надати додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю у два місяці.

Ухвалою суду від 19 серпня 2024 року провадження у справі було відкрито в загальному порядку та призначено підготовче засідання; роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено у судове засдіання.

Позивач та її представник - адвокат Вельчева Н.М. в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином про дату, місце та час розгляду справи. До суду представник позивача направила заяву про розгляд справи за її та позивача відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача Плахтіївської сільської ради, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання також не з`явився, подав суду заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги визнав.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належним чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та матеріали нотаріальної справи №346/2018, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Молдове Білгород-Дністровського району Одеської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 , виданим Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що 25 листопада 2022 року зроблено відповідний актовий запис про смерть № 1215.

Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,25 га, кадастровий номер: 5124583200:01:001:0692, в межах Надеждинської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯГ №928862, виданого Саратською районною державною адміністрацією Одеської області 21 серпня 2006 року на підставі розпорядження № 135/А-06 від 23 березня 2006 року.

Позивач є спадкоємцем першої черги після смерті матері ОСОБА_2 . На підтвердження факту родинних відносин, як між донькою та матір`ю, позивачем надано копію свідоцтва про своє народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 11 жовтня 1995 року Надежинською сільською радою Саратського району Одеської області на підставі актового запису № 25 від 21 червня 1975 року, батьки: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та копію свідоцтва про шлюб з гр. ОСОБА_4 01 жовтня 2002 року серії НОМЕР_3 , виданого на підставі актового запису № 260 Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Білгород-Дністровському Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, на підтвердження зміни прізвища з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 17 травня 2024 року вих. № 77/13-06, ОСОБА_1 здійснювала догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та здійснила поховання за власні кошти.

07 травня 2024 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері та 07 травня 2024 року заведена спадкова справа до майна померлої № 100/2024.

Як вбачається з копії спадкової справи № 100/2024, інші спадкоємці відсутні.

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 17 травня 2024 року вих. № 76/13-06, ОСОБА_2 на день смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 ; за даними погоподарської книги № 6, ОПО № 0-0468-1 за 2021-2025 роки ОСОБА_2 проживала одна, знята з реєстрації місця проживання з 25 листопада 2022 року.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1222 ЦК України).

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

07 травня 2024 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І. позивачу відмовлено в оформленні спадкових прав після смерті матері ОСОБА_2 через пропуск строку для прийняття спадщини, визначений законодавством у шість місяців, та ненадання доказів на підтвердження спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого цією статтею, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У постанові Верховного Суду від 17 грудня 2021 року у справі № 369/6254/19-ц зазначено, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Тобто, після смерті ОСОБА_2 12 листопада 2022 року останнім днем визначеного законом строку прийняття спадщини було 12 травня 2023 року. Спадкова справа № 100/2024 до майна померлої заведена нотаріусом 07 травня 2024 року.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 24 січня 2020 року у справі № 192/1663/17 (провадження № 61-7193св19), від 03 лютого 2023 року у справі № 521/8872/22 (провадження № 61-12812св22).

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини покладається на спадкоємця, який пропустив цей строк. Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

Як на поважність причини пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини позивач посилається на те, що після смерті матері вона знаходилася у тяжкому стресовому стані, спричинений втратою матері, тривало хворіла; згідно з довідкою МСЕК № 126571 від 02 вересня 2024 року позивач є особою з інвалідністю третьої групи захворювання опорно-рухового апарату. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-2» на території України були запровадженні карантині заходи, у зв`язку з чим був обмежений рух громадського транспорту та пересування громадян, введено ряд інших обмежень. Позивач постійно хворіла, після введення карантинних заходів була зосереджена на збереженні свого життя та здоров`я і ці обставини вплинули на її повсякденну життєдіяльність та виключали її можливість звернення до нотаріуса вчасно.

Виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї щодо подачі заяви про прийняття спадщини.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Учасниками справи відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України є сторони та треті особи.

У зв`язку із цим, суд відповідно до ст. 82 ЦПК України, визнає вказані позивачем обставини такими, що не підлягають доказуванню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта статті 206 ЦПК України).

Отже, визнання позову відповідачем може бути підставою для задоволення позову за сукупності умов:

-визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та не підлягають доказуванню відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України;

-відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин;

-якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та/або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз`яснення, викладені Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно ст.82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Визнання позову відповідачем, відсутність інших спадкоємців за даними Спадкового реєстру свідчить, що права, свободи та інтереси інших осіб не будуть порушені, та не суперечитиме принципам законності, добросовісності, розумності та справедливості (ст. 3 ЦК України).

Позивач в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права щодо прийняття спадщини, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

Водночас відмова у задоволенні позову, за наявності встановлених судом обставин, була б непропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном.

Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 211, 259, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини задовільнити.

Визначити за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с. Молодово Саратського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_4 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Молдове Білгород-Дністровського району Одеської області, терміном два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2024 року.

Суддя В. С. Миргород