Постанова

від 05.11.2024 по справі 904/1686/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1686/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Верхогляд Т.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне проектне бюро "Новий Дім" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 року (суддя Рудь І.А., повний текст рішення складено 01.07.2024року) у справі № 904/1686/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкрет-Груп", м. Умань, Черкаська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне проектне бюро "Новий Дім", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 172 697 грн 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкрет-Груп" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне проектне бюро "Новий Дім" заборгованість в сумі 172 697 грн 00 коп., з яких 105 140 грн 12 коп. - основний борг, 54 996 грн 01 коп. - інфляційні втрати, 12 561 грн 44 коп. - 3% річних.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач вказує про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкрет-Груп" було укладено договір поставки продукції № 03/12/2019 від 03.12.2019.

У зв`язку із заборгованістю, що виникла у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкрет-Груп" при виконанні вказаного вище договору 01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне проектне бюро "Новий Дім" (новий боржник), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкрет-Груп" (кредитор) укладено договір про переведення боргу № 01/09/21 у розмірі 3 905 140 грн 12 коп.

Відповідач в порушення договору про переведення боргу № 01/09/21 від 01.09.2021 частково розрахувався з позивачем на загальну суму 3 800 000 грн 00 коп., у зв`язку з чим в останнього наявна заборгованість перед позивачем у сумі 105 140 грн 12 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 року у справі № 904/1686/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне проектне бюро "Новий Дім" (49000, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 164-Б, код ЄДРПОУ 41416171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкрет-Груп" (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев`янка, буд. 11, код ЄДРПОУ 39158479) 105 140 грн 12 коп. - основний борг, 12 487 грн 05 коп. - 3% річних, 49 948 грн 81 коп. - інфляційні втрати, 2 350 грн 57 коп. - витрат зі сплати судового збору та 7 762 грн 77 коп. витрати на професійну правничу допомогу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне проектне бюро "Новий Дім" в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 року по справі № 904/1686/24 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та є таким, шо підлягає скасуванню;

- суд першої інстанції не врахував, що розмір відсотків річних та інфляційних є надмірними в порівнянні із сумою заборгованості, яка існувала на час прострочення;

- суд першої інстанції повинен був зменшити суми відсотків річних та інфляційних втрат;

- Господарський суд Дніпропетровської області не дослідив та не з`ясував обставин справи, не повно та не всебічно розглянув всі обставини справи в їх сукупності.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне проектне бюро "Новий Дім", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 року у справі № 904/1686/24 - залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів доплати судового збору, у розмірі 2191 грн 43 коп.

08.08.2024 від представника скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 2191,43 відповідно до платіжної інструкції від 07.08.2024.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2024 (у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Верхогляд Т.А. - для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, тощо) у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне проектне бюро "Новий Дім" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 року у справі № 904/1686/24; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.11.2024 (у зв`язку з виходом з відпустки судді Верхогляд Т.А.) у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Верхогялд Т.А.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 по справі № 904/5035/23, яке набрало законної сили 27.12.2023, позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкрет-Груп" 3 922 178,04 грн, а саме: 3 864 214,74 грн, з яких: 2 832 242,26 грн - основний борг, 154 735,66 грн - 3% річних, 877 236,82 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 57 963,30 грн.

В решті позову відмовити.

Крім того, вказаним рішенням встановлені наступні обставини.

03.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкрет-груп" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" (покупець) було укладено договір поставки продукції № 03/12/2019 (далі - договір).

Постачальник зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товарний бетон (надалі - "продукція") у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти продукцію і сплатити за нього грошову суму на умовах, викладених у цьому договорі (п. 1.1. договору).

Кількість, строки поставки, асортимент та розгорнута номенклатура продукції, що постачається за цим договором, визначається на підставі заявок покупця та у рахунках-фактурах постачальника, які є невід`ємними частинами договору (п. 1.2. договору).

Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі (завантаження) продукції в транспортний засіб покупця. Датою поставки вважається дата підписання уповноваженим представниками постачальника та покупця товарно-транспортної накладної на отримання продукції (п. 3.7.2. договору).

Ціна продукції, вартість доставки продукції та вартість надання послуг з транспортування встановлюються сторонами в специфікаціях до даного договору, які є його невід`ємною частиною (п. 4.1. договору).

Загальна ціна продукції, що буде постачатися по даному договору, дорівнює сумарній вартості всіх партій поставок продукції покупцю. Вартість кожної партії продукції зазначається у відповідній видатковій накладній (п. 4.2. договору).

Сторони домовились, що оплата за продукцію, доставку, послуги з транспортування здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати згідно рахунку-фактури (п. 4.5. договору).

Покупець здійснює повну оплату поставленої партії продукції і вартості на перевезення протягом 3 (три) банківських днів з моменту отримання даної партії продукції (п. 4.6. договору).

Покупець здійснює оплату за продукцію шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.7. договору).

Датою оплати за продукцію вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.8. договору).

Покупець зобов`язаний прийняти продукцію, доставку, послуги з транспортування за цінами, обумовленими в цьому договорі та/або специфікації (додатках) та оплатити їх відповідно до умов даного договору (п. 5.2.1. договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і скріплення відтисками їхніх печаток та діє до повного виконання сторонами зобов`язань, передбачених даним договором (п. 9.1. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 19 872 521,38 грн з ПДВ, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні:

- № 1 від 23.01.2021 про поставку бетону на суму 54 750,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 84);

- № 2 від 24.01.2021 про поставку бетону на суму 127 221,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 85);

- № 5 від 25.01.2021 про поставку бетону на суму 3168,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 86);

- № 10 від 27.02.2021 про поставку бетону на суму 13 248,29 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 87);

- № 16 від 13.03.2021 про поставку бетону на суму 64 441,80 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 89);

- № 18 від 15.03.2021 про поставку бетону на суму 387 912,67 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 90);

- № 20 від 16.03.2021 про поставку бетону на суму 5155,34 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 91);

- № 24 від 18.03.2021 про поставку бетону на суму 21 910,21 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 92);

- № 27 від 20.03.2021 про поставку бетону на суму 51 553,44 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 93);

- № 29 від 23.03.2021 про поставку бетону на суму 64 441,80 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 94);

- № 31 від 25.03.2021 про поставку бетону на суму 398 039,10 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 95);

- № 33 від 26.03.2021 про поставку бетону на суму 421 771,01 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 96);

- № 36 від 27.03.2021 про поставку бетону на суму 131 461,27 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 97);

- № 37 від 29.03.2021 про поставку бетону на суму 121 150,58 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 98);

- № 40 від 30.03.2021 про поставку бетону на суму 82 689,16 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 99);

- № 44 від 31.03.2021 про поставку бетону на суму 190 748,59 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 100);

- № 48 від 01.04.2021 про поставку бетону на суму 32 759,64 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 101);

- № 51 від 05.04.2021 про поставку бетону на суму 125 133,12 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 102);

- № 56 від 06.04.2021 про поставку бетону на суму 230 602,46 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 103);

- № 58 від 09.04.2021 про поставку бетону на суму 97 603,84 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 104);

- № 59 від 10.04.2021 про поставку бетону на суму 756 161,57 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 105);

- № 60 від 10.04.2021 про поставку бетону на суму 328 921,34 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 106);

- № 61 від 11.04.2021 про поставку бетону на суму 738 258,41 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 107);

- № 62 від 11.04.2021 про поставку бетону на суму 268 142,40 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 108);

- № 66 від 12.04.2021 про поставку бетону на суму 286 018,56 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 109);

- № 69 від 13.04.2021 про поставку бетону на суму 25 026,62 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 110);

- № 72 від 15.04.2021 про поставку бетону на суму 154 251,94 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 111);

- № 75 від 17.04.2021 про поставку бетону на суму 266 354,78 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 112);

- № 78 від 19.04.2021 про поставку бетону на суму 614 939,90 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 113);

- № 79 від 19.04.2021 про поставку бетону на суму 1 263 844,51 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 114);

- № 80 від 20.04.2021 про поставку бетону на суму 219 876,77 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 115);

- № 84 від 21.04.2021 про поставку бетону на суму 341 434,66 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 116);

- № 89 від 23.04.2021 про поставку бетону на суму 31 462,04 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 117);

- № 90 від 24.04.2021 про поставку бетону на суму 155 522,59 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 118);

- № 93 від 26.04.2021 про поставку бетону на суму 307 469,95 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 119);

- № 101 від 29.04.2021 про поставку бетону на суму 235 965,31 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 120);

- № 121 від 12.05.2021 про поставку бетону на суму 19 663,78 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 121);

- № 125 від 13.05.2021 про поставку бетону на суму 21 910,21 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 122);

- № 130 від 14.05.2021 про поставку бетону на суму 41 573,99 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 123);

- № 131 від 15.05.2021 про поставку бетону на суму 141 221,66 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 124);

- № 136 від 17.05.2021 про поставку бетону на суму 175 281,70 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 125);

- № 137 від 18.05.2021 про поставку бетону на суму 65 730,64 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 126);

- № 144 від 20.05.2021 про поставку бетону на суму 21 451,39 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 127);

- № 155 від 24.05.2021 про поставку бетону на суму 60 778,94 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 128);

- № 180 від 31.05.2021 про поставку бетону на суму 961 737,41 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 129);

- № 183 від 01.06.2021 про поставку бетону на суму 109 044,58 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 130);

- № 189 від 02.06.2021 про поставку бетону на суму 1049 330,59 грн з ПДВ (т.1 а.с. 131);

- № 191 від 03.06.2021 про поставку бетону на суму 1017 153,50 грн з ПДВ (т.1 а.с. 132);

- № 217 від 11.06.2021 про поставку бетону на суму 933 135,55 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 133);

- № 218 від 12.06.2021 про поставку бетону на суму 169 452,32 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 134);

- № 219 від 14.06.2021 про поставку бетону на суму 16 548,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 135);

- № 222 від 15.06.2021 про поставку бетону на суму 146 506,76 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 136);

- № 224 від 16.06.2021 про поставку бетону на суму 146 584,51 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 137);

- № 228 від 17.06.2021 про поставку бетону на суму 218 180,63 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 138);

- № 230 від 18.06.2021 про поставку бетону на суму 12 888,36 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 139);

- № 239 від 22.06.2021 про поставку бетону на суму 78 655,10 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 140);

- № 242 від 24.06.2021 про поставку бетону на суму 8764,08 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 141);

- № 247 від 25.06.2021 про поставку бетону на суму 121 557,89 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 142);

- № 248 від 28.06.2021 про поставку бетону на суму 16 803,59 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 143);

- № 251 від 29.06.2021 про поставку бетону на суму 21 808,92 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 144);

- № 254 від 30.06.2021 про поставку бетону на суму 142 294,24 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 145);

- № 259 від 01.07.2021 про поставку бетону на суму 250 266,24 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 146);

- № 271 від 05.07.2021 про поставку бетону на суму 18 233,69 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 147);

- № 275 від 06.07.2021 про поставку бетону на суму 20 378,82 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 148);

- № 287 від 09.07.2021 про поставку бетону на суму 6435,42 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 149);

- № 297 від 13.07.2021 про поставку бетону на суму 40 691,27 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 150);

- № 305 від 14.07.2021 про поставку бетону на суму 19 848,07 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 151);

- № 311 від 15.07.2021 про поставку бетону на суму 92 723,78 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 152);

- № 315 від 17.07.2021 про поставку бетону на суму 23 846,92 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 153);

- № 319 від 19.07.2021 про поставку бетону на суму 176 375,51 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 154);

- № 320 від 20.07.2021 про поставку бетону на суму 17 528,17 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 155);

- № 335 від 24.07.2021 про поставку бетону на суму 209 151,07 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 156);

- № 340 від 26.07.2021 про поставку бетону на суму 3866,51 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 157);

- № 352 від 28.07.2021 про поставку бетону на суму 175 645,19 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 158);

- № 362 від 30.07.2021 про поставку бетону на суму 108 513,83 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 159);

- № 368 від 02.08.2021 про поставку бетону на суму 9894,49 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 160);

- № 401 від 11.08.2021 про поставку бетону на суму 21 451,39 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 161);

- № 412 від 13.08.2021 про поставку бетону на суму 99 758,51 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 162);

- № 416 від 14.08.2021 про поставку бетону на суму 16 803,59 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 163);

- № 434 від 19.08.2021 про поставку бетону на суму 60 778,94 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 164);

- № 438 від 20.08.2021 про поставку бетону на суму 235 965,31 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 165);

- № 450 від 28.08.2021 про поставку бетону на суму 109 044,58 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 166);

- № 462 від 31.08.2021 про поставку бетону на суму 970 675,49 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 167);

- № 472 від 02.09.2021 про поставку. бетону на суму 892 020,38 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 168);

- № 480 від 03.09.2021 про поставку бетону на суму 7387,20 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 169);

- № 484 від 06.09.2021 про поставку бетону на суму 55 416,10 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 170);

- № 487 від 07.09.2021 про поставку бетону на суму 6435,42 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 171);

- № 494 від 08.09.2021 про поставку бетону на суму 101 187,83 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 172);

- № 498 від 09.09.2021 про поставку бетону на суму 9576,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 173);

- № 506 від 10.09.2021 про поставку бетону на суму 11 288,30 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 174);

- № 512 від 13.09.2021 про поставку бетону на суму 116 195,04 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 175);

- № 523 від 14.09.2021 про поставку бетону на суму 7865,51 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 176);

- № 529 від 15.09.2021 про поставку бетону на суму 128 318,12 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 177);

- № 538 від 16.09.2021 про поставку бетону на суму 15 731,02 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 178);

- № 543 від 17.09.2021 про поставку бетону на суму 53 290,03 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 179);

- № 559 від 22.09.2021 про поставку бетону на суму 8500,03 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 180);

- № 561 від 23.09.2021 про поставку бетону на суму 106 899,43 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 181);

- № 564 від 24.09.2021 про поставку бетону на суму 21 451,39 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 182);

- № 567 від 27.09.2021 про поставку бетону на суму 21 451,39 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 183);

- № 574 від 28.09.2021 про поставку бетону на суму 27 806,28 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 184);

- № 577 від 29.09.2021 про поставку бетону на суму 23 239,01 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 185);

- № 581 від 30.09.2021 про поставку бетону на суму 6292,80 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 186);

- № 595 від 01.10.2021 про поставку бетону на суму 6840,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 187);

- № 621 від 08.10.2021 про поставку бетону на суму 3643,28 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 188);

- № 642 від 18.10.2021 про поставку бетону на суму 62 566,56 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 189);

- № 653 від 19.10.2021 про поставку бетону на суму 17 528,17 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 190);

- № 675 від 22.10.2021 про поставку бетону на суму 8248,55 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 191);

- № 679 від 23.10.2021 про поставку бетону на суму 915 616,92 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 192);

- № 686 від 26.10.2021 про поставку бетону на суму 24 178,13 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 193);

- № 703 від 28.10.2021 про поставку бетону на суму 16 560,36 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 194);

- № 707 від 29.10.2021 про поставку бетону на суму 94 743,65 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 195);

- № 714 від 01.11.2021 про поставку бетону на суму 10 152,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 196);

- № 720 від 02.11.2021 про поставку бетону на суму 2538,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 197);

- № 765 від 12.11.2021 про поставку бетону на суму 17 876,16 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 198);

- № 768 від 15.11.2021 про поставку бетону на суму 9547,20 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 199);

- № 770 від 16.11.2021 про поставку бетону на суму 21 879,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 200), а також підписану лише позивачем видаткову накладну № 13 від 04.03.2021 про поставку бетону на суму 14 904,32 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 88), щодо якої Головне управління ДПС у Дніпропетровській області на виконання вимог ухвали суду надало копію отриманої податкової накладної ТОВ Рубікон Мололіт по операціям з ТОВ Конкрет-грут за березень 2021 року та квитанцію про реєстрацію податкової накладної.

Відповідач в порушення умов договору за поставлений товар сплатив лише частково 13 135 139,00 грн.

Також, 01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Рубікон-Моноліт (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне проектне бюро Новий Дім (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Конкрет-Груп (кредитор) було укладено договір про переведення боргу № 01/09/21 (далі договір переведення боргу).

Первісний боржник, за згоди кредитора, переводить борг в сумі 3 905 140,12 грн, що виник на 01.09.2021, згідно договору поставки № 02/12/2019 від 03.12.2019, а новий боржник приймає на себе зобов`язання виконати зазначене грошове зобов`язання (п. 1.1. договору переведення боргу).

Борг у розмірі 3 905 140,12 грн станом на 01.09.2021 є реально існуючим, підтверджується даними бухгалтерського обліку первісного боржника та кредитора, а саме актом звірки взаємних розрахунків від 01.09.2021 та видатковими накладними за договором поставки № 02/12/2019. Терміном остаточного погашення заборгованості вважати дату 30.11.2021 (п. 1.2. договору переведення боргу).

З пояснень позивача, господарським судом було встановлено, що у договорі про переведення боргу №01/09/21 була допущена описка, а саме зазначено про договір поставки №02/12/2019 від 03.12.2019, замість №03/12/2019.

За переведення боргу первісний боржник сплачує новому боржнику суму у розмірі 3 905 140,12 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок нового боржника, в строк до 30.08.2022 (п. 2.1. договору переведення боргу).

З моменту набуття чинності цим договором у кредитора виникає право вимоги до нового боржника в сумі, зазначеній в п. 1.1 цього договору (п. 3.1. договору переведення боргу).

Розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора (п. 3.2. договору переведення боргу).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 6.1. договору переведення боргу).

Господарським судом було встановлено, що загальна сума поставленого позивачем товару за спірними накладними становить 19 872 521,38 грн. Загальний розмір сплачених відповідачем грошових коштів за поставлений товар становить 13 135 139,00 грн. Відповідно до договору про переведення боргу № 01/09/21 від 01.09.2021 з відповідача на Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне проектне бюро Новий Дім переведено борг у розмірі 3 905 140,12 грн.

Таким чином, несплаченою відповідачем залишилась заборгованість у розмірі 2 832 242,26 грн (19 872 521,38 грн - 13 135 139,00 грн (сплачених відповідачем) - 3 905 140,12 грн (переведеного боргу)).

Відповідно до ч. 4 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись з даним позовом, позивач вказує про те, що на виконання умов договору про переведення боргу №01/09/21 від 01.09.2021 відповідачем здійснено наступні платежі:

- 28.09.2021 в сумі 1 000 000 грн 00 коп. (а.с. 19);

- 30.11.2021 в сумі 2 000 000 грн 00 коп. (а.с. 18);

- 15.02.2022 в сумі 800 000 грн 00 коп. (а.с. 17).

Таким чином, відповідач зобов`язання за про переведення боргу №01/09/21 від 01.09.2021 виконав частково, сплативши заборгованість у загальній сумі 3 800 000 грн 00 коп., у зв`язку з чим у останнього існує заборгованість за поставлений за договором товар у сумі 105 140 грн 12 коп., що і стало причиною спору.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України та позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.12.2021 по 16.04.2024 в сумі 12 561 грн 44 коп. та інфляційні втрати в розмірі 54 996 грн 01 коп. за період з грудня 2021 по квітень 2024.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем не надано.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, з урахуванням умов договору поставки строк оплати поставленого постачальником товару на суму 105 140 грн 12 коп. є таким, що настав.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд вірно встановив, що, враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено у повному обсязі вартість поставленого товару, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 105 140 грн 12 коп. обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.

Щодо тверджень апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував, що розмір відсотків річних та інфляційних є надмірними в порівнянні із сумою заборгованості, яка існувала на час прострочення та про те, що суд першої інстанції повинен був зменшити суми відсотків річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 233 Господарського кодексу України регулює питання зменшення розміру штрафних санкцій. Так, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Поряд з наведеним, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 922/175/18).

За таких обставин, суд приходить висновку, що 3% річних та інфляційні втрати входять до складу основного боргу, а чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір наведених вимог, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат. Місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про те, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат виконаний неправильно, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення сплати боргу. Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку (з урахуванням часткових оплат) до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 12 487 грн 05 коп. та інфляційні втрати у розмірі 49 948 грн 81 коп.

Враховуючи викладене вище, а також те, що факт порушення відповідачем договірних зобов`язань судом встановлений і по суті останнім не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 167 575 грн 98 коп., з яких: 105 140 грн 12 коп. - основний борг, 12 487 грн 05 коп. - 3% річних, 49 948 грн 81 коп. - інфляційні втрати.

Також колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2024 між адвокатом Заболотнім Владиславом Михайловичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкрет-Груп" (далі - замовник) був укладений договір про надання правової (далі - договір, а.с. 25), за умовами пункту 1.1. якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу ТОВ "Конкрет-Груп" щодо стягнення заборгованості із ТОВ «Будівельно-монтажне проектне бюро «Новий Дім», яка утворилася внаслідок неналежного виконання договору про переведення боргу від 01.09.2019, у зв`язку з чим проводити переговори, представляти інтереси клієнта у всіх державних органах України, правоохоронних органах та суді, подавати заяви, клопотання, складати та подавати позовні заяви використовувати передбачені у ГПК України та в інших законодавчих актах засоби, способи і методи захисту з метою з`ясування обставин справи, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги.

Відповідно до п. 3.1. договору винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту здійснюється у формі гонорару, який формується у фіксованому розмірі та становить 15 000 грн 00 коп.

16.04.2024 між сторонами був підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт відповідно до договору про надання правової допомоги № 19/24 від 12.04.2024 (а.с. 7), за умовами якого сторони погодили перелік наданих адвокатом послуг, їх ціни та суми, а саме: ознайомлення з матеріалами, формування правової позиції та способу захисту, розрахунок заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат, написання та направлення позову.

Загальна вартість наданих послуг склала 15 000 грн 00 коп.

На підтвердження здійснення оплати за надані послуги позивачем до матеріалів справи долучено квитанцію до прибуткового касового ордеру від 16.04.2024 на суму 15 000 грн 00 коп. (а.с. 16).

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши наданий акт прийому-передачі виконаних робіт відповідно до договору про надання правової допомоги № 19/24 від 12.04.2024 позивача, а також подані ним документи, місцевий господарський суд вірно вказав про те, що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, не потребують детального вивчення судової практики, адже категорія даного спору не відноситься до складної, відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності, необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи все вище наведене та обставини справи в їх сукупності, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в акті прийому-передачі виконаних робіт відповідно до договору про надання правової допомоги № 19/24 від 12.04.2024, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн 00 коп.; інша частина витрат на професійну правничу допомогу судом не розподіляється та покладаються на позивача.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд вірно встановив, що відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача з урахуванням пропорційності розміру задоволених вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 762 грн 77 коп., інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 237 грн 23 коп. покладається на позивача.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 року у справі № 904/1686/24 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює судового рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 року у справі № 904/1686/24, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне проектне бюро "Новий Дім" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 року у справі № 904/1686/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 року у справі № 904/1686/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

СуддяТ.А. Верхогляд