Постанова

від 05.11.2024 по справі 904/6823/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6823/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 року у справі №904/6823/23 (суддя Бондарєв Е.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

про стягнення 319 170,96 грн. плати за користування вагонами та 13 353,00 грн. збору за зберігання вантажу,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" 319 170,96 грн. плати за користування вагонами та 13 353,00 грн. збору за зберігання вантажу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № ПР/М-20240/НЮдч від 20.03.2020 року "Про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат, яка примикає до станції Інгулець Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 року у справі №904/6823/23 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 319 170,96 грн. плати за користування вагонами та 13 353,00 грн. збору за зберігання вантажу.

Рішення мотивовано тим, що затримка вагонів на підходах до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, тобто з причин, які залежать від вантажовласника (відповідача), що доводить його вину.

Також суд врахував, що відповідачем не спростовано, що під час дії комендантської години виробничі підрозділи позивача та відповідача, як і до початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації, працюють у нічну зміну, і жодного впливу на виробничий процес сторін комендантська година не має. Викладене свідчить, на думку суду, про наявність підстав для стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у визначених позивачем розмірах.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Просить відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення з нього плати за користування вагонами у розмірі 139 023,72 грн.

В обґрунтування скарги апелянт посилається на те, що:

- плата за користування вагонами була нарахована позивачем за затримку вагонів за період, в який було запроваджено комендантську годину на території, на якій розташована станція призначення Інгулець, без урахування вимог телеграмного розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 року, а саме - не було виключено з часу користування вагонами час дії комендантської години за місцезнаходженням станції Інгулець;

- у спірний період вагони подавались понад добові заявки, тому відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 складені для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за вказаними актами, були підписані відповідачем із запереченнями: "…порушено пункт 7 договору щодо кількості вагонів, а саме: вагони прибули у більшій кількості, ніж пред`явлено, по напряму станції Інгулець простоюють готові і запрошені до виставки розбірки, нарахована плата за час дії комендантської години, частина вагонів переформовані на інші колії на яких проводились маневрові роботи, вагони виставлено на зайняті колії";

- позивачем порушено ст. 31 Статуту залізниць України, що підтверджується запереченням відповідача у відомостях ф. ГУ-46; зазначена обставини в свою чергу також вказує на неправомірність дій зі сторони позивача в частині стягнення з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у розмірі 332 523,96 грн., проте суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення;

- відсутність актів загальної форми, які б засвідчували факт існування комендантської години, не спростовує факт існування самої комендантської години, оскільки є загальновідомим, а також підтверджується відповідними розпорядженнями, що були надані відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції; складання актів загальної форми для засвідчення факту існування комендантської години відповідно до вказаного телеграмного розпорядження є обов`язком позивача, а не відповідача.

- господарський суд першої інстанції не врахував доводи відповідача та не дослідив обставини нескладання позивачем актів ГУ-23, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення в частині стягнення нарахованої позивачем плати користування вагонами у період комендантської години.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що жодним законом або іншим нормативно-правовим актом не передбачені у зв`язку з введенням комендантської години будь-які зміни у роботі промислових підприємств або порядку розрахунків за надані послуги. Посилання відповідача на окремі положення рішення правління АТ "Укрзалізниці" та на телеграфне розпорядження № ЦМ-13/693 ґрунтується на довільному тлумаченні ним на свою користь змісту вказаних документів.

На думку позивача, твердження відповідача про неправомірність нарахування плати за користування спірними вагонами за весь період затримки без виключення часових проміжків, коли на території Дніпропетровської області діяла комендантська година, не ґрунтуються на нормах законодавства та суперечать фактичним обставинам справи.

У відзиві йдеться про те, що зауваження відповідача про те, що залізниця за будь-яких умов зобов`язана подавати на під`їзну колію всі вагони, що прибули на його адресу одним поїздом, суперечить вимогам Статуту. Разом з тим, відмова відповідача від своєчасного прийому вагонів, що прибули на його адресу однією групою, через те, що під час технічних операцій від них було від`єднано кілька несправних вагонів, також не ґрунтується на вимогах закону або інших нормативних документів, і свідчить лише про довільне тлумачення ним положень одного з пунктів договору.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Верхогляд Т.А., суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2024 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 року у справі №904/6823/23 залишено без руху та надано апелянту строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 31.07.2024 року, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито провадження за апеляційною скаргою та постановлено розглянути її без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів зазначає, що оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду в частині задоволення позову про стягнення плати за користування вагонами у сумі 139 023,72 грн. (під час дії комендантської години), то відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2020 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі начальника структурного підрозділу "Служба комерційної роботи та маркетингу" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (залізницею) та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (власником колії) укладений договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Інгулець Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" №ПР/М-20240/НЮдч.

Відповідно до п. 1 договору згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Інгулець Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця": стрілкою №5 до продовження станційної колії №3 та стрілкою №23 до продовження станційної колії № 2.

Під`їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Межею під`їзної колії є знаки "Межа під`їзної колії", які встановлено на продовженні колії №3 біля вхідного сигналу НІ, на продовженні колії №2 біля вхідного сигналу НІІ.

Згідно з умовами п. 4 договору рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії.

У п. 5 договору сторони погодили, що здавання вагонів для під`їзної колії здійснюється за повідомленням, які передає відповідальний працівник станції Інгулець по телефону відповідальному працівнику залізничного цеху ПРАТ "ІНГЗК" не пізніше, ніж за 2 години до пред`явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у "Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження" форма ГУ-2.

Відповідно до умов п. 6 договору вагони для під`їзної колії власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій №1,2,3,4,5,6,7,8,9,10 станції Інгулець за вказівкою чергового по залізничній станції Інгулець, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.

Всі вагони здаються на під`їзну колію у тій кількості, в якій прибули на станцію Інгулець, але не більше 260 осей, вагою не більше 1430 тон (пункт 7 договору).

Згідно з умовами пункту 10 договору середньодобова переробна спроможність по основним вантажним фронтам наведена у додатку 1 до договору.

Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

У пункті 11 договору сторони погодили, що для під`їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів 12,0 годин.

Відповідно пункту 14 договору власник колії сплачує залізниці:

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;

- інші збори і плати за додаткові роботи і послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.

Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦД".

За умовами п.21 договору, з урахуванням додаткової угоди №4 від 20.09.2021 року, термін дії договору №ПР/М-20240/НЮдч з 01.04.2020 року до 31.03.2025 року включно.

Крім того, на сайті Філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця" було оприлюднено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 договору про надання послуг з організації перевезень).

Надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами (пункт 1.4 договору про надання послуг з організації перевезень).

Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5 договору про надання послуг з організації перевезень).

Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті httр://www.uz-саrgо.соm/ з накладенням кваліфікованого електронного підпису (п.1.6 договору про надання послуг з організації перевезень).

Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (п. 1.7 договору про надання послуг з організації перевезень).

Перевізник за результатом розгляду заяви (акцепту) направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП:

- або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення;

- або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником (пункт 1.9 договору про надання послуг з організації перевезень).

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору (пункт 1.10 договору про надання послуг з організації перевезень).

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач у встановленому порядку звернувся до позивача з заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Позивач надав відповідачу повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 року.

31.08.2023 року оприлюднено нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, яка вводиться в дію з 01.09.2023 року та яку розміщено за посиланням: httр:// uz-саrgо.соm/contractcariage.html.

Також матеріали справи свідчать про те, що у вересні 2023 року за накладними №№ 56153, 56171, 56353, 56347, 56435, 56441, 56431, 56437, 56439, 56432, 56438, 56428, 56434, 46054243, 46089447, 46089413, 46089405, 46089397, 56433, 46046074, 46046256, 46046173,46046082, 46046090, 469131256, 46046785, 46046728, 460446751, 46046736, 46046702, 56163, 56173, 46039707, 46039731, 46039665, 46039715, 46293510, 57321, 57320, 57319, 57323, 57322, 46333498, 46293486, 46317962, 46317970, 46317988, 42678532, 57943, 58048, 58046, 58045, 58151, 58147, 58044, 58043,58042, 46315362, 46315461, 46315339, 46315347, 42678508, 42696799, 46315354, 46315313, 46315305, 46315321, 46315404, 46315420, 46315412, 46315396, 46315388, 46315370, 46315487, 46316691, 46359790, 46315438, 46343778, 46364493, 46363123, 46353421, 46353413, 46353199, 46353173, 46353132, 46352316, 46353215, 46353132, 46353223, 46353207, 46353132, 46353181, 46352381, 58149, 58144, 58150, 58143, 58152, 58145, 58146, 46325734, 46309894, 46344453, 46325783, 58133, 58139, 58142, 58136, 33163981, 33177890, 58153, 58148, 33196205, 42683482, 42678516, 46317947, 45312237, 46312195, 42678540, 58135, 58137, 58134, 46325783, 46291761, 58138, 42685222, 46312278, 46312724, 46311957, 46311866, 46311882, 46311858, 46311924, 46311916, 57268, 57285, 57291, 57924, 57921, 57925, 57927, 42685289, 42685263, 42685271, 46392718, 42696831, 42696815, 42696781, 46373361, 42678490, 42682427, 42695080, 46317954, 46296844, 46296851, 46339750, 46447231, 46283008 на адресу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" залізницею були прийняті до перевезення порожні власні вагони.

По прибуттю вагонів на станцію Інгулець, вантажоодержувача було повідомлено про прибуття та готовність подавання вагонів на під`їзну колію відповідача, про що зроблені відповідні записи в Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження і вивантаження станції Інгулець.

У зв`язку з тим, що відповідач не був готовий прийняти вагони на свою під`їзну колію, з моменту запланованого часу подачі вагонів було складено акти загальної форми № 827 від 20.09.2023, № 828 від 20.09.2023, № 872 від 28.09.2023, № 879 від 29.09.2023, № 882 від 29.09.2023, № 892 від 02.10.2023, № 893 від 03.10.2023, № 894 від 03.10.2023, № 898 від 03.10.2023, № 901 від 03.10.2023, № 902 від 03.10.2023, № 903 від 03.10.2023, у яких зазначено, що затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції відбувається з вини клієнта, та зазначено час початку та закінчення затримки.

Відповідачем акти підписані із застереженням.

Після повернення вагонів з під`їзної колії було нараховано плату за користування ними під час простоювання на підставі актів загальної форми, та включено до відомостей плати за користування вагонами №№ 21099082, 29099084, 30099085, 03109086, 03109087, 04109088 на загальну суму 265 975,80 грн. (без ПДВ), які представник відповідача підписав також із зауваженням.

За час затримки вагонів на коліях станції Інгулець з вини відповідача залізницею на підставі накопичувальних карток №№ 05109031, 05109029, 05109030, 21099024, 21099025, 03109026, 03109027, 03109028, 13109036 було нараховано збір за зберігання вантажу на загальну суму 11 127,50 грн. (без ПДВ), які представник відповідача також підписав із зауваженням, у зв`язку з чим нараховані кошти у безспірному порядку не були списані.

Отже, враховуючи наведені вище обставини, за весь час затримки вагонів на коліях станції Інгулець з вини вантажовласника позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 319 170,96 грн. плати за користування вагонами та 13 353,00 грн. збору за зберігання вантажу.

Неоплата відповідачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у добровільному порядку стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч.2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

За приписами п.п. 8 п. 6 розд. 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту).

На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

У даній справі, як зазначено вище, у вересні 2023 року залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПрАТ "Інгулецький ГЗК" порожні власні вагони на станцію призначення Інгулець Придніпровської залізниці.

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниці України вантаж матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

За сталою практикою Верховного Суду порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов`язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов`язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Положеннями ст. 42 Статуту залізниць України залізниця зобов`язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.

Відповідно до ст.ст. 46, 47 Статуту одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов`язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.

Для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під`їзні колії (ст. 64 Статуту залізниць України).

Статтею 71 Статуту залізниць України визначено, що порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Згідно з ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Згідно з наказом Міністерства інфраструктури України №205 від 22.03.2019 року, у редакції наказу №418 від 11.08.2021 року "Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.08.2021 року за № 1070/36692, до тарифів, плат та зборів, що вказані у розділах II і III Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 3, 023.

Відповідно до п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

За умовами п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №113 від 25.02.1999 року, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

У п.п. 6, 7 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Час користування вагонами на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються локомотивами власників колій, обчислюється з моменту їх передавання на передавальних коліях.

За приписами п. 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно з п. 9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Пунктом 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Відповідно до п.п. 12 - 15 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.

За час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

Плата за користування вагонами розраховується на підставі вимог ст.ст.119, 125 Статуту залізниць України, п.п.3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, затверджених наказом Мінтрансу України №113 від 25.02.1999 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458, Розділу V Тарифного керівництва №1, затвердженого наказом Мінтрансу №317 від 26.03.2009 року.

За ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно з п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 року, акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.

Щодо досліджуваної справи, то залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше та своєчасно не забиралися ним на свою під`їзну колію. При цьому наявність на станції призначення відповідача незабраних вагонів надало позивачу достатньо підстав вважати, що наступні поставлені вагони також будуть скупчуватися на коліях.

Відповідні факти засвідчено у складених на станції призначення актах загальної форми ГУ-23.

Вказані акти складені у відповідності до вимог п. 8 Правил користування вагонами, пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 року, містять інформацію про причину затримки вагонів на станції призначення та час початку і закінчення затримки з вини ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".

На підставі цих актів за час знаходження спірних вагонів на станції затримки, згідно із Тарифним керівництвом № 1 (затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за № 340/16356), розрахована, зокрема, плата за користування спірними вагонами за відомостями ф. ГУ-46 у загальній сумі 319 170,96 грн. з ПДВ.

Таким чином, доказами вини відповідача у затримці вагонів на станції призначення Інгулець та правомірності дій залізниці є: акти загальної форми ГУ-23, повідомлення про затримку вагонів, відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 та накладні, оформлені працівниками залізниці у відповідності з вимогами діючих нормативно-правових документів: п. п. 4, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, ст. ст. 119, 125 Статуту залізниць України, договору сторін.

Відповідач не довів, що відповідні обставини мали місце з причин, які від нього, як від вантажовласника, не залежать.

Згідно з ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи, що затримка вагонів на підходах до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що раніше прибули на адресу відповідача, у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що, у свою чергу, свідчить про вину останнього, та ненадання відповідачем доказів, які б спростовували ці обставини, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог та, у тому числі, про нарахування позивачем відповідачу плати за користування вагонами у розмірі 319 170,96 грн., враховуючи при цьому, що розрахунок плати здійснений позивачем правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.

Доводи відповідача про запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення / призначення як на підставу для зменшення розміру нарахувань колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Правовою основою запровадження комендантської години є Конституція України, Закони України "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", відповідний Указ Президента України, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.

Комендантська година (заборонений час) - це заборона військовим комендантом в певний час доби й на певний час перебувати на вулицях та в громадських місцях мешканцям певного населеного пункту, де встановлено Президентом України воєнний/надзвичайний стан.

Механізм здійснення заходів під час запровадження комендантської години передбачено Порядком здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 року № 573.

Відповідно до п. 7 цього Порядку на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до п. 11 цього Порядку контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.

Рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 року (протокол № Ц-54/42 Ком.т) затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час воєнного стану в Україні.

До підрозділів Укрзалізниці зміст рішення правління було доведено телеграфним розпорядженням № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 року.

Зі змісту згаданих документів видно, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у «кинутих» поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під`їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник у випадках:

- введення перевізником тимчасових обмежень щодо станції призначення після прийняття вантажу перевізником до перевезення;

- запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції; проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями Російської Федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування;

- прийняття Державною митною службою України (або іншими органами державного контролю) рішення про простій працівників певних територіальних органів, у зв`язку з чим територіальні органи тимчасово не здійснюють митне та інше оформлення вантажів на станціях відправлення та призначення.

Вказані вище обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з додатком 6 до Правил користування вагонами.

Акти загальної форми ГУ-23, складені у випадку затримки вагонів з вищезазначених підстав, мають містити конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання актів. Саме акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, зазначених вище.

З матеріалів цієї справи вбачається, що інформація, наведена в актах загальної форми ГУ-23 вказує на те, що ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" працювало та забирало вагони на свої під`їзні колії цілодобово. Дані обставини підтверджуються заявками, які надаються на станцію цілодобово, в тому числі під час дії комендантської години.

Пунктом 73 Статуту встановлено, що порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під`їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під`їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під`їзна колія.

Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені п.121 Статуту та п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами.

Заперечення відповідача в актах загальної форми та відомостях плати за користування вагонами про те, що подача вагонів та нарахування плати під час комендантської години та про, недостатню кількість підготовлених вагонів не є підставою для звільнення від плати за користування вагонами. Відповідач не довів, що саме ця обставина вплинула на неможливість своєчасного забирання доставлених залізницею вагонів. Будь-яких повідомлень, щодо неможливості забирання вагонів з під`їзної колії на станцію призначення у зв`язку з веденням воєнного стану (комендантської години тощо) від відповідача не надходило.

Крім того, відповідачем не спростовано, що під час дії комендантської години виробничі підрозділи позивача та відповідача, як і до початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації, працюють у нічну зміну, жодного впливу на виробничий процес сторін комендантська година не має, адже це не пов`язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях.

При цьому безпідставним є посилання скаржника на розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 року, оскільки рішення правління АТ "Українська залізниця" від 02.04.2022 року (протокол №Ц-54/42 Ком.т), на підставі якого видано це розпорядження, є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору, а тому за відсутності складених залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення / призначення, відсутні підстави не враховувати у час користування вагонами час комендантської години.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 19.04.2022 року у справі №904/2019/22.

З огляду на зазначене доводи апелянта щодо неправомірності нарахування плати за користування спірними вагонами без виключення часових проміжків, коли на території, на якій розташована станція призначення діяла комендантська година, не ґрунтуються на нормах законодавства та суперечать фактичним обставинам справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а і у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення. Висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 року у справі №904/6823/23 - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков