Рішення

від 05.11.2024 по справі 904/3621/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3621/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОБУДІВНИЙ ЗАВОД",м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 5 403 107, 96 грн

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Комунальне підприємство "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (далі - відповідач) заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 5 403 107, 96 грн.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 2 148 430,80 грн - заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення ;

- 2 148 430,80 грн- пеня;

- 914 276,80 грн- інфляційні нарахування;

-191 969,88 грн - 3% річних.

Ухвалою від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

05.11.2024 здійснено розгляд справи по суті в межах розумного строку.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 0425 на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведенням в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач про наявність справи в суді повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення (а.с.86,87).

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із встановленням факту надання послуг з водопостачання та водовідведення та порушення відповідачем обов`язку щодо оплати вартості наданих послуг, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Комунальним підприємством "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (далі водоканал) та Акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (далі абонент) укладено договір на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 0425 від 17.07.2015 (далі договір).

Відповідно до пункту 2.1 договору водоканал зобов`язується надавати абоненту послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення (далі послуги), а абонент зобов`язується оплачувати послуги в порядку і умовах, визначених договором та діючим законодавством.

Згідно з пунктом 2.2 договору місцем надання послуг водоканалом абоненту є точка розподілу, визначена сторонами в акті визначення точки розподілу та розмежування балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж (Додаток № 1 до договору).

Об`єкти Абонента, на які надаються послуги за договором, та їх адреси визначені в Додатку № 2 до договору (пункт 2.3 договору).

Абонент, на балансі якого знаходяться мережі водовідведення, несе відповідальність за порушення норм щодо кількості та концентрації шкідливих речовин в стічних водах, які скидають до вказаних мереж субабоненти, орендарі, суборендарі. Допустимі концентрації шкідливих речовин в стічних водах встановлені рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради № 1895 від 25.12.2015 "Про затвердження Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська" та наводяться в додатку №4 до договору. (п. 3.15. договору)

Пунктом 3.16 договору передбачено, що нарахування проводяться по нормативу плати за очищення 1 куб. м стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп), обсягом скинутих понаднормативно забруднених стічних вод (Vпз) та коефіцієнтом кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.

Абонент зобов`язаний подавати Водоканалу звіт про якісний склад стічних вод, що він скидає до каналізації за формою, наведеною в додатку № 5 договору, не пізніше одного місяця після закінчення кварталу року, в якому надавалися послуги за договором. Для визначення вмісту забруднень у стічних водах використовуються як дані лабораторії водоканалу, так і результати вибіркового контролю, виконаного лабораторіями місцевих органів Держсанепіднагляду, охорони навколишнього природного середовища або іншими лабораторіями, акредитованими у даній галузі (пункти 3.17, 3.18 договору).

Пунктом 3.19 договору встановлено, що плата за скид понаднормативних забруднень стягується за весь об`єм стічних вод, скинутих абонентом протягом календарного місяця, коли було зафіксоване перевищення допустимої концентрації.

Відповідно до пункту 4.1 договору оплата послуг здійснюється абонентом відповідно до тарифів, діючих на момент отримання послуг, затверджених органом, уповноваженим на це Законом України.

У випадку зміни тарифів, оплата послуг здійснюється абонентом по новим тарифам без зміни інших умов Договору. Зміна тарифів відбувається з моменту набуття винності відповідного рішення такого уповноваженого органу.

За умовами пункту 4.2 договору не пізніше 15 числа місяця Абонент зобов`язаний здійснити оплату послуг за розрахунковий місяць в сумі рівної 50% розміру оплати послуг, виходячи із об`єму спожитих абонентом послуг в місяці, що передує розрахунковому.

До 3 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, Абонент надає Водоканалу Звіт про показники приладів і засобів обліку розрахункового місяця за формою, визначеною в додатках: для водолічильників - Додаток № 6 до договору; для електричних приладів і засобів обліку (ультразвукових, електромагнітних, інше) - Додаток №7 до договору. У разі ненадання Звіту про показники приладів і засобів обліку у встановленому цим пунктом строки, обсяги послуг визначаються відповідно до п.п. б) п. 3.11 договору (пункт 4.3 договору).

Пунктом 4.4 договору визначено, що з даних звітів про контрольні показники приладів і засобів обліку розрахункового місяця, наданих Абонентом Водоканалу (п. 4.3. договору), а також актів обстежень, Водоканал визначає об`єм наданих Абоненту послуг за розрахунковий місяць, розмір плати за скид понаднормативних забруднень та розмір оплати послуг за цей розрахунковий місяць та надає Абоненту, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, два примірники акта-рахунку приймання наданих послуг, підписаних уповноваженою особою та скріплених печаткою Водоканала. Абонент зобов`язаний самостійно отримувати від Водоканалу два примірника актів рахунків приймання наданих послуг.

Відповідно до пункту 4.8 договору остаточний розрахунок по оплаті послуг за розрахунковий місяць повинен бути проведений Абонентом шляхом перерахування грошей на банківський рахунок Водоканала не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим місяцем, відповідно до акт-рахунку приймання наданих послуг з урахуванням здійснених оплат протягом розрахункового місяця та нарахувань згідно умов договору. в платіжному доручені Абонент повинен в призначені платежу зазначити розрахунковий місяць, за який проводиться оплата, а також номер та дату договору. У разі відсутності у платіжному доручення цих даних така оплата зараховується Водоканалом як оплата будь-якої заборгованості Абонента Водоканалом за договором.

Величина плати за скид стічних вод у систему водовідведення водоканалу з понаднормативними забрудненнями розраховується згідно Інструкції № 37; така оплата здійснюється абонентом не пізніше 10 днів з дати отримання листа-повідомлення та рахунку (пункт 4.10 договору).

Перелік обов`язків Абонента наведений у пункті 7.2 договору.

Так, Абонент зобов`язаний:

оплачувати вчасно, у встановлений договором строк, послуги та інші нарахування згідно умов договору та законодавства (підпункт 7.2.1);

виконувати належним чином вимоги Правил № 190, Правил № 37, Інструкції № 37, рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 129 від 19.02.2015 "Про затвердження Правил приймання скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровськ", інші нормативно-правових актів України, що регулюють правовідносини щодо надання послуг (підпункт 7.2.2);

здійснити очищення стічних вод на власних локальних очисних спорудах до рівня, при якому дозволяються скидати в каналізацію водоканалу (п. 7.2.6);

не перевищувати витрати води питної і скидання стічних вод понад встановлені норми водопостачання та водовідведення, визначені в п. 3.1 договору (підпункт 7.2.7);

не перевищувати рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах та нести відповідальність за якісний склад стічних вод (підпункт 7.2.8).

Згідно з пунктом 9.1. договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками і в частині надання послуг діє до 17.07.2018 року, а в частині їх оплати -до повного виконання.

Об`єкт абонента, на який надаються послуги за договором перелічені в додатку №2 до договору.

В Додатку № 4 до договору сторонами погоджено допустимі концентрації шкідливих речовин у стічних водах.

Позивачем, на виконання умов Договору, в період з січня 2021 року по грудень 2021 року було надано Відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на суму 2 148 430,80 грн. за наступними актами-рахунками приймання надання послуг: № 8475 від 31.01.2021 на суму 126993,00 грн., № 16599 від 28.02.2021 на суму 185146,20 грн., №25594 від 31.03.2021 на суму 192 731,40 грн., № 34855 від 30.04.2021 на суму 182617,80 грн., № 43443 від 31.05.2021 на суму 164919,00 грн., № 52308 від 30.06.2021 на суму 157333,80 грн., № 60849 від 31.07.2021 на суму 175032,60 грн., № 70496 від 31.08.2021 на суму 200316,60 грн., №79370 від 30.09.2021 на суму 192731,40 грн., № 88204 від 31.10.2021 на суму 190203,00 грн., № 97120 від 31.11.2021 на суму 187674,60 грн., №1056241 від 31.12.2021 на суму 192731,40 грн., а також звітами обсягів послуг централізованого водоспоживання та водовідведення за листопад 2021 та грудень 2021.

Відповідач, в порушень умов договору, оплату за отримані послуги не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 2 148 430,80 грн.

Наведене й стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Взаємовідносини між сторонами підпадають під регулювання Закону України Про житлово-комунальні послуги.

На момент укладання договору від 17.07.2015 діяв Закон України Про житлово-комунальні послуги №1875-IV від 24.06.2004.

В листопаді 2017року був прийнятий Закон України Про житлово-комунальні послуги №2189-VIII від 09.11.2017 (далі Закону України №2189-VIII від 09.11.2017).

Відповідно до пунктів 1 2 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги №2189-VIII від 09.11.2017 (в первісній редакції) цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 7 частини першої, пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7, частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, частини першої статті 26, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року.

Визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (Відомості Верховної Ради України, 2004р., №47, ст. 514 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Пунктом 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги №2189-VIII від 09.11.2017 (в первісній редакції) передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом, крім випадку, якщо до спливу зазначеного строку співвласники багатоквартирного будинку прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги відповідно до пункту 4 цього розділу. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, дія таких договорів автоматично продовжується до спливу строку, що дорівнює одному року з дня набрання чинності цим Законом.

Закон України Про житлово-комунальні послуги №2189-VIII від 09.11.2017 був опублікований в газеті Голос України №23 від 09.12.2017.

В червні 2018року був прийнятий Закон України Про внесення змін до розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання щодо термінів застосування фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері комерційного обліку теплової енергії та водопостачання та до розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги щодо уточнення порядку введення в дію Закону №2454-VIII від 07.06.2018 (далі Закон України №2454-VIII від 07.06.2018).

Цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Публікація відбулась у друкованому виданні Відомості Верховної Ради України №23 від 08.06.2018.

Цим Законом були, зокрема, викладені в новій редакції пункти 1 та 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції Закону України №2454-VIII від 07.06.2018) цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім:

статті 1, частини першої статті 2, статей 3-7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 31, 6, підпункту 1, підпункту "б" підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом;

частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року.

Пунктом 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції Закону України №2454-VIII від 07.06.2018) встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

На підставі викладеного застереження в пункті 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції Закону України №2454-VIII від 07.06.2018), суд дійшов висновку, що спірний договір був продовжений на той самий строк і на тих самих умовах.

Таким чином станом впродовж 2021 року відносини між сторонами з централізованого водопостачання та водовідведення продовжували регулюватись чинним договором від 17.05.2015. На момент вирішення спору судом сторони перебувають в процедурі укладення нового договору на централізоване водопостачання та водовідведення. Докази підписання нового договору суду не надані.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі Договір містить елементи договору поставки (водопостачання) та надання послуг (водовідведення).

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто ст. 19 вказаного Закону передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Позивач у справі є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статей 3, 629 ЦК України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності і передбачає обов`язковість виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частин 1, 3, 4, 5, 6, 7 ст. 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Як убачається з матеріалів справи, у спірному періоді відповідач не звертався до позивача із вимогою зафіксувати порушення виконавцем умов спірного договору шляхом виклику представника виконавця для складання та підписання акту-претензії споживача. Доказів звернення споживача до суду для доведення факту ненадання (неналежного надання) йому житлово-комунальних послуг за умовами спірного договору відповідачем в матеріали справи також не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем зобов`язання виконувались у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, а надані послуги приймалися відповідачем без зауважень.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання.

З урахуванням умов п. 4.8 договору строк оплати вартості спожитих відповідачем послуг, наданих позивачем у спірному періоді, є таким, що настав.

Доказів оплати наданих послуг на суму 2 148 430,80 грн. станом на дату звернення з позовом відповідач суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.

На підставі вищевикладеного, вимога є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 2 148 430,80 грн.

Правомірність нарахування пені.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 8.3. Договору сторони погодили, що за несвоєчасну (згідно п.п.п 4.2., 4.8. й 4.10 договору) оплату послуг абонент зобов`язаний сплатити водоканалу, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу, відповідно до Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20.05.1999 №686-XIV.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 відсотка від суми заборгованості, сума якої становить 2 148 465,01 грн. за загальний період прострочення з 16.02.2023 по 15.06.2022.

Таким чином, розмір пені, визначений сторонами у договорі, відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", а вимога є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 2 148 430,80 грн.

Щодо нарахування 3% річних.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 191 969,88 грн 3% річних нараховані за загальний період з 16.02.2021 по 29.07.2024.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом помилок не виявлено, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 191 969,88 грн.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 914 276,48 грн. за загальний період прострочення з 16.02.2021 по 25.07.2024.

Дослідженням наданого розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивач не врахував у визначених ним періодах нарахування, протягом яких не відбувалося погашення боргу, індексу інфляції в розмірі та 98,6% за серпень 2023 року, в якому мала місце дефляція.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом помилок не виявлено, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 914 276,48 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відповідно до приписів п.п. 2,4,5 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, будучи обізнаним про наявність в суді справи, про що свідчать довідки про доставку ухвал до електронного кабінету (а.с. 86,87), не надав суду жодних заперечень, пояснень у справі або доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в позові.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 2 148 430,80грн., пені в розмірі 2 148 430,80 грн., 3% річних у розмірі 191 969,88 грн., інфляційних втрат у розмірі 914 276,48 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, в іншій частині судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпровської міської ради, до Акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОБУДІВНИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості в розмірі 5 403 107, 96 грн задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (49068, м. Дніпро, вул. Орбітальна, буд. 13, ідентифікаційний код 32495626) на користь Комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпровської міської ради (49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21А, ідентифікаційний код 03341305) основний борг у розмірі 2 148 430,80грн., пеню в розмірі 2 148 430,80 грн., 3% річних у розмірі 191 969,88 грн., інфляційні втрати в розмірі 914 276,48 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 81 046,62 грн, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко