Ухвала

від 05.11.2024 по справі 5/193б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

у справі про банкрутство

05.11.2024 Справа № 5/193б

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., за участі секретаря судового засідання Ісмаілової М.Я., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи за заявою ініціюючого кредитора (заявника): Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ в особі Донецької обласної Дирекції "Райффайзен Банк Аваль", м. Донецьк

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "АТТИС", м.Донецьк

про банкрутство

Представники кредиторів: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Донецької області ухвалою від 13.12.2010 за заявою Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль в особі Донецької обласної Дирекції Райффайзен Банк Аваль порушена справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю АТТИС (далі ТОВ «АТТИС»).

Ухвалою від 11.01.2011 за результатами підготовчого засідання введено процедуру розпорядження майном.

Ухвалою від 24.03.2011 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів.

Постановою від 20.07.2011 ТОВ АТТИС визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

У зв`язку з проведенням на території міста Донецька та Донецької області антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України №405/2014 від 14.04.2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України, матеріали справи №5/193б були втрачені.

Ухвалою від 28.02.2017 відновлено окремі матеріали справи №5/193б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю АТТИС в частині наявних матеріалів та судових рішень.

Ухвалою від 07.06.2017 ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Артамонову Еріку Олександрівну.

Ухвалою від 29.04.2024 відсторонено Артамонову Е.О. від виконання повноважень ліквідатора у справі №5/193б про банкрутство ТОВ АТТИС у зв`язку із анулюванням свідоцтва Артамонової Е.О. №723 від 10.06.2013 на право здійснення діяльності арбітражного керуючого. Комітет кредиторів зобов`язано у строк до 31.05.2024 надати суду рішення комітету кредиторів (належним чином оформлені протоколи зборів кредиторів, засідань комітету кредиторів) з пропозицією щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором у справі.

Ухвалою від 07.06.2024 суд повторно зобов`язував комітет кредиторів у строк до 15.07.2024 надати до суду пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатора банкрута; визначити джерела покриття витрат на оплату грошової винагороди арбітражному керуючому та понесених ним витрат; надати письмово викладену позицію з зазначенням аргументів, пояснень та міркувань, щодо подальшого провадження у справі.

Ухвалою від 11.09.2024 розгляд справи призначено в судовому засіданні 02.10.2024, кредиторів повторно зобов`язано у строк до дати судового засідання надати до суду пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатора банкрута; визначити джерела покриття витрат на оплату грошової винагороди арбітражному керуючому та понесених ним витрат; надати письмово викладену позицію з зазначенням аргументів, пояснень та міркувань, щодо подальшого провадження у справі.

Ухвалою від 02.10.2024 розгляд справи відкладено на 05.11.2024. Повторно зобов`язано комітет кредиторів у строк до 01.11.2024 надати до суду пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатора банкрута; визначити джерела покриття витрат на оплату грошової винагороди арбітражному керуючому та понесених ним витрат; надати письмово викладену позицію з зазначенням аргументів, пояснень та міркувань, щодо подальшого провадження у справі. Постановлено здійснити електронний запит на автоматичне визнання кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором у справі №5/193б про банкрутство ТОВ АТТИС. Повідомлено учасників справи про те, що участь у засіданні суду можлива для учасників справи виключно в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у тому числі з використанням власних технічних засобів згідно зі статтею 197 ГПК України шляхом подання до суду відповідної заяви/клопотання.

Господарським судом Донецької області на відповідний запит суду отримано довідку щодо кандидатури арбітражного керуючого, згідно з якою автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), визначено Карабань Катерину Борисівну (свідоцтво №1983 від 13.01.2021).

Ухвалою від 07.10.2024 арбітражній керуючій Карабань К.Б. запропоновано до 01.11.2024 надати Господарському суду Донецької області заяву про участь у даній справі у відповідності до вимог частини 3 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства (за наявності згоди).

Арбітражний керуючий Карабань К.Б. заяву про участь у даній справі не надала.

Станом на 05.11.2024 вимоги ухвал суду кредиторами не виконані, кандидатура арбітражного керуючого для призначення ліквідатором у справі суду не надана. Заяв про участь у справі про банкрутство від арбітражних керуючих до суду також не надходило.

Заяв або клопотань з процесуальних питань, в тому числі, про участь в судовому засіданні 05.11.2024 в режимі відеоконференції до суду не подано.

Суд зазначає, що всі учасники справи були повідомлені про місце, час та дату засідання суду засобам електронного зв`язку. Також, з метою повідомлення учасників справи про розгляд справи, відповідне оголошення розміщено на офіційному веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Донецької області у рубриці "Повідомлення для учасників процесу" розділу "Інше".

Крім того всі процесуальні документи розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з матеріалами справи кредитори мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України, в тому числі, права на висловлення своєї позиції щодо стану провадження у справі про банкрутство як в цілому так і щодо питання визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором у справі.

Поряд з цим суд зазначає, що процедури банкрутства, мають строковий характер. Відтак, всі учасники провадження у справі про банкрутство, мають належним чином користуватися наданими Законом правами та власними повноваженнями сприяти дотриманню визначених строків судових процедур, задля зменшення негативних наслідків надмірною тривалістю цих процедур як для кредиторів так і боржника.

Враховуючи належне повідомлення учасників про місце, час та дату засідання суду, не визнання явки учасників справи обов`язковою, поточну ситуацію щодо введення на території України воєнного стану, а також тривалість здійснення провадження у даній справі, підстави для відкладення чи оголошення перерви у судовому засіданні відсутні.

Дослідивши матеріали справи про банкрутство ТОВ АТТИС, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у цій справі з огляду на таке:

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі Кодекс України з процедур банкрутства, далі за текстом КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі - КУзПБ).

Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є максимальне задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Водночас процедури банкрутств, мають строковий характер. А така стадія провадження у справі про банкрутство як ліквідаційна процедура безпосередньо пов`язана з особою ліквідатора, на якого покладаються численні обов`язки у такій процедурі, зокрема, здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, організовує ліквідатор.

У відповідності до приписів статті 58 Кодексу України з процедур банкрутства строк ліквідаційної процедури, у якій боржник перебуває з 20.07.2011, не може перевищувати 12 місяців. Тобто, ліквідаційна процедура у цій справі триває понад 13 років.

Відповідно до пункту 4 абзацу 1 частини 8 статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого.

Згідно з частиною 1 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору. Арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів.

Суд неодноразово зобов`язував кредиторів надати до суду пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатора банкрута.

Однак станом на теперішній час кредиторами вимоги ухвал суду не виконані; питання, щодо надання суду кандидатури арбітражного керуючого на призначення ліквідатором, не вирішено. Тобто кредитори втратили інтерес щодо стану проведення ліквідаційної процедури та подальшої долі банкрута.

Відповідно до пункту 4.1. розділу ІV затвердженого Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 14.07.2016 №8 Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, автоматизований відбір кандидатів на призначення арбітражних керуючих у справах про банкрутство здійснюється автоматизованою системою з дотриманням Закону та цього Положення у всіх випадках призначення вперше арбітражного керуючого та може за ініціативою суду застосовуватись у разі необхідності заміни арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство.

З урахуванням вказаного судом зроблений електронний запит до Автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство для визначення кандидатури арбітражного керуючого з метою призначення ліквідатором банкрута у справі №5/193б про банкрутство ТОВ АТТИС.

Проте, арбітражна керуюча, кандидатуру якої визначено автоматизованою системою, не надала до суду заяви про участь у справі №5/193б в якості ліквідатора банкрута.

Також відсутні заяви від арбітражних керуючих, які самостійно ініціювали би питання щодо їх призначення ліквідатором у справі про банкрутство, шляхом звернення до суду з відповідною заявою.

При цьому, суд зазначає, що системний аналіз положень статті 28 Кодексу свідчить, що виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство юридичної особи чи неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за його згодою. Отже, арбітражний керуючий не може бути примушений судом до виконання повноважень у справі.

Таким чином, судом вичерпано передбачені процесуальним законом можливості для визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатора банкрута.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Параграф 1 статті 6 Конвенції зобов`язує держави-учасниці організовувати правові системи таким чином, аби забезпечити відповідність судів її різноманітним вимогам. Сукупність порушень держави створює судову практику, що несумісна з Конвенцією (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Боттацці проти Італії").

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд неодноразово встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, в яких порушувалися питання про тривалість провадження (рішення ЄСПЛ у справі "Фрідлендер проти Франції".

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

Близького за змістом висновку ЄСПЛ дійшов у рішенні від 10.12.2020 у справі "Парінов проти України", в якому суд визнав тривалість провадження у справі про банкрутство понад дев`ять років такою, що не відповідала вимозі "розумного строку", а отже порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Отже, у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.

Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі №906/1290/15 зазначила, що відсутність предмета спору в розумінні пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта).

Норми статті 90 КУзПБ, які визначають порядок та підстави закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), як і інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для закриття провадження у справі про банкрутство як-то відсутність предмета спору (знищення предмета спору), однак протилежний підхід, тобто продовження провадження у справі за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства про банкрутство.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

Як встановлено судом у цій справі на час розгляду справи в судовому засіданні 05.11.2024 відсутня особа, яка б виконувала обов`язки та повноваження ліквідатора банкрута ТОВ АТТІС, тоді як проведення судової процедури ліквідації без участі ліквідатора банкрута є неможливим.

Відомості щодо майнового стану банкрута та щодо стану проведення заходів з ліквідації банкрута станом на теперішній час, у суду відсутні.

У постанові від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що відсутність встановлення обставин щодо наявності майна боржника, унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства боржника та позбавляють можливості досягнення легітимної мети Кодексу України з процедур банкрутства, що через призму судового контролю у цій категорії справ, не можуть бути залишені поза увагою господарського суду під час вирішення питання закриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Також, суд касаційної інстанції наголосив, що з метою вирішення у майбутньому проблеми банкрутства підприємств, майно яких перебуває наразі на тимчасово окупованій території України, у КУзПБ впроваджено положення, яке передбачає можливість поновлення провадження у справі про банкрутство.

Так, у разі, якщо після закриття провадження у справі буде виявлено майно банкрута, достатнє для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі, суд за клопотанням учасника справи може поновити провадження у справі (абз. 2 частини 3 статті 65 КУзПБ).

Беручи до уваги, що провадження у справі №5/193б про банкрутство ТОВ АТТИС триває з 13.12.2010; понад 13 років на стадії ліквідаційної процедури; ліквідаційна процедура об`єктивно не здійснюється у зв`язку з відсутністю ліквідатора; з огляду на пасивну поведінку кредиторів у справі щодо погодження кандидатури ліквідатора та визначення джерел оплати послуг ліквідатора та на безрезультатність вжитих судом дій щодо визначення кандидатури арбітражного керуючого для участі у цій справі в якості ліквідатора а також те, що чинний у справі про банкрутство мораторій упродовж тривалого часу забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом і гарантування правової певності кредиторів, вимоги яких визнані судом і не можуть бути задоволені понад 13 років через дію мораторію у справі про банкрутство, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом та гарантування правової певності кредиторів, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ АТТИС, відповідно до загальних процесуальних норм (пункт 2 частини першої статті 231 ГПК України) та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеною у постановах від 10.12.2019 у справі №906/1290/15 та від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012.

Згідно із частиною 8 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.

Закриття провадження у цій справі не є підставою для погашення вимог кредиторів та виключення ТОВ АТТИС з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Керуючись статтями 2, 9, 41, 90 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 12, 42, 77-79, 86, 231, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі №5/193б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТИС» (код ЄДРПОУ: 34053700).

Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТИС» (код ЄДРПОУ: 34053700).

Копію даної ухвали надіслати боржнику, кредиторам, податковому органу, органу ДВС за місцезнаходженням боржника, державному органу з питань банкрутства, а також державному реєстратору за місцезнаходженням боржника.

Ухвала набрала законної сили з моменту її прийняття 05.11.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду у строки передбачені ГПК України.

Суддя М.О. Лейба