Рішення

від 25.10.2024 по справі 907/663/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/663/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,

за участю секретаря судового засідання Іваниш Д.П.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача Комунального підприємства «Комунал-Сервіс» Великоберезнянської селищної ради, м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення суми 1 004 975,86 грн, у тому числі 775 666,05 грн заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 43 514,26 грн інфляційних втрат, 20 261,17 грн 3% річних та 165 534,38 грн пені (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог),

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою Закарпаттяенергозбут, м. Ужгород Закарпатської області звернулось з позовом до відповідача Комунального підприємства "Комунал-Сервіс" Великоберезнянської селищної ради, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення суми 1 083 507,17 грн, у тому числі 775 666,05 грн заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 43 514,26 грн інфляційних втрат, 20 261,17 грн 3% річних та 244 065,69 грн пені.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/663/24 визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.08.2024.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2024 підготовче засідання у справі №907/663/24 відкладалось з підстав наведених в ухвалі суду.

Відповідачем через підсистему «Електронний суд» подано до Господарського суду Закарпатської області заяву б/н від 26.08.2024 (вх. №02.3.1-02/611/24 від 26.08.2024) про застосування позовної давності.

Позивачем через підсистему «Електронний суд» подано до Господарського суду Закарпатської області клопотання про зменшення позовних вимог б/н від 04.09.2024 (вх. №02.3.1-02/6811/24 від 04.09.2024), окрім того, у зв`язку з таким зменшенням просить повернути судовий збір у розмірі 1 177,97 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.09.2024 заяву представника позивача про зменшення позовних вимог б/н від 04.09.2024 (вх. №02.3.1-02/6811/24 від 04.09.2024) задоволено, підготовче засідання відкладено.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1 004 975,86 грн, у тому числі 775 666,05 грн заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 43 514,26 грн інфляційних втрат, 20 261,17 грн 3% річних та 165 534,38 грн пені.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2024 судове засідання у справі №907/663/24 відкладалось з підстав наведених в ухвалі суду.

Позивачем через підсистему «Електронний суд» подано до Господарського суду Закарпатської області клопотання б/н від 16.10.2024 (вх. №02.3.1-02/8054/24 від 16.10.2024), відповідно до якого ТОВ «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ» прийняло рішення відмовитись від стягнення з КП «Комунал-сервіс» Великоберезнянської селищної ради» нарахованої пені повністю та у зв`язку з чим просить повернути надмірно сплачений судовий збір.

У дане судове засідання представники позивача та відповідача не з`явились.

Водночас, представник позивача через канцелярію суду подав клопотання б/н від 25.10.2024 (вх. №02.3.1-02/8316/24 від 25.10.2024) про розгляд справи без його участі за поданими до суду письмовими доказами.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач просить задовольнити позов в повному обсязі, мотивуючи неналежним виконанням відповідачем покладених на нього обов`язки щодо своєчасної оплати сум та коштів за спожиту електричну енергію згідно укладених Договорів на постачання електричної енергії позивачу.

За твердженням позивача, Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства міста Ужгорода» за періоди з листопада 2022 по січень 2023 належним чином не виконало умови п. 5.7., п. 6.2. Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2021 включно належним чином не виконувало умови Договору про постачання електричної енергії споживачу, а саме допускало прострочення у здійсненні оплати за спожиту електричну енергію, внаслідок чого, в останнього утворилась заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 775 666,05 грн.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 43 514,26 грн інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 20 261,17 гривень з врахуванням поданих заяв.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позовну заяву.

Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Водночас, відповідачем через підсистему «Електронний суд» подано Додаткові пояснення у справі б/н від 26.08.2024 (вх. №02/6612/24 від 26.08.2024), за змістом яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач посилається на відсутність вини у виникненні заборгованості за спожиту електричну енергію, на несплату населенням за спожиті послуги та введення воєнного стану.

Також просить врахувати при прийнятті рішення висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/145244/22 від 05.06.2024.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Комунальне підприємство «КОМУНАЛ-СЕРВІС» Великоберезнянської селищної ради» (KП «КОМУНАЛ-СЕРВІС») з 01.01.2021 приєдналося до умов публічного Договору про постачання електричної енергії споживачу шляхом підписання Заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції №5 «вільна» для непобутових споживачів з середньомісячним обсягом споживання електричної енергії по площадках комерційного обліку до 50 000 кВт/год.

Згідно з п. 2.1. Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2021 Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 5.5. Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2021 розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.7. Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2021 оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.

Згідно пп. 1 п. 6.2. Договору про постачання електричної енергії споживачу Споживач зобов`язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору, а Постачальник в свою чергу відповідно до пп. 2 п. 7.2. нараховувати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію, а також відповідно до пп. 1 п. 7.1. даного Договору має право на отримання від Споживача плати за поставлену електричну енергію.

Згідно п. 9.1. Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2021 за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Товариством для оплати вартості спожитої KП «КОМУНАЛ-СЕРВІС» електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2021 виставлено наступні рахунки:

- за розрахунковий період листопад 2022 року - рахунок №130686/11/Ф1 - на суму 106 601,46 грн з актом приймання - передавання товарної продукції за листопад 2022 року;

- за розрахунковий період грудень 2022 року - рахунок №130686/12/Ф1 - на суму 135 222,02 грн та акт приймання - передавання товарної продукції за грудень 2022 року;

- за розрахунковий період січень 2023 року - рахунок №130686/11/Ф1 - на суму 115 659,96 грн. та акт приймання - передавання товарної продукції за січень 2023 року.

КП «КОМУНАЛ-СЕРВІС» за період з листопада 2022 року по січень 2023 року належним чином не виконало умови п. 5.7., п. 6.2. Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2021, внаслідок чого, в останнього утворилась заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 357 483,44 гривень.

Також, 01.01.2024 між ТОВ «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ» та KП «КОМУНАЛ- СЕРВІС» укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №130686.

Відповідно до абз. 14 п. 1.1.2 ПРРЕЕ договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачае постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

Згідно з п. 2.1. Договору про постачання електричної енергії споживачу, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 5.6. Договору про постачання електричної енергії споживачу, оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Згідно з п. 5.5. договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Відповідно до п. 11 Комерційної пропозиції, що є Додатком 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу, оплата фактичного рахунку має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, протягом 5 робочих днів від дати його отримання Споживачем.

Згідно пп. 1 п. 6.2. Договору про постачання електричної енергії споживачу, Споживач зобов`язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії, а Постачальник в свою чергу відповідно до пп. 2 п. 7.2. Договору про постачання електричної енергії споживачу нараховувати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цими Договорами, а також відповідно до пп. 1 п. 7.1. Договору має право на отримання від Споживача плати за поставлену електричну енергію.

В порушення умов договору про постачання електричної енергії споживачу, ПРРЕЕ, ЗУ «Про ринок електричної енергії» Споживач не сплатив у повному обсязі вартість спожитої активної електричної енергії за розрахункові періоди січень, лютий та березень 2024 року, належним чином не виконав свої обов`язки, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед ТОВ «ЗАКАРІІАТТЯЕНЕРГОЗБУТ»

За спожиту електричну енергію КП «КОМУНАЛ-СЕРВІС» за Договором №130686 від 01.01.2024 виставлено:

- за розрахунковий період січень 2024 року - рахунок №130686/1/Ф2 - на суму 160 067,40 грн з актом приймання передавання товарної продукції за січень 2024 року;

- за розрахунковий період лютий 2024 року - рахунок №130686/2/Ф2 - на суму 127 872,79 грн з актом приймання передавання товарної продукції за лютий 2024 року;

- за розрахунковий період березень 2024 року - рахунок №130686/3/Ф2 - на суму 103 709,62 грн з актом приймання передавання товарної продукції за березень 2024 року;

- за розрахунковий період квітень 2024 року - рахунок №130686/4/Ф2 - на суму 100 214,22 грн з актом приймання передавання товарної продукції за квітень 2024 року;

- за розрахунковий період травень 2024 року - рахунок №130686/5/Ф1 - на суму 26 318,58 грн з актом приймання передавання товарної продукції за травень 2024 року.

Таким чином, КП «КОМУНАЛ-СЕРВІС» за період з січня 2024 року по травень 2024 року належним чином не виконало умови п. 5.10., п. 6.2. Договору про постачання електричної енергії споживачу №130686 від 01.01.2024.

28.05.2024 Споживачем сплачено 100 000,00 грн, які згідно призначення платежу були зараховані Постачальником як оплата за розрахунковий період січень 2024 року.

У зв`язку з наведеним, заборгованість КП «КОМУНАЛ-СЕРВІС» перед ТОВ «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ» по Договору №130686 від 01.01.2024 складає 418 182,61 грн.

Відповідно до Акту звірки від 24.06.2024 між Сторонами вбачається, що КП «КОМУНАЛ-СЕРВІС» має заборгованість за спожиту активну електричну енергію перед ТОВ «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ»: за Договором про постачання електричної споживачу №130686 від 01.01.2021 в розмірі 357 483,44 грн, за Договором про постачання електричної енергії споживачу №130686 від 01.01.2024 в розмірі 418 182,61 гривень.

Таким чином, загальна сума заборгованості за електричну енергію становить 775 666,05 грн.

Згідно з п. 4.12 ПPPEE розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Отже, позивачем правомірно здійснено нарахування відповідачу інфляційних втрат, 3% річних починаючи з 21 - го дня наступного місяця за розрахунковим.

Через систему «Електронний суд» 16.09.2024 Позивачем подано до Господарського суду Закарпатської області клопотання, відповідно до якого ТОВ «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ» прийнято рішення відмовитись від стягнення з КП «Комунал-сервіс» Великоберезнянської селищної ради на користь позивача нарахованої пені повністю (у т.ч. і на суму 165 534,38 грн).

Таким чином, судом питання про стягнення пені не вирішується, а провадження в цій частині слід закрити.

Також, ТОВ «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ» відмовляється і від вимоги п. 2.3.2 позовної заяви щодо встановлення нарахування пені на суму основної заборгованості за спожиту електричну енергію Комунальних підприємством «Комунал-сервіс» Великоберезнянської селищної ради починаючи з 22.07.2024 до повної сплати Комунальним підприємством «Комунал-сервіс» Великоберезнянської селищної ради» заборгованості.

Суд доходить висновків, що провадження в цій частині також слід закрити.

У зв`язку з таким зменшенням позовних вимог позивач просить повернути судовий збір, що сплачений у більшому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати (всі або частину позовних вимог) на будь якій стадії судового процесу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд доходить до висновків про неможливість задоволення клопотання про задоволення заяви Відповідача від 26.08.2024 про застосування строків позовної давності виходячи із наступного:

По-перше, провадження в частині стягнення пені відповідно до клопотання позивача підлягає закриттю.

По-друге, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України). Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1. частини другої статті 258 ЦК України).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено, зокрема, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 271/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Згідно з п. 19 Перехідних та Прикінцевих положень до ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (згідно із Законом України №2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини»).

Таким чином, відповідні строки позовної давності, продовжені на строк дії в Україні режиму воєнного стану.

Норми права, що підлягають застосуванню

Цивільний кодекс України:

Пункт 6 частини першої статті 3 - загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Частина перша статті 13 - цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частина перша статті 14 - цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина четверта статті 14 - особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Частина перша статті 16 - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частини перша статті 509 - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина друга статті 509 - зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина друга статті 625 - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закон України "Про індексацію грошових доходів населення"

Стаття 1 - індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частина перша статті 2 - індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, передбачені в частині першій цієї статті.

Частина друга статті 2 - Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Частина перша статті 3 - індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003

Пункт 1 - цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пункт 4 - сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частини третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі акта цивільного законодавства.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги .

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що «вартість грошей з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

Такі ж висновки викладені у Постанові ОП КГС ВС від 26.06.2020 року у справі №905/21/19.

Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, споживач електричної енергії - це фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Згідно підпункту 1 підпункту 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов`язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії електрична енергія - це енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

Обов`язок споживача оплачувати обсяг спожитої електричної енергії відповідно до частини 3 статті 11 Цивільного кодексу України виникає безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані. У постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Велика Палати Верховного Суду у справі №910/145244/22 від 05.06.2024 в п. 72 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, є правом , а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Відповідно до п. 75 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду не встановила підстав для зменшення 3% річних.

Зважаючи що в справі яка розглядається сума основного боргу становить 775 666,05 грн, а сума 3% річних - 20 261,17 грн (3% річних менше більш ніж у 38 разів від суми основного боргу) суд доходить до висновків про пропорційність розумність та справедливість розміру 3% річних та що підстав для їх зменшення не вбачається.

Згідно із ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

У позовній заяві та додаткових поясненнях Позивач просить здійснити нарахування 3% річних на прострочену суму, та вважає обґрунтованим зазначення у резолютивній частині судового рішення формули для нарахування та стягнення трьох процентів річних на прострочену суму до моменту виконання судового рішення.

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у справі №910/145244/22 від 05.06.2024 викладеними у п.п. 103-142.

Також, зважаючи, що частина заборгованості, яка підлягає стягненню виникла в період з листопада 2022 по січень 2023 року нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення сприятиме виконанню відповідачем зобов`язання в найкоротший строк.

Щодо посилання Відповідача на неможливість виконання грошового зобов`язання відсутності вини та існування форс-мажорних обставини суд доходить висновків, що такі не находять свого підтвердження.

Так, форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

При цьому в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Верховний Суд дійшов висновку, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).

У постанові від 22.06.2022 у справі №904/5328/21 Верховний Суд зазначив, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Проте Відповідачем не надано ні Сертифікату торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, ні інших доказів, що підтверджують такі обставини.

Розподіл судових витрат.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» за платіжним дорученням №105116 від 22 липня 2024 року сплатило судовий збір у розмірі 16 252,61 грн.

Судові витрати у сумі 12 591,62 грн підлягають стягненю з відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України виходячи із задоволених позовних вимог.

Водночас відповідно до п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а також закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (код ЄДРПОУ 41999833) пл. Жупанатська, 18, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у сумі 3660,99 (три тисячі шістсот шістдесят гривень 99 коп).

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238,240 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Комунал-сервіс» Великоберезнянської селищної ради», вул. Шевченка, 12, смт. Великий Березний, Ужгородський район, Закарпатська область, 89000 (код ЄДРПОУ 36917235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», пл. Жупанатська, 18, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ 41999833) суму 775 666,05 грн (Сімсот сімдесят п`ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 05 коп) заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 775 666,05 грн (Сімсот сімдесят п`ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 05 коп), суму 43 514,26 грн (Сорок три тисячі п`ятсот чотирнадцять гривень 26 коп) інфляційних втрат, в розмірі суму 20 261,17 (Двадцять тисяч двісті шістдесят одна гривня 17 коп) 3% річних та суму сплаченого судового збору в розмірі 12 591,62 грн.

3. Встановити нарахування трьох процентів річних на суму основної заборгованості за спожиту електричну енергію Комунальним підприємством «Комунал-сервіс» Великоберезнянської селищної ради» починаючи з 22.07.2024 до повної сплати Комунальним підприємством «Комунал-сервіс» Великоберезнянської селищної ради» заборгованості, за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення оплати заборгованості К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (код ЄДРПОУ 41999833) пл. Жупанатська, 18, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у сумі 3660,99 (Три тисячі шістсот шістдесят гривень 99 коп), сплачений за платіжним дорученням №105116 від 22.07.2024.

5. Провадження у справі №907/663/24 у частині стягнення з КП «Комунал-сервіс» Великоберезнянської селищної ради на користь ТОВ «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ» нарахованої пені та встановлення нарахуванні пені на суму основної заборгованості починаючи з 22.07.2024 до повної сплати заборгованості закрити.

6. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

7. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, ://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2024

Суддя А.А. Худенко