Рішення

від 24.10.2024 по справі 909/617/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.10.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/617/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рено Командор",

вул. Б. Хмельницького, буд. 109 Б, м. Калуш,

Калуський район, Івано-Франківська область,77311

до відповідача: Приватного підприємства "Роса-ІФ",

вул.Євгена Коновальця, буд. 136-Б, кв. 232, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення заборгованості за договором в сумі 329 419,60 грн

представники сторін в судове засідання не з`явились

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Приватного підприємства "Роса-ІФ" про стягнення заборгованості за договором в сумі 611137,85 грн, з них: 581500,00 грн основний борг, 19675,53 грн пені, 2199,72 грн 3% відсотки річних, 7762,60 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг з організації перевезень автомобільним транспортом по території України №01/04 від 01.04.2024 в частині оплати за здійснені та прийняті ним послуги з перевезення вантажу, зокрема, за актами надання послуг №2-0804 від 08.04.2024, №1-1504 від 15.04.2024, №1-2204 від 22.04.2024, №1-2904 від 29.04.2024, №1-0205 від 02.05.2024. За вказані порушення позивач здійснив нарахування пені, 3% річних та інфляційні втрати. В обгрунтування позову посилається на приписи ст. 193, 307 Господарського кодексу, ст. 525, 530, 536, 625, 909 Цивільного кодексу України.

13.08.2024 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№12962/24 від 13.08.2024) відповідно до якого останній не заперечив щодо допущення ним заборгованості по перевезенню по спірному договору, зазначив про здійснення ним часткової оплати, зокрема на суму 400 000,00 грн та про сплату найближчим часом решти суми заборгованості (в розмірі 281500,00 грн). За наведеного просить в позові відмовити. У відзиві на позов заявив клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника.

16.03.2024 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог (заява подана в підготовчому провадженні), відповідно до яких просив суд стягнути 329419,60 грн заборгованості, з яких: 281500,00 грн - основний борг, 32406,00 грн пені, 3688,75 грн 3% річних, 11824,85 грн інфляційні втрати.Суд, з урахуванням приписів п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України прийняв заяву про зменшення позовних вимог до розгляду, тому спір вирішується відповідно до зменшених позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, хоча про розгляд справи повідомлені належним чином, однак заявили клопотання про розгляд справи без участі їх повноважних представників.

За наведеного та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що відповідач та позивач подали клопотання про розгляд справи без участі їх повноважних представників; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників сторін за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що 01.04.2024 між Приватним підприємством "Роса-ІФ" (по договору замовник/по справі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" (по договору виконавець/по справі - позивач) укладено Договір про надання послуг з організації перевезень автомобільним транспортом по території України №01/04 від 01.04.2024 (далі -Договір).Договір підписаний сторонами, скріплений печатками.

Відповідно до умов Договору, виконавець взяв на себе зобов`язання надати послуги з організації доставки вантажу замовника (транспортні послуги) його контрагентом відповідно до погоджених сторонами маршрутів, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві виконані ним послуги в сумі, погодженій сторонами у відповідному акті здавання-приймання наданих послуг (п.1.1. Договору).

Згідно пунктів 3.1. та 3.2 Договору про надання послуг з організації перевезень автомобільним транспортом по території України №01/04 від 01.04.2024, розрахунки здійснюються у безготівковій формі у національній валюті протягом 10-ти банківських днів з дня підписання Акту здавання-приймання наданих послуг.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу, що підтверджується актами здавання-приймання послуг №2-0804 від 08.04.2024, №1-1504 від 15.04.2024, №1-2204 від 22.04.2024, №1-2904 від 29.04.2024, №1-0205 від 02.05.2024. Копії зазначених документів долучені до матеріалів справи.

Однак, відповідач кошти за надані послуги не сплатив в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість, що зумовило позивача звернутись з позовом до суду.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 329419,60 грн заборгованості, з яких: 281500,00 грн - основний борг, 32406,00 грн пені, 3688,75 грн 3% річних, 11824,85 грн інфляційні втрати .

Зі змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

За змістом ст. 909 Цивільного кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналіз матеріалів справи та вищенаведених норм закону дає підстави для висновку суду про те, що укладений між сторонами у справі договір є договором перевезення, відтак до нього застосовуються відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України.

В силу ст. 920 вказаного вище кодексу у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту договору, замовник здійснює оплату наданих виконавцем послуг у безготівковій формі у національній валюті протягом 10-ти банківських днів з дня підписання Акту здавання-приймання наданих послуг.

Розділом 2 вказаного договору сторони визначили права та обов`язки замовника та виконавця, зокрема, обов`язок замовника своєчасно оплатити надані послуги на умовах, передбачених цим договором (п.2.2.4 договору).

Судом встановлено факт невиконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань належним чином, відтак позовні вимоги в частині стягнення 281500,00 грн вартості наданих послуг перевезення вантажу є обґрунтовані, документально підтверджені та підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов`язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3.1 Договору cторонами узгоджено відповідальність замовника у випадку затримки проведення розрахунків у вигляді пені в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

З урахуванням вказаних вище умов договору та приписів закону позивач заявив до стягнення 32406,00 грн пені, а за прострочення виконання зобов`язання на суму заборгованості нараховані - 3688,75 грн 3% річних та 11824,85 грн інфляційні втрати.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені, 3% річних , інфляційних втрат та встановлено правомірність та арифметично вірне їх нарахування.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов`язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов`язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Позивачем доведено та документально підтверджено факт набуття у нього права вимоги стягнення з відповідача заборгованості в сумі 329419,60 грн, з яких: 281500,00 грн - основний борг, 32406,00 грн пені, 3688,75 грн 3% річних та 11824,85 грн інфляційних втрат на підставі Договору про надання послуг з організації перевезень автомобільним транспортом по території України №01/04 від 01.04.2024.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідач належними та допустимими доказами позовні вимоги не спростував.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 9167,07 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №805 від 21.06.2024.

В ході розгляду справи позивачем зменшено позовні вимоги, у з`язку із чим предметом розгляду спору залишилось стягнення заборгованості в сумі 329 419,60 грн, судовий збір за розгляд яких складає 4941, 29 грн.

З урахуванням наведеного вище, приписів ст. 129 ГПК України та результату задоволення позовних вимог (позов задоволено в повному обсязі) суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судовий збір в розмірі 4 941, 29 грн .

Щодо решти суми судового збору (4225,78 грн), який сплачений при поданні позову, то може мати місце його повернення при поданні клопотання позивачем про його повернення, як зайво сплаченої суми судового збору, у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Станом на момент ухвалення рішення вказане вище клопотання відсутнє, а отже і відсутні правові підстави щодо повернення зайво сплаченого судового збору в розмірі 4225,78 грн при ухвалені рішення у справі.

При поданні позовної заяви позивач повідомив суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правову допомогу складає 30 000,00 грн та заявлено у позовній заяві клопотання про надання доказів понесення таких витрат у строки встановлені ч. 8 ст.129 ГПК України (протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення).

За наведеного станом на момент ухвалення рішення вирішити питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу не можливо.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" до Приватного підприємства "Роса-ІФ" про стягнення заборгованості за договором в сумі 329 419,60 грн, з якої: 281 500,00 грн - основний борг, 32 406,00 грн пені, 3 688,75 грн 3% річних, 11 824,85 грн інфляційні втрати - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Роса-ІФ" (вул. Євгена Коновальця, буд. 136-Б, кв. 232, м. Івано-Франківськ,76018, код 34083975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" (вул. Б. Хмельницького, буд. 109 Б, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77311, код 34672388) 329 419,60 грн, з якої: 281 500,00 грн - основний борг, 32 406,00 грн пені, 3 688,75 грн 3% річних, 11 824,85 грн інфляційні втрати та 4 941, 29 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.11.2024

Суддя С. М. Кобецька