Рішення

від 05.11.2024 по справі 910/6329/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2024Справа № 910/6329/24Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (61072, Харківська обл., місто Харків, вулиця Двадцять третього серпня, будинок 31-Б)

до Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 22)

про стягнення 719 100 грн 00 коп.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" з вимогами до Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" про стягнення 719 100 грн 00 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки № 040723-26Е відповідачем було безпідставно отримано задоволення банківської гарантії № 202.53498 на суму 719 100 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 відкрито провадження у справі № 910/6329/24, та прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено вважати справу малозначною, здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

14.06.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.07.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

22.07.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.07.2023 між Акціонерним товариством «УКРПОШТА» (далі - Покупець, АТ «Укрпошта», Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІР СОМ» (далі - Постачальник, ТОВ «ІР СОМ», Принципал) укладено договір поставки № 040423-26Е (далі - Договір), відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю у власність товар, найменування, якість та технічні характеристики, кількість та ціна якого визначаються згідно Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його в порядку та на умовах Договору, (п. 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору, ціна Договору та ціна за одиницю Товару зазначається в Специфікації та включають в себе вартість тари та упаковки Товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються Постачальником, вартість доставки Товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження та всі інші витрати Постачальника, пов`язані з виконанням цього Договору.

Відповідно до Специфікації, назва товару - «Контейнер поштовий», надалі - Товар, в загальній кількості 3 000 штук, на загальну суму 35 955 000грн 00 коп. (з ПДВ).

Відповідно до положень п. 4.2. Договору, поставка здійснюється партіями, за заявкою Покупця, підписаною уповноваженою особою Покупця (далі - Заявка), у строк, що передбачений у Специфікації.

Відповідно до п. 9. Специфікації, у відповідності до п. 4.2. цього Договору, Постачальник зобов`язаний поставити Товар протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту надання Заявки.

Відповідно до 7.1. Постачальник для забезпечення виконання його зобов`язань за Договором перед Покупцем надає останньому, на момент підписання Покупцем Договору, оригінал банківської гарантії забезпечення виконання Договору в валюті платежу - гривня (далі - банківська гарантія). Обставинами, що зумовлюють право Покупця за Договором звернутись до банка - гаранта з вимогою про сплату суми банківської гарантії є невиконання або неналежне виконання Постачальником будь якого власного зобов`язання за Договором або дії (бездіяльність) Постачальника що призвели до неможливості подальшого виконання Договору.

Відповідно до положень п. 7.2. Договору, розмір банківської гарантії, зазначається у Специфікації.

Згідно з пунктом 2. Специфікації, розмір банківської гарантії становить 2 (два) відсотки від ціни Договору.

На виконання вимог положень Розділу 7 Договору, з метою забезпечення належного виконання Договору, Позивачем було надано Банківську гарантію виконання зобов`язання № 202.53498 від 03.07.2023 (далі - Гарантія), що видана Акціонерним товариством «Про Кредит Банк», яка діє з 03.07.2023 по 01.02.2024 включно.

Згідно платіжної інструкції від 03.07.2023 № 385814-ДД16, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" здійснило платіж на суму 719 100 грн 00 коп. на рахунок Акціонерного товариства «Про Кредит Банк» з призначенням платежу: 202.53498 від 03.07.2023 Перерахування коштів покриття в зв`язку з відкриттям документарного продукту.

14.07.2023 Позивачу надіслано Заявку № 062126 від 14.07.2023 на поставку 3000 шт. Товару на загальну суму 35 955 000 грн 00 коп.

10.10.2023 позивачу надійшов лист №421-2254 від 10.10.2023 з повідомленням, що до 15.11.2023 року склад АТ «Укрпошта» з технічних причин може приймати не більше 82 контейнерів на день.

Позивачем в період з 21.08.2023 по 27.12.2023 поставлено на адресу відповідача 3000 поштових контейнерів, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та актом звірки, що містяться в матеріалах справи. Дана обставина також не заперечується відповідачем.

На адресу Позивача надійшло повідомлення від АТ «ПроКредит Банк» від 30.01.2024 про те, що до АТ «ПроКредит Банк» надійшла вимога на сплату за гарантією № 202.53498 від 03.07.2023 від Бенефіціара - АТ «Укрпошта» в розмірі 719 100 грн 00 коп. Позивач сплатив на користь Банка-Гаранта суму Гарантійного платежу, що підтверджується платіжною інструкцією № 385814-ДД16 від 03.07.2023.

Позивач зввернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача сплаченого банку гарантійного платежу в сумі 719 000 грн 00 коп. як безпідставно набутих коштів відповідачем, у зв`язку з тим, що позивачем належним чином виконано зобов`язання за договором поставки від 04.07.2023 № 040423-26Е і у відповідача не виникало права звертатись до банку за виплатою гарантійного платежу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до положень статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).

З наведеного вбачається, що способи забезпечення виконання зобов`язання покликані охороняти інтереси менш захищеної сторони за договором - кредитора шляхом покладення додаткового зобов`язального обтяження на боржника та/або на третю особу. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, при поруці та гарантії.

Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (частина 2 статті 200 Господарського кодексу України).

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина 3 статті 200 Господарського кодексу України).

Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, на випадки виконання зобов`язання однією із сторін:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, у випадку коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем в порушення умов укладеного з відповідачем договору поставки від 04.07.2023 № 040423-26Е частково поставлено товар з простроченням, а саме - 1 254 штук товару було поставлено станом на 20.11.2023, решту товару в кількості 1 746 штук було поставлено до 27.12.2023 включно. Відповідний обов`язок позивач повинен був виконати у строк до 20.11.2023 з урахуванням прострочення кредитора (відповідача) згідно листа №421-2254 від 10.10.2023 на 37 календарних днів.

Відповідно до умов банківської гарантії № 202.53498 від 03.07.2023 гарант зобов`язується виплатити на користь бенефіціара суму гарантії 719 000 грн 00 коп. після одержання письмової вимоги бенефіціара, що мітсить твердження, зокрема, про те, що принципал неналежно виконав зобов`язання за убезпеченим договором поставки.

Таким чином, зважаючи на доведеність того факту, що позивачем неналежно виконано зобов`язання за договором поставки від 04.07.2023 № 040423-26Е, відповідач правомірно звернувся до банку з вимогою про виплату суми банківської гарантії, а отже, такі кошти не можуть вважатись такими, що набуті відповідачем безпідставно.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька