Рішення

від 24.10.2024 по справі 910/6726/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2024Справа № 910/6726/24

За позовомАкціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" акціонерного товариства "Українська залізниця"доТовариства з обмеженою відповідальністю "АВ Логистик"простягнення 5 259 636,33 грн та зобов`язання вчинити дії Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Гросман О.М.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/6726/24 за позовом Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Філії «ЦТС «Ліски» АТ «Укрзалізниця» (далі також - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Логистик» (далі також - відповідач, ТОВ «АВ Логистик») про:

- стягнення заборгованості по договору від 19.05.2021 № 91-ЮІ у сумі: 3 815 701,95 грн основного боргу; 1 152 783,01 грн пені; 165 387,73 грн інфляційних витрат; 125 763,64 грн 3% річних;

- зобов`язання повернути на станцію Київ-Ліски Філії «ЦТС «Ліски» АТ «Укрзалізниця» контейнерів.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 03.10.2024.

У судовому засіданні 03.10.2024 суд оголосив перерву до 24.10.2024 та запропонував позивачу надати пояснення стосовно підстав для повернення контейнерів відповідачем.

17.10.2024 позивач долучив до справи додаткові письмові пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні 24.10.2024 наполягав на задоволенні заявленого позову та надав усні пояснення по справі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 24.10.2024 не забезпечив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Керуючись положеннями ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, суд долучив надані позивачем 17.10.2024 письмові пояснення до справи.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що судом вчинено всі передбачені процесуальні дії для належного повідомлення ТОВ «АВ Логистик» про розгляд даної справи, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2021 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (як виконавцем) в особі заступника директора філії - начальника станції Київ-Ліски та заступника директора філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ Логистик» (як замовником) було укладено Контракт № 91-ЮІ (далі також - контракт), відповідно до п. 1.1. якого виконавець надає послуги з надання у користування великотоннажних універсальних контейнерів 1ААА 40?НС для здійснення прямих змішаних перевезень вантажів по території України та у міжнародному та мультимодальному сполученні, а також послуги з підготовки (очищення) та навантажувально-розвантажувальних робіт кожного контейнера, а замовник зобов`язується оплачувати за користування контейнерами, підготовку (очищення) та навантажувально-розвантажувальні роботи кожного контейнера на умовах даного контракту, а також бере на себе відповідальність за збереження, технічний стан контейнерів під час їх використання та їх повернення згідно з умовами даного контракту.

Згідно з п. 1.2. контракту, діяльність сторін регламентується положеннями Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі також - «СМГС»), міждержавними, міжурядовими та прикордонними Угодами України, міжнародними конвенціями, частиною яких є Україна, національним та міжнародним транспортним правом, законодавчими актами України, нормативними та розпорядчими актами АТ «Укрзалізниця».

У розділі 3 контракту сторони погодили, що виконавець надає послуги виключно на умовах повернення контейнерів на станцію Київ-Ліски, або термінал виконавця. Термін надання контейнерів у користування за цим контрактом обчислюється з моменту надання/відправлення контейнерів замовнику на/із станції Київ-Ліски, або на/із терміналах виконавця, або автомобільним транспортом замовника, та діє до передачі замовником контейнерів виконавцю на станцію Київ-Ліски, про що вказується в Заявці замовника. Розрахунковим показником є вартість користування контейнером за добу, розрахунок доби прийому-передачі здійснюється за вартістю однієї доби. Сторони до 5 числа місяця, слідуючого за звітним, проводять звірку контейнеродіб користування контейнерами та підписують Акт наданих послуг. У випадку несвоєчасного надання інформації про місцезнаходження контейнерів, виконавець має право здійснювати розрахунок за користування і підготовку контейнерів за повний звітний місяць.

Відповідно до п. 4.1. контракту, факт надання послуг, зазначених у п.1.1., підтверджується Актом наданих послуг, що підписується сторонами згідно з умовами цього контракту, та є його невід`ємною частиною.

Вартість послуг за цим контрактом погоджується сторонами, про що підписується Протокол погодження договірної ціни (Додаток № 1), який є невід`ємною частиною цього контракту (п. 5.1. контракту).

Як вбачається з п. 6.1. контракту, замовник здійснює 100% попередню оплату за підготовку контейнерів (в т.ч. вантажно-розвантажувальні роботи), а також здійснює оплату за надання послуг згідно з умовами цього контракту протягом звітного місяця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення виконавцем рахунку.

Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Термін дії контракту може бути переглянутий та змінений за погодженням сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього контракту (п.п. 11.1., 11.2. контракту).

Як стверджує позивач, станом на час подання позову в користуванні ТОВ «АВ Логистик» на умовах контракту знаходяться 25 контейнерів з буквенним індексом UZUU, а за період грудень 2022-січень 2024 Філією "ЦТС "Ліски" було надано відповідачу послуги за контрактом на загальну суму 3 815 701,95 грн та виставлено відповідні рахунки на оплату.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що в порушення умов контракту, відповідач, починаючи з січня 2022 року не виконував свої платіжні зобов`язання і основна заборгованість за період з грудня 2022 по січень 2024 склала 3 815 701,95 грн., а також штрафні санкції за період з січня 2022 по січень 2024: пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки відповідно до п. 8.9. контракту - 1 152 783,01 грн.; інфляційні витрати - 165 387,73 грн.; 3% річних - 125 763,64 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, викладених у позові обставин не спростував.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать про те, що укладений між сторонами контракт за своєю правовою природою є договором надання послуг.

В силу вимог ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з вимогами статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом під час розгляду справи, на виконання умов контракту, позивач надав замовнику в користування, зокрема, 25 контейнерів з буквенним індексом UZUU. Вказане підтверджується наступними актами прийому-передачі контейнерів:

- № 1 від 31.08.2021;

- № 3 від 30.09.2021;

- № 5 від 31.10.2021;

- № 9 від 30.11.2021.

Під час вирішення спору по суті судом було наголошено позивачу про те, що до позову долучені копії актів № 5 від 31.10.2021 та № 9 від 30.11.2021, які підписані лише представником позивача.

З цього приводу 17.10.2024 позивач надав письмові пояснення з яких вбачається наступне.

Акти прийому-передачі контейнерів від 31.10.2021 № 5 та від 30.11.2021 № 9 не підписані відповідачем, але на підтвердження факту користування контейнерами позивач наголосив, що відповідач сплачував за їх користування до січня 2022 року, зазначав їх номера в заявках на подачу контейнерів, а також надавав інформацію про їх дислокацію (остання станом на 19.04.2022). В електронній переписці відповідач зазначав саме ці номера контейнерів.

Відповідно до п. 2.2.8. контракту замовник взяв на себе зобов`язання підписувати та повертати виконавцю акт прийому-передачі контейнерів у тимчасове користування, акт прийому-передачі (повернення), справку про стан балансу взаєморозрахунків не пізніше 7 робочих днів з моменту його одержання.

До позову долучено докази надіслання актів прийому-передачі контейнерів від 31.10.2021 № 5 та від 30.11.2021 № 9 на юридичну адресу відповідача. Тож, зважаючи, що відповідачем не було надано вмотивованої відмови в підписанні таких актів, то суд дійшов висновку про доведення позивачем факту передачі відповідачу контейнерів, вказаних у цих актах.

Тож, за фактом надання відповідних послуг за контрактом за період грудень 2022-січень 2024 Філією "ЦТС "Ліски" були складені акти наданих послуг: від 31.12.2022 № 6002; від 31.01.2023 № 279; від 28.02.2023 № 484; від 28.02.2023 № 482; від 31.03.2023 № 590; від 30.04.2023 № 727; від 30.05.2023 № 787; від 30.06.2023 № 854; від 31.07.2023 № 956; від 31.08.2023 № 1061; від 30.09.2023 № 1253; від 31.10.2023 № 1481; від 30.11.2023 № 1933; від 30.12.2023 № 2287; від 31.01.2024 № 214

Позивачем, у тому числі, були виставлені рахунки: від 31.12.2022 № 6494 на суму 206 322,60грн., від 31.01.2023 № 319 на суму 288 112,14 грн., від 28.02.2023 № 554 на суму 2 443,99 грн., від 28.02.2023 № 552 на суму 255 067,02 грн., від 31.03.2023 № 691 на суму 266 770,50 грн., від 30.04.2023 № 831 на суму 258 165,00 грн.; від 31.05.2023 № 921 на суму 266 770,50 грн., від 30.06.2023 № 989 на суму 258 165,00 грн., від 31.07.2023 № 1076 на суму 266 770,50 грн., від 31.08.2023 № 1191 на суму 266 770,50 грн., від 30.09.2023 № 1383 на суму 258 165,00 грн., від 31.10.2023 № 1613 на суму 303 849,60 грн., від 30.11.2023 № 2053 на суму 294 048,00 грн., від 30.12.2023 № 2375 на суму 303 849,60 грн., від 31.01.2024 № 220 на суму 318 432,00 грн.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що зазначені Акти та рахунки направлялися замовнику на електронну адресу в день їх виставлення відповідно до умов контракту, а також, повторно направлялися на поштову адресу замовника 05.01.2023 листом № Ліски/К-09/5; 15.02.202 листом № Ліски/К-01-09/43; 01.05.2023 листами № Ліски/К-01/09/101, № Ліски/К-01/09/133; 25.05.2023 листом № Ліски/К-01/09/162; 12.06.2023 листом № Ліски/К-01/09/230; 07.07.2023 листом № Ліски/К-01/09/274; 21.08.2023 листом № Ліски/К-01/09/344; 18.09.2023 листом № Ліски/К-01/09/392; 25.10.2023 листом № Ліски/К-01/09/475; 14.11.2023 листом № Ліски/К-01/09/531; 08.12.2023; 18.01.2024, але зазначені рахунки не були ані сплачені ані оскаржені відповідачем. Акти наданих послуг відповідачем не оскаржені та не повернуті.

Відповідно до п. 4.2 контракту, якщо акт наданих послуг надісланий замовнику, але ним не підписаний, не оскаржений та не повернутий протягом 7 ми робочих днів з дня його отримання, він вважається таким, що прийнятий Замовником та підлягає оплаті в повному обсязі.

Станом на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 3 815 701,95 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 3 815 701,95 грн та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати вартості наданих послуг, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг настав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень контракту, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за контрактом у розмірі 3 815 701,95 грн.

Крім того, у зв`язку із неповерненням на вимогу позивача на станцію Київ-Ліски контейнерів, переданих відповідачу за актами прийому-передачі контейнерів за актами № 1 від 31.08.2021; № 3 від 30.09.2021; № 5 від 31.10.2021; № 9 від 30.11.2021, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача повернути на станцію Київ-Ліски Філії "ЦТС "Ліски" АТ "Укрзалізниця" контейнери: UZUU0056060; UZUU0069684; UZUU0073811; UZUU0075157; UZUU0075347; UZUU0069658; UZUU0071784; UZUU0072435; UZUU0072585; UZUU0072775; UZUU0072965; UZUU0073180; UZUU0073560; UZUU0073703; UZUU0073853; UZUU0073977; UZUU0074309; UZUU0057425; UZUU0054730; UZUU0062057; UZUU0076127; UZUU0070643; UZUU0069175; UZUU0068482; UZUU0061960 є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 152 783,01 грн, 3% річних в розмірі 125 763,64 грн та інфляційні витрати у розмірі 165 387,73 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 8.9. контракту визначено, що замовник несе відповідальність за несвоєчасно або не у повному обсязі перераховані кошти по цьому договору і зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки (включаючи день оплати).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відповідає положенням чинного законодавства та умовам контракту, відтак сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 152 783,01 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних витрат, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума інфляційний витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком позивача, становить 165 387,73 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком позивача, становить 125 763,64 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг та повернення контейнерів, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Логистик" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 2А, кв. 17; код ЄДРПОУ 43708964) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" акціонерного товариства "Українська залізниця" ()02092, м. Київ, вул. Довбуша, 22, код ЄДРПОУ 40081373) суму основного боргу в розмірі 3 815 701,95 грн, пеню в розмірі 1 152 783,01 грн, інфляційні втрати в розмірі 165 387, 73 грн, 3% річних в розмірі 125 763,64 грн та судовий збір в розмірі 78 894,54 грн.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ Логистик" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 2А, кв. 17; код ЄДРПОУ 43708964) повернути на станцію Київ-Ліски Філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" акціонерного товариства "Українська залізниця" контейнери:

UZUU0056060;

UZUU0069684;

UZUU0073811;

UZUU0075157;

UZUU0075347;

UZUU0069658;

UZUU0071784;

UZUU0072435;

UZUU0072585;

UZUU0072775;

UZUU0072965;

UZUU0073180;

UZUU0073560;

UZUU0073703;

UZUU0073853;

UZUU0073977;

UZUU0074309;

UZUU0057425;

UZUU0054730;

UZUU0062057;

UZUU0076127;

UZUU0070643;

UZUU0069175;

UZUU0068482;

UZUU0061960.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2024 року.

Суддя Ю.О.Підченко