Рішення

від 29.10.2024 по справі 910/8766/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2024Справа № 910/8766/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Купчак Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Л В Лімітед"

та Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання права оренди.

Представники сторін:

позивача - Костків Н.С.

відповідача1 - Капустинська Н.П.

відповідача2 - Бахур А.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Купчак Агро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Л В Лімітед" та Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1825/5 від 19.06.2024 «Про задоволення скарги»; визнання за Фермерським господарством «Купчак Агро» права оренди земельної ділянки КН 4623084000:06:000:0068 з дати реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з 11.08.2023); зобов`язання Міністерства юстиції України поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей від 10.08.2023 про припинення права оренди земельної ділянки ТОВ «Мрія Фармінг Львів» та про реєстрацію права оренди на земельну ділянку за Фермерським господарством «Купчак Агро» від 11.08.2023, номер запису 51380312.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк усунення недоліків.

Позивачем 23.07.2024 сформовано в системі «Електронний суд» нову редакцію позовної заяви:

- про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1825/5 від 19.06.2024 «Про задоволення скарги»;

- визнання за Фермерським господарством «Купчак Агро» права оренди земельної ділянки КН 4623084000:06:000:0068 з дати реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з 11.08.2023).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем1 12.08.2024 сформовано в системі «Електронний суд» відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на наявне у нього право оренди земельної ділянки.

Відповідачем2 15.08.2024 сформовано в системі «Електронний суд» відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на відсутність порушень при ухваленні оскарженого рішення.

Відповідачем 09.05.2024 надано суду відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на відсутності порушень вимог законодавства при прийнятті оскарженого рішення.

Представником позивача сформовано 17.05.2024 в системі «Електронний суд» відповідь на відзив, яким підтримано вимоги позову.

Представником відповідача 06.06.2024 надано суду заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 08.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 29.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства юстиції України №1825/5 від 19.06.2024 задоволено скаргу ТОВ «Мрія Фармінг Львів» та визнано прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і анульовано рішення №68819704 від 10.08.2023 та рішення №68891488 від 16.08.2023 державного реєстратора.

Підставою прийняття рішення відповідачем2 став Висновок від 05.06.2023 центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції за результатом розгляду скарги ТОВ «Мрія Фармінг Львів».

Відповідно до висновків центральної колегії Міністерства юстиції України відповідач1 на момент прийняття державним реєстратором оскаржених рішень не втратив права орендаря земельної ділянки, що унеможливлювало реєстрацію тотожного права позивача у даній справі.

Спір у даній справі виник внаслідок різного визначення позивачем у даній справі та відповідачами строку дії укладеного відповідачем1 та власником земельної ділянки договору оренди та строку дії права оренди за цим договором.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

За приписами частини третьої цієї ж статті Закону при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років, для земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може бути меншим як 25 років.

Таким чином, сторони договору оренди землі мають встановлене Законом право визначати строк договору на власний розсуд, але у межах (для земельних ділянок сільськогосподарського призначення) від 7 до 50 років.

Відповідачем1 укладено 29.06.2016 з власником земельної ділянки з кадастровим номером 4623084000:06:000:0068 площею 1.0935 га договір оренди, відповідно до умов пункту 8 якого: «Право оренди земельної ділянки діє протягом семи років з моменту державної реєстрації права оренди. Договір укладено строком на сім років, але у будь-якому разі строк цього договору завершується не раніше завершення права оренди».

Пунктом 20 договору оренди від 29.06.2016 встановлено, що земельна ділянка вважається переданою в користування з моменту державної реєстрації права оренди.

Наведені договірні умови не потребують додаткового тлумачення, оскільки достатньо чітко встановлюють:

- виникнення права оренди - з моменту його державної реєстрації;

- право оренди діє 7 років;

- строк договору закінчується разом з закінченням права оренди.

Наведені договірні норми не протирічать вимогам статті 19 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди за договором від 29.06.2016 зареєстровано 25.07.2017.

Таким чином, встановлений договором від 29.06.2016 строк його дії завершився у липні 2024 року, що спростовує твердження позивача у даній справі про завершення строку дії договору на момент прийняття державним реєстратором рішень №68819704 від 10.08.2023 та рішення №68891488 від 16.08.2023.

Відповідно, суд не може не погодитись з висновками посадових осіб відповідача2 під час розгляду скарги відповідача1, що державним реєстратором фактично достроково припинено у позасудовому порядку цивільне право відповідача1.

Судом відхилено твердження позивача про умисну реєстрацію виключно відповідачем1 права оренди зі значною затримкою у часі, оскільки у здійсненні державної реєстрації у даному випадку є прямо заінтересованими особами як власник земельної ділянки, так і її орендар.

Посилання позивача до використання земельної ділянки відповідачем1 у період часу з укладення договору до державної реєстрації права не підтверджено жодним доказом. Крім того, таке можливе використання земельної ділянки у будь-якому випадку знаходиться поза межами регулювання договору від 29.06.2016 і не може вплинути на визначений цим договором строк його дії, оскільки за умовами укладеного договору право оренди (платного строкового використання) відповідача виникає з моменту передачі йому земельної ділянки (відповідно до пункту 20 - з моменту державної реєстрації права).

За приписами статті 13 Закону України «Про оренду землі» за договором орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, право оренди (відповідача1) прямо кореспондується з законодавчо встановленим обов`язком власника передати майно на встановлений договором строк.

Частиною третьою статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

За визначенням статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, покладені в основу прийнятого відповідачем2 та оскарженого позивачем рішення висновки є такими, що відповідають правовому регулюванні орендних відносин в частині визначення строку дії договору.

Висновки посадових осіб відповідача2 про неможливість набуття позивачем права оренди на час прийняття державним реєстратором рішень №68819704 від 10.08.2023 та №68891488 від 16.08.2023 з огляду на чинність тотожного права відповідача1 є вірними та відповідають обставинам справи.

Статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає, у тому числі, скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті. У разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення, я тому числі, про визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора.

Пунктом 9 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, визначено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до пункту 13 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

Таким чином, рішення, що є предметом даного судового дослідження, прийнято відповідачем у порядку та у межах повноважень, визначених законодавством України.

Частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За процесуально-правовими приписами частини третьої статті 13 та частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Законом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

За приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з наведеного, судом встановлено, що позивачем не доведено поза розумним сумнівом факту наявності у нього порушеного відповідачем права та порушень відповідачем вимог законодавства при ухваленні оскарженого рішення.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення: 05.11.2024

Суддя Т.Ю.Кирилюк